Рішення № 36057467, 03.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21477/13 03.12.13

За позовом Фізичної особи-підприємця Дишлевської Тетяни Юріївни

до Відкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика»

про розірвання договору

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Воробйова І.В.

від відповідача: Букевич Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Дишлевська Тетяна Юріївна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика» про розірвання інвестиційного договору № 123/04 від 10.08.2008 р. та визнання за Фізичною особою-підприємцем Дишлевською Тетяною Юріївною права власності на нежитлове приміщення виробничого призначення «Холодний склад», площею 33, 6 квадратних метрів на земельній ділянці загальною площею 0,70 га, кадастровий номер (код ділянки) 78:134:045п за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. М. Майорова, 6 літ. «А». Позовні вимоги обґрунтовані належним виконанням позивачем умов інвестиційного договору № 123/04 від 10.08.2008 р. щодо здійснення інвестування будівництва та виконання грошових зобов'язань у повному розмірі, у зв'язку з чим, на думку позивача, до нього перейшло право власності на об'єкт інвестування, а також невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині передачі вищевказаного нежитлового приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2013 р. порушено провадження у справі № 910/21477 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.11.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі позивач подав пояснення по справі, у яких зазначає, що позивач компенсував відповідачу вартість будівельних робіт по спорудженню нежитлового приміщення площею 33, 6 квадратних метрів за адресою: м. Київ, вул. М. Майорова, 6 літ. «А» та відповідно до умов інвестиційного договору № 123/04 від 10.08.2008 р. Фізична особа-підприємець Дишлевська Тетяна Юріївна набула права власності на вищевказане майно.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що позивач у визначений інвестиційним договором № 123/04 від 10.08.2008 р., строк не здійснив фінансування об'єкта будівництва та, відповідно, не набув на нього майнових прав.

Розгляд даної справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України

У даному судовому засіданні представники сторін підтримали свої позиції.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 03.12.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради № 870/870 від 18.12.2008 р. Відкритому акціонерному товариству «Білицька меблева фабрика» передано у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0, 70 га для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом по вул. М.Майорова 6 в Оболонському районі міста Києва за рахунок міських земель не наданих у власність чи користування.

Рішенням Київської міської ради № 545/2614 від 29.10.2009 р. «Про поновлення терміну дії рішення Київської міської ради № 870/870 від 18.12.2008 р.» поновлено рішення «Про передачу Відкритому акціонерному товариству «Білицька меблева фабрика» земельної ділянки для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом по вул. М.Майорова 6 в Оболонському районі міста Києва» з метою укладення договору оренди земель державної і комунальної власності на 1 рік з моменту прийняття даного рішення.

10.08.2008 р. між Фізичною особою-підприємцем Дишлевською Тетяною Юріївною та Відкритим акціонерним товариством «Білицька меблева фабрика» укладено інвестиційний договір № 123/04 про спільну участь в реалізації проекту по спорудженню нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. М. Майорова, 6, загальною площею приблизно 35 квадратних метрів, за умовами якого відповідач зобов'язався реалізувати проект протягом одного року з моменту підписання інвестиційного договору при умові своєчасного та повного фінансування необхідних для реалізації проекту робіт, та передати позивачу після завершення будівництва та проведення всіх розрахунків між сторонами 100 %, належних позивачу площ у нежитловому приміщенні за адресою: м. Київ, вул. М. Майорова, 6, а позивач - здійснити інвестування будівництва в повному обсязі відповідно до положень інвестиційного договору протягом трьох календарних місяців з моменту підписання договору, в строк не пізніше до 10.11.2008 р.

Відповідно до п. 2.1.3. інвестиційного договору загальна площа об'єкта будівництва має становить площу не більше 35 кв.м. вартістю 1 714, 00 грн. за один кв.м.

Відповідно до п. 2.2. договору фінансування будівництва здійснюється інвестором шляхом перерахування грошової суми в розмірі 60 000, 00 грн. на банківський рахунок підрядника протягом трьох календарних місяців з моменту підписання договору.

Згідно з п. 2.3. договору в разі, якщо інвестор порушить строк виконання свого зобов'язання щодо перерахування грошових коштів для спорудження об'єкту будівництва, підрядник має право здійснити фінансування об'єкта будівництва самостійно за власний рахунок. В подальшому інвестор зобов'язаний здійснити відшкодування понесених підрядником витрат щодо будівництва об'єкта.

У відповідності до п. 2.8. договору затримка зі сторони інвестора фінансування витрат на будівництво об'єкту є підставою для підрядника самостійно здійснити таке фінансування та вимагати від інвестора компенсувати такі витрати.

Пунктами 3.1.-3.4. договору відповідач зобов?язався передати позивачу після завершення будівництва 100 % всіх належних відповідачу площ у об'єкті фінансування та гарантував позивачу право на 100 % площі об'єкту фінансування. Після завершення будівництва об'єкту фінансування та виготовлення технічного паспорту Бюро технічної інвентаризації, відповідач зобов'язується передати позивачу відповідну частку площі за актом розподілу площ, який визначає право власності на відповідну частку (площу) кожної зі сторін, надає сторонам право розпоряджатись частками (площами), що належать їм. Протягом 10-ти днів після прийому об'єкту інвестування в експлуатацію відповідною комісією відповідач зобов'язується передати позивачу належні йому площі згідно договору та сприяти оформленню даних площ відповідно до вказівок позивача.

Згідно з п. 5.5. договору позивач має право на отримання у власність площі в об'єкті інвестування згідно умов даного договору.

Позивач відзначає, що на підставі отриманого ним 20.11.2008 р. повідомлення про закінчення будівництва нежитлового приміщення загальною площею 33,6 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. М. Майорова, 6. Фізичною особою-підприємцем Дишлевською Тетяною Юріївною 23.12.2008 р. відповідно до умов п. 2.3. інвестиційного договору компенсовано відповідачу вартість будівельних робіт шляхом оплати через касу Відкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика» 57 419, 00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 23.12.2008 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2009 р. та 11.12.2012 р. позивач звертався до Відкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика» із претензіями про підписання акту приймання-передачі нежитлового приміщення літ. «А» виробничого призначення, площею 33, 6 кв.м. по вул. М.Майорова у місті Києві та акту приймання в експлуатацію за інвестиційним договором № 123/04 від 10.08.2008 р.

Однак відомостей про надання відповідачем відповіді на вищевказані звернення Фізичної особи-підприємця Дишлевської Тетяни Юріївни суду не надано.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що за кошти Відкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика» здійснено будівельні роботи за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. М. Майорова, 6 в результаті чого господарським способом було побудовано нежитлове приміщення літ. «А» виробничого призначення, площею 33, 6 кв.м.

При цьому, позивач стверджує, що оскільки ним у повній мірі компенсовано вартість будівництва нежитлового приміщення виробничого призначення, площею 33, 6 кв.м. по вул. М.Майорова у місті Києві, Фізична особа-підприємець Дишлевська Тетяна Юріївна в силу положень інвестиційного договору № 123/04 від 10.08.2008 р. набула право власності на вказане приміщення, в той час як Відкрите акціонерне товариство «Білицька меблева фабрика» таке право оспорює.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем істотно порушено умови інвестиційного договору № 123/04 від 10.08.2008 р. щодо передачі позивачу після завершення будівництва 100 % всіх належних відповідачу площ у нежитловому приміщенні по вул. М.Майорова у місті Києві та підписання акту розподілу площ, що, на думку Фізичної особи-підприємця Дишлевської Тетяни Юріївни, є підставою для розірвання вказаного договору в порядку ст. 651 Цивільного кодексу України.

Нормативно обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на норми ст.ст. 15-16, 331, 328, 392. 651 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Разом з тим, ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Тож, з вищенаведеного випливає, що зобов'язання виникають з підстав, визначених ст. 11 Цивільного кодексу України, які, в силу положень ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, є обов'язковими для сторін та за порушення яких ст. 611 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність.

В силу положень ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Згідно умов інвестиційного договору № 123/04 від 10.08.2008 р. на відповідача покладено обов'язок, зокрема, передати позивачу відповідну частку площі за актом розподілу площ, який визначає право власності на відповідну частку (площу) кожної зі сторін а також передати позивачу належні йому площі згідно договору та сприяти оформленню даних площ відповідно до вказівок позивача.

В той же час, судом встановлено та сторонами не заперечується, що відповідач свої зобов'язання за інвестиційним договором № 123/04 від 10.08.2008 р. в частині передачі позивачу приміщень по вул. М.Майорова у місті Києві не виконав.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

За змістом ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Розглядаючи даний спір по суті, судом встановлено, що на підставі інвестиційного договору № 123/04 від 10.08.2008 р., укладеного між Фізичною особою-підприємцем Дишлевською Тетяною Юріївною та Відкритим акціонерним товариством «Білицька меблева фабрика», відповідачем здійснено будівельні роботи по вул. М.Майорова у місті Києві в результаті яких побудовано нежитлове приміщення виробничого призначення загальною площею 33, 6 кв.м. - «Холодний склад».

За приписами ст. 181 Цивільного кодексу України об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення є нерухомими речами (нерухоме майно, нерухомість).

Тобто, однією із визначальних ознак нерухомого майна є його нерозривність з певною земельною ділянкою, зокрема, наявність фундаменту та неможливість його переміщення без їх знецінення та зміни призначення.

Як вбачається із технічного паспорту на виробниче приміщення по вул. М.Майорова у місті Києві - «Холодний склад», складеного Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 22.05.2013 р., фундамент вищевказаного виробничого приміщення складають залізобетонні блоки, приміщення має залізобетонні перекриття, підлога залита цементною стяжкою та викладена плиткою.

При цьому, загальна площа спірного майна складає 33, 6 кв.м.

Тож, суд вважає за доцільне відзначити, що вищенаведені обставин свідчать про неможливість віднесення вказаних приміщень до малих архітектурних форм, що за визначенням чинного законодавства України є елементом декоративного чи іншого оснащення об'єкту благоустрою та обов'язково одноповерховою спорудою, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру.

Тобто, виходячи із правового визначення нерухомого майна, приймаючи до уваги наявні у справі документи та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що приміщення по вул. М.Майорова у місті Києві за своїми ознаками є об'єктом нерухомості, а відтак - на нього розповсюджується режим нерухомого майна визначений нормами чинного законодавства України.

За змістом ст. ст. 331, 334 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, виходячи зі змісту укладеного між сторонами інвестиційного договору № 123/04 від 10.08.2008 р. позивач набуває право власності на збудований Відкритим акціонерним товариством «Білицька меблева фабрика» об'єкт по вул. М.Майорова у місті Києві площею не більше 35 кв.м. за умови фінансування його будівництва або компенсації вартості такого будівництва, що врегульовано нормами ст. ст. 331, 334 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги, що за умовами інвестиційного договору № 123/04 від 10.08.2008 р. позивач набув право власності на нежитлові приміщення виробничого призначення загальною площею 33, 6 кв.м. - «Холодний склад» по вул. М.Майорова у місті Києві, з огляду на те, що позивачем відповідно до умов вказаного договору компенсовано вартість будівельних робіт вказаного об'єкту, враховуючи, що відповідач ухиляється від виконання зобов'язань щодо передачі вищевказаного приміщення Фізичній особі-підприємцю Дишлевській Тетяні Юріївні, що, в свою чергу фактично свідчить про оспорення ним права власності позивача на спірний об'єкт, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання права власності в судовому порядку.

В той же час, невиконання відповідачем зобов'язань за інвестиційним договором № 123/04 від 10.08.2008 р. щодо передачі позивачу відповідної частки площі за актом розподілу площ, який визначає право власності на відповідну частку (площу) кожної зі сторін, а також щодо передачі позивачу належні йому площі згідно договору, щодо сприяння оформленню даних площ відповідно до вказівок позивача фактично позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні вищевказаного договору, що є істотним порушенням договору.

За приписами ст. 651 Цивільного кодексу України наслідком істотного порушення договору є його розірвання.

Відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

При цьому, суд відзначає, що доводи відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у справі доказами та встановленими судом обставинами.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи - підприємця Дишлевської Тетяни Юріївни задовольнити.

2. Розірвати інвестиційний договір № 123/04 від 10.08.2008 р., укладений між Фізичною особою-підприємцем Дишлевською Тетяною Юріївною та Відкритим акціонерним товариством «Білицька меблева фабрика».

3. Визнати за Фізичною особою - підприємцем Дишлевською Тетяною Юріївною (99045, м. Севастополь, вул. Рєпіна, 12 кв. кв. 45, реєстраційний номер платника податків: 2790813045) право власності на нежитлову будівлю виробничого призначення «Холодний склад», площею 33, 6 квадратних метрів на земельній ділянці загальною площею 0,70 га, кадастровий номер (код ділянки) 78:134:045п за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Михайла Майорова, 6, літ. "А".

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика» (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Меблева, 1, код ЄДРПОУ 05509300), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Фізичної особи - підприємця Дишлевської Тетяни Юріївни (99045, м. Севастополь, вул. Рєпіна, 12, кв. 45, реєстраційний номер платника податків: 2790813045) судовий збір у розмірі 3 441, 00 (три тисячі чотириста сорок одна грн. 00 коп.) грн..

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.12.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.