Ухвала суду № 36060811, 02.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 р.Справа № 816/2508/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцька ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2013р. по справі № 816/2508/13-а

за позовом ПП "Техноком-сервіс"

до Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року адміністративний позов ПП "Техноком-Сервіс" задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби від 07 лютого 2012 року №0013622301/2011 та №0013632301/2012. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "Техноком-Сервіс" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 530,0грн.

Кременчуцька ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2013р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції колегія суддів протокольною ухвалою замінила відповідача - Кременчуцька ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби на відповідача - Кременчуцька ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби , суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем не доведений факт порушення позивачем пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та підпункту 138.1.1 пунктів 138.1, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України необґрунтовані.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство "Техноком-Сервіс" (ідентифікаційний код 36618359) зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 27 липня 2009 року, номер запису 1 585 102 0000 006884, Свідоцтво серії А01. Товариство взято на облік в органах державної податкової служби, також являється платником податку на додану вартість з 08 жовтня 2010 року.

Кременчуцькою ОДПІ в період з 29 жовтня 2012 року по 30 жовтня 2012 року проведено невиїзну позапланову перевірку ПП "Техноком-Сервіс" по питанню взаємовідносин з ПП "Обрій" за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року у зв'язку з наданням неповної відповіді ПП "Техноком-Сервіс" на запит Кременчуцької ОДПІ №23170/10/22-112 від 15 серпня 2012 року, за результатами якої складено акт від 30 жовтня 2012 року №4507/22-209/36618359 .

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, (із змінами та доповнення), в результаті чого податок на додану вартість занижено на загальну суму 20000 грн., в тому числі: за серпень 2011 року на 13333 грн., за серпень 2011 року на 6667 грн.

- підпункту 138.1.1 пунктів 138.1, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України від від 02 грудня 2010 року №2755-VI, (із змінами та доповнення), в результаті чого податок на прибуток підприємства за 3 квартал 2011 року занижено на 23000 грн.

На підставі висновків акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 07 грудня 2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0013622301/2011 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 23000,0 грн.;

- №0013632301/2012 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 30000,0грн., в тому числі 20000,0грн. за основним платежем, 10000,0грн. за штрафними фінансовими санкціями.

За наслідками процедури адміністративного оскарження, податковим органом податкові повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року №0013622301/2011 та №0013632301/2012 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки довідки документальної невиїзної перевірки з ВПМ ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ від 08.12.11р. за №476/233/30745148 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Обрій» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з підприємствами за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р., яким не встановлено факту передачі (постачання) товарів від ГП «Обрій» до ПП «Техноком-сервіс» в зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів (послуг). Зустрічною звіркою ПП «Обрій» не підтверджено реальність здійснення господарських правовідносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником її податків операцій ПП «Обрій» - по ланцюгу постачання. Відсутність у підприємства ПП «Обрій» достатніх трудових ресурсів необхідних для здійснення господарської діяльності, а саме в частині відвантаження та перевезення товарів/послуг. ВПМ ДПІ у Бабушкінському р-ні М.Дніпропетровськ листом надано висновок щодо ознак фіктивності відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Обрій». Встановлено, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться, виробничі потужності, земельні ділянки та транспортні засоби на балансі підприємства відсутні.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно 138.4. ст.138 Податкового кодексу України Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п. 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

З матеріалів справи вбачається, що для виконання підрядних робіт за договором №12/10 від 04 лютого 2011 року (а.с. 82-83) укладеним між ПП "Техноком-Сервіс" та ТОВ "ТРК"Кременчук", 27 липпя 2011 року між ПП "Техноком-Сервіс" (Замовник) та ПП "Обрій" (Підрядник) укладено договір підряду № 47 (далі - Договір), за яким Замовник доручив, а Підрядник прийняв на себе зобов'язання здійснити наступні роботи: ремонтно-монтажні, ремонтно-будівельні, будівельні на об'єктах наданих позивачем (п. 1.1 Договору).

В підтвердження фактичного виконання умов договору позивачем надано: договір підряду №47 від 27 липня 2011 року (а.с. 60-61); акти здачі-прийняття робіт №2907/11 від 29 липня 2011 року, №0908/11 від 22 серпня 2011 року, №3/11-1 від 14 листопада 2011 року (а.с. 69,74,78); податкові накладні №280774, №28073 від 28 липня 2011 року, від 09 серпня 2011 року № 09081 та від 03 листопада 2011 року №03111 (а.с. 70-71,75,79);- реєстри виданих та отриманих податкових накладних за липень - серпень 2011 року та листопад 2011 року (а.с 126-133, 139-146, 152-158); рахунки-фактури № 0908/11 від 09 серпня 2011 року та № 0211-А від 02 листопада 2011 року (ас. 73,77) та банківські виписки та виписки по особову рахунку позивача (а.с. 72,76,80); довідки про вартість виконаних підрядних робіт за липень, жовтень 2011 року та лютий 2012 року (а.с. 84,107-108); акт за формою КБ-2в № 42 приймання виконання підрядних робіт за липень 2011 року, акт за формою КБ-2в № 43 приймання виконання підрядних робіт за липень 2011 року, акт за формою КБ-2в № 44 приймання виконання підрядних робіт за липень 2011 року, акт за формою КБ-2в № 40 приймання виконання підрядних робіт за липень 2011 року, акт за формою КБ-2в № 41 приймання виконання підрядних робіт за липень 2011 року, акт за формою КБ-2в № 48 приймання виконання підрядних робіт за жовтень 2011 року, акт за формою КБ-2в № 49 приймання виконання підрядних робіт за жовтень 2011 року, акт за формою КБ-2в № 45 приймання виконання підрядних робіт за жовтень 2011 року, акт за формою КБ-2в № 46 приймання виконання підрядних робіт за жовтень 2011 року, акт за формою КБ-2в № 47 приймання виконання підрядних робіт за жовтень 2011 року (а.с. 85 - 106); Акт прийняття до експлуатування систем протипожежного захисту на об'єкті торгівельно-розважальний комплекс з підприємствами громадського харчування та побутового обслуговування по вул.. Леніна, 21 в м. Кременчуці від 23 квітня 2012 року (а.с. 110-118); Акт прийняття в експлуатацію виконаних робіт з вогнегасного оброблення від 30 вересня 2011 року (а.с. 119-120).

Оплата товару здійснювалась у безготівковій формі на рахунки ПП "Обрій", про що свідчать банківські виписки та виписки по особову рахунку позивача.

Вартість виконаних робіт віднесено позивачем до складу валових витрат за липень-серпень 2011 року. Суми ПДВ включено до податкового кредиту за липень-серпень 2011 року, що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами.

ПП "Обрій" має Ліцензію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України серії АВ № 192603, строком дії з 18 серпня 2006 року по 18 серпня 2011 року, перелік робіт у додатку до ліцензії не суперечить виконуваним ПП "Обрій" робіт за договором підряду №47 (а.с. 62).

Позивач обґрунтовував доцільність придбання послуг необхідністю швидкого та якісного виконання робіт, неможливістю самостійно виконати значного обсягу робіт протипожежного призначення, а саме : а) монтаж системи димовидалення; б) монтаж плит вогнезахисту повітропроводів; в) монтаж трубопроводів насосної станції.

З матеріалами справи вбачається , що в результаті виконання робіт підрядником ПП "Техноком-Сервіс" отримало економічну вигоду в сумі 45936 грн. (а.с. 235).

ПП "Обрій" на момент здійснення господарських операцій зареєстровано в Єдиному державному реєстрі, має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Посилання відповідача на те, що контрагент позивача - ПП "Обрій" не має трудових ресурсів, виробничого обладнання, суд до уваги не приймає, оскільки контрагент позивача міг використовувати залучені трудові ресурси та орендовані основні засоби тощо.

Крім того, суд враховує, що на результати діяльності позивача не впливають обставини щодо того з використанням яких ресурсів, методів та способів ПП "Обрій" досягаються результати відповідної підприємницької та економічної діяльності.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Обрій" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, в результаті виконання робіт за договором підряду позивачем отримана економічна вигода.

Суду не надано жодних належних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладенні та виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ПП "Обрій", судом не встановлено.

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладений між позивачем та ПП "Обрій" правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти апеляційним судом встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та ПП "Обрій" не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Посилання відповідача на висновки акту від податкового органу щодо перевірки контрагента позивача - ПП "Обрій" , яким встановлена неможливість здійснення фінансово-господарських операцій, суд не бере до уваги, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" та Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 6.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків, крім іншого, зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи тощо.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Норми Податкового кодексу України не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга.

Діючим законодавством не передбачений і не визначений обов'язок підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для формування валових витрат і нарахування податкового кредиту , в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно віднесено ці суми до валових витрат та сформовано податковий кредит.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби від 07 лютого 2012 року №0013622301/2011 та №0013632301/2012 не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцька ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2013р. по справі № 816/2508/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 07.10.2013р.