Ухвала суду № 36041566, 21.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/14606/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Острович С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Гончар Н.О.

представника позивача Жолоб Я.С.

представника відповідача Середи Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.01.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011

у справі №2а-27136/10/0570

за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля»

до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Добропіллявугілля» (далі по тексту - позивач, ДП «Добропіллявугілля») звернулось до суду з позовною заявою до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (далі по тексту - відповідач, Добропільська ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.01.2011, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно акту перевірки від 08.11.2010 №1224/15-2/32186934, в якому відповідачем встановлені порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-III (далі по тексту - Закон №2181-III) та пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі по тексту - Закон №168/97-ВР).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 12.11.2010 прийняті податкові повідомлення-рішення, якими позивачу за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання визначено суми штрафу. Зокрема, податковим повідомленням-рішенням №0000541520/0 визначений штраф у сумі 75046,97 грн. у розмірі 10 % узгодженої суми податкового зобов'язання, податковим повідомленням-рішенням №0000551520/0 визначений штраф у сумі 1937583,23 грн. у розмірі 20 % узгодженої суми податкового зобов'язання, податковим повідомленням-рішенням №0000561520/0 визначений штраф у сумі 1465738,56 грн. у розмірі 50 % узгодженої суми податкового зобов'язання. Підставами прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень відповідач зазначив несвоєчасну сплату позивачем самостійно узгоджених податкових зобов'язань за поданими позивачем деклараціями. Ухвалами та постановами Донецького окружного адміністративного суду, зокрема: від 24.12.2007 №2а-6949/07; від 31.03.2008 №2а-4381/08; від 10.07.2008 №2а-11336/08; від 15.07.2008 №2а-10113/08; від 19.09.2008 №2а-14966/08; від 24.09.2008 №2а-19107/08; від 24.10.2008 №2а-13951/08; від 24.10.2008 №2а-11595/08; від 22.12.2008 №2в-164/08; від 26.01.2009 №2в-17154; від 23.03.2009 №2а-1130/09; від 23.02.2009 №2а-476/09; від 08.05.2009 №2в-179/09; від 13.05.2009 №2а-4945/09; від 26.05.2010 №2а-4970/10; від 21.06.2010 №2а-9131/10; від 14.07.2010 №2а-12385/10; від 31.08.2010 №15851/10, було розстрочене виконання постанов Донецького окружного адміністративного суду про стягнення з позивача вищезазначеної податкової заборгованості з податку на додану вартість.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон №2181-ІІІ.

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону №2181-ІІІ встановлено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ передбачена відповідальність за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків у вигляді штрафу, яка поширюється, в тому числі, на платника податків, який не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, а саме: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неправомірність накладених на позивача штрафів з огляду на те, що пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ не регулює порядок погашення податкового боргу, стягнутого судовим рішенням та сплаченого на виконання такого рішення.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, підставою для внесення даних до облікової картки платника податків не можуть бути лише листи або акти приймання-передачі податкового боргу без документів, на підставі яких здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації про податкові зобов'язання платника до бази даних передбачені пунктом 2.2 (чинним на момент формування облікового картки позивача) Інструкції «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів», затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України. До зазначених документів, зокрема, належать податкові декларації, повідомлення (рішення), рішення прийняті за результатами розгляду скарг платників податків у адміністративному та судовому порядках, договори про розстрочення або відстрочення податкового боргу та інші. Відсутність зазначених документів, унеможливлює встановлення узгодженої суми податкових зобов'язань за кожний звітний податковий період, граничні строки їх сплати, кількість днів затримки, розмір штрафу та його суму.

Крім того, судами попередніх інстанцій, не надано належної правової оцінки доказам наявним у матеріалах справи, постанов суду про стягнення податкового боргу та ухвал суду про розстрочення виконання рішень судів, відповідних податкових декларацій за якими виник податковий борг, платіжних доручень про сплату податкового боргу розстроченого рішенням суду та відповідно погашення боргу у строки встановлені судом, даних облікових карток позивача.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки, передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров