Постанова № 36055982, 21.11.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2013 р. Справа № 809/2104/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Панікара І.В.

при секретарі Кривун О.О.

за участю сторін:

представників позивача: Назарука І.В., Сокирко В.А.,

представників відповідачів: Книгиницької М.В., Стасюка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром"

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0005371701 від 16.05.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

19.07.2013 року Комунальне підприємство «Івано-Франківськводоекотехпром» (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005371701 від 16.05.2013 року.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0005371701 від 16.05.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов»язання за платежем - податок з доходів найманих працівників та застосовано штрафні (фінансові) санкції, а також дії відповідача щодо відображення в акті перевірки висновків, що стосуються обґрунтованості застосування таких штрафних санкцій є такими, що вчинені всупереч законодавчим положенням, а саме - вимогам Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача заявлені ним позовні вимоги підтримав в повному об"ємі з мотивів викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши думку представників сторін, дослідивши наявні та витребувані докази, судом установлено наступне.

Як суб"єкт підприємницької діяльності позивач зареєстрований 23.04.2003 року, про що йому видано відповідне свідоцтво.

На обліку в ДПІ м. Івано-Франківська позивач знаходиться з 05.03.2003 року.

22 квітня 2013 року, за наслідками проведення планової виїзної перевірки щодо позивача, відповідачем складено акт № 376/22-1/32360815. (т.1 а.с. 12-68).

Відповідно до висновків Акту, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.168.1 ст.168, п.176.2. ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ0, в результаті чого, залишок несплаченого ПДФО станом на 19.04.2013 року складав 3102194 грн., з якого заборгованість в сумі 2861985, 95 грн. виникла внаслідок несплати податку на доходи фізичних осіб за квітень-грудень 2011 року та січень-листопад 2012 року. Окрім того, встановлено порушення порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку, а саме - відображено недостовірні відомості у задекларованих розрахунках.

Як наслідок проведеної перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0005371701 від 16.05.2013 року, відповідно до якого, позивачу збільшено суму грошового зобов"язання за платежем - податок з доходів найманих працівників в сумі 2861985,95 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1221489,34 грн. (т. 1 а.с.77).

З акту перевірки № 376/22-1/32360815, в якому відповідач додатково посилається також і на дані перевірки встановлені іншим перевірки, а саме - актом перевірки від 28.03.2011 року № 1667/23-2/32360815 встановлено, що податковий борг позивача з податку на доходи фізичних осіб станом на 01.11.2011 року складав 3542876,46 грн. В подальшому, в період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року відповідачем (згідно Додатку 1) нараховано податку в сумі 5991146,77 грн. Водночас, за вказаний період позивачем перераховано до бюджету 4409897,84 грн. Таким чином, кредитовий залишок податку на доходи фізичних осіб за даними перевірки станом на 31.12.2012 року складав 5124125,39 грн., в тому числі: 4883917,34 грн. податкового боргу, з якого за квітень - грудень 2011 року - 2213017,93 грн. та за січень - листопад 2012 року - 2670899,41 грн. За період 01.01.2013 -19.04.2013 року позивачем до бюджету перераховано 2021931,39 грн., внаслідок чого кредитовий залишок з вказаного податку станом на 19.04.2013 року складав 2861985,95 грн.

Представник позивача вказаний податковий борг фактично не заперечив, надавши суду довідку по розрахунках з податку на доходи фізичних осіб за період 01.04.2011 - 19.04.2013 року, відповідно до змісту якої відображено дані бухгалтерського обліку Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» за вищевказаний період, водночас заперечив обгунтованість штрафних санкцій застосованих до підприємства. (т. 1 а.с. 144).

При вирішенні виниклого спору суду виходив із наступного.

Спеціальними нормативно-правовими актами, що визначали платників податку на доходи фізичних осіб, об"єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, відповідальність платника податків на час виникнення спірних правовідносин були: Закон України «Про податок на доходи фізичних осіб» (надалі -Закон) та Податковий кодекс України (надалі - Кодекс).

Закон України «Про податок на доходи фізичних осіб» втратив чинність з 01.01.2011 року у зв"язку зі вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які виникли у період до 01.01.2011 року, оскільки саме він визначав правила формування спірного податку до того часу.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно вимог статті 17 Закону та статті 171 Кодексу, позивач є роботодавцем, а отже являється податковим агентом - відповідальною особою за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати.

Згідно вимог пунктів 54.1 та 54.2 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Так, підпунктом 168.1.2. пункту 168.1 статті 168 розділу IV Кодексу, визначено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до підпунктом 168.1.5. пункту 168.1 статті 168 розділу IV Кодексу, встановлено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Водночас, як встановлено з досліджених у судовому засіданні квартальних податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) за період 1-4 кварталів 2011 та 2012 років, а також не заперечується представниками позивача та підтверджується даними проведеної перевірки - відомості таких звітів, щодо виплачених сум податку не відповідають фактичним обставинам у жодному із поданих розрахунків.

У такому разі, коли дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом, згідно положень підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Такий розрахунок відповідачем проведено та відображено в Додатку № 1 до акту перевірки (т. 1 а.с. 62).

З даного розрахунку вбачається, що позивачем не виконувався обов»язок щодо своєчасної сплати податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, внаслідок чого, починаючи з січня 2011 року по грудень 2012 року за ним помісячно рахувалася сума нарахованих, проте не виплачених сум такого податку.

Пунктом 127.1, статті 127 Кодексу встановлено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Динаміка своєчасності погашення самостійно задекларованих сум податкового боргу відображена в Додатку № 2 до акту перевірки, з якого вбачається, що у місячні податкові періоди, в яких податкове зобов"яння задеклароване позивачем, такі суми не погашалися, що відповідно до вимог статті 127 Кодексу тягне за собою накладення штрафних санкцій. (т. 1 а.с. 63-68).

Окрім того, у відповідності до положень пункту 176.2. статті 176 Кодексу, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

За неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, положення пункту 119.2. статті119 Кодексу визначають відповідальність для платника податків та тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Отже, з урахуванням наведеного, на переконання суду, у податкового органу були передумови для застосування штрафних санкцій щодо позивача як за несплату податків так і за подання недостовірних відомостей щодо сум утриманих з них податку.

Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, штрафні санкції в розмірі 1221489,34 грн., що застосовані в оскаржуваному податковому повідомлені рішенні до позивача, включать в себе: 25 відсотків від суми податку, що підлягав нарахуванню та/або сплаті до бюджету за період квітень - грудень 2011 та за січень - листопад 2012 року (4883917,34 грн. * 25% = 1220979,34 грн.) та суму штрафних санкцій в розмірі 510 грн. за подання недостовірних відомостей щодо сум утриманих з них податку.

Однак з таким розміром нарахованих штрафних санкцій погодитись не можна з огляду на наступне.

При визначені суми податку, що підлягав нарахуванню та/або сплаті до бюджету за період квітень - грудень 2011 та за січень - листопад 2012 року, податковий орган виходив із того, що така сума складає 4883917,34 грн., водночас виходячи з досліджених даних відображених відповідачем в розрахунку (Додатку № 1) до акту перевірки, а також квартальних податкових розрахунків сум доходу за формою № 1 ДФ за період 1-4 кварталів 2011 та 2012 років, така сума складає 4986974,52 грн., а відповідно і розраховувати штрафні санкції слід було від цієї суми ( 4986974,52 грн. * 25% = 1246743,63 грн.).

Окрім того, в даному випадку слід зазначити, що при обчисленні розміру застосованих штрафних санкцій, слід враховувати специфіку пункту 11 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Кодексу, в якому зазначено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу), яким визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Як вже суд зазначив, згідно пояснень представника відповідача, податковий орган нарахував штрафні санкції позивачу, в тому числі і за період з квітня по червень 2011 року в сумі 193873,47 грн., розрахувавши їх в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого податку (775493,88 грн. * 25% = 193873,47 грн.), натомість повинен був їх визначити в розмірі по 1 грн. за період з квітня по червень 2011 року, тобто у сумі 3 грн., що на 193870,47 грн. більше (193873,47 грн. - 3 грн. = 193870,47 грн.).

Таким чином загальна сума штрафних санкцій повинна складати: 1246743,63 грн. (25 відсотків від суми податку, що підлягав нарахуванню та/або сплаті до бюджету за період квітень - грудень 2011 та за січень - листопад 2012 року) за мінусом 193870,47 грн. (надмірно нарахованих податковим органом, як 25 відсотків від суми несплаченого податку за період з квітня по червень 2011 року) із врахуванням 510 грн. ( штрафу за подання недостовірних відомостей щодо сум утриманого податку) та повинна складати 1053383,16 грн. (1246743,63 -193870,47 + 510, 00 грн. = 1053383,16 грн.).

Сума штрафних санкцій визначена податковим органом в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні № 0005371701 від 16.05.2013 року становить 1221489,34 грн., а відповідно є завищеною на суму 168106,18 грн. (1221489,34 грн. - 1053383,16 грн. = 168106,18 грн., внаслідок чого в цій частині таке повідомленні-рішенні підлягає до скасування.

Щодо заявленої позивачем вимоги про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у викладенні в акті перевірки висновків про стосуються обґрунтованості нарахованих штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12.01.2011 року за №34/18772 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками. Тобто, акт перевірки як службовий документ стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки і є носієм інформації про встановлені факти та обставини за результатами проведеної перевірки, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Отже, акт перевірки та висновки у ньому не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, яке само по собі породжує для суб'єкта господарської діяльності певні негативні правові наслідки чи спрямоване на регулювання тих чи інших відносин і носить обов'язковий характер для суб'єктів цих же відносин. Жодних управлінських висновків акт перевірки не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії платнику податків він не приписує, та відповідно не порушує права свободи та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин.

Внаслідок чого, позовна вимога про визнання протиправними дій щодо відображення в акті перевірки певних висновків податкового органу є безпідставною та до задоволення не підлягає .

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати податкове повідомлення-рішення за №0005371701 від 16.05.2013 року протиправним в частині застосованих штрафних санкцій на суму 168106,18 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до задоволених вимог стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" сплачений ним судовий збір в розмірі 1181,41 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Панікар І.В.

Постанова складена в повному обсязі 26.11.2013 року.