Постанова № 36059855, 16.12.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/6906/2012

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року о 11 год. 22 хв. м. Одеса

У залі судових засідань № 25

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання - Мураховська А.І.

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1 (по довіреності)

представника відповідача - Ткачук О.П. (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0005231701 від 08.11.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 33114 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8278,50 грн., податкового повідомлення-рішення №0005241701 від 08.11.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 47652 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 8200,25 грн.

Представник позивача адміністративний позов підтримав, на заявлених вимогах наполягав з підстав, викладених в позовній заяві, оскільки первинними документами підтверджується здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Лігрос СКМ», їх реальність, а тому висновки податкового органу в акті перевірки не відповідають дійсності, податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно, а відтак підлягають скасуванню.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (Том І, аркуші справи 127-132), оскільки операції позивача з його контрагентом здійснені без настання реальних правових наслідків, не підтверджуються первинними документами стосовно фактичного продажу та передачі товару, а тому податкові повідомлення-рішення винесені правомірно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрована Виконавчим комітетом Одеської міської ради, знаходиться на обліку як платник податків в ДПІ у Київському районі ГУ Міндоходів в Одеській області та є платником податку на додану вартість, видом господарської діяльності якої є оптова торгівля парфумерними та косметичними товарами.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено документальну планову перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 26.07.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №1963/17-01/НОМЕР_1/89 від 25.10.2012 року (Том І, аркуші справи 20-50).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_3, зокрема, п. п. 138.2, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено валові витрати на суму 206891,30 грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб з підприємницької діяльності за 2011 рік на суму 33114,10 грн., п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за квітень-грудень 2011 року суми податку на додану вартість у розмірі 47652 грн.

На підставі виявлених порушень ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення №0005231701 від 08.11.2012 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за основним платежем у розмірі 33114 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 8278,50 грн., №0005241701 від 08.11.2012 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 47652 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 8200,25 грн. (Том І, аркуші справи 18, 19).

Як вбачається з акту перевірки та наданих пояснень представника відповідача, підставою для висновку щодо завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат став акт Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №946/22-80/37146828 від 31.07.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лігрос СКМ» щодо обчислення достовірності задекларованих та повноти сплачених обов'язкових платежів та реальності ведення господарської діяльності в період з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року», пояснення попереднього керівника ТОВ «Лігрос СКМ» ОСОБА_4, відібрані ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, з яких вбачається відсутність проведення реальних господарських операцій цим підприємством.

Суд вважає, що висновки податкового органу, які ґрунтуються на акті перевірки ТОВ «Лігрос СКМ» та поясненнях попереднього керівника цього підприємства, є необґрунтованими, не законними, та такими, що спростовуються наданими доказами в справі, виходячи з наступного.

Відповідно до положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно із положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені, зокрема, податковими накладними, не відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару/послуг, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цього товару та послуг.

Крім того, згідно із положеннями ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат. До складу витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому, відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наданих до суду первинних документів вбачається, що між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Лігрос СКМ» 01.04.2011 року укладений договір постачання №010402 (Том І, аркуші справи 64-66), за яким ТОВ «Лігрос СКМ» зобов'язується передати ФОП ОСОБА_3 товар - косметику, а ФОП ОСОБА_3 зобов'язується прийняти та оплатити кошти за цей товар.

Згідно із наданими до суду видатковими накладними №010402 від 01.04.2011 року, №040501 від 04.05.2011 року, №010602 від 01.06.2011 року, №010702 від 01.07.2011 року, №010701 від 01.07.2011 року, №010803 від 01.08.2011 року, №010802 від 01.08.2011 року, №010901 від 01.09.2011 року, №031001 від 03.10.2011 року, №011101 від 01.11.2011 року, №011201 від 01.12.2011 року, №011203 від 01.12.2011 року, які є невід'ємною частиною договору та за якими відбувається приймання товару за цим договором, позивачем отриманий товар - косметика, про що містяться відповідні підписи в цих накладних (Том І, аркуші справи 67-80).

Оплата коштів за придбаний товар здійснена шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ «Лігрос СКМ», про що надана виписка по рахунку ПАТ «Марфін Банк» (Том І, аркуш справи 105).

При отриманні товару ТОВ «Лігрос СКМ» виписані позивачу податкові накладні №1 від 01.04.2011 року, №1 від 04.05.2011 року, №2 від 01.06.2011 року, №2 від 01.07.2011 року, №1 від 01.07.2011 року, №3 від 01.08.2011 року, №2 від 01.08.2011 року, №1 від 01.09.2011 року, №1 від 03.10.2011 року, №1 від 01.11.2011 року, №1 від 01.12.2011 року, №3 від 01.12.2011 року (Том І, аркуші справи 81-104), які внесені позивачем в реєстр отриманих податкових накладних та суми ПДВ по цим накладним включені до складу податкового кредиту за відповідні періоди.

На підтвердження наявності у позивача приміщень для зберігання придбаного товару, до суду надані докази наявності у нього орендованого приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Нахімова, 6, за використання якого згідно із виписками банку сплачуються грошові кошти (Том ІІІ, аркуші справи 18-22).

Подальша реалізація придбаного у ТОВ «Лігрос СКМ» товару - косметики, що є основним видом діяльності позивача, підтверджується наданими до суду первинними документами, зокрема договорами купівлі-продажу, укладеними із покупцями товару, банківські виписки щодо оплати коштів позивачу за придбаний товар, видаткові накладні на підтвердження передачі товару покупцям, тощо (Том І, аркуші справи 172, 174-250, Том ІІ, аркуші справи 1-250, Том ІІІ, аркуші справи 1-16).

Таким чином, суд вважає, що позивачем надані первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Лігрос СКМ», фактичне виконання умов договору, отримання придбаного товару, його оплату, подальше використання в своїй господарській діяльності, з цих документів можливо встановити зміст і обсяг господарських операцій.

Слід зазначити, що податковий орган в акті перевірки не посилається на будь-які зауваження до первинних документів, які б не давали право позивачу на формування валових витрат та податкового кредиту, їх не повноту, а підставою встановлення порушень є лише дані акту перевірки ТОВ «Лігрос СКМ», проведеної іншим податковим органом, а також пояснення попереднього керівника зазначеного підприємства, відібрані ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя.

Посилання представника відповідача в судовому засіданні на відсутність документів, які підтверджують перевезення товару, як на підставу для висновку про відсутність фактичного здійснення вищезазначених господарських операцій суд не приймає до уваги, оскільки такі висновки податковим органом не робились під час проведення перевірки та з пояснень представника позивача і змісту договору вбачається, що доставка товару здійснювалась ТОВ «Лігрос СКМ» та товар отримувався за видатковими накладними.

Представником відповідача, в обґрунтування фіктивності ТОВ «Лігрос СКМ» та нікчемності угод позивача з цим підприємством, до суду були надані пояснення ОСОБА_4, які надавались начальнику ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя в липні 2011 року, з яких вбачається що вона не має відношення до цього підприємства, його господарською діяльністю не займалась, будь-яких первинних документів не підписувала, проте суд критично ставиться до цих пояснень, оскільки з них не можливо встановити за розглядом яких матеріалів вони були відібрані та будь-яких доказів щодо порушення кримінальних справи щодо фіктивності ТОВ «Лігрос СКМ», пред'явлення обвинувачення будь-якій особі, направлення справи в суд з обвинувальним висновком не надано незважаючи на отримання цих пояснень ще в 2011 році (Том ІІІ, аркуші справи 46-48).

Крім того, слід зазначити, що Окружним адміністративним судом міста Києва була розглянута адміністративна справа №826/624/13-а, предметом якої була правомірність проведення перевірки ТОВ «Лігрос СКМ», за результатами якої складений акт №946/22-80/37146828 від 31.07.2012 року, який став підставою для висновків викладених в акті перевірки позивача.

За результатами розгляду зазначеної справи Окружним адміністративним судом міста Києва винесено рішення про визнання неправомірними дій ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лігрос СКМ», яка оформлена актом №946/22-80/37146828 від 31.07.2012 року, яке набрало законної сили 5 вересня 2013 року (Том ІІІ, аркуші справи 73-78).

Оскільки, згідно із висновками акту перевірки позивача №1963/17-01/НОМЕР_1/89 від 25.10.2012 року, акт перевірки ТОВ «Лігрос СКМ», який складений з порушенням порядку проведення перевірки, був єдиною підставою для зменшення позивачу валових витрат і податкового кредиту та враховуючи наявні в справі докази, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, їх зміст та обсяг, суд вважає висновки Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси не обґрунтованими, не доведеними належними доказами у справі, що свідчить про неправомірність винесених за результатами перевірки позивача податкових повідомлень-рішень №0005231701 та №0005241701 від 08.11.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 обґрунтованими, такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі ГУ Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0005231701 від 08.11.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 33114 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8278,50 грн., податкового повідомлення-рішення №0005241701 від 08.11.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 47652 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 8200,25 грн. - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0005231701 від 08.11.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 33114 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8278,50 грн., податкове повідомлення-рішення №0005241701 від 08.11.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 47652 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 8200,25 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) документально підтверджені судові витрати у розмірі 973 грн.

Постанова набирає законної сили у порядку ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія надсилається до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови складено та підписано 16 грудня 2013 року.

Суддя Л.І. Свида