Рішення № 36070899, 11.12.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.12.2013 Справа № 905/7967/13

Суддя Філімонова О.Ю., розглянувши позовну заяву Міністерства юстиції України м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" м. Слов'янськ, Донецька область

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державну казначейську службу України м. Київ

про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України у розмірі 4126,77 грн.

Представники сторін:

від позивача: Попов О.О. - за довіреністю №9-4-31 від 17.10.2013р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Міністерство юстиції України м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" м. Слов'янськ, Донецька область за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної казначейської служби України м. Київ про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України у розмірі 4126,77 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 12.12.2009р. у справі №12381/04 «Шастін і Шастіна проти України», згідно якого Європейський суд присудив Шастіній Л.Є. та Шастіну П.П. виплату по заробітній платі за рішенням Слов'янського міського суду Донецької області у розмірі 4126,77 грн.

Позивач вказав, що платіжними дорученнями №2812 від 03.12.2012р. та №2232 від 03.01.2013р. на особистий рахунок Шастіної Л.Є. було перераховано 4126,77 грн.

Оскільки зобов'язання виконувати рішення Європейського суду з прав людини покладено на державу Україну, стягнута сума є збитками, завданими Державному бюджету України, що підлягають відшкодуванню за рахунок Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" м. Слов'янськ, Донецька область

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 2, 11, 15, 16, 17, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 14, 15 Закону України «Про міжнародні договори України», Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. ст.ст. 2, 3, 8, 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

22.11.2013р. представник відповідача через канцелярію суду надав відзив №1179 від 20.11.2013р., в якому позовні вимоги не визнає.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Європейського суду з прав людини від 12.12.2009р. у справі №12381/04 «Шастін і Шастіна проти України», у зв'язку з порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції, зобов'язано державу Україна виплатити Шастіній Л.Є. та Шастіну П.П. заборгованість по заробітній платі у розмірі 4126,77 грн., за рішенням Слов'янського міського суду Донецької області.

На виконання рішення Європейського суду з прав людини з Державного бюджету України на особистий рахунок Шастіної Л.Є. сплачено заборгованість за рішенням Слов'янського міського суду Донецької області у розмірі 4126,77 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2812 від 03.12.2012р. та №2232 від 03.01.2013р. (а.с. 22, 23)

Таким чином, відшкодована сума за рішенням Європейського суду з прав людини від 12.12.2009р. у справі №12381/04 «Шастін і Шастіна проти України», з Державного бюджету України у розмірі 4126,77 грн. є збитками Державного бюджету.

Відповідно до ст. 14 Закону України „Про міжнародні договори України", міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.

Статтею 15 Закону України „Про міжнародні договори України" встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) була підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Законом України від 9 лютого 2006 року № 3436-IV до офіційного тексту та назви Конвенції були внесені зміни та застосований новий переклад. Згідно з пунктом 3 статті 59-1 Конвенції для тих держав, які підписали цю Конвенцію і які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи ратифікаційних грамот. У рішенні Європейського суду від 25 липня 2002 року по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" 11 вересня 1997 року визначено як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України.

Згідно із ст. 46 Конвенції, Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із ст. 2 Цивільного кодексу України, держава є учасником цивільних відносин. Відповідно до ст. 170 Цивільного кодексу України держава набуває та здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, рішення судів та інші юридичні факти.

Як вбачається з посилань позивача, внаслідок виконання рішення Європейського суду від 12.12.2009р. у справі №12381/04 «Шастін і Шастіна проти України», державі заподіяно матеріальні збитки, то відповідно до ст. 9 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статей 15-17 Цивільного кодексу України, Міністерство юстиції України, як орган державної влади, звернувся до суду за захистом цивільних прав та інтересів у межах, на підставі та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, а саме за захистом прав та інтересів держави шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Державне казначейство України було залучене у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки цим органом здійснюється облік та виконання доходної та видаткової частини бюджету України.

Крім того, відповідно до ст. 9 Закону України „Про виконавче провадження", Державне казначейство України безпосередньо приймає участь у виконанні рішень Європейського суду.

Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Міністерства юстиції України про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України у розмірі 4126,77 грн. доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Підпунктом 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплаті підлягає судовий збір в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат ( тобто не менше 1720,50 грн., та не більше 68820,00 грн.)

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" (84112, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, б. 91, ЄДРПОУ 00204895) на користь Державного бюджету України збитки у розмірі 4126 (чотири тисячі сто двадцять шість) грн. 77 коп., судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Ю. Філімонова

Дата складання та підписання повного тексту рішення 12.12.2013р.

Надруковано 4 примірника:

1-до справи

1-позивачу

1-відповідачу

1-третій особі