Ухвала суду № 36041346, 05.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 р.Справа № 820/9326/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2013р. по справі № 820/9326/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробниче підприємство "ТВІН-ДРУК"

до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Виробниче підприємство "Твін-друк" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Виробниче підприємство "Твін-друк") звернулося до суду з адміністративним позовом до Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, Індустріальна ОДПІ), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.08.20123 р. № 0000382220.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2013р. по справі № 820/9326/13-а адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Виробниче підприємство "Твін-друк" до Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000382220 від 19.08.2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) на користь Приватного акціонерного товариства "Виробниче підприємство "Твін-друк" (61172, м. Харків, вул. Роганська, буд 149, код ЄДРПОУ 23454034) судовий збір у розмірі 252,63 грн. (двісті п'ятдесят дві гривні шістдесят три копійки).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин у справі, порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2013р. по справі № 820/9326/13-а, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ " Виробниче підприємство "Твін-друк " відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.44.1 ст.44 ПК України. З посиланням на висновки акту невиїзної документальної перевірки ТОВ «Фінвестбуд» з питань перевірки податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 31.10.2010 року, складеного ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова Харківської області ДПС від 10.03.2011 року № 7283/229/32835699 наполягає на тому, що за період діяльності з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року господарська діяльність ПАТ "Виробниче підприємство "Твін-друк", яка пов'язана із залученням сумнівного платника податку - ТОВ «Фінвестбуд», по ланцюгу товарно-грошових потоків має ознаки нереальності здійснення. Стверджує про відсутність доказів фактичного отримання товарів від ТОВ «Фінвестбуд», та як наслідок, складення податкових накладних по вказаному контрагенту з порушенням п.201. ст.201 ПК України, які відповідно не надають позивачеві права на формування податкового кредиту у розумінні відповідних положень Закону України "Про податок на додану вартість". Отже, на думку апелянта, ПАТ "Виробниче підприємство "Твін-друк" безпідставно завищено суму податкового кредиту суму в розмірі 16 841,67 грн., в тому числі за січень 2011 року на 11 841,67 грн. та травень 2011 року на 5 000 грн. та відповідно занизило суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету по господарським операціям, які фактично не відбулися та по яким не виникло об`єкту оподаткування ПДВ, а відтак, не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, якими позивачеві донараховано податкове зобов`язання по податку на додану вартість.

Представник позивача в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що позивачем цілком правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суму в розмірі 16 841,67 грн. по реальній господарській операції із ТОВ «Фінвестбуд», які повністю підтверджені відповідними первинними документами, що містяться в матеріалах справи. Наполягає на тому, що відсутність у ПАТ "Виробниче підприємство "Твін-друк" товарно-транспортних накладних від ТОВ «Фінвестбуд» не є порушенням діючого законодавства і не може бути підставою для донарахування податкових зобов'язань.

За таких обставин, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АВ №503443 від 03.07.2013 р. із зазначенням про відсутність змін станом на 31.10.2013 р. (а.с.118-120), свідоцтва № 100318800 про реєстрацію платника податку на додану вартість позивач - ПАТ "Виробниче підприємство "Твін-друк" (код 23454034) зареєстроване як юридична особа 27.07.1995р. З 28.09.1995р. взяте на облік як платник податків; станом на дату складення акту перевірки і розгляду справи знаходиться на податковому обліку у Індустріальній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області; відомості про перебування юридичної особи у процесі припинення або банкрутства відсутні.

Серед видів діяльності позивача, у числі інших, зазначено: 18.12 Друкування іншої продукції.

Матеріалами справи підтверджено, що Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ "Виробниче підприємство "Твін-друк" (код ЄДРПОУ 23454034) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Фінвестбуд" (код ЄДРПОУ 35331483) за період з 01.09.2010р. по 31.12.2010р.

За результатами перевірки складено Акт від 26.07.2013р. №177/20-36-22-03/23454034, яким зафіксовано порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено до сплати в бюджет суми податку на додану вартість всього у сумі 16 841,67 грн., в тому числі за січень 2011 року на 11 841,67 грн. та травень 2011 року на 5 000 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2013 року № 0000382220 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 25263,00 грн., з яких : 16842,00 грн. - сума грошового зобов'язання за основним платежем, 8421,00 грн. - сума грошового зобов'язання за штрафними санкціями (а.с.8).

На акт про результати перевірки позивачем було надано заперечення (а.с.106-108). Доводи заперечень відповідач відхилив, висновки, викладені в акті про результати перевірки, залишив без змін (а.с.109-112 ).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки в ході розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 19 серпня 2013 року № 0000382220.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для відображення в акті перевірки порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» при здійсненні господарської операції з придбання фарби у ТОВ "Фінвестбуд" та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугував висновок відповідача про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суму в розмірі 16842,00 грн. по господарській операції, яка фактично не відбулася та по якій не виникло об`єкту оподаткування ПДВ, а також викладений в акті висновок відповідача про нікчемність угоди, укладеної позивачем із ТОВ "Фінвестбуд".

Даний висновок зроблений відповідачем виходячи з того, що господарська діяльність ТОВ "Фінвестбуд" має ознаки нереальності, що в свою чергу стало підставою для твердження про неможливість господарської операції між позивачем та ТОВ "Фінвестбуд" з купівлі-продажу фарби.

Як на недолік в акті про результати перевірки ПАТ "Виробниче підприємство "Твін-друк" відповідачем вказано про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та супроводжувальних документів, що підтверджують переміщення товару від виконавця до замовника. Наявність товарно - транспортних накладних відповідач вважає обов'язковою. Також відповідач зазначає про неналежне оформлення первинних документів.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказані твердження відповідача помилковими, безпідставними та такими, що не можуть бути підставою для висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту, з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та спірного податкового повідомлення-рішення, правовою підставою для його винесення визначено пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який втратив чинність з 01.01.2011 року в зв'язку з набранням законної сили Податковим кодексом України.

Слід відмітити, що спірні відносини тривали в січні 2011 року та травні 2011 року, тобто в період дії Податкового кодексу України.

Таким чином, відповідачем при прийнятті рішення застосована недіюча вже норма Закону, що доводить юридичну неспроможність прийняття такого рішення.

При цьому, колегія суддів виходить з позиції Конституційного Суду України наведеній у пункті 2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-7/99, викладеної стосовно дії загально - правового принципу норми права у часі. Позиція Конституційного Суду України за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним, чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту виникли в січні та травні 2011 року, застосуванню при наданні оцінки правомірності формування таких показників податкового обліку як податковий кредит підлягають положення Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище різня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків. нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до п.п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку па додану вартість до складу податкового кредиту за приписами Податкового кодексу є придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Нормами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично сплачені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у спірних відносинах перевірці підлягала господарська операція з придбання позивачем у ТОВ "Фінвестбуд" фарби.

Так, між позивачем та ТОВ "Фінвестбуд" укладено договір № ДГ-0000107 від 01.09.2010 р., відповідно до якого ТОВ "Фінвестбуд" (Постачальник) зобов'язувався поставляти та передати у власність ПАТ "Виробниче підприємство "Твін-друк" (Покупець) продукцію, визначену у п.2.1 цього договору, а Покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеним у Додатках до цього договору.

Відповідно до умов договору ПАТ "Виробниче підприємство "Твін-друк" на підставі видаткових накладних № РН-0038308 від 15.09.2010 року на загальну суму - 15000 грн., у т.ч. ПДВ - 2500 грн., № РН-0040608 від 08.10.2010 року на загальну суму - 10800 грн., у т.ч. ПДВ - 1800 грн., № РН-0041308 від 15.10.2010 року на загальну суму - 11050 грн., у т.ч. ПДВ - 1841,67 грн., № РН-0042012 від 22.10.2010 року на загальну суму - 14000 грн., у т.ч. ПДВ - 2333,33 грн., № РН-0042733 від 29.10.2010 року на загальну суму - 5000 грн., у т.ч. ПДВ - 833,33 грн., № РН-0043400 від 04.11.2010 року на загальну суму - 4000 грн., у т.ч. ПДВ - 666,67 грн., № РН-0044406 від 16.11.2010 року на загальну суму - 30000 грн., у т.ч. ПДВ - 5000 грн., № РН-0045808 від 30.11.2010 року на загальну суму - 10000 грн., у т.ч. ПДВ - 1666,67 грн., № 46200 від 03.12.2010 року на загальну суму - 15000 грн., у т.ч. ПДВ - 2500 грн., № 46505 від 07.12.2010 року на загальну суму - 15000 грн., у т.ч. ПДВ - 2500 грн., № 48605 від 28.12.2010 року на загальну суму - 7800,41 грн., у т.ч. ПДВ - 1300,07 грн. отримало від ТОВ "Фінвестбуд" фарбу флексографічну (а.с.38-48).

Накладні містять назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; кількість проданих ТМЦ, ціну продажу; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з вищезазначеним видатковими накладними Постачальником виписано та надано позивачеві податкові накладні № 38308 від 15.09.2010 року на загальну суму - 15000 грн., у т.ч. ПДВ - 2500 грн., № 41308 від 15.10.2010 року на загальну суму - 11050 грн., у т.ч. ПДВ - 1841,67 грн., № 42733 від 29.10.2010 року на загальну суму - 5000 грн., у т.ч. ПДВ - 833,33 грн., № 44406 від 16.11.2010 року на загальну суму - 30000 грн., у т.ч. ПДВ - 5000 грн., №45808 від 30.11.2010 року на загальну суму - 10000 грн., у т.ч. ПДВ - 1666,67 грн., № 46200 від 03.12.2010 року на загальну суму - 15000 грн., у т.ч. ПДВ - 2500 грн., № 46505 від 07.12.2010 року на загальну суму - 15000 грн., у т.ч. ПДВ - 2500 грн. (а.с.49-55).

Накладні містить адресу місцезнаходження покупця, кількість проданих товарів, ціну продажу.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за вказаний період.

Колегією суддів встановлено, що виписані ТОВ "Фінвестбуд" податкові накладні оформлені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а видаткові накладні - у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, відповідачем в акті перевірки зазначено, що при проведенні перевірки використано: договір № ДГ-0000107 від 01.09.2010 р.; податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, обігово-сальдові відомості по рахунках, договір оренди, відомості аналітичного обліку, книга реєстрації довіреностей, інформація щодо основних засобів та штатний розклад (а.с. 14).

За наслідками дослідження вказаних документів первинного бухгалтерського та податкового обліку ПАТ "Виробниче підприємство "Твін-друк" відповідачем зроблено висновок, що флексографічна фарба, отримана від ТОВ "Фінвестбуд", у повному обсязі була використана позивачем у виробничій діяльності. Оплату за фарбу було здійснено у безготівковій формі платіжними дорученнями. Акт перевірки також містить перелік платіжних доручень та довіреностей, на підставі яких позивачем було отримано фарбу від контрагента (а.с. 16,17).

Беручи до уваги наведене, колегія суддів приходить до висновку, що досліджені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій за участю ПАТ "Виробниче підприємство "Твін-друк" та його контрагента ТОВ "Фінвестбуд".

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що реальність господарських операцій з поставки товарів позивачеві вищевказаним контрагентом підтверджена належним чином оформленими первинними документами, копії яких надано до матеріалів справи, а придбаний товар використано позивачем у власній господарській діяльності.

Відсутність під час перевірки товарно-транспортних накладних не спростовують факту доставки ТМЦ, оскільки такий факт може бути підтверджено не лише товарно-транспортними накладними, а й іншими первинними документами, до заповнення яких у податківців на час проведення перевірки зауважень не було.

Крім того, виходячи зі змісту умов п. 4.1. договору поставки №ДГ-0000107 від 01.09.2010р. постачання продукції здійснюється за рахунок постачальника. Умовами договору не передбачено отримання позивачем окремої послуги з доставки вантажу, відповідно і оплата такої послуги.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на положення розділу п.11.1, п.11.7 п.11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі по тексту - Правила), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю.

Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів.

Правила № 363, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються, перш за все, порядку здійснення перевезень і не встановлюють правила ведення бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами.

Зі змісту Правил № 363 вбачається, що товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.

Разом з тим, зазначені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податків, а тільки встановлюють права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними Правилами, зокрема товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

В той же час, як зазначалось вище, в даному випадку позивачем сформовано податковий кредит не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу податкового кредиту.

Факт реєстрації позивача та його контрагента платниками податку на додану вартість на момент складання на адресу позивача податкових накладних органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Колегією суддів встановлено, що податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ "Фінвестбуд" з посиланням на відсутність у останнього необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, у зв`язку з чим вказаним контрагентом не поставлявся товар, вказаний у первинних документах, складених позивачем та ТОВ "Фінвестбуд".

Вказаний висновок, відображений в акті перевірки № 177/20-36-22-03/23454034 від 26.07.2013 р. ґрунтується виключно на відомоcтях акту невиїзної документальної перевірки контрагента ТОВ "Фінвестбуд" № 218/23-104/350726690 від 10.03.2011 року, в якому зафіксовано порушення частини 1 статті 203, статей 215, 228 Цивільного кодексу України (всі операції купівлі-продажу за ТОВ "Фінвестбуд" не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку про нікчемність правочинів між ПАТ "Виробниче підприємство "Твін-друк" та ТОВ "Фінвестбуд", на відсутність у останнього виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, необхідних умов в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання за період вересень-грудень 2010 року не може свідчити про неможливість фактичного постачання вказаним контрагентом товару позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами.

Також, варто відмітити, що в ході невиїзної документальної перевірки на підставі даних податкових декларацій, звітів, не може бути встановлено, відсутність господарської операції, відсутність об'єкту оподаткування ПДВ та економічної обґрунтованості здійснення фінансово-господарської операції, фактичних обставин, які б спростовували реальність проведення господарських операцій та наявність підстав для визнання правочину нікчемним.

Колегія суддів зазначає, що фактів невідображення контрагентом позивача ТОВ "Фінвестбуд" у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства відповідачем не висвітлено; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманих у ТОВ "Фінвестбуд" товарів сторонами не заперечується.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг), у т.ч. і по ланцюгу.

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до положень пункту 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платникам податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами статті 16 цього Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

Отже, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Колегія суддів відмічає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Крім того, податковим органом не надано суду прийнятих за наслідками проведеної перевірки ТОВ "Фінвестбуд" податкових повідомлень-рішень, якими б вказаному Товариству були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

Згідно з п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово -господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку №984, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Пунктами 4, 6 Порядку № 984, регламентовано, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Вимоги вказаних норм Порядку відповідачем не дотримані. Жодних посилань на первинні документи, які підтверджують наявність порушень, акт перевірки № 177/20-36-22-03/23454034 від 26.07.2013 р., на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення, не містить.

Умови укладеного з позивачем договору виконані як позивачем, так і його контрагентом в повному обсязі, а відтак, підстави для визнання договору між позивачем та вказаним контрагентом нікчемним або недійсним у відповідача відсутні.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було цілком правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних включено до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за вересень-грудень 2010 року суму податку на додану вартість у розмірі 16842,00 грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, складеними в зв`язку із придбанням послуг, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

Беручи до уваги встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 19 серпня 2013 року № 0000382220, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення Індустріальної ОДПІ - скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2013р. по справі № 820/9326/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.