Постанова № 36060221, 12.12.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2013 року Справа № 812/9769/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ірметової О. В.

за участю секретаря судового засідання: Семціва О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Антрацит" до Управління пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення № 1467 від 30.07.2013, -

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства "Антрацит" до Управління пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення № 1467 від 30.07.2013.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішенням №1467 від 30.07.2013 УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області на підставі п.2 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на Державне підприємство "Антрацит" накладено штрафні санкції та нарахована пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Не погодившись з указаним рішенням, ДП "Антрацит" оскаржило його до Головного Управління Пенсійного фонду України. Рішенням про результати розгляду скарги скаргу ДП "Антрацит" залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

ДП "Антрацит" вважає, що рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №1467 від 30.07.2013 винесено з порушенням норм діючого законодавства та є необґрунтованим з наступних підстав.

Штрафні санкції та пеня нараховані позивачу за несвоєчасну сплату єдиного внеску у розмірі 1655010,00 грн. за період 28.03.2013 по 31.05.2013.

Відповідно до звіту за лютий 2013 року ДП «Антрацит» нарахована до сплати єдиний внесок у розмірі 11884624,16 грн., який було сплачено платіжними дорученнями №№257-260 від 14.02.2013, 402-405 від 28.02.2013, №№ 427-430 від 06.03.2013, №№71, 72 від 13.03.2013, №№472-478, 492, 493, 509, 510 від 14.03.2013, №№552-555 від 20.03.2013, №№585-588, 595 від 22.03.2013, №№ 619,622 - 625 від 26.03.2013, №№88,89, 646-652, 671, 718 від 29.03.2013 на загальну суму 11887873,92 грн. з зазначенням про це у розділі «призначення платежу» платіжних доручень, тобто поточні нарахування єдиного внеску за лютий 2013 року позивачем сплачені у повному обсязі.

09.01.2013 Господарським судом Луганської області порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Антрацит". Копія зазначеної ухвали направлена начальнику УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області. Зазначеною ухвалою Господарського суду Луганської області введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Позивач зазначив, що на підставі чинного законодавства України протягом дії мораторію не повинна нараховуватися неустойка (штраф, пеня) та не можуть застосовуватися інші штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Таким чином, позивач просив скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №1467 від 30.07.2013.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи за його відсутність.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДП "Антрацит" зареєстровано виконавчим комітетом Антрацитівської міської ради Луганської області 30.04.2003, і. н. 32226065.

З матеріалів справи вбачається, що УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області 30.07.2013 винесено рішення №1467 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким ВП шахта "Комсомольська" ДП "Антрацит" на підставі п.2 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" нараховано штраф у розмірі 1188462,42 грн. та нараховано пеню у розмірі 466547,70 грн. за період з 28.03.2013 по 31.05.2013 (а. с. 6).

Не погодившись з указаним рішенням, ДП "Антрацит" направлено скаргу до Головного Управління Пенсійного фонду України.

Рішенням Головного Управління Пенсійного фонду України №27494/09-10 від 16.10.2013 оскаржуване рішення залишено без змін, а скаргу в частині без задоволення (а.с.7-8).

Згідно звіту за лютий 2013 року, загальна сума єдиного внеску, що підлягала сплаті, склала 11884624,16 грн. (а. с. 9-11). Кошти, перераховані платником в сплату єдиного внеску за лютий 2013 року в сумі 11887873,92 грн., що підтверджено платіжними дорученнями №№257-260 від 14.02.2013, 402-405 від 28.02.2013, №№ 427-430 від 06.03.2013, №№71, 72 від 13.03.2013, №№472-478, 492, 493, 509, 510 від 14.03.2013, №№552-555 від 20.03.2013, №№585-588, 595 від 22.03.2013, №№ 619,622 - 625 від 26.03.2013, №№88,89, 646-652, 671, 718 від 29.03.2013 (а. с. 12-58). Таким чином позивачем

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 09 січня 2013 року порушено провадження у справі про банкрутство щодо ДП "Антрацит" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.59).

Судом встановлено, що рішенням №1467 від 30.07.2013 позивачу нараховано штраф та пеню за період з 28.03.2013 по 31.05.2013, термін сплати яких настав після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, тобто зобов'язань, на які поширюється дія мораторію.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI)

Згідно п.2 ч.1 ст.1 вищезазначеного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Однією з обов'язків Платника єдиного внеску, згідно Закону, являється своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

У відповідності до ч.8 ст.9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до положень частини першої статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-ХІІ (далі-Закон № 2343) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо (частина третя статті 19 Закону № 2343).

Згідно ст.1 Закону № 2343 грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Статтею 115 Господарсько-процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Враховуючи вищевикладене, відповідачем була нарахована заборгованість за лютий 2013 року, у зв'язку з тим, що кожен поточний місячний платіж, який сплачувався позивачем у повному обсязі, зараховувався в рахунок погашення недоїмки, штрафних санкцій та пені створеної таким чином за попередній місяць, хоча в платіжних документах позивачем зазначалося цільове призначення платежів, внаслідок чого відповідно кожен поточний місяць таким чином, залишався не оплаченим, у тому числі таким чином відповідачем визначена і заборгованість за лютий 2013 року, що стало підставою для винесення оскаржуваного рішення.

Таким чином, суд вважає, що станом на дату винесення оскаржуваного рішення заборгованість з єдиного внеску, яка підлягає сплаті в умовах дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до положень статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у відокремленого підрозділу «Шахта «Комсомольська» ДП «Антрацит» відсутня, а тому відсутні підстави для видачі позивачеві рішення про №1467 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 30.07.2013.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства "Антрацит" до Управління пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення № 254 від 15.02.2013 задовольнити повністю.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені Державному підприємству "Антрацит" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №1467 від 30.07.2013 у розмірі 1655010,12 грн. (один мільйон шістсот п'ятдесят п'ять тисяч десять грн. 12 коп.)

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Антрацит" судові витрати у розмірі 458,80 грн. (чотириста п'ятдесят вісім гривні 80 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 12 грудня 2013 року.

Суддя О.В. Ірметова