Ухвала суду № 36041409, 14.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року м. Київ К/9991/11890/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Шипуліної Т.М.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з

обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД"

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011

у справі №2а-1337/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр

ЛТД"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській

області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2010 позовні вимоги задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2010 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011 та залишити в силі рішення суду першої інстанції

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, працівниками відповідача проведена планова виїзна перевірка ТОВ

Будівельна фірма "Центр ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2005 по 30.09.2006.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 189/23-120/21074215 від 02.04.2007.

Згідно акту, перевіркою встановлені порушення п.4.1 ст. 4, пп.7.2.1, 7.2.3 п.7.2, п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"

На підставі зазначеного Акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001752301/0/843 від 12.04.2007 року по податку на додану вартість в сумі 385704,00 грн., з них було донараховано суму податкового зобов'язання за основним платежем на суму 251736,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 128568,00 грн.

Пунктом 4.2. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) пов'язаній з продавцем особі база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Абзацом 2 п.п. 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до п.п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, «собівартість» робіт (послуг) це вартісне вираження витрат підприємства, пов'язаних з використанням у технологічному процесі виконання робіт (надання послуг) природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних виробничих фондів, інструменту, інвентарю, трудових і фінансових ресурсів, а також інших витрат на виробництво і збут, включаючи встановлені державою як обовязкові відрахування податки і платежі.

З матеріалів справи вбачається, що 09.11.2005 між позивачем і ВАТ ТФПНК «Укртатнафта» укладено договір № 226/2, відповідно до п.п.2.1 якого, ТОВ «Будівельна фірма «Центр ЛТД» зобов'язується по завданням Замовника та залученими силами та засобами виконати та здати ВАТ ТФПНК «Укртатнафта» будівельно-монтажні, монтажні та інші роботи визначені відповідно до п.2.1 Договору, а Замовник зобов'язується надати Генпідряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчувані роботи та оплатити їх.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції безпідставно прийняв здачі установки АТ-2 та ГК-3/1 № 2АТВ-3 виконаних робіт, оскільки зміст актів не відповідає вимогам, які висуваються до оформлення первинних бухгалтерських документів, а саме: не дають можливості встановити на виконання яких договір вони складені, хто є сторонами за цими договорами, який об'єм робіт виконано, місце виконання та вартість виконаних робіт; жодних доказів, що підтверджували об'єм і зміст виконаних робіт згідно договору від 09.11.2005 в матеріалах справи немає.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості визначення податковим органом позивачеві спірних податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок реалізування будівельно-монтажних робіт за цінами нижчими, за собівартість.

Що стосується включення до складу податкового кредиту суми ПДВ по отриманим від ТОВ "Торгово-промислова компанія "Сокос" юридичним послугам та по отриманим від ТОВ "Торгово-промислова компанія "Порто - Франко" послугам по ремонту та обслуговуванню комп'ютерної техніки, колегія суддів Вищого адміністративного суду зазначає, що відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарських операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, я брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, оцінивши вказані обставини у сукупності та дослідивши наявні у справі документи, подані платником на підтвердження понесених витрат по взаємовідносинах за названим контрагентом, дійшов обґрунтованого висновку, що первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Торгово-промислова компанія "Сокос", ТОВ "Торгово-промислова компанія "Порто - Франко", за вказаних обставин самі по собі податкові накладні не є достатнім свідченням дійсного виконання послуг та робіт позивачу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011 у справі № 2а-1337/10/1670 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД" відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011 у справі № 2а-1337/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Т.М. Шипуліна О.І. Степашко