Рішення № 36047677, 07.11.2013, Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108

Справа № 270/3018/13-ц

Провадження № 2/270/1272/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2013 рокум. Макіївка

Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді Кузнецова Р.О.

при секретарі Насікайло О.С., Зиряновій Т.О.

за участю

представника позивачаОСОБА_1

представника відповідача

ОСОБА_2ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Макіївці Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, -

в с т а н о в и в:

07.05.2013 ОСОБА_4 звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Макіївки з позовом про стягнення спричиненої дорожньо-транспортною пригодою матеріальної шкоди з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі ПАТ «СК «ПЗУ Україна») в розмірі 20232,90 грн., моральної шкоди солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_2 в розмірі 10000,00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що з боку ОСОБА_5, ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 26.12.2012, з вини відповідачів йому було спричинено шкоду, завдану його майну та здоровю, додатково зазначивши, що цивільна відповідальність відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 застрахована ПАТ «СК «ПЗУ Україна».

Провадження у справі було відкрито ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 22.07.2013 та призначено справу до розгляду.

23.10.2013 від ОСОБА_4 надійшло уточнення позовної заяви, в якій останній просив стягнути з ПАТ «СК «ПЗУ Україна», ОСОБА_5 і ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в сумі 20232,90 грн. та моральну шкоду солідарно в сумі 10000,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти вимог позову заперечував, посилаючись на те, що за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АВ/9369057 від 10.10.2012) відповідальність ОСОБА_2 на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, 26.12.2012, була застрахована ПАТ «СК «ПЗУ Україна», тому обовязок відшкодування завданої відповідачем шкоди має бути покладено на страхову компанію.

Представник відповідача, ПАТ «СК «ПЗУ Україна», в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення повісток (аркуші справи 31, 49, 76, 101), неодноразово надавав суду заяви про розгляд справи у відсутність представника відповідача (аркуші справи 43-44, 60-61, 77-78).

21.08.2013 до суду надійшли заперечення ПАТ «СК «ПЗУ Україна» на позовну заяву ОСОБА_4 (аркуші справи 55-59), в яких відповідач, фактично не заперечуючи проти позову, просив суд визначити ступінь вини кожного з учасників дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 26.12.2012.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання також не зявлявся, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення, розписки про вручення повістки та телефонограми (аркуші справи 32, 41, 52, 65, 100), надавав суду заяви про розгляд справи у його відсутність (аркуші справи 67, 103).

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) встановив наступне.

26.12.2012 приблизно о 18.20 ОСОБА_4, керуючи на підставі генеральної довіреності від 14.11.2012 автомобілем «ВАЗ-2110», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вул. Паркова в м. Макіївці (аркуш справи 8-9).

Матеріалами справи також підтверджено, що в районі будинку №18/13 по вул. Паркова в м Макіївці на полосу зустрічного руху виїхав легковий автомобіль «GEELY CK-2», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5 В порушення вимог п.п. .3 «б», 11.3 Правил дорожнього руху України (далі ПДР) автомобіль ОСОБА_5 здійснив зіткнення з автомобілем ОСОБА_4, внаслідок чого автомобіль позивача одержав механічні пошкодження. За постановою Центрально-Міського районного суду м. Макіївка від 04.02.2013 ОСОБА_5 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у звязку із порушенням ПДР та пошкодженням автомобілю ОСОБА_4 (аркуш справи 12).

Крім того в той же самий час 26.12.2012 ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ВАЗ-2107», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, рухався по вул. Парковій в районі будинку №15, перед перестроюванням з правого ряду дороги у лівий в порушення п. 10.1 ПДР не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеку для інших учасників дорожнього руху, в результаті чого створив перешкоду автомобілю «GEELY CK-2», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5 За постановою Центрально-Міського районного суду м. Макіївка від 18.02.2013 ОСОБА_5 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у звязку із порушенням ПДР та пошкодженням автомобілю ОСОБА_4 (аркуш справи 11).

Згідно звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу №4/01/13 від 21.01.2013, вартість матеріальної шкоди, заподіяної володільцеві транспортного засобу в результаті пошкодження автомобілю «ВАЗ-21102», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, склала 20232,90 грн. (аркуші справи 89-96).

В ході розгляду справи судом також було встановлено, що цивільно-правова відповідальність власників транспортних засобів ОСОБА_5 і ОСОБА_2 застрахована ПАТ «СК «ПЗУ Україна», про що свідчать відповідно Поліс АВ/9368991 від 15.11.2012 та Поліс АВ/9369057 від 10.10.2012 (аркуші справи 15-16).

Вважаючи, що внаслідок протиправних дій власників джерел підвищеної небезпеки ОСОБА_5 та ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність яких застрахована ПАТ «СК «ПЗУ Україна», позивачу було заподіяно матеріальну шкоду у вигляді пошкодження належного йому на підставі генеральної довіреності від 14.11.2012 автомобілю «ВАЗ-2110», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а також моральну шкоду, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про стягнення такої матеріальної шкоди з ПАТ «СК «ПЗУ Україна», ОСОБА_5 та ОСОБА_2, а моральної з відповідачів солідарно, посилаючись на вимоги ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників позивача та відповідача ОСОБА_2, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та обєктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно розяснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особами, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, тому до таких відносин слід застосувати норми Цивільного кодексу України в частині, що регулюють питання матеріальної та моральної шкоди, а також положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В пункті 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (далі ПВССУ №4 від 01.03.2013) наведено розяснення, згідно якого, враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що на підставі генеральної довіреності від 14.11.2012 ОСОБА_4 володів автомобілем «ВАЗ-2110», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок чого у позивача виникло право вимоги відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За положеннями п 1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини (п. 4 ПВССУ №4 від 01.03.2013).

Згідно частини четвертої статті 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки постановами Центрально-Міського районного суду м. Макіївка від 04.02.2013 та 18.02.2013 вина відповідно ОСОБА_5 і ОСОБА_2 у звязку із порушенням ПДР та пошкодженням автомобілю ОСОБА_4 була встановлена, а правопорушники володіли джерелами підвищеної небезпеки на відповідній правовій підставі, тому саме вказані особи мають відповідати за завдану шкоду.

При цьому в п . 8 ПВССУ №4 від 01.03.2013 наведено розяснення, за яким шкода, завдана кількома особами, відшкодовується кожною з них у частці, завданій нею (у порядку часткової відповідальності).Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Крім того відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин суд дійшов висновку про те, що ступінь вини відповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді, що сталась 26.12.2012, є рівною, тому і обовязок з відшкодування завданої ОСОБА_4 матеріальної і моральної шкоди є рівним для відповідачів.

Одночасно з цим судом звертається увага на те, що цивільно-правова відповідальність власників транспортних засобів ОСОБА_5 і ОСОБА_2 була застрахована ПАТ «СК «ПЗУ Україна», про що свідчать відповідно Поліс АВ/9368991 від 15.11.2012 та Поліс АВ/9369057 від 10.10.2012.

В силу вимог ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України (стаття 29 Закону).

Одночасно з цим за вимогами норми ст. 26-1 Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість матеріальної шкоди, заподіяної володільцеві транспортного засобу в результаті пошкодження автомобілю «ВАЗ-21102», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, склала 20232,90 грн. (звіт про оцінку вартості матеріальної шкоди, заподіяної пошкодженням транспортного засобу №4/01/13 від 21.01.2013), а вимога про відшкодування моральної шкоди склала 10000,00 грн. При цьому за Полісом АВ/9368991 від 15.11.2012 та Полісом АВ/9369057 від 10.10.2012 страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоровю, встановлена в розмірі сто тисяч грн., а за шкоду, заподіяну майну, пятдесят тисяч грн., тобто страховими сумами за вказаними договорами повністю покривається завдана відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_2 матеріальна та моральна шкода.

Також судом береться до уваги розяснення, викладені в п. 16 ПВССУ №4 від 01.03.2013, а саме, що непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі. Оскільки відповідно до статті 3 Закону N 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону N 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування.

Таким чином, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 і ОСОБА_2 була застрахована ПАТ «СК «ПЗУ Україна», розмір страхових сум відповідає заявленим розмірам заподіяної матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_4, а згоди застрахованих осіб на відшкодування шкоди ними самими не було, тому суд вважає за можливе покласти обовязок із відшкодування завданої позивачу шкоди в повному обсязі на ПАТ «СК «ПЗУ Україна».

З урахуванням наведеного позовні вимоги в частині солідарного стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За приписами частини 1 статті 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема, за подання до суду: позовної заяви майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати позовної заяви немайнового характеру 0,1 розміру мінімальної заробітної плати (частина 1, підпункти 1 та 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

При цьому слід мати на увазі, те що згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви ОСОБА_4 ним було заявлено до відповідачів позовні вимоги як майнового (про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 20232,90 грн.) так і немайнового характеру (про відшкодування моральної шкоди в сумі 10000,00 грн.).

Таким чином розмір судового збору, що підлягає сплаті у даному випадку має складати 229, 40 грн. (щодо вимог майнового характеру) + 114,70 грн. (щодо вимог немайнового характеру), а загалом 344,10 грн.

Отже з урахуванням того, що судом було задоволено позов в частині вимог до ПАТ «СК «ПЗУ Україна», тому саме з цього відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню сума судового збору в розмірі 344,10 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 1, 11, 60, 61, 80, 88, 212, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, ст. ст. 23, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст. 22, 26-1, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (п/р 26508001334127 в АТ «ОТР Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 20782312) на користь ОСОБА_4 20232 (двадцять тисяч двісті тридцять дві) грн. 90 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10000 (десять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

У частині позовних вимог про солідарне стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн. відмовити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (п/р 26508001334127 в АТ «ОТР Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 20782312) на користь ОСОБА_4 344 (триста сорок чотири) грн. 10 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а у разі відсутності особи яка має право на апеляційне оскарження, протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя:Р.О. Кузнецов