Рішення № 36057513, 12.12.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2013 р. Справа №917/2139/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інвестсервіс", вул. Половки, 64, м. Полтава, Полтавська область,36010

до Комунального підприємства "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця", вул. Гончарова, 17, м. Полтава, Полтавська область,36000

про стягнення грошових коштів в сумі 752 737,21 грн.

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Федорович Є.І., дор. б/н від 24.10.2013 року

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 12.12.2013 року суд оголосив вступну і резолютивну частини рішення та повідомив дату складання повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 752 737,21 гривень боргу за договором на постачання природного газу №121/ДІ від 27.03.2013 року, з яких: основний борг - 646618,02 грн., 3% річних - 4453,33 грн., інфляційні - 137,59 грн., пеня - 19911,28 грн., штраф 7% - 54616,99 грн.

Відповідач в судове засідання 12.12.2013 року не з'явився. 12.12.2013 року від відповідача до суду надійшла заява про перенесення слухання справи в зв'язку з зайнятістю представника в процедурі розкриття пропозицій конкурсних торгів.

Суд заяву відхиляє виходячи з наступного.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з його відсутністю (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК).

Відповідно до статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Таким чином, відповідач не обмежений у праві вибору іншого представника у випадку відсутності особи, що його представляє.

В попередньому судовому засіданні 19.11.2013 року представник позивача озвучила письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просила суд стягнути з КП "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" Полтавської міської ради заборгованість в сумі 720376,73 грн., з яких: сума основного боргу - 646618,02 грн., 3% річних від простроченої суми - 4469,46 грн., пеню у розмірі 19967,25 грн., 7 % штрафу - 49184,41 грн. До поданої заяви було додано уточнюючі розрахунки №1 та №2 (арк. с.79-84). Також представник позивача усно пояснила суду про те, що в даній заяві була допущена помилка, а саме: в прохальній частині заяви було пропущено суму інфляційних - 137,59 грн. та заявила усне клопотання про надання часу для виправлення помилки щодо розміру позовних вимог.

В зв'язку з вищевикладеним суд ухвалою від 19.11.2013 року відклав розгляд справи та переніс прийняття заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог на наступне судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 12.12.2013 року озвучила нову письмову заяву від 29.11.2013 року про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з КП "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" Полтавської міської ради заборгованість в сумі 681 110,47 грн., яка складається з: суми основного боргу - 607 497,52 грн., 3% річних від простроченої суми - 4442,13 грн., пені у розмірі 19848,82 грн., 7 % штрафу - 49184,41 грн., інфляційних нарахувань 137,59 грн. До поданої заяви додані уточнюючі розрахунки №1,2,3 (арк. с. 111-119).

Згідно до статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог. Суд приймає заяву позивача від 29.11.2013 року про зменшення розміру позовних вимог до розгляду та розглядає позовні вимоги в редакції даної заяви.

Також представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з урахуванням зави від 19.11.2013 року.

Представник відповідача в попередньому судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву зазначив, що КП "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" Полтавської міської ради визнає заборгованість за договором на постачання природного газу №121/ДІ від 27.03.2013 року, але в межах актів звірки взаєморозрахунків за період з 27.03.2013р. по 30.10.2013р. в сумі 615892,36 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив :

27.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інвестсервіс» (позивач, постачальник) та Комунальним підприємством «Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця» Полтавської міської ради ( відповідач, споживач) було укладено договір на постачання природного газу №121/ДІ, згідно умов якого постачальник, зобов'язався передати у власність природний газ споживачу, а останній зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу на умовах договору (п.1.1. договору) (арк. с. 23-26).

Пунктом 2.1. договору передбачено обсяги природного газу, які постачальник передає споживачеві.

Кількість газу, поставленого споживачу, закріплюються щомісячними актами приймання - передачі газу, які підписуються повноважними представниками постачальника і споживача та газотранспортної організації (п.3.3 договору).

В пункті 3.4. договору зазначено, що не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним місяцем споживач зобов'язується надати постачальнику два примірники Акту приймання - передачі газу, підписані та скріплені печаткою.

Ціна газу передбачена розділом 5 договору, порядок і умови проведення розрахунків - розділом 6. Так, оплата замовлених обсягів природного газу здійснюється грошовими коштами в такому порядку:

33% - до 10 числа місяця споживання природного газу;

33% - до 20 числа місяця споживання природного газу;

34% - до 30 числа місяця споживання природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично отриманий обсяг газу у звітному місяці здійснюється до 5 числа місяця, наступного за місяцем споживання газу (п.6.1. договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання ті діє в частині поставки газу з 27 березня 2013р. по 31 грудня 2013 року, за винятком обсягів, ціни газу, які можуть змінюватись, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п.11.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов вказаного договору позивачем протягом 2013 року було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 807 498,24 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (арк. с. 28-33).

Відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково в розмірі 200 000,60 грн., що підтверджується реєстром банківських оплат відповідача за договором №121/ДІ (арк. с. 46)

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем у мов договору щодо своєчасного проведення розрахунку за прийнятий природний газ за ним утворилась заборгованість за поставлений природний газ на суму 607 497,52 грн.

В матеріалах справи є підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків сторін станом за період з 27.03.2013 року по 30.10.2013 року ( арк. с. 67), за яким сума боргу відповідача становить 607 497,52 грн., даний акт відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактичної поставки позивачем газу та наявності у відповідача боргу в означеній сумі.

Відповідальність сторін за договором встановлена розділом 7 договору. Так, в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п.6.1 даного договору, споживач сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3,0 (трьох) відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу до повного розрахунку, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів, Споживач додатково сплачує штраф у розмірі 7,0 (сім) відсотків від суми заборгованості (п.7.1. договору).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищенаведеного, позивач просить стягнути з відповідача пеню відповідно до умов договору, 7% штрафу, 3 % річних та інфляційні втрати за договором від 27.03.2013 року № 121/ДІ, що становить відповідно:

пеня - 19848,82 грн.

7% штраф - 49184,41 грн.

3 % річних - 4442,13 грн.

інфляційні втрати - 137,59 грн.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця товар для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ст. 655 ЦК України.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

У відповідності до ст.ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.1. договору сторони встановили, що в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п.6.1 даного договору, споживач сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3,0 (трьох) відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу до повного розрахунку, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів, Споживач додатково сплачує штраф у розмірі 7,0 (сім) відсотків від суми заборгованості.

Позивачем нараховано відповідачу за порушення умов договору пеню за період з 11.04.2013 року по 25.10.2013 року у розмірі 19 848,82 грн.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі вищевикладеного судом було здійснено перерахунок заявленої до стягнення пені з використанням калькулятора ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3.

За результатами перерахунку суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог в частині стягнення пені на суму 16170,55 гривень.

Також позивачем нараховано відповідачу 7% штрафу в сумі 49184,41 гривень. Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб - сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Відповідно до листа Верховного Суду України N 62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Дана правова позиція підтверджується і судовою практикою, зокрема, викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2012 року у справі № 15/065-11.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявляє до стягнення 137,59 гривень інфляційних за період з квітня 2013 року по вересень 2013 року.

При цьому, при нарахуванні інфляційних позивачем неправильно застосовано методику розрахунку інфляційних, а саме при нарахуванні інфляційних за квітень, липень, серпень 2013 року позивачем не враховано, що за даний період мала місце дефляція і сума боргу повинна була бути зменшена.

Судом було здійснено перерахунок розміру інфляційних, заявлених до стягнення, з використанням калькулятора ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3. За результатами перерахунку суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань у сумі 137,59 гривень.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 4442,13 гривень.

Дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Крім того, судом береться до уваги, що при подачі позову судовий збір був сплачений позивачем з розрахунку 2% від 752 737,21 грн. (первісна ціна позову), а загальна сума позовних вимог після їх зменшення склала 681 110,47 грн., тому керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивачу повертається з державного бюджету 1432,54 грн. судового збору.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" Полтавської міської ради (пров. Гончарова, 17, м. Полтава, Полтавська область,36002, р/р №2600170747 в АБ "Укргазбанк" м. Київ, МФО 320478, код ЄДРПОУ 03351987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інвестсервіс" (вул. Половки, 76, м. Полтава, Полтавська область,36010, р/р 26000390101173, в ПАТ "Вернум Банк" м. Київ, МФО 380689, код ЄДРПОУ 34825609) 607497,52 грн. основного боргу, 16170,55 грн. пені, 49184,41 грн. 7% штрафу, 4442,13 грн. 3% річних, 13 545,88 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити в задоволенні позовних вимог.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інвестсервіс" (вул. Половки, 76, м. Полтава, Полтавська область,36010, р/р 26000390101173, в ПАТ "Вернум Банк" м. Київ, МФО 380689, код ЄДРПОУ 34825609) з Державного бюджету України - 1432,54 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 518 від 24.10.2013 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.12.2013 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.