Вирок № 36064181, 16.12.2013, Решетилівський районний суд Полтавської області

№ 1-кп/546/100/13

546/1351/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року с-ще Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого-судді -Горулька О.М.

при секретарі-Гудзенко С.В.

з участю: прокурора -Дяченка С.Г.,

потерпілої - ОСОБА_1,

представника потерпілої -ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Решетилівка справу про обвинувачення

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

14 травня 2011 року близько 22:20 год. на вул. Леніна в с. Жовтневе Решетилівського району Полтавської області обвинувачений ОСОБА_3, керуючи автомобілем Ауді-80, реєстраційний номер НОМЕР_1, в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху не впевнився в тому, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, змінив напрямок руху автомобіля ліворуч, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив наїзд на пішохода потерпілу ОСОБА_1, яка рухалася в попутному напрямку, травмувавши її.

В результаті цього потерпілій ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку з наявністю підшкірної гематоми у тімяній ділянці справа; закритої травми шиї у вигляді неускладненого перелому нижнього суглобового відростку 3-го шийного хребця справа та розриву задньої подовжньої звязки у ділянці 3-4 шийних хребців; садна в ділянці лівої лопатки; закритого підвивиху правої ступні зовні з наявністю підшкірної гематоми на тильній поверхні правої ступні; синця на зовнішній поверхні правого стегна в верхній третині; синця по задній поверхні правої гомілки в середній третині.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 95-КЕ/2013/пп від 24 травня 2013 року травма шийного відділу хребта і її стійкі наслідки відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку та закритий підвивих правої стопи, як кожна окремо, так і у своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя, решта тілесних ушкоджень відносяться до легких тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження, спричинені потерпілій, характерні для наїзду легкового автомобіля на пішохода і могли виникнути в умовах дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце в строк, вказаний в постанові.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України, визнав повністю і суду пояснив, що 14 травня 2011 року близько 22:20 год. він на Ауді-80, реєстраційний номер НОМЕР_1, проїжджав по вул. Леніна в с. Жовтневе Решетилівського району. Керував автомобілем він, крім нього в автомобілі більше нікого не було. Була темна пора доби, дорожнє покриття було сухим. Він рухався із ввімкненим ближнім світлом фар зі швидкістю 50-60 км/год. Видимість в напрямку руху в таких умовах була близько 50 метрів. Приблизно на цій же відстані попереду він побачив пішоходів, які йшли в попутному напрямку по лівій стороні дороги. Обїжджаючи яму на дорозі, він здійснив маневр автомобіля вліво та виїхав на смугу зустрічного руху, вважаючи, що не здійснить наїзд на пішоходів. Не помітивши наїзду, він продовжував рух та приїхав до себе додому. Через деякий час до нього додому приїхали працівники ДАІ і від них він дізнався, що здійснив наїзд на потерпілу та потім помітив, що ліве дзеркало заднього виду складене.

Показання ОСОБА_3 в цілому відповідають фактичним обставинам справи, фактичні обставини справи ним не оспорюються.

Разом з тим суд критично оцінює його показання в тій частині, де він стверджує, що не помітив наїзду на потерпілу ОСОБА_1, оскільки вони спростовуються дослідженим в судовому засіданні висновком комісійної судово-медичної експертизи № 95-КЕ/2013/пп від 24 травня 2013 року, де зазначено, що в момент первинного контакту з транспортним засобом пішохід ОСОБА_1 знаходилася у вертикальному або близькому до нього положенні і ймовірно була звернена до транспортного засобу переважно задньою поверхнею тіла. Після первинного контакту відбувся розворот тіла постраждалої навколо вертикальної вісі проти ходу годинникової стрілки з переважним упиранням на праву нижню кінцівку і повторний контакт його з транспортним засобом. Надалі сталося відкидання тіла постраждалої на поверхню землі з ударом об неї тімяною ділянкою голови.

Таким чином із даного висновку випливає, що в момент дорожньо-транспортної пригоди відбувся щонайменше подвійний контакт потерпілої з автомобілем, який за викладених обставин мав бути поміченим обвинуваченим.

В силу ст. 299 ч. 3 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким із учасників судового розгляду справи не оспорювалися.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ст. 286 ч. 1 КК України є вірною, оскільки він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортними засобами, що спричинило потерпілій ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При визначенні міри покарання суд керується вимогами ст.65 КК України і враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, те, що злочин, вчинений підсудними є злочином, вчиненим з необережності, особу підсудного, який раніше не судимий, до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягався, за місцем проживання та попереднім місцем роботи характеризується позитивно.

Суд також враховує позицію потерпілої ОСОБА_1 та представника потерпілої ОСОБА_2, які наполягають на суворому покаранні.

Обставиною, яка помякшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3, суд визнає його щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги всі обставини справи, суд приходить до висновку про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, не повязаного з реальним обмеженням волі, оскільки вважає, що подальше виправлення та перевиховання обвинуваченого буде можливим без ізоляції його від суспільства. Крім того, враховуючи те, що хоча обвинувачений ОСОБА_3 в даний час офіційно не працює, одначе може працювати у сфері надання транспортних послуг, а також те, що в справі відсутні будь-які дані про вчинення обвинуваченим інших порушень Правил дорожнього руху, враховуючи в першу чергу інтереси потерпілої в частині передбачуваного відшкодування завданої їй злочином шкоди, суд вважає за можливе не застосовувати до обвинуваченого додаткового покарання, передбаченого санкцією ст. 286 ч. 1 КК України, - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Прокурором Решетилівського району заявлено цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування витрат, повязаних зі стаціонарним лікуванням потерпілої ОСОБА_1 у Решетилівській центральній районній лікарні - у розмірі 558,38 грн

Суд находить, що даний позов підлягає відшкодуванню обвинуваченим у повному обсязі, оскільки він визнаний самим обвинуваченим, крім того факт та розмір зазначених витрат підтверджується розрахунками розміру витрат, повязаних з лікуванням потерпілої.

У справі маються судові витрати, повязані з експертними дослідженнями обставин справи експертами НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області, у розмірі 489,40 грн.

Суд находить, що дані витрати підлягають відшкодуванню підсудним у повному обсязі, оскільки їх розмір та сам факт судових витрат підтверджуються висновком експерта та розрахунком вартості експертизи.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 за ст. 286 ч.1 КК України визнати винним та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2(два) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

В силу ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 (один) рік.

Відповідно до вимог ст. 76 КК України зобовязати обвинуваченого ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи чи навчання.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов прокурора Решетилівського району задовольнити.

Стягти з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь фінансового управління Решетилівської районної державної адміністрації на розрахунковий рахунок № 35426004001769, банк отримувач ГУДК в Полтавській області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 01999483, :1001-1132:-)) витрати, повязані із стаціонарним лікуванням потерпілої ОСОБА_1, у розмірі 558 (пятсот пятдесят вісім) грн. 38 коп.

Судові витрати у справі, повязані із експертними дослідженнями, проведеними експертами НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області в даній справі, покласти на обвинуваченого.

Стягти з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області судові витрати, повязані з проведенням експертами експертних досліджень у справі, у розмірі 489 (чотириста вісімдесят девять) грн.

Речові докази автомобіль Ауді-80, реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий на зберігання обвинуваченому ОСОБА_3, повернути володільцю обвинуваченому ОСОБА_3

Речові докази одяг потерпілої ОСОБА_1, передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Решетилівського РВ УМВС України в Полтавській області, - повернути володільцю потерпілій ОСОБА_1

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з моменту його проголошення до Апеляційного суду Полтавської області через Решетилівський районний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: