Ухвала суду № 36041996, 29.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/47233/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.07.2011 року

та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 року

по справі № 2а-3699/11/1270

за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганський хіміко-фармацевтичний завод»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську

та Головного управління Державного казначейства України в Луганській області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Луганський хіміко-фармацевтичний завод» звернулось до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську та Головного управління державного казначейства України в Луганській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 904294,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.07.2011 року у даній справі позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Ленінською МДПІ проведено позапланові виїзні перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ.

Довідкою № 2283/16/00480796 від 18.11.2010 року підтверджено суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за вересень 2010 року розмірі 346677,00 грн.; довідкою №2550/16/00480796 від 20.12.2010 року підтверджено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2010 в розмірі 163846,00 грн.; актом № 70/16/00480796 від 19.01.2011 року підтверджено суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2010 року в розмірі 205797,00 грн.

21.03.2011 року відповідачем проведено невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень грудень 2010 року, за результатами якої зроблено висновок, що позивачем порушено п.1.8 ст. 1, пп.7.3.1. п.7.3., пп.7.7.2. п.7.7. ст. від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування, в тому числі, за вересень 2010 року в розмірі 346677,00 грн., за жовтень 2010 року - 163846,00 грн., за листопад 2010 року - 205797,00 грн., за грудень 2010 187974,00 грн. Згідно проведеного аналізу ланцюгів постачання встановлено, що податковий кредит сформовано підприємствами, які мають незадовільні стани (підприємства банкроти, підприємства, які відсутні за місцезнаходженням), а також підприємствами, які мають розбіжності при автоматизованому співставленні податкових зобов'язань та податкового кредиту («податкові ями»), тобто суми податку не відображені у податкових зобов'язаннях по ланцюгу постачання; згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання не встановлені підприємства-виробники або імпортери, що унеможливлює підтвердження фактів виникнення податкових зобов'язань по ланцюгам постачання до виробника продукції або імпортера, а також факт надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання.

На підставі висновків перевірки 21.03.2011 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000092360 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за період з квітня по грудень 2010 року на суму 1679075,00 грн., яке скасовано рішенням Державної податкової адміністрації в Луганській області від 25.05.2011 року № 10364/25-08.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Сума бюджетного відшкодування, як правильно зазначено судами, залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, правильність визначення яких підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до п.п.7.7.5 п. 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку заявлених у ній даних за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період.

Крім того, нормами Закону № 168/97-ВР право платника податку на відшкодування ПДВ не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.07.2011 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 року по справі №2а-3699/11/1270 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 31.10.2013р.