Рішення № 36062358, 12.12.2013, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/4779/13-ц

провадження у справі № 2/0285/1305/13

12 грудня 2013 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді……………Літвин О.О.

при секретарі………….......... ОСОБА_1

з участю: представника позивача……..ОСОБА_2

представника відповідача…...ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль» в особі Житомирської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль»

до ОСОБА_5, ОСОБА_6

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

зустрічним позовом ОСОБА_6

до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль» в особі Житомирської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль»

ІІІ особа ОСОБА_5

про визнання договору поруки припиненим,

ВСТАНОВИВ:

09.10.2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив стягнути з них в солідарному порядку на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 37844,98 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 26.09.2013 року становить 302494,93 грн., та судові витрати, понесені ним при подачі позову.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23 квітня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_4 Аваль», назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_4 Аваль» (далі банк) та відповідачем ОСОБА_5 було укладено кредитний договір про надання йому кредиту в розмірі 11370 доларів США зі сплатою 13,5 % річних на строк до 23 квітня 2013 року.

В якості забезпечення зобовязання перед банком зі сторони відповідача ОСОБА_6 був укладений договір поруки, відповідно до якого він взяв на себе зобовязання перед банком відповідати по борговим зобовязанням відповідача ОСОБА_5, які виникають з умов кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору банк свої зобовязання перед відповідачами виконав в повному обсязі. Останні, в свою чергу, порушили свої договірні зобовязання та ухиляються від їх виконання, у зв'язку з чим у них перед банком виникла заборгованість

18.11.2013 року відповідач ОСОБА_6 подав до суду зустрічний позов /а.с.57-59/до позивача банку, в якому просить визнати договір поруки № 1 від 23 квітня 2007 року, укладений між ним та банком, припиненим з тих підстав, що без попереднього погодження було збільшеного його зобовязання, як поручителя, шляхом збільшення строку виконання зобовязання. Крім того, в порушення ч. 4 ст. 559 ЦК України, банк пропустив шестимісячний строк звернення до суду, який розпочався з моменту, коли він направив йому, як поручителю, вимогу про дострокове повернення кредиту, тобто з 14.06.2012 року.

Представник позивача банку в судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. В задоволенні зустрічного позову просив відмовити за його безпідставністю.

Представник відповідача ОСОБА_6 заперечив щодо задоволення первісних позовних вимог з підстав, викладених в зустрічній позовній заяві, яку підтримав. Пояснив, що дійсно відповідач ОСОБА_6 укладав з банком договір поруки, однак відповідач ОСОБА_5 жодних готівкових коштів від банку особисто в руки не отримував, а автомобіль придбав за власні кошти.

Крім того, просив суд застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити розмір пені.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не прибув, про час та місце судового розгляду був повідомлений, однак про причини неявки суду не повідомив, заперечення проти позову не подав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до наступного висновку.

Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст. 3 ЦК), яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 статті 626 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтями 1049, 1050, 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія однієї із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами).

Судом встановлено, що 23 квітня 2007 року між відповідачем ОСОБА_5 та ЗАТ «ЗАЗ» було укладено договір купівлі-продажу автомобіля, відповідно до умов якого вартість автомобіля в сумі 56843 грн. була сплачена банком на умовах укладеного між ним та відповідачем ОСОБА_5 кредитного договору /а.с.81-86/.

Цього ж дня між банком та відповідачем ОСОБА_5, як позичальником, був укладений кредитний договір № 014/1842/73/108528 (далі кредитний договір), за яким банк надав позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 11370 доларів США строком на 72 місяці по 23 квітня 2013 року включно зі сплатою 13,5 % річних /а.с.9-10/.

Цього ж дня кошти в сумі 56843 грн. були перераховані банком ЗАТ «ЗАЗ» для оплати автомобіля /а.с.89/.

Для забезпечення виконання своїх зобовязань за кредитним договором 25 квітня 2007 року відповідач ОСОБА_5 передав банку в заставу придбаний автомобіль /а.с.72/.

За умовами кредитного договору відповідач ОСОБА_5 зобовязався повернути банку суму кредиту та сплатити проценти відповідно до графіку щомісячних внесків /а.с.11-12/, а за порушення кредитної дисципліни пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (пункт 10.1 кредитного договору).

Виконання умов кредитного договору відповідачем ОСОБА_5 було забезпечено договором поруки № 1 від 23 квітня 2007 року, укладеним між банком та відповідачем ОСОБА_6 /а.с.13-15/, який взяв на себе солідарну з відповідачем ОСОБА_5 відповідальність у разі неналежного виконання останнім зобовязань за кредитним договором.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Ч. 1 ст. 554 Цивільного Кодексу України визначає, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Ч. 1 ст. 543 ЦК України зазначає, що у разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Перед укладенням договорів відповідачі були вільними в погодженні всіх умов кредитування в банку, орієнтовну сукупну вартість кредиту та погодилися з ними.

Належним чином не виконуючи умови кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту та сплати відсотків, на день звернення банку до суду з даним позовом загальна заборгованість відповідача ОСОБА_5 за кредитним договором станом на 26 вересня 2013 року становить 37844,98 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 26.09.2013 року становить 302 494,93 грн., яка включає в себе: заборгованість за кредитом 7804,90 доларів США (62384,57 грн.), заборгованість по відсоткам 6206,89 доларів США (49611,67 грн.) та пеня 23833,19 доларів США (190498,69 грн.) /а.с.7-8/

Доводи представника відповідача ОСОБА_6 в частині того, що кредитні кошти відповідач ОСОБА_5 не отримував, а автомобіль придбав за власні кошти, спростовуються матеріалами справи, зокрема, договором купівлі-продажу автомобіля, рекомендацією-направленням на отримання кредиту в банку від 18.04.2007 року /а.с.87/, гарантійним листом банку від 19.04.2007 року /а.с.88/.

Та обставина, що обумовлена кредитним договором сума була перерахована продавцю автомобіля, а не видана відповідачу ОСОБА_5 в руки, по суті є фактом передачі саме йому грошових коштів. Слід відмітити, що до моменту предявлення банком позову про стягнення коштів, відповідач ОСОБА_5 не оскаржував кредитний договір з підстав неотримання ним грошових коштів та, крім того, до 25 березня 2009 року здійснював погашення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_5 не виконав умови кредитного договору, не здійснював погашення кредиту і відсотків, а відповідач ОСОБА_6 не виконав взяті на себе зобовязання перед банком відповідати по борговим зобовязанням відповідача ОСОБА_5, та на день подачі позовної заяви до суду заборгували позивачу грошові кошти.

Таким чином, невиконання відповідачами своїх договірних зобовязань порушило право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані в кредит.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, зобовязання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог закону, а тому суд вважає, що первісні позовні вимоги позивача банку є обґрунтованими і підтверджуються належними доказами.

В той же час, на думку суду, розмір пені не відповідає вимогам ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки загальна заборгованість відповідача перед позивачем по тілу кредиту становить 62384,57 грн., а заборгованість по сплаті пені за несвоєчасне виконання зобовязань 190498,69 грн. З огляду на зазначені обставини та той факт, що заявлена до стягнення сума пені значно перевищує суму основного боргу, а також автомобіль, придбаний відповідачем ОСОБА_5 в кредит, був арештований та реалізований на аукціоні в рахунок погашення кредитної заборгованості /а.с.90-98/, суд, застосовуючи положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про співмірність вимог із розміром заподіяних збитків, зменшує розмір пені до 3003,76 грн.

Що стосується зустрічного позову відповідача ОСОБА_6 про визнання договору поруки припиненим, то суд вважає, що він задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Посилання представника відповідача ОСОБА_6 на збільшення банком обсягу відповідальності поручителя є безпідставним, оскільки умови ні кредитного договору, ні договору поруки після їх підписання не змінювались, так як і не змінювалось та не відстрочувалось основне зобовязання.

Правильність проведеного позивачем банком розрахунку заборгованості представником відповідача ОСОБА_6 не спростована, своїм правом на проведення судово-бухгалтерської експертизи, яке судом пропонувалось, він не скористався.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом, відповідач ОСОБА_6 просив також визнати договір поруки припиненим на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, за якою порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Між тим, кінцевий термін повернення кредиту, отриманого відповідачем ОСОБА_5, тобто кінцевий строк виконання основного зобовязання встановлений пунктом 1.2 кредитного договору 23 квітня 2013 року, а тому саме з цієї дати розпочався строк, протягом якого банк мав право предявити вимогу до поручителя, та закінчився 23 жовтня 2013 року. З позовом до суду банк звернувся 09 жовтня 2013 року, тобто в межах строку, визначеного ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Доводи представника відповідача ОСОБА_6 в частині того, що строк, протягом якого банк мав право предявити вимогу до відповідача ОСОБА_6, як поручителя за кредитним договором, розпочався з моменту направлення йому банком відповідної вимоги 14 червня 2012 року, а закінчився 14 грудня 2012 року, суд до уваги не бере, оскільки вказана вимога була про виконання грошових зобовязань, а не про повернення кредиту достроково.

З огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених відповідачем-позивачем ОСОБА_6 зустрічних позовних вимог.

З відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 також належить стягнути судовий збір, понесений позивачем банком при подачі позову, пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 551, 553-554, 611, 612, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль» в особі Житомирської обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 014/1842/73/108528 від 23 квітня 2007 року на загальну суму 115 000 (сто пятнадцять тисяч) грн. і судовий збір по 575 (пятсот сімдесят пять) грн. з кожного відповідача.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль» в особі Житомирської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль», ІІІ особа ОСОБА_5, про визнання договору поруки припиненим, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення або з дня отримання його копії.

Головуюча О.О. Літвин