Рішення № 36057487, 12.12.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 грудня 2013 року Справа № 913/3222/13

Провадження № 15/913/3222/13

За позовом прокурора міста Лисичанська, м.Лисичанськ Луганської області

в інтересах держави в особі:

позивача-1 - Лисичанської міської ради, м.Лисичанськ Луганської області

позивача-2 - Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа", м.Лисичанськ Луганської області

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля", м.Лисичанськ Луганської області

про стягнення 305482 грн. 15 коп.

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Данилкіна Н.В.

У засіданні брали участь:

від заявника - Голоденко К.О. - прокурор відділу прокуратури м.Луганська, службове посвідчення № 020155 від 03.09.2013;

від позивача-1 - не прибув;

від позивача-2 - Дядько Г.П. - начальник юридичного відділу, довіреність № 1 від 08.01.2013;

від відповідача - Великодний Г.С. - ведучий юрисконсульт, довіреність № 09 від 02.01.2013.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурором міста Лисичанськ Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради та Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" заявлено вимогу про стягнення з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля", заборгованості за послуги теплопостачання за договорами на постачання теплової енергії № 419 від 27.02.2012 та № 419 від 05.03.2013 у сумі 305482 грн. 15 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 28.11.2013 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 12.12.2013.

Відповідач відзивом № 01/13-1260 від 11.12.2013 зазначив, що проти заявлених позовних вимог не заперечує.

Позивач-1 не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу, не забезпечив участі повноважного та компетентного представника, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, з урахуванням думки представників заявника, позивача-2 та відповідача, вважає можливим розглянути справу без участі представника позивача-1.

У судовому засіданні 12.12.2013 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників заявника, позивача-2 та відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.ст.142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Статтею 121 Конституції України передбачено, що на органи прокуратури України покладається представництво інтересів громадян або держави в судах у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, чинній на момент звернення до суду, прокурор або його заступник при виявленні порушень закону має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до ч.1 ст.142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частиною 1 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.

Відповідно до п.4 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3рп/99 справа № 1-1/99 інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Власником Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" є територіальна громада міста Лисичанська в особі Лисичанської міської ради, тому підставою звернення прокурора міста Лисичанська Луганської області з даною позовною заявою до суду в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради та Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" є порушення відповідачем, встановленого договором порядку оплати послуг з теплопостачання.

27.02.2012 між Комунальним підприємством "Лисичанськтепломережа" (виробник, позивач-2) та Відкритим акціонерним товариством "Лисичансквугілля", яке в подальшому перейменоване в Публічне акціонерне товариство "Лисичанськвугілля" (споживач, відповідача), був укладений договір про закупівлю за державні кошти послуг постачання теплової енергії, за умовами якого виробник зобов'язався у 2012 році поставити споживачу теплову енергію в опалювальний період для опалення приміщень за додатком № 1, а споживач зобов'язався своєчасно проводити оплату за використану енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору очікувана ціна цього договору становить 1018048 грн. 86 коп.

Ціна цього договору може бути зменшена у зв'язку із зміною реального фінансування видатків замовника за взаємною згодою сторін (п.3.2 договору).

Згідно п.4.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у національній грошовій одиниці шляхом оплати споживачем за спожиту теплову енергію після пред'явлення виробником рахунків-фактур на оплату послуг, які відправляються споживачу поштою або вручаються під розпис згідно актів виконаних робіт.

Плата за енергію справляється по рахункам-фактурам виробника щомісячно в строк до 5 числа послідуючого місяця по тарифам, затвердженим згідно діючого законодавства (4.3 договору).

В п.4.4 сторони передбачили, що рахунки за спожиту енергію проводяться у грошовій формі згідно тарифів, встановлених п.4.3 договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п.10.1 договір набирає чинності з 01.01.2012 і діє до 31.12.2012. В частині надання послуг відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України - з моменту їх надання, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з умовами даного договору.

05.03.2013 між Комунальним підприємством "Лисичанськтепломережа" (виробник, позивач-2) та Публічним акціонерним товариством "Лисичанськвугілля" (споживач, відповідача), був укладений договір про закупівлю за державні кошти послуг постачання теплової енергії № 419, за умовами якого виробник зобов'язався у 2013 році поставити споживачу теплову енергію в опалювальний період для опалення приміщень за додатком № 1, а споживач зобов'язався своєчасно проводити оплату за використану енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору очікувана ціна цього договору становить 2169708 грн. 21 коп.

Ціна цього договору може бути зменшена у зв'язку із зміною реального фінансування видатків замовника за взаємною згодою сторін (п.3.2 договору).

Згідно п.4.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у національній грошовій одиниці шляхом оплати споживачем за спожиту теплову енергію після пред'явлення виробником рахунків-фактур на оплату послуг, які відправляються споживачу поштою або вручаються під розпис згідно актів приймання-передачі теплової енергії.

Плата за енергію справляється по рахункам-фактурам виробника щомісячно в строк до 5 числа послідуючого місяця по тарифам, затвердженим згідно діючого законодавства (4.3 договору).

Відповідно до п.10.1 договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013. В частині надання послуг відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України - з моменту їх надання з лютого 2013, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з умовами даного договору.

Комунальне підприємство "Лисичанськтепломережа" свої зобов'язання з поставки теплової енергії у 2012, 2013 роках за вказаними договорами виконало у повному обсязі.

Відповідач свої зобов'язання в частині своєчасної оплати наданих послуг виконував частково, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за договорами № 419 від 21.02.2012 та № 419 від 05.03.2013 у сумі 305482 грн. 15 коп. за період з 01.02.2013 по 01.11.2013.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1, ч.2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтями 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачена обов'язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергоспостачальником і споживачем.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.4.3 договорів сторони передбачили, що плата за енергію справляється по рахункам-фактурах виробника щомісячно в строк до 5 числа послідуючого місяця.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт надання Комунальним підприємством "Лисичанськтепломережа" послуг відповідачу підтверджений матеріалами справи, в т.ч. актами на включення (відключення) опалення (а.с.22-28), рахунками на оплату (а.с.14-21), реєстром рахунків і актів, в якому маються підписи представників відповідача про отримання рахунків (а.с.29).

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора міста Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі позивачів про стягнення з відповідача заборгованості за договорами № 419 від 27.02.2012 та № 419 від 05.03.2013 за період з лютого 2013 року по листопад 2013 року в сумі 305482 грн. 15 коп.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов прокурора міста Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради та Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" до Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля", вул.Малиновського, б.1, м.Лисичанськ Луганської області, ідентифікаційний код 32359108, на користь Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа", вул.Баумана, б.17, м.Лисичанськ Луганської області, ідентифікаційний код 13401321, заборгованість у сумі 305482 грн. 15 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля", вул.Малиновського, б.1, м.Лисичанськ Луганської області, ідентифікаційний код 32359108, в доход державного бюджету України на поточний рахунок 31214206783006, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Луганській області, одержувач - УДКСУ у м.Луганську, МФО 804013, код за ЄДРПОУ 37991503, код класифікації доходів (ККД): 22030001, назва "Судовий збір" (Державна судова адміністрація України, 050); символ звітності банку: 206, судовий збір у сумі 6109 грн. 64 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили Державній податковій інспекції у м.Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.12.2013.

Суддя С.В. Смола