Рішення № 36071023, 16.12.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року Справа № 925/1716/13

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Жигадло І.Б. - за довіреністю;

від відповідача: Самофал В.І. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Дочірньої Компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" про стягнення 178 465,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 178 465,04 грн., з яких: 97 569,93 грн. пені, 16 028,14 грн. інфляційних та 64 866,97 грн. 3% річних на підставі договору № 31/11-ТЕ поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31 грудня 2010 року, укладеного між сторонами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.

10 грудня 2013 року відповідач надав суду заяву про зменшення розміру пені, в якій просить суд стягнути з відповідача лише 9 756,99 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, зменшивши її на 90%. Заперечень проти решти позовних вимог відповідач не має.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі письмові докази й оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позовні вимоги частково з наступних підстав:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

31 грудня 2010 року між сторонами по справі було укладено договір № 31/11-ТЕ поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання (далі Договір, а.с. 13-17), у відповідності до якого позивач (далі - Постачальник) зобов'язався поставити відповідачу (далі - Покупець) імпортований природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього Договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього договору ( п. 1.1 Договору).

Позивач (Постачальник) передає відповідачу (Покупцю) в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 2120 тис. (два мільйони сто двадцять тисяч) куб.м. ( п. 1.2 Договору).

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України). За змістом ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За твердженням позивача, він на виконання умов договору № 31/11-ТЕ поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31 грудня 2010 року протягом січня - березня 2011 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1 265 882,41 грн., що підтверджується актами прийому передачі природного газу (а.с. 26-28) за підписами обох сторін.

Споживання газу у вказаному обсязі відповідач підтверджує.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна за 1 000 куб. м. газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

До сплати за 1 000 куб. м. природного газу належить 2 561,64 грн., крім того ПДВ 20 % , всього з ПДВ 3 073,97 ( три тисячі сімдесят три гривні 97 коп.) гривень.

У відповідності до п. 4.1 Договору розрахунки проводиться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа, наступного за місяцем поставки газу.

За доводами позивача, відповідач здійснив повний розрахунок за поставлений газ в сумі 1 265 882,41 грн., що відповідач підтверджує, але з порушенням строків щомісячної сплати, встановлених в договорі.

За змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Зазначені статті узгоджуються з приписами пункту 7.3.1 Договору між сторонами, згідно з яким у разі порушення Покупцем умов п. 4.1 Договору, Покупець зобов'язався (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами п. 9.3. Договору між сторонами було спеціально досягнуто згоди про те, що строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом. Однак при розрахунку пені позивач відступив від умов договору та розрахував пеню з часу виникнення права на її нарахування.

Позивач просить стягнути з відповідача за прострочення розрахунків з оплати поставленого товару пеню в сумі 97 569,93 грн. за період з 21.02.2011 р. по 20.10.2011 р. Розрахунок пені проведено вірно та у відповідності до обставин справи. Доказів сплати пені в сумі 97 569,93 грн. відповідач суду не надав.

Відповідач просить суд зменшити розмір нарахованої пені до 10%, що становить 9 756,99 грн., оскільки заборгованість по основному боргу виникла у зв'язку з відсутністю компенсації з боку держави за різницю в тарифах, тому ТОВ "Смілаенергопромтранс" не мало можливості вчасно виконати свої зобов'язання за договором та просить врахувати майновий стан відповідача, що підтверджується його фінансовими звітами за 2012 рік та І півріччя 2013 року, відповідно до яких товариство має значні непокриті збитки, а будь-які додаткові витрати поглиблять наявні фінансові проблеми підприємства.

Представник позивача категорично заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зменшення пені і вказав, що відповідач безпричинно перестав сплачувати за газ з 2011 року, постійно збільшуючи свою заборгованість. Суд повинен також врахувати і матеріальне становище позивача, який має заборгованість перед власними кредиторами і несе перед ними відповідальність у виді санкцій за прострочення платежів, а газ для відповідача було придбано за кордоном.

У відповідності до п. 3 ст. 83 ГПК України, при прийнятті рішення господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно роз'яснень інформаційного листа ВГСУ від 21.11.2011 року № 01-06/1623/2011, зазначена норма ГПК України може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав, їх розмір не може бути зменшено судом.

У відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд вважає за можливе з урахуванням інтересів обох сторін та соціально значимого статусу відповідача, як комунального підприємства, зменшити нараховану позивачем суму пені на 30% і стягнути з відповідача лише 68 298,95 грн. пені, враховуючи те, що у виникненні заборгованості перед позивачем дійсно немає безпосередньої вини відповідача, який надає свої послуги лише за фіксованими тарифами та не вчасно отримав з бюджету відшкодування фінансування різниці у тарифах на теплопостачання. Так, питання про взаєморозрахунки із бюджетом за договором між сторонами від 31.12.2010 року № 31/11-ТЕ в сумі 1 238 508,76 грн. за участі позивача та відповідача відбулося лише 04.12.2012 року на підставі договору № 479/517з-ГУ про організацію взаєморозрахунків. Вчасне невідшкодування цих коштів потягнуло за собою нарахування санкцій відповідачу. При цьому відповідач позбавлений будь-якої можливості стягнення відшкодування різниці в тарифах з бюджету і цим відшкодуванням не покриваються нараховані відповідачу неустойка та інші санкції за порушення строків розрахунків, в той час як позивач проводить їх нарахування в повному обсязі. Позивач є монополістом на газовому ринку, а відповідач зі свого боку не може ухилитися від укладення з ним договору на постачання газу на умовах, які формує позивач та ніяк не враховує й договорі, що оплата спожитого газу клієнтами відповідача є повністю дотаційною з державного бюджету.

Суд також враховує, що пеня є лише санкцією за порушення виконання зобов'язання і не є платежем, на очікуванні якого позивач будує свої фінансові розрахунки з господарської діяльності, а тому не можна важати, що через зменшення розміру пені позивач отримує збитки. Крім того, позивач крім нарахування пені за порушення зобов'язання нараховує відповідачу також і 3% річних та інфляційні, які покриватимуть його втрати від недоотримання платежів з боку відповідача.

При обґрунтуванні позовних вимог позивач не вказав про те, що внаслідок невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань позивач поніс збитки (неотриманий платіж за договором такими збитками не є). Також суд враховує, що станом на час вирішення спору відповідач повністю сплатив основний борг за газ, а тому з урахуванням всіх вказаних обставин та з урахуванням інтересів обох сторін сума пені підлягає до зменшення на 30% і з відповідача на користь позивача слід стягнути лише 68 298,95 грн. пені.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 64 866,97 грн. за період з 21.02.2011 р. по 07.12.2012 р. та інфляційні в сумі 16 028,14 грн. за період з березня 2011 року по грудень 2013 року.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Суд, перевіривши порядок нарахування позивачем 3% річних в сумі 64 866,97 грн. та інфляційних в сумі 16 028,14 грн. за відповідні періоди (а.с. 6-8), встановив правильність їх нарахування та задовольняє позов повністю в цій частині. Заперечень проти розрахунків позивача відповідач суду не надав.

Доказів проведення розрахунку за позовними вимогами відповідач суду не надав, наявність боргу перед позивачем за всіма платежами не спростував.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність примусового стягнення з відповідача 16 028,14 грн. інфляційних, 64 866,97 грн. як 3% річних та 68 298,95 грн. пені (70 % від заявленої суми).

В решті вимог слід відмовити повністю в зв'язку зі зменшенням розміру нарахованої пені на 30% за рішенням суду.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 3 570,00 грн. судового збору, оскільки зменшення пені відбулося за рішенням суду.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" (ідентифікаційний код 33931257, Черкаська область, м. Сміла, вул. Ленінградська, 41) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 31301827, м. Київ, вул. Шолуденка, 1 -- 68 298,95 грн. пені, 16 028,14 грн. інфляційних, 64 866,97 грн. як 3% річних на підставі договору № 31/11-ТЕ поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання та 3570,00 грн. на відшкодування судового збору.

3. У стягненні решти пені - відмовити через зменшення її розміру за рішенням суду на 30%.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 17 грудня 2013 року

Суддя Н.М. Спаських