Ухвала суду № 36040693, 05.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12952/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

05 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ІКФ «САТЕЛЛІТ» за квітень 2013 р.

За результатами перевірки складено акт від 19.07.2013 р. за №425/2240/14312134, яким встановлені наступні порушення вимог законодавства: п. 198.1, п. 198.2, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст.200 Податкового Кодексу України № 2755- VІ від 02.12.2010 р. в результаті чого було занижено суму податку на додану вартість на суму 75 421 грн. в т.ч. за квітень 2013 р. - 75 421 грн.

На підставі висновків акту перевірки Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.08.2013 р. №000262240, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 94 276,25 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано суду переконливі докази того, що договір, який було укладено між позивачем та ТОВ «ІКФ «САТЕЛЛІТ», було укладено з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується із рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доказом того, що в структурі активів та власному капіталі позивача та його контрагента виникли зміни є наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Позивачем та його контрагентами було укладено ряд типових договорів, основним предметом яких була поставка товару.

Так, між Позивачем (Покупець), з одного боку, та ТОВ «ІКФ «САТЕЛЛІТ» (Продавець), з іншого боку, було укладено Договір поставки №80/02-13К від 01.02.2013 року.

В п.1.1. - п. 1.3 Договору №80/02-13К, передбачено наступне: «Поставщик обязуется поставлять и передать в собственность Покупателя комплектующие и материалы, именуемые в дальнейшем продукция, Покупатель обязуется принимать продукцию и оплачивать ее согласно настоящему договору. Поставка продукции осуществляется партиями по заявкам Покупателя, согласно счетам/счетам-фактуры и накладным. На каждую партию поставляемой продукции согласно заявке Покупателя Поставщик направляет Покупателю счет/счет-фактуру, выполняющую роль спецификации с указанием наименования продукции, количества, фирмы-изготовителя продукции, стоимости, срока поставки продукции, вида приемки, остаточного срока сохраняемости или даты изготовления. В счет-фактуре должна быть ссылка на настоящий договор.».

Пунктом 2.1, п. 2.2 даного Договору передбачено наступне: «Поставщик обязуется поставлять продукцию в количестве согласно оплаченной сет-фактуре. Общее количество продукции, которая поставляется по даному договору, состоит из количеств продукции, поставленных согласно всех счетов - фактур к даному договору».

Зобов'язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується: Випискою з ЄДР ТОВ «ІКФ «САТЕЛЛІТ», Свідоцтвом про реєстрацію платника податків на додану вартість ТОВ «ІКФ «САТЕЛЛІТ», рахунками-фактури, видатковими накладними, банківськими виписками, прибутковими накладними, Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, прибутковим ордером, податковими накладними (надання послуг) (оригінали були дослідженні та копії залучені до матеріалів справи).

Зазначені операції були належним чином відображені у даних бухгалтерського та податкового обліку Підприємства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок заниження податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, передбачено тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що якщо платник податку на додану вартість, позивач придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 10.12.2013 року.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.