Вирок № 36063482, 24.07.2013, Фастівський міськрайонний суд Київської області

1-кп/381/2/13

1027/6048/12

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 24» липня 2013 року м. Фастів

Колегія суддів Фастівського міськрайонного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Бончева І.В.,

суддів - Бартка В.М., Суботіна А.В.,

при секретарі - Гапонюк І.В.,

№ 1-КП/381/2/13

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12012100330000073 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місяця - лютого, 3-го дня, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, інваліда ІІ гр., не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_4, розлученого, українця, громадянина України, судимого,

- 17.09.1996 року вироком Вишгородського районного суду Київської області за ч. 2 ст. 229-6 КК України (в редакції 1960 року) до двох років позбавлення волі;

- 16.11.1999 року вироком Фастівського міського суду Київської області за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 19.05.2004 року вироком Фрунзенського районного суду міста Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до пяти років позбавлення волі, покарання за яким відбув повністю 08.12.2008 року, тобто такого, що в силу ст. 89 КК України має судимість;

- 11.08.2010 року вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області за ч. 2 ст. 185 КК України до двох років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07.09.2011 року звільнений від покарання,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 309 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурорів Купріянчик І.О., Бакаєвої А.М., обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника адвоката ОСОБА_2, законного представника потерпілого (у звязку з тимчасовою обмеженою дієздатністю потерпілого, викликаного наслідками злочину) ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_3, а також інших учасників судового провадження, свідків - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7,

В С Т А Н О В И Л А:

В один з днів кінця серпня 2012 року, в денний час, маючи судимість за умисний злочин ОСОБА_1, в лісі, що розташований поруч з селом Веприк Фастівського району Київської області, знайшов вогнепальну зброю придатний до стрільби, перероблений, а тому незаконно виготовлений саморобним способом, шляхом укорочення ствола та виготовлення пістолетного руківя, обріз мисливської одноствольної гладкоствольної рушниці марки «ІЖ-К» 16-го калібру, серії Г, № 35678 1950 року виготовлення під штатний патрон, який знаходився в патроннику, та всупереч громадської безпеки у частині убезпечення від порушення правил обороту вогнепальної зброї і бойових припасів, відповідним державним органам його не здав, умисно його у такий спосіб набувши, тобто придбавши.

У той же день ОСОБА_1, без передбаченого дозволу, одразу умисно перемістив обріз мисливської рушниці з одним штатним мисливським патроном в руках безпосередньо при собі до сараю власного домоволодіння по вулиці Островського, 19 у м. Фастів Київської області, де став його там же незаконно зберігати в обраному місці.

03.09.2012 року близько 00 год. 25 хв. працівниками міліції саме на території цього домоволодіння було виявлено і вилучено у ОСОБА_1 вказану вогнепальну зброю.

В інший день кінця серпня 2012 року, в денний час, маючи судимість за умисний злочин ОСОБА_1, на полі, що розташоване поруч з районом «Заріччя» у місті Фастові Київської області, знайшов і умисно для особистого вживання без мети збуту зірвав кілька рослин дикоростучої коноплі, тим самим незаконно придбав наркотичний засіб канабіс, з яким одразу повернувся до власного домоволодіння по вулиці Островського, 19 у м. Фастів Київської області, де одразу долонями рук обірвав з рослини листя, подрібнив їх та залишив підсушувати в шести згортках у сараї на горищі, тим самим незаконно виготовив без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, масою 78,79 гр., 17,16 гр., 8,87 гр., 7,41 гр., 6,15 гр., 29,84 гр., відповідно, а всього загальною масою 148,22 гр., який там же став незаконно зберігати.

03.09.2012 року близько 12 год. 55 хв. працівниками міліції саме там було виявлено і вилучено у ОСОБА_1 вказаний наркотичний засіб.

Вилучена у ОСОБА_1 речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом, обіг якого заборонено згідно з Переліком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року (Таблиця 1, Список № 1), розмір якого не становить великий (Таблиця 1, затверджена наказом МОЗ України № 188 від 01.08.2000 року).

02.09.2012 року близько 21 год. 00 хв., маючи судимість за умисний злочин ОСОБА_1, в стані алкогольного спяніння перебував на місці загального відпочинку місцевих мешканців, що розташоване вздовж берегу озера поруч з будинком № 25 провулку Чапаєва в місті Фастові Київської області, де в цей час відпочивали його знайомі - ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Відчуваючи після сварки з ОСОБА_3, який став його ображати у нецензурній формі, раптово виниклу до нього неприязнь, а також мотивуючи свої подальші дії помстою за таку образу, ОСОБА_1 вирішив у спосіб застосування вогнепальної зброї, яку протиправно зберігав, заподіяти шкоду його здоровю у вигляді нанесення йому саме таких тілесних ушкоджень, які в момент заподіяння не будуть небезпечними для його життя і не потягнуть за собою наслідків у вигляді спричинення останньому загрозливих для життя явищ, але таких, що спричинять тривалий розлад здоровя.

Доводячи цей злочинний умисел до кінця, ОСОБА_1 спочатку повернувся до власного помешкання, та приблизно через двадцять - тридцять хвилин прибув на теж саме місце з обрізом мисливської рушниці марки «ІЖ-К» 16-го калібру, серії Г, № 35678, в патроннику якої знаходився один заряджений шротом штатний патрон, сховався у кущах, а коли через кілька хвилин знову почув, що ОСОБА_3 в бесіді з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продовжує нецензурно виражатися на його адресу, з відстані до трьох метрів умисно здійснив один прицілений постріл в бік ОСОБА_3 в нижню частину тулуба, спричинивши у спосіб сліпого вогнепального поранення вогнепальною зброєю з дією ранячого знаряддя (шроту) потерпілому ОСОБА_3 умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді рани верхньої третини лівого стегна з відкритим переломом шийки стегнової кістки, тобто умисне тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоровя.

Тому суд вважає обвинуваченого ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за ознаками придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Також суд вважає обвинуваченого ОСОБА_1 винним і у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, за ознаками незаконно придбання, виготовлення та зберігання, кожного разу без мети збуту, наркотичного засобу - канабісу, масою у сухій речовині - 148,22 гр.

Крім того суд вважає обвинуваченого ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, за ознакою умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але такого, що спричинило тривалий розлад здоровя.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорюють всі фактичні обставини у частині вчинення ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, а також розміру цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної суспільно небезпечним діянням, яку той оцінив всього у розмірі 57 527 грн. 88 коп. і судом зясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд, роз'яснивши їм положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та розяснив про позбавлення права на їх оскарження в апеляційному порядку саме в цій частині.

Допитаний щодо кримінального провадження у частині вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним повністю, і дав показання, які за своїм змістом відповідають обставинам злочинів, підтвердивши в судовому засіданні те, що він дійсно в один з днів кінця серпня 2012 року, в денний час, в лісі, що розташований поруч з селом Веприк Фастівського району Київської області, знайшов придатний до стрільби обріз мисливської одноствольної гладкоствольної рушниці марки «ІЖ-К» 16-го калібру під штатний патрон, який знаходився в патроннику, та всупереч визначеного порядку, відповідним державним органам їх не здав, а одразу приніс в руках безпосередньо при собі до сараю власного домоволодіння по вулиці Островського, 19 у м. Фастів Київської області, де став його там же незаконно зберігати в обраному ним місці. 03.09.2012 року працівниками міліції саме на території цього домоволодіння було виявлено і вилучено вказаний вогнепальну зброю, яку він знову приніс додому після того, як зробив з неї постріл в потерпілого ОСОБА_3

Як також пояснював обвинувачений, в інший день кінця серпня 2012 року, в денний час, на полі, що розташоване поруч з районом «Заріччя» у місті Фастові Київської області, він випадково знайшов і умисно для особистого вживання без мети збуту зірвав кілька рослин дикоростучої коноплі, з яким одразу повернувся до власного домоволодіння по вулиці Островського, 19 у м. Фастів Київської області, де одразу долонями рук обірвав з рослини листя, подрібнив їх та залишив підсушувати в шести згортках у сараї на горищі, де в подальшому і зберігав. 03.09.2012 року працівниками міліції саме там було виявлено і вилучено у нього вказаний наркотичний засіб.

Допитаний щодо кримінального провадження у частині вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України обвинувачений ОСОБА_1, підтвердивши в судовому засіданні, у тому числі і під час одночасного допиту між ним, а також потерпілим ОСОБА_3, свідками ОСОБА_5, ОСОБА_6 всі відповідні обставини з фактичного боку, у тому числі спільного з ними вживання алкогольних напоїв, образи в його адресу з боку саме потерпілого ОСОБА_3, повернення додому, де саме він взяв обріз мисливської рушниці, подальшого прибуття до місця спільного відпочинку, перебування і очікування в кущах, а потім, після повторних висловлювань на його адресу з боку потерпілого образливих нецензурних висловів, у звязку з цим пострілу в його бік, визнав себе винним частково.

Як далі уточнював обвинувачений, наміру на спричинення потерпілому ОСОБА_3 саме умисних тілесних ушкоджень він не мав, фактично намагався пострілом, який вважав направленим у землю перед потерпілим, лише його налякати, а тому переконаний, що влучив у нього випадково, незрозуміло як.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1, якого підтримав захисник, просив перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 128 КК України.

Водночас, ОСОБА_1 визнав, що у нього конфліктів з потерпілим ніколи не було, вони періодично зустрічались, разом вживали алкогольні напої, мали спільних друзів. Чому він при таких обставинах вирішив застосувати стосовно потерпілого зброю пояснити не міг, вважаючи, що це є наслідком алкогольного спяніння зі сторони їх обох. Після пострілу, коли його дії став у законний спосіб припиняти свідок ОСОБА_5, він одразу пішов додому, де ліг відпочивати, рушницю не ховав, а лише поклав її під диваном на якому відпочивав. При цьому правоохоронним органам про подію не повідомив і карету швидкої допомоги не викликав, оскільки вважав, що це зроблять інші особи. Будь яких подальших спроб повернутись на місце відпочинку та у будь який спосіб домогтися спричинити смерть потерпілого він не здійснював.

Вцілому схожі показання у частині обставин конфлікту, здійснення свідомого пострілу в бік потерпілого, але відсутності при цьому умислу на позбавлення його життя, давав ОСОБА_1 на досудовому слідстві і під час його допитів в якості підозрюваного (т. 1 а.с. 79-80), обвинуваченого (т. 1 а.с. 94-95), під час відтворення обстановки і обставин події (т. 1 а.с. 96-102).

Ці показання за змістом відрізняються лише у частині повідомлених ним у судовому засіданні обставин приховування знаряддя злочину, при цьому на досудовому слідстві він послідовно повідомляв про те, що власноруч закопав зброю в землю на території домоволодіння, де за його ж вказівкою її виявили працівники правоохоронних органів.

Не дивлячись на часткове визнання обвинуваченим своєї вини у вчинені саме умисного злочину, його послідовну захисну з цього приводу версію, його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України за викладених вище обставин підтверджується крім власне його показів, в яких не заперечуються здебільшого всі обставини з фактичного боку, усією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності.

Так, в судовому засіданні сторонами захисту та обвинувачення не оспорювалися фактичні обставини того, що поруч з будинком № 25 провулку Чапаєва в місті Фастові Київської області розташоване озеро, що має відповідні берега, які допускають можливість відпочивати на них. 02.09.2012 року у період з 22 год. 00 хв. до 22 год. 33 хв. посадовими особами органів досудового слідства проводився огляд цієї місцевості. Серед цього місця виявлено капелюха, каменя, а також пляму великого розміру, яка за кольором схожа на кров. Обвинувачений ОСОБА_1, як і потерпілий ОСОБА_3 під час огляду відсутні.

Вказані обставини також підтверджуються дослідженим в судовому засіданні протоколом огляду місця події (т. 1 а.к.п. 18-22).

Згідно з дослідженого в судовому засіданні іншого протоколу огляду місця події, який проводився 02.09.2012 року у період з 23 год. 00 хв. до 23 год. 20 хв. в приміщенні Фастівської ЦРЛ, речових доказів, речі потерпілого ОСОБА_3, які були вилучені одразу після його доставки до лікувального закладу, дійсно мають на собі сліди як унаслідок їх пошкодження складовою вогнепального пострілу, так і зберегли на собі наслідки отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, видимим проявом чого виступають схожі на кров чисельні плями. При цьому дірка, що утворилась внаслідок пострілу, розташована по висоті до 15 см. від нижнього зрізу сорочки (т. 1 а.к.п. 27-30).

Згідно з дослідженого в судовому засіданні іншого протоколу огляду місця події, який проводився 02.09.2012 року у період з 23 год. 25 хв. до 23 год. 50 хв. в приміщенні Фастівської ЦРЛ, речових доказів фрагментів шроту, зазначені обєкти були видалені медичними працівниками з рани потерпілого ОСОБА_3 під час його госпіталізації до лікувального закладу (т. 1 а.к.п. 32-33).

Згідно з даними, які містить досліджений в судовому засіданні протокол огляду місця події, який проводився 03.09.2012 року у період з 00 год. 25 хв. до 01 год. 00 хв. за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1, речовий доказ, працівниками міліції був виявлений і вилучений на городі у закопаному виді, обгорнутий у простирадло обріз мисливської рушниці марки «ІЖ-К» 16-го калібру, серії Г, № 35678, в патроннику якого патронів не було (т. 1 а.к.п. 36-39).

Сторони захисту та обвинувачення також не оспорювали вказані фактичні обставини.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомив, що 02.09.2012 року близько 21 год. 00 хв., ОСОБА_1 дійсно в стані алкогольного спяніння перебував на місці загального відпочинку місцевих мешканців, що розташоване вздовж берегу озера, розташованого поруч з провулком Чапаєва в місті Фастові Київської області, де в цей час відпочивали в тому числі він та потерпілий ОСОБА_3 та вони вживали алкогольні напої разом з першим. При цьому будь яких конфліктів до цього не було. Сам особисто він перебував в добрій свідомості, поводив себе адекватно, а ОСОБА_1 та ОСОБА_3, навпаки, перебували у стані сильного алкогольного спяніння. В якусь мить він побачив, як ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 відійшли трохи в бік від нього та про щось почали сваритися, після чого перший наніс потерпілому один удар, у звязку з чим він підбіг до них та, захищаючи потерпілого, наніс ОСОБА_1 один удар у відповідь, що змусило останнього залишити зазначене місце і протягом наступного часу приблизно до однієї години він його не бачив. Але при цьому ОСОБА_1, залишаючи це місце став їм погрожувати розправою, не виказуючи того, що їх повбиває.

Як далі показав свідок, за час відсутності обвинуваченого, до них з ОСОБА_3 приєднався їхній товариш ОСОБА_6, з яким вони втрьох стояли біля кущів навпроти повороту озера та балакали про свої справи. Коли вони пригадали про обставини конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, останній знову став нецензурно висловлюватись на адресу того, при тому, що саме в цей час ОСОБА_1 в полі їхнього зору не було і де саме той повинен був перебувати вони навіть не здогадувались, вважаючи, що той до них не повернеться.

Як при цьому уточнив свідок, приблизно через 10 15 сек. після того, як ОСОБА_3, став нецензурно висловлюватись на адресу ОСОБА_1 він почув голосне викрикування обвинуваченим в бік потерпілого «ХТО?», одночасно з цим і постріл, та побачив слід характерного світіння, що виникає внаслідок згоряння пороху, який був направлений з кущів (куди саме він стояв обличчям під час розмови) в бік потерпілого ОСОБА_3 по висоті на рівні приблизно до одного метру від землі (саме на рівні половини зросту особи середньої статури) та на відстані до трьох чотирьох метрів від зрізу кущів до останнього. При цьому постріл був спрямований виключно в бік потерпілого, оскільки ні його, ні ОСОБА_6, які стояли поруч шротом не зачепило. Одразу після пострілу ОСОБА_3 упав на землю, він обернувся в бік кущів і побачив силует ОСОБА_1 на відстані до півтора метру від них. Зрозумівши, що це саме ОСОБА_1 здійснив постріл, він одразу кинув в його бік камінь, який лежав поруч, а коли той упав, накинувся на нього та став вживати заходів для припинення злочину. Після цього ОСОБА_1 зник з поля його зору. Зброю він також забрав разом із собою. Як категорично зазначав свідок, що після пострілу ОСОБА_1 не підходив і не запитував про стан потерпілого, оскільки саме він заважав будь яким його діям. Вважає, що саме стан алкогольного спяніння став у нагоді конфлікту між обвинуваченим та потерпілим, а також подальший дій першого щодо застосування зброї, оскільки вони раніше не конфліктували та мали між собою добрі стосунки. Також допускає, що ОСОБА_1 саме і тій ситуації не бажав смерті потерпілого. При цьому свідок в судовому засіданні категорично заявив, що причин оговорювати ОСОБА_1 у нього не має.

Свої показання свідок ОСОБА_5 підтвердив в судовому засіданні і під час одночасного допиту між ним та обвинуваченим ОСОБА_1, який повністю з ними погодився.

Свідком в судовому засіданні крім того власноручно складено план-схему місця події, на якій він зобразив, як на його думку, точні місця розташування, своє, ОСОБА_3, ОСОБА_6, а також місця, відстані та напряму, з якого був здійснений постріл.

Вцілому аналогічні показання щодо цих обставин кримінального провадження давав свідок і під час його допиту 02.09.2012 року (т. 1 а.к.п. 56-59) на стадії досудового розслідування.

Аналогічні за змістом показанням свідка ОСОБА_5, повністю підтверджуючи при цьому факти свого прибуття в тверезому стані на берег у той час, коли там в стані алкогольного спяніння перебували лише ОСОБА_3 та ОСОБА_5, бесіди між ними трьома коло кущів, нецензурних висловів у цей час з боку ОСОБА_3 в адресу ОСОБА_1, направленого пострілу з кущів по висоті на рівні приблизно до одного метру від землі (саме на рівні половини зросту особи середньої статури) та на відстані до трьох чотирьох метрів від зрізу кущів в бік саме ОСОБА_3 приблизно через п'ятнадцять секунд після нецензурних висловлювань зі словами «ХТО Я ТАКИЙ ?», дав в судовому засіданні показання і свідок ОСОБА_6, уточнивши при цьому, що як результат такого пострілу, потерпілий одразу упав на живіт, а він зі сторони пострілу побачив саме ОСОБА_1, який виходив з кущів з обрізом мисливської зброї в руках, зрозумівши, що стріляв саме він. Після цього між ОСОБА_5, який як внаслідок кинувся на ОСОБА_1, та останнім відбулась короткочасна бійка, після якої останній пішов з цього місця зі зброєю у руках. Вважає, що саме стан алкогольного спяніння став у нагоді щодо застосування ОСОБА_1 зброї та допускає, що останній не бажав вбити у такий спосіб потерпілого, оскільки постріл був направлений у нижню половину його тіла. При цьому свідок в судовому засіданні категорично заявив, що причин оговорювати ОСОБА_1 у нього не має.

Свої показання свідок ОСОБА_6 підтвердив в судовому засіданні і під час одночасного допиту між ним та обвинуваченим ОСОБА_1, який повністю з ними погодився, і крім того уточнив їх під час одночасного допиту між ним та свідком ОСОБА_5

Свідком в судовому засіданні крім того власноручно складено план-схему місця події, на якій він зобразив, як на його думку, точні місця розташування, своє, ОСОБА_3, ОСОБА_5, а також місця, відстані та напряму, з якого був здійснений постріл.

Вцілому аналогічні показання щодо цих обставин кримінального провадження давав свідок і під час його допиту 19.09.2012 року (т. 1 а.к.п. 60) на стадії досудового розслідування.

Детальним аналізом всіх показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 встановлено, що вони є логічними та послідовними.

Допитаний як свідок ОСОБА_7 знайомий потерпілого, в судовому засіданні пояснював, що 02.09.2012 року близько 21 год. 00 хв. він перебував на озері, розташованому поруч з провулком Чапаєва в місті Фастові Київської області, ловив рибу і побачив ОСОБА_1, який йшов зі сторони озера та вголос балакав про те, що візьме зброю і постріляє. Оскільки він не зрозумів причину такої поведінки обвинуваченого, то одразу пішов в бік іншого озера, звідки саме йшов обвинувачений, де побачив перебуваючих у стані алкогольного спяніння ОСОБА_3 з ОСОБА_5, яким про це розповів, а вони у свою чергу також йому повідомили про те, що ОСОБА_1 погрожував саме їм і вони про це добре знають. При цьому пояснили, що ОСОБА_1 вже не повернеться на берег.

Як також пояснював свідок, приблизно через пів години він почув з боку того місця, де відпочивали ОСОБА_3 та ОСОБА_5 постріл, одразу направився в те місце, а по дорозі зустрів ОСОБА_1, який тримав в руках обріз мисливської зброї і мовчки йшов у бік вулиці 12-го грудня. Підійшовши до того місця він побачив, що на землі животом донизу лежав ОСОБА_3, з під нього витікала кров, поруч нікого не було, трохи пізніші підійшов ОСОБА_5, а він особисто зателефонував і викликав карету швидкої допомоги. Самих обставин пострілу він не бачив. При цьому свідок в судовому засіданні категорично заявив, що причин оговорювати ОСОБА_1 у нього не має.

Такі самі показання щодо цих обставин кримінального провадження давав свідок і під час його допиту 10.09.2012 року (т. 1 а.к.п. 61) на стадії досудового розслідування.

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд наголошує на тому, що вони повністю узгоджуються як між собою, так і з показаннями свідка ОСОБА_7 про те, що саме ОСОБА_1 ходив з обрізом мисливської рушниці з якого, з мотивів сприйняття та розвитку особистої образи на непристойну щодо нього поведінку потерпілого, стріляв в його бік. При цьому всі ці його дії були усвідомленими, послідовними, обґрунтованими наслідками загострення конфліктної ситуації, будь яких ознак хворобливого стану він не подавав, а лише, як і потерпілий, знаходився у стані алкогольного спяніння.

Потерпілий ОСОБА_3, за відсутності будь-яких даних про наявність при цьому особистого інтересу, як на стадії досудового розслідування (т. 1 а.к.п. 53), так і в судовому засіданні, не приховуючи фактів ініціювання конфлікту, образливого ставлення до ОСОБА_1, давав детальні і послідовні показання щодо всіх цих фактичних обставин злочину, у тому числі і самих його мотивів та цілей, до моменту, коли почув постріл, який, як він бачив зробив ОСОБА_1, після чого він відчув різкий біль в області верхньої третини лівого стегна (указавши на це місце в судовому засіданні) та втратив свідомість.

Як при цьому наголошував потерпілий, на протязі останніх чотирнадцяти років, тобто з моменту знайомства з ОСОБА_1, він перебував з ним в приятельських стосунках, періодично разом вживали алкогольні напої, між ними ворожнечі, конфліктів з будь якого приводу ніколи не було. Не допустив потерпілий і будь яких інших мотивів, ніж ті, які були встановлені в судовому засіданні.

Як також категорично зазначив потерпілий, він не впевнений в тому, що при зазначених обставинах ОСОБА_1 бажав спричинити йому смерть, оскільки відстань між ними була незначною і саме цей фактор не завадив би тому здійснити саме прицільний постріл в життєво важливі органи, а не по ногах.

Свої показання потерпілий ОСОБА_3 підтвердив в судовому засіданні і під час одночасного допиту між ним та обвинуваченим ОСОБА_1, який повністю з ними погодився.

Оцінюючи у сукупності покази обвинуваченого ОСОБА_1, його захисну версію та припущення щодо вчинення ним злочину по необережності, а також показання щодо цього свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_3, колегія суддів також виходить з таких даних, що встановлені іншими обєктивними доказами.

Дослідженим в судовому засіданні висновком судово медичної експертизи № 93/д від 19.11.2012 року (т. 1 а.к.п. 141-142) встановлено, що при зазначених обставинах справи, при судово-медичному дослідженні документів, у потерпілого ОСОБА_3 мала місце спричинена у спосіб сліпого вогнепального поранення вогнепальною зброєю з дією ранячого знаряддя (шроту), рана верхньої третини лівого стегна з відкритим переломом шийки стегнової кістки, що спричинило розлад здоровя терміном понад 21 добу. При цьому суд звертає увагу, що механізм її спричинення та локалізація узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_3, частково з показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_1 у частині зробленого ним пострілу не в життєво важливі органи, а на рівні середини зросту чоловіка середньої статури.

З дослідженого на предмет можливості утворень у спосіб сліпого вогнепального поранення вогнепальною зброєю з дією ранячого знаряддя (шроту) в судовому засіданні висновку судово балістичної експертизи № 617-ВКД від 21.09.12 року (т. 1 а.к.п. 119-121), вбачається, що придатний до стрільби обріз мисливської одноствольної гладкоствольної рушниці марки «ІЖ-К» 16-го калібру, серії Г, № 35678 1950 року під штатний патрон, являється переробленою саморобним способом, шляхом укорочення ствола та виготовлення пістолетного руківя, вогнепальною зброєю.

А з дослідженого в судовому засіданні на предмет окремих елементів структури події злочину висновку судової експертизи вибухових речовин та продуктів пострілу № 1494/х від 14.11.12 року (т. 1 а.к.п. 125-129), видно, що з обріза мисливської одноствольної гладкоствольної рушниці марки «ІЖ-К» 16-го калібру, серії Г, № 35678, після останнього чищення проводились постріли. Проте, на одежі, змивах з рук, обличчя обвинуваченого ОСОБА_1, зразках його волосся, продуктів пострілу не виявлено.

Дослідженим у тому числі висновком амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 800 від 23.10.12 року (т. 1 а.к.п. 133-136), в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 як у момент пострілу в потерпілого ОСОБА_3, а також і на даний час, на психічні захворювання не страждав і не страждає, тому він міг і може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру він не потребує. Під час інкримінованих йому дій у стані фізіологічного афекту та іншому емоційному стані, який міг би здійснити суттєвий вплив на його свідомість та діяльність, не перебував. Перебував у стані простого алкогольного спяніння. Під час дослідження ОСОБА_1 крім того повідомляв лікарям, що причиною пострілу була образа з боку іншої особи. Але чому він зробив у нього постріл, лікарям також повідомити на зміг.

Сторони захисту та обвинувачення не оспорювали вказані і встановлені висновками експертів фактичні обставини справи.

Дані, які містять вказані протоколи огляду місць події, речових доказів, наведені вище висновки експертів, повністю узгоджуються не тільки з показаннями обвинуваченого у частині фактичних обставин кримінального провадження, а й з наведеними вище показаннями потерпілого та свідків.

Пунктами 8, 10 Перехідних положень КПК України (в редакції 2012 року), встановлено, що допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності, а кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом не направлені до суду з обвинувальним висновком, розслідуються, надсилаються до суду та розглядаються судами першої інстанції згідно з положеннями цього Кодексу.

Відповідно до ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться у показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених КПК України. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК України.

Згідно з вимогами ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні данні, отриманні у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальним джерелом доказів, є у тому числі і показання.

За таких обставин, колегія суддів визнає всі показання потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, дані, які містять протоколи огляду місць події від 02 та 03.09.2012 року, речові докази, всі наведені вище висновки експертів, а також показання обвинуваченого в частині, що їм не суперечить, належними, допустимими та достовірними доказами, а їх сукупність такою, що у своєму взаємозвязку з усією достатністю доводить в тому числі наявність в діях ОСОБА_1 непрямого умислу на спричинення потерпілому вогнепального поранення.

При цьому колегія суддів, виходить із сукупності всіх встановлених обставин вчиненого злочину, який відбувся на фоні єдиного факту прояву особистих неприязних відносин між обвинуваченим і потерпілим, ініціатором яких був останній і які мали тенденцію до загострення, умов, за яких виник даний конкретний конфлікт (образ з боку потерпілого), обстановку, в якій вона відбувалася (спільне вживання алкогольних напоїв, конфліктна ситуація, обопільні образи, наміри за це помститися у спосіб застосування зброї без погроз на вбивство), ці дані вочевидь вказують на наявність мотиву на вчинення виключно умисних дій спричинити шкоду здоровю іншої людини на фоні неприязні. Колегія суддів також враховує характер дій, спосіб та знаряддя заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілому (один прицільний постріл (беручи до уваги скупчення поруч стоячих з потерпілим людей, яких не зачепило шротом) з короткої відстані з вогнепальної зброї, на рівні половини зросту середнього чоловіка), їх кількість, характер і локалізацію (одне сліпе вогнепальне поранення з дією ранячого знаряддя (шроту) верхньої третини лівого стегна з відкритим переломом шийки стегнової кістки), причини припинення ним своїх дій (наявність в патроннику обрізу одного патрону, тобто обмеженість в можливостях застосування зброї по кількості пострілів).

Вказані обставини у своїй сукупності з усією очевидністю вказують на те, що ОСОБА_1 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення умисних тілесних ушкоджень і хоча не бажав, але свідомо припускав їх настання, а тому вважає доведеним, що він за вказаних вище обставин мав непрямий умисел на спричинення у спосіб вогнепального поранення вогнепальною зброєю з дією ранячого знаряддя (шроту) потерпілому ОСОБА_3 умисного тілесного ушкодження і реалізував свій намір, заподіявши йому одну рану верхньої третини лівого стегна з відкритим переломом шийки стегнової кістки.

Колегія суддів при цьому оцінює і показання обвинуваченого, які не можна визнати щирими. Так, в судовому засіданні, відстоюючи свою захисну позицію, він, з одного боку, послався на те, що деталей злочину не пам'ятає, а з іншого, - на свою користь повідомляв в суді нові деталі конфлікту з потерпілим, про які раніше ніколи не згадував. Зокрема, намагаючись переконати суд у необережності своїх дій, а відтак і своєї байдужості до наслідків, обвинувачений зазначав, що після повернення додому він одразу ліг відпочивати. Також приховував факт своєї причетності до приховання знаряддя злочину, повідомляючи про те, що після того, як прийшов додому, обріз мисливської зброї поклав під диван. І навпаки, на стадії досудового слідства послідовно визнавав, що зброю заховав у спосіб її закопування на городі (що обєктивно підтверджено протоколами слідчих дій).

Факт приховання обвинуваченим знаряддя злочину також свідчить про усвідомлення ним значення своїх дій і небажання відповідати за них. Аналогічну правову позицію щодо подібних діянь, висловив Верховний Суд України в своїй ухвалі від 14.12.2010 року.

Наведене також підтверджує висновки колегії суддів про те, що ОСОБА_1 усвідомлював суспільно небезпечні наслідки пострілу в потерпілого, а тому його посилання на необхідність кваліфікації його дій за ст. 128 КК України, є надуманими.

Органи досудового розслідування в цій частині обвинувачення дії ОСОБА_1 кваліфікували за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, як замах на вбивство, тобто усисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, недоведений до кінця з причин, які не залежали від волі винного.

Аналізуючи формулу обвинувачення органів досудового розслідування, колегія суддів встановила таке.

Частиною 3 ст. 15 КК України визначено, що замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

Визначаючи в обґрунтування підозри стадію злочину за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, слідчий, з який погодився прокурор у спосіб затвердження та підписання обвинувального акту, в його тексті взагалі не зазначили про те, що замах на злочин є незакінченим, указавши при цьому на вчинений ними замах в загальному формулюванні назви цієї статті КК України.

Також колегія суддів при викладених вище обставинах формування підозри, вважає юридично невизначеними кваліфікуючі ознаки незакінченого замаху на вчинення злочину, оскільки вони є неповними, неконкретними, такими, що охоплюють також і змістом ч. 2 цієї ж статті, а тому таке посилання не відповідає слово в слово окремій диспозиції кожної із зазначених статей, при тому, що навіть найменше відхилення від цієї вимоги є неприпустимим, оскільки виключають можливість визначення судом меж, а також змісту оголошеної підозри.

Більш за те, згідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах проти життя та здоровя особи», при призначенні покарання відповідно до статей 65-69 КК України суди повинні брати до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, які його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Між тим, як видно зі змісту оголошеної ОСОБА_1 підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, стороною обвинувачення взагалі не визначені, як ступінь здійснення злочинного наміру, так і причини, внаслідок яких злочин не був доведений до кінця.

Такі недоліки прокурор у встановлений законом спосіб в судовому засіданні не виправив і не уточнив, вважаючи предявлену підозру законною.

З огляду в тому числі і на це, колегія суддів вважає, що доводи сторони обвинувачення про наявність в діях ОСОБА_1 незакінченого замаху на вбивство, спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, які суд визнав достовірними.

Як безспірно встановлено даними, які містить вказаний вище висновок експерта № 93/д від 19.11.2012 року у потерпілого ОСОБА_3 мала місце спричинена у спосіб сліпого вогнепального поранення вогнепальною зброєю з дією ранячого знаряддя (шроту), рана верхньої третини лівого стегна з відкритим переломом шийки стегнової кістки, що спричинило розлад здоровя терміном понад 21 добу.

Походження цих тілесних ушкоджень на тілі узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, потерпілого ОСОБА_3, частково з показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_1, аналізуючи які, колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку про те, що погроз на спричинення саме вбивства потерпілого, при наявності загальних погроз на спричинення пострілами шкоди його здоровю, останній не висловлював, повернувшись з дому із зброєю в руках відразу її не застосовував, а лише після того, коли почув повторні образи з боку потерпілого (тобто відбувся розрив у часі між наміром і дією), здійснюючи постріл з малої відстані (3-4 м.) в час сутінок і розуміючи, що в патроннику є лише один патрон, яким при наявності прямого умислу на вбивство і повинно б було влучити у життєво важливі органи (живіт, серце, або голову), що саме така близькість від місця пострілу до цілі безперешкодно дозволяла, той навпаки, зробив прицільний постріл в нижню частину тіла потерпілого, де таких органів не має, а тому обґрунтовано міг розраховувати на те, що спричинить будь які інші тілесні ушкодження, які не призведуть до смерті потерпілого та свідомо допускав настання будь яких з них, тобто, на думку колегії суддів, в даному конкретному випадку ОСОБА_1 мав неконкретизований умисел на заподіяння шкоди здоровю потерпілого.

Те, що ОСОБА_1 під час пострілу діяв з непрямим умислом, тим більше не може враховуватись судом, як незакінчений замах на вбивство, оскільки замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом, що за змістом відповідає п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах проти життя та здоровя особи».

Аналогічну правову позицію, вирішуючи справу щодо подібних суспільно небезпечних діянь висловив Верховний Суд України і в своїй ухвалі від 15.03.2002 року, зазначаючи також на те, що непрямий умисел на вбивство не може кваліфікуватися як замах на вбивство, а тому дії особи повинні кваліфікуватись за наслідками, що фактично настали.

У кримінальному провадженні немає і колегією суддів не встановлено й інших даних про те, що ОСОБА_1 за обсягом підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, мав прямий умисел на вбивство потерпілого, зупинився на якійсь певній його стадії і недовів злочин до кінця. Навпаки, судовим розглядом кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 умисел на вчинення середньої тяжкості тілесного ушкодження реалізував повністю, виконав обєктивну сторону та завдав реальну шкоду обєкту злочину, вчинивши тим самим закінчений злочин.

Отже, колегія суддів вважає, що у справі відсутні обєктивні докази, що підтверджують наявність у обвинуваченого прямого умислу на позбавлення життя потерпілого, і тому дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Враховуючи викладене, дії ОСОБА_1, який вчинив замах на вбивство, тобто усисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, недоведений до кінця з причин, які не залежали від волі винного колегія суддів перекваліфіковує з ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 122 КК України за ознакою умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але такого, що спричинило тривалий розлад здоровя.

Органи досудового розслідування обставинами, що помякшують покарання ОСОБА_1, визнали його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів. Разом з тим, колегія суддів не вбачає правових підстав для їх врахування, оскільки визнання обвинуваченим вини під тиском зібраних у справі доказів не свідчить про щирість такого каяття, а факт приховування знаряддя злочину вказує на відсутність ознак активного сприяння розкриттю злочину.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_1, колегія суддів визнає вчинення ним злочинів у стані алкогольного спяніння, а також рецидив злочинів.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання колегія суддів згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, всі які є умисними злочинами середньої тяжкості; дані про особу винного, який: судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, у тому числі і тяжкого, натомість належних висновків для себе не зробив і свою поведінку не виправив, а навпаки став на стійкий шлях щодо вчинення й інших умисних злочинів, але є інвалідом ІІ гр., хворіє на низку інших тяжких захворювань, у побуті за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога з приводу опійної наркоманії, негативно оцінив вчинені ним злочинні дії.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, а також враховуючи поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки, стан здоровя обвинуваченого, колегія суддів вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства, призначивши йому пов'язаний з такою ізоляцією вид покарання за кожний вчинений ним злочин в межах, наближених до максимальних, санкцій ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 та ч. 1 ст. 122 КК України, при цьому правових підстав для застосування ст.ст. 69, 69-1 та 75 КК України колегія суддів не вбачає, та, на підставі ст. 70 КК України визначити йому остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки саме таке покарання, на думку колегії суддів, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Враховуючи обґрунтованість висунутої обвинуваченому підозри у вчиненні зазначених вище злочинів, обраний колегією суддів щодо них вид покарання, достатність підстав вважати, що ОСОБА_1, з огляду на його попередні судимості, зможе ухилитися від виконання процесуальних рішень суду (ризик переховування), суд, приймаючи до уваги стан здоров'я обвинуваченого, вважає за необхідне залишити раніше обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді взяття під варту без зміни, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та його належну поведінку.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 1, 349 ч. 3, 368, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, колегія суддів,

З А С У Д И Л А:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 та ч. 1 ст. 122 КК України, за якими призначити йому покарання у виді:

- за ч. 1 ст. 263 КК України позбавлення волі строком на чотири роки;

- за ч. 1 ст. 309 КК України позбавлення волі строком на два роки та шість місяців;

- за ч. 1 ст. 122 КК України позбавлення волі строком на три роки.

За сукупністю злочинів, відповідно до ст. 70 КК України, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

Залікувати у строк покарання обвинуваченому ОСОБА_1 термін досудового тримання під вартою та початок строку відбуття покарання обчислювати йому з « 03» вересня 2012 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної суспільно небезпечним діянням у розмірі 57 527 грн. 88 коп. до обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування майнової та моральної шкоди від вчинення обвинуваченим суспільно небезпечного діяння - 57 527 грн. 88 коп. (пятдесят сім тисяч пятсот двадцять сім грн. 88 коп.).

Речові докази:

- чоловічу панамку (а.к.п. 26), одяг потерпілого ОСОБА_3 (теніску, джинси, ремінь та труси) (а.к.п. 31), фрагменти шроту (а.к.п. 34), обріз мисливської одноствольної гладкоствольної рушниці марки «ІЖ-К» 16-го калібру, серії Г, № 35678 (а.к.п. 40), одяг обвинувачено ОСОБА_1 (футболку та труси) (а.к.п. 43), шість пакетів з канабісом (а.к.п. 50), які знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Фастівського МВ ГУ МВС України в Київській області знищити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1:

- на відшкодування процесуальних витрат 588,48 (пятсот вісімдесят вісім) грн. 48 коп. на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області (р/р 31250272210700, код ЗКПО 25574713, УДК в Київській області, МФО 821018. Призначення платежу: за проведення судово хімічної експертизи наркотичних засобів по рахунку № 323/х від 06.09.2012 року (а.к.п. 114));

- на відшкодування процесуальних витрат 411,60 (чотириста одинадцять) грн. 60 коп. на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області (р/р 31250272210700, код ЗКПО 25574713, УДК в Київській області, МФО 821018. Призначення платежу: за проведення експертизи по рахунку № 617/ВКД від 21.09.2012 року (а.к.п. 118));

- на відшкодування процесуальних витрат 2122,56 (дві тисячі сто двадцять дві) грн. 56 коп. на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області (р/р 31250272210700, код ЗКПО 25574713, УДК в Київській області, МФО 821018. Призначення платежу: за проведення судово хімічної експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу по рахунку № 1494/х від 14.11.2012 року (а.к.п. 124)).

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 - тримання під вартою - до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляції через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ: