Рішення № 36050953, 11.12.2013, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

643/16852/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2013 р. Московський райсуд м. Харкова в складі головуючого судді Оксененко В.А., з участю секретаря- Дмитрієвої Є.О., розглянувши у відкритому удовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

встановив:

ОСОБА_1 03.07.2013 р. звернувся з позовом до Московського суду м.Харкова про стягнення боргу із ОСОБА_2

По справі 29.07.2013 р. постановлено заочне рішення,яке ухвалою суду від 23.10.2013 р. скасовано.

В ході судового розгляду позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вказавши в обґрунтування наступне.

29.12.2009 р. ОСОБА_3 надав в борг ОСОБА_2 49600 доларів США. ОСОБА_2 отримала гроші та зобов'язалась повертати їх до 29.12.2010 р. рівними частками (по 800 доларів щомісячно), а не пізніше 29.12.2010 р. повернути 40800 доларів США; зі сплатою у разі несвоєчасного повернення грошей неустойки в сумі 5000 гр. за кожний день просрочки, починаючи з шостого дня прострочки. Свої обов*язки ОСОБА_2 виконала частково; неповернутими залишились 40800 доларів США. Просить суд стягнути суму боргу в розмірі 40800 доларів США гр., відсотки за користування грошима за період з 29.12.2009 р. по 25.06.2013 р., виходячи з облікової ставки НБУ, що становить 11 900 доларів США; 3% річних, що складає 3028 доларів США (з 04.01.2011 р. по 25.06.2013 р.), а загалом стягнути заборгованість в еквіваленті відповідно курсу НБУ в розмірі 445433 гр. 90 коп. та неустойку за останній рік (з 25.06.2012 р. по 25.06.2013 р., тобто, за 365 днів), в розмірі 1825 000 гр. і відшкодувати витрати в сумі 3441 гр. за сплату судового збору.

Представник відповідачки позовні вимоги визнала частково; вказала, що ОСОБА_2 щомісяця сплачувала по 800 $, крім того, ОСОБА_3 повернутий борг в розмірі 6000 доларів США через його представника ОСОБА_4, а всього повернуто 14800 доларів США. Не заперечують проти повернення позики в сумі 34800 доларів США (або в еквіваленті в гривні). Стосовно інших вимог зазначила, що нарахування відсотків за користування грошима чинним законодавством не передбачено, оскільки, ОСОБА_2 позичала гроші у фізичної особи, а ні в кредитної установі, що має державну ліцензію надання фінансових послуг; строк позовної давності для пред*явлення такої вимоги сплинув. На декількох доданих до позову вимог з конвертами та описами вкладення є штамп поштового відділення №144, тоді, як будинок, де остання мешкає, обслуговує інше поштове відділення за №136. Отже, відправка Кредитором поштової кореспонденції з вимогою на інше поштове відділення було зроблено навмисно, щоб відповідачка не змогла отримати відправлення. Сплата боргу була припинена у зв*язку з притягненням ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності і знаходженням останнього в СІЗО, що перешкоджало поверненню боргу, тому, вина відповідачки в неналежному виконанні зобов*язань відсутня. Заявила письмове клопотання про зменшення неустойки, вказавши, що її розмір значно перевищує розмір збитків (у 5,6 разів перевищує суму боргу), негативних наслідків немає; ОСОБА_2 пенсіонерка, позичені гроші витрачені на придбання квартири, яка є єдиним житлом для неї та її сім*ї, а ні на господарську діяльність з метою отримання доходів.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.

Як впливає із договору позики, укладеного 29.12.2009 р., ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 отримала в борг гроші в сумі 49600 доларів США, зобов'язавшись повертати щомісяця по 800 доларів США, та з поверненням 40800 доларів США в термін не пізніше 29.12.2010 р, зі сплатою у разі несвоєчасного повернення грошей неустойки в розмірі 5000 гр. за кожний день прострочки, починаючи із шостого дня прострочки.

Зазначена обставина підтверджується договором позики, посвідченим нотаріусом ХМНО за р.№5205.

ОСОБА_2 обов*язки по поверненню грошей виконала частково, та не повернула 40800 доларів США.

Згідно ст.1046 ЦК України «за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості».

Оскільки, договір позики є реальною угодою і вважається укладеним із моменту передачі грошей, суд має правові підстави для задоволення в цієї частині позову.

28.12.2012 р. позичальником ОСОБА_3 був укладений договір відступлення права вимоги за договором позики, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО, зареєстрований в реєстрі за №4886, відповідно до якого Кредитор відступив ОСОБА_1 свої права за договором позики від 29.12.2009 р., що підтверджується наявною у справі копією договору.

Отже, ОСОБА_1 має право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 і стягнення заборгованості за договором позики, укладеного 29.12.2009 р. на свою користь.

За приписом ст.625 ЦК України «Боржник, якій прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми…»

Тому, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних за весь час прострочки за період з 04.01.2011 р. по 25.06.2013 р. в сумі 3028 доларів США належать задоволенню.

Що стосується інших позовних вимог, суд вважає наступне.

Так, позивач просив суд стягнути з боржниці проценти за користування позикою на рівні встановленою НБУ облікової ставки, посилаючись на частину 1 ст. 1048 ЦК України

Разом з тим, норми ст. 1048 ЦК України та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в частині права позикодавців фізичних осіб на отримання від позичальників процентів за користування позикою не передбачають: з аналізу зазначених правових норм вбачається, що сфера дії Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» за субєктним складом учасників є обмеженою і не поширюється на: по-перше, юридичних осіб, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами; по-друге, фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Дана правова позиція закріплена в Рішенні Верховного Суду України від 17.12.2008 р., ухваленому в спорі двох фізичних осіб, щодо стягнення позики та процентів від суми позики; в ухвалі Верховного Суду України від 8 липня 2009 р., де, крім того, зазначено, що з урахуванням положень п. 6 ст. 4 п. 5 розділу VIII «Прикінцевих положень» Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надання грошових коштів на

умовах позики зі сплатою процентів не допускається в інших випадках, ніж передбачено цим Законом; в Постанові Верховного Суду України від 26.12.2011 р., зробленого в цивільної справі про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 серпня 2011 р.

Первісний Кредитор (ОСОБА_3В.) за своїм правовим статусом на час здійснення правочину не відносився ні до юридичних осіб, ні до субєктів підприємницької діяльності, які відповідно до зазначеного Закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, а відтак у суду відсутні підстави застосування положень цього Закону до спірних правовідносин по справі.

Далі. За приписом ст. 624 ЦК України у разі, коли за порушення зобов*язання встановлена неустойка, то вона належить стягненню у повному обсязі, незалежно від відшкодування збитків.

Дійсно, при укладанні договору позики сторони погодились з тим, що у разі несвоєчасного повернення грошей боржниця ОСОБА_2 повинна виплатить неустойку в сумі 5000 гр. за кожний день просрочки, починаючи з шостого дня прострочки (п.5 Договору позики).

Піддаваючі правової оцінки пункт 5 Договору позики, суд зазначає, що в цієї частини правочин суперечить цивільному законодавству та моральним засадам суспільства: фізичні особи при здійсненні правочинів повинні дотримуватись меж дозволу угод та призначення їх в суспільстві, оскільки, реально виконати цей пункт не можна.

Про дану обставину свідчить той факт, що розмір щомісячних платежів ОСОБА_2 становить 800 доларів США (тобто, 5600 гр.) та її майновий стан (а саме: вартість предмету забезпечення (іпотеки) є 3-кімнатна квартира в районі Салтівки в м.Харкові).

Оскільки, суд розглядає справи в межах заявлених вимог, то дану обставину суд бере до уваги в світлі статті 551 ЦПК України.

Відповідно до частині 3 статті 551 ЦПК України «Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення»

Істотними обставинами в розумінні цієї статті можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання).

Позивач просить стягнути в рахунок неустойки за останній рік (з 25.06.2012 р. по 25.06.2013 р., тобто, за 365 днів) 1 825 000 гр., при цьому, в порушення ст.60 ЦПК України, не зазначивши розмір своїх збитків і не надавши доказів в їх обґрунтування.

Розмір нарахованої неустойки значно перевищує суму боргу і робить її не співрозмірною з наслідками порушення зобов*язання.

ОСОБА_2 пенсіонерка, получає пенсію 994 грн., що підтверджується довідкою Московського пенсійного фонду України м. Харкова від 30.10.2013 р., позичені гроші витратила на купівлю квартири, що є місцем проживання її та її сім*ї.

Перелічені обставини суд визнає істотними, тому, зменшує розмір неустойки.

Чинним законодавством України гранична межа зменшення розміру неустойки не визначена, відтак, віднесено до суб*єктивної оцінки.

Тому, при визначенні розміру неустойки суд приймає до уваги що її зменшення не повинно надавати боржнику можливості отримувати позику на неринкових умовах та користуватися чужими грошима з привілеями, бути стимулом недобросовісного боржника до неплатежів.

Для визначення розміру неустойки суд вважає доцільним застосувати базовий індикатор оцінки грошових коштів на ринку України- облікову ставку НБУ як базовий орієнтир по вартості залучених і розміщених грошових ресурсів, якій є платою за користування грошовими коштами в української економіки, як таку, що в даному випадку не суперечить суті грошових відносин, що існують між сторонами по справі.

З урахуванням приведеного, суд визначає розмір неустойки в 32 000 гр. за період з 25.06.2012 р. по 25.06.2013 р. (облікова ставка НБУ 7,5%х326 114 гр.)

Доводи представника відповідача про повернення Кредитору 6 000 доларів США через його представника ОСОБА_4, не отримання кореспонденції внаслідок зазначення поштового відділення №144 замість №136, відсутності вини у порушенні зобов*язання у зв*язку знаходженням Кредитора в СІЗО- суд не може прийняти до уваги, оскільки, письмової розписки повернення боргу немає; пунктом 4 абз.5 Договору позики зазначено, що кореспонденція вважається отриманою боржницею через п*ять днів після надходження на поштове відділення, що обслуговує будинок за її адресою, вказаною в Договорі (тобто, №144), а гроші відповідачка мала можливість внести на депозитний рахунок нотаріуса.

Судові витрати суд присуджує стороні, на користь якої постановлено рішення, за правилом ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.212-215, 88 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 551, 624, 625, 1046,1049 ЦК України, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ПІН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ПІН НОМЕР_2) в рахунок заборгованості за договором позики: 326 114 гр. 40 коп. в рахунок боргу; 24 202 гр. 80 коп. в рахунок 3% річних; 32 000 гр. в рахунок неустойки за період з 25.06.2012 р. по 25.06.2013 р. та судовий збір в розмірі 3475 гр. 41 коп.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом 10 днів.

СУДДЯ: В.А. ОКСЕНЕНКО.