Постанова № 36059966, 17.12.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/4440/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участі секретаря Тищенко М.В.,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача Паншиної І.В., Рудько Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

03.12.2013 Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Чернігівська ОДПІ) і просить визнати неправомірними дії Чернігівської ОДПІ по застосуванню податкового законодавства та нарахуванню зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 267 754,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 66 914,00 грн., а всього в сумі 334 568,00 грн. та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.08.2013 № 0003921700. Свої вимоги позивач мотивує тим, що співробітниками відповідача при здійсненні перевірки та складанні акту грубо порушено вимоги Порядку оформлення результатів документальних перевірок, оскільки висновки щодо порушень законодавства не відповідають дійсності, не базуються на даних податкового та бухгалтерського обліку, не містять посилань на первісні документи, які б зафіксували конкретні факти порушень. Всі первинні документи, щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Даноша» (далі - ТОВ «Даноша») та з Фермерським господарством «Нота» (далі - ФГ «Нота») по придбанню свиней Чернігівській ОДПІ були надані, однак залишені без уваги. Однак не беручи до уваги дані обставини Чернігівською ОДПІ неправомірно проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, якою встановлені порушення вимог ПК України. Прийняте Чернігівською ОДПІ податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 334 568,00 грн. (за основним платежем 267 654,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 66 914,00 грн.) не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем надані всі первинні документи, згідно з якими отримані від контрагентів ТОВ «Даноша» та ФГ «Нота» товари (роботи, послуги) пов'язані та були використані в межах господарської діяльності, а тому позивач мав право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту. Крім того, угоди між позивачем та вищезазначеними контрагентами як на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення так і на момент звернення до суду в установленому порядку недійсними не визнані, а тому відсутні будь-які підстави для збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ, та як наслідок оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили в їх задоволенні відмовити та зазначили, що працівниками Чернігівської ОДПІ правомірно, у відповідності до вимог ПК України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації за березень-квітень 2013 року. За результатами складено акт перевірки та встановлено порушення позивачем вимог ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 267 654,00 грн. В ході перевірки встановлено, неможливість фактичного здійснення позивачем господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та найманих працівників. В березні-квітні 2013 року позивачем не придбавались послуги по перевезенню вантажів у інших суб'єктів господарювання, не надано товарно-транспортні накладні, які б засвідчували реальність здійснення операцій. Позивач декларує значний обсяг господарських операцій, при цьому в господарській діяльності не використовувались власні або орендовані основні фонди, складські приміщення, власні транспортні засоби, наймані працівники. Враховуючи вищевикладене, дії Чернігівської ОДПІ щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ по податковій декларації з ПДВ за березень-квітень 2013 року, результати якої відображено в акті від 22.07.2013 № 30/17/НОМЕР_2 є правомірними, а винесене податкове повідомлення-рішення таким, що скасуванню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Позивач 01.08.2012 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, що підтверджується випискою Серії НОМЕР_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та з 04.12.2012 є платником ПДВ, що підтверджується Свідоцтвом НОМЕР_4 про реєстрацію платника ПДВ (а.с.12-13).

Згідно торгового патенту на провадження торговельної діяльності, діяльності з надання платних побутових послуг, торгівлі валютними цінностями, діяльності у сфері розваг Серії НОМЕР_5 від 16.08.2012 позивач має право на провадження оптової торгівлі (а.с.49).

Судом встановлено, що на підставі ст.ст.20, 78, 79 ПК України, відповідно до наказу від 08.07.2013 № 41 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ по податковій декларації за березень-квітень 2013 року, відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт від 22.07.2013 № 30/17/НОМЕР_2 (далі - акт перевірки) (а.с.18-27).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України, не в повному обсязі надано документи для проведення перевірки;

п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ в сумі 267 654,00 грн., в тому числі в березні 2013 року на 109 065,00 грн. та в квітні 2013 року на 158 589,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на 267 654,00 грн. Донараховано ПДВ за актом перевірки - 267 654,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем 26.07.2013 подано до Чернігівської ОДПІ заперечення (а.с.28), однак відповіддю від 02.08.2013 № 252/К/17-114 заперечення позивача Чернігівською ОДПІ залишено без задоволення (а.с.30-32).

На підставі акта перевірки Чернігівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2013 № 0003921700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 334 568,00 грн. (за основним платежем 267 654,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 66 914,00 грн.) (а.с.33).

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням позивачем подано до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області скаргу (а.с.35-38), однак рішенням від 14.10.2013 № 431/К/10-215 скарга позивача Головним управлінням Міндоходів у Чернігівській області залишена без задоволення (а.с.40-43).

24.10.2013 позивачем подано скаргу на податкове повідомлення-рішення до Міністерства доходів і зборів України (а.с.44-46), однак рішенням від 13.11.2013 № 5842/К/99-99-10-01-0314 скарга позивача Міністерством доходів і зборів України залишена без задоволення (а.с.47-48).

Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що позивач (Покупець) мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Даноша» (Продавець) згідно договору № 37/1 купівлі-продажу живих свиней від 08.08.2012. Так, на протязі березня-квітня 2013 року ТОВ «Даноша» поставлено позивачу товар, а останнім перераховано кошти на рахунок ТОВ «Даноша» (а.с.50).

Також, позивачем (Покупець) укладено договір № 7 на закупівлю свиней в живій вазі від 08.04.2013 з ФГ «Нота» (Постачальник) (а.с.69).

Реальність виконання господарської операції з ТОВ «Даноша» та ФГ «Нота» підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними (а.с.51, 53, 55-56, 59-60, 63-64, 67-68, 70, 73). Оплата підтверджується виписками по рахунку та банківськими виписками (а.с.52, 54, 57-58, 61-62, 65-66, 71-72).

З метою здійснення господарської діяльності позивачем було укладено договір № 1 перевезення вантажу від 08.08.2012 з ФОП ОСОБА_8 (Перевізник) (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_6 від 31.01.2007 та свідоцтво платника єдиного податку Серії НОМЕР_7 (а.с.76-77), відповідно до якого Перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому Відправником (позивачем) вантаж згідно із транспортною накладною, а Відправник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу (а.с.74-75). Виконання даного договору підтверджується актами надання послуг (а.с.78-82).

Також, необхідно зазначити, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.02.2004 позивач є власником об'єкта загальною площею 314,8 кв.м (а.с.83).

Придбаний позивачем товар (свинки) в подальшому реалізований, що підтверджується звітами про роздрібну продажу (а.с.84-95).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладений з контрагентами правочин мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлений ним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/ послуг.

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Суми за вказаним правочином включено позивачем до податкового кредиту в тих звітних періодах, в яких отримано податкові накладні.

Судом встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України, та відображають зміст господарської операції, в результаті якої вони складені.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В судовому засіданні був повністю доведений представником позивача факт вчинення господарської операції, за наслідками якої виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

За таких підстав суд вважає, що в діях позивача відсутнє порушення ст. 198 Податкового кодексу України.

Таким чином, відсутні будь-які підстави для виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни, та як наслідок не прийняття до уваги первинних документів та податкових накладних вказаного контрагента та виключення сум ПДВ за ними зі складу податкового кредиту.

Всупереч наведеним вимогам Чернігівською ОДПІ, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 06.08.2013 № 0003921700, а тому позовні вимоги в даній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Чернігівської ОДПІ по застосуванню податкового законодавства та нарахуванню зобов'язання з ПДВ в сумі 334 568,00 грн., дані вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

22.07.2013 позивачем до Чернігівської ОДПІ не в повному обсязі надані документи для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Відповідно до вимог п.п20.1.4 п.20.1. ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ по податковій декларації за березень-квітень 2013 року здійснена на підставі ст.ст.20, 78, 79 ПК України.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

На виконання вимог вищезазначеної статті ПК України Чернігівською ОДПІ за податковою адресою позивача надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу від 08.07.2013 № 41 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 08.07.2013 № 6/К17-216.

Даний наказ від 08.07.2013 № 41 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, останнім в судовому порядку не оскаржено, а тому станом на момент розгляду справи є правомірним.

З матеріалів справи вбачається про виконання Чернігівською ОДПІ вимог ПК України, а тому останньою дотримано порядок проведення перевірок платників податків та як наслідок позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.08.2013 № 0003921700 Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області.

Стягнути з Державного бюджету України (УК у м. Чернігові, код 38054398, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області, код банку 853592) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (код НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 80 коп.

В решті позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.М. Тихоненко