Постанова № 36040591, 28.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11402/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Горячевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.12р. у справі №2а-11402/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 24.04.12р. №00018722-2 та №00018822-2.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.12р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи, зокрема не враховано, що податкове законодавство дозволяє здійснення перерахунку валових доходів після продажу товарів (робіт, послуг), у разі коли після продажу здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості; позивачем під час перевірки документально підтверджений, для цілей податкового обліку, факт надання покупцям знижок після продажу товару, та, у зв'язку з цим, правомірність зменшення валових доходів на відповідні суми наданих знижок. Щодо інших позицій, які вплинули на донарахування грошових зобов'язань згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень апелянт вказує на правомірність відображення валових витрат на розміщення інформації на розробку макету, проведення клінічних досліджень, правомірність відображення податкового кредиту з ПДВ від вартості послуг наданих ТОВ «Аксис Груп» у зв'язку з реальним вчинення вказаних господарських операцій в цілях господарської діяльності позивача та їх документальним підтвердженням у повному обсязі.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.09р. по 30.09.11р., за результатами якої складено акт №1213/22-2/35619519 від 06.04.12р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

п.п. 4.1 ст. 4, п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139, п. 135.1, 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 22 068 226,00 грн., в т.ч. по періодах: І квартал 2010 року - 3 642 021 грн., ІІ квартал 2010 року - 2 144 523 грн., ІІІ квартал 2010 року - 2 826 653 грн., IV квартал - 2010 року - 3 461 349 грн., І квартал 2011 року 3 262 415 грн., ІІ квартал 2011 року - 3 039 626 грн., ІІІ квартал 2011 року - 3 039 626 грн.;

п. 5.1, п.п. 5.3.1, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2009 року на 1 420 414 грн.;

п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 4 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 139 978 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що позивачем занижено доходи внаслідок наданих покупцям знижок після поставки продукції в сумі 86 665 688,74 грн., позаяк у видаткових накладних, що засвідчували перехід права власності на продукцію від ТОВ «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна» до покупців будь - які надані знижки не відображались. Як встановлено перевіркою, після поставки продукції підприємством укладались з покупцями акти узгодження заборгованості, у яких сторони домовлялись про надання так званої «дистиб'юторської додаткової знижки», зміст якої полягав у зменшенні заборгованості покупців перед позивачем за поставлену останнім продукцію. На підставі зазначених актів узгодження заборгованості підприємство щоквартально складало «розрахунки знижок» та на суму цих знижок підприємство зменшувало валові доходи за відповідні податкові періоди. На думку податкового органу, акти узгодження заборгованості та розрахунки знижок, на підставі яких позивачем надано покупцям фармацевтичної продукції дистиб'юторські знижки не місять обов'язкових реквізитів, зокрема, не розкривають зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарських операцій, посад осіб покупців, відповідальних за здійснення господарських операцій, дати і місця їх складання, у зв'язку з чим позивач не мав права зменшувати валові доходи на суми заборгованості покупців за отриману фармацевтичну та іншу продукцію, яка була зменшена на підставі актів узгодження заборгованості між ТОВ «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна» та такими покупцями.

Також, в ході перевірки встановлено, що підприємством до складу валових витрат у перевіряємому періоді неправомірно віднесено витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (фуршетне обслуговування конференції, проживання в готелі в м. Києві «Готель Санкт - Петербург») на суму - 53 990 грн.; витрати по розробці сайту на суму 1 712 17,20 грн., при тому, що витрати понесені на придбання нематеріальних активів для власного виробничого використання підлягають амортизації; витрати на проведення клінічних досліджень, тоді як до перевірки не надано документи на дослідників та субдослідників, щодо компетентності виконання цих послуг, а саме: документи про отримання освіти, професійну підготовку та досвід, що дозволяють їм взяти на себе відповідальність за належне проведення клінічного випробування, не надано звітів,у яких міститься опис клінічних та статистичних методів, а також наведені в наочній формі результати аналізу даних дослідження.

Окрім того, позивачем в жовтні 2010 року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ за господарськими відносинами з ТОВ «Аксис Групп» на загальну суму 139 978 грн., за результатом перевірки якого, оформленої актом № 497/23-12/34003381 не підтверджено господарських відносин останнього з позивачем.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 24.04.12р.:

№ 00018722-2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 174 972 грн., в т.ч. основний платіж - 139 978 грн., штрафні (фінансові) санкції - 34 994 грн.;

№ 00018822-2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 25 086 863 грн., в т.ч. основний платіж - 22 068 226 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3 018 637 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень - рішень, рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції погодився з висновками податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів не повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає вжиття судом передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за спірними господарськими операціями останнього у перевіряємому періоді, суд першої інстанції повинен був витребувати у позивача відповідні первинні документи для надання їм відповідної правової оцінки, враховуючи, що такі документи були предметом перевірки і спір виник щодо правомірності відображення даних податкового обліку на підставі цих документів.

Так, відповідно до ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Колегією суддів витребувані відповідні докази, та враховуючи необхідність документального співставлення щодо повноти і правильності відображення змісту та обсягу спірних господарських операцій, встановлення відповідності записів у документах вимогам податкового законодавства, колегією суддів згідно з ухвалою від 06.06.2013р. призначено у справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському НДІСЕ.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Законів України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року N 168/97-ВР та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Так, виходячи з змісту п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону N 334/94-ВР, згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні правові норми закріплені у Податковому кодексі України.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у періоді з 2010 по 2011 роки укладав з покупцями фармацевтичної та іншої продукції типові договори. На виконання умов договорів поставки, позивач за результатами поставки фармацевтичної продукції виписував на адресу покупців видаткові накладні.

У деяких випадках, після поставки товару позивач надавав покупцям дистиб'юторські додаткові знижки на поставлений ним товар, про що свідчать акти узгодження заборгованості та розрахунки знижок. Всього позивачем надано знижок на суму 86 665 690 грн. В подальшому позивачем суми наданих знижок відображались у податковій звітності за відповідний період.

Згідно наявних у матеріалах справи договорів з продажу фармацевтичної продукції (дистриб'юторські угоди) укладених між позивачем та покупцями, колегією суддів встановлено, що умовами цих договорів передбачено надання знижок, а саме: згідно п.6.4 Договорів з продажу фармацевтичної продукції передбачено наступне: «Продавець на власний розсуд може час від часу надавати Покупцеві знижки на певну Продукцію, що купується покупцем. Умови знижок викладені в Додатках до цього договору».

Згідно додатків до Договорів з продажу фармацевтичної продукції передбачено різні види знижок, в т.ч.: в п.2.1-2.2 Додатку 1 до Договорів передбачено: «Продавець надає покупцеві знижку 4% від ціни щодо замовлень Продукції, зазначеної у Розділі 1 переліку цін.», «Продавець на свій розсуд може надавати покупцеві будь-які інші знижки, пов'язані з промоційною активністю щодо Продукції», «у разі якщо Покупець здійснює прямий продаж лікарням будь-якої продукції, зазначеної у Додатку 2 цього договору та за умови прийнятного для продавця документального підтвердження Покупцем такого продажу, Продавець надає Покупцеві додаткову знижку 10% від Вартості брутто такої Продукції, що була продана лікарням, якщо інше не повідомлено Продавцем додатково.

У п.2, 3 Додатку 1 до Договорів передбачено, що: «Продавець надає покупцеві знижку за своєчасний платіж 4% від ціни щодо замовлень Продукції, зазначеної у переліку цін.», «у разі якщо Покупець здійснює як напряму так і через інших дистриб'юторів продаж: будь-якої продукції, зазначеної у Додатку 2 цього договору, лікувально-профілактичним закладам та за умови прийнятного для продавця документального підтвердження Покупцем такого продажу, .... Продавець надає Покупцеві додаткову знижку 10% від Вартості брутто такої Продукції, що була продана ЛПУ, якщо інше не повідомлено Продавцем додатково, - 4% від суми здійсненої протягом звітного кварталу оплати, за умови якщо Покупець здійснює оплату в термін не пізніше терміну оплати, зазначеного в п.4.3.1 цього Додатку. Знижка надається за умови повної оплати відповідної Видаткової накладної Покупцем.»

У п. 3 Додатку 1 до Договорів передбачено, що: « 3.1 Продавець надає покупцеві знижку 2% від Ціни щодо замовлень Продукції, зазначеної у Розділах 1, 2 Переліку цін.», « 3.3 Продавець надає покупцеві знижку: 2% від суми здійсненої оплати щодо продукції Розділу 1 та Розділу 2 Переліку цін, за умови, якщо Покупець здійснює оплату в термін не пізніше терміну оплати, зазначеного вп.7.2 цього Договору. Знижка надається за умови повної та своєчасної оплати відповідної видаткової накладної».

Знижки згідно додатків, надаються «шляхом підписання «Акту узгодження заборгованості», що підтверджує право покупця на зарахування відповідних сум при здійсненні оплати за Договором».

Отже, укладеними між позивачем та його покупцями договорами обумовлені можливості щодо надання знижок, в т.ч. після передачі товару. Надання таких знижок не суперечить господарському та цивільному законодавству.

Так, відповідно до ч. 2 ст.632 Цивільного кодексу України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Матеріали справи містять акти узгодження заборгованості, на підставі яких позивачем в подальшому було відображено суми наданих знижок у податковій звітності за відповідний період.

Відповідно до п. 5.10. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного у період виникнення спірних правовідносин), у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Аналогічні положення містить п.140.2. ст.140. Податкового кодексу України.

Тобто, податковим законодавством прямо передбачено здійснення перерахунку платником податків валових доходів після продажу товарів (робіт, послуг). При цьому, податкове законодавство не встановлює додаткових умов для здійснення коригування валових доходів підприємством - продавцем після фактичної передачі права власності на товар у разі зміни компенсації вартості такого товару, окрім самого факту зміни суми компенсації вартості такого товару.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем обґрунтовано відображено зміну суми компенсації вартості товарів в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2010 рік та 1 та 2-3 квартали 2011 року.

Щодо доводів податкового органу про невідповідність актів узгодження заборгованості вимогам податкового законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.1, п.2.4, п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 р. за N 168/704, зі змінами і доповненнями (далі - Положення №88) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації

(власника) на їх проведення. Господарські операції - це фактипідприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Як встановлено колегією суддів та підтверджується висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №6568/13-45 від 30.08.13р., акти узгодження заборгованості складені між ТОВ «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна» та покупцями, місять обов'язкові реквізити, зокрема: дату, найменування сторін, суму знижки, розкривають зміст та обсяг господарської операції; акти узгодження заборгованості підписані від імені уповноважених осіб сторін, підписи скріплені печатками підприємств, а відтак такі акти є первинними документами в розумінні податкового законодавства України та підтверджують здійснення господарських операції між ТОВ «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна» та покупцями фармацевтичної продукції.

При цьому, слід зазначити, що податковим органом не заперечується реальність вказаних господарських операцій із надання знижок.

Доводи відповідача про те, що позивачем документально не підтверджено фактичне дотримання покупцями комерційних умов отримання знижок від позивача, а саме, здійснення оплати у термін не пізніше встановленого п.4.3.1. додатку до типового договору - не заслуговують на увагу, оскільки, по-перше, висновки акту перевірки не ґрунтуються на цих обставинах, окрім того, як зазначалось вище, податкове законодавство не встановлює додаткових умов для здійснення коригування валових доходів підприємством - продавцем після фактичної передачі права власності на товар у разі зміни компенсації вартості такого товару, окрім самого факту зміни суми компенсації вартості такого товару.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про протиправність донарахування податку на прибуток на суму 21 082 695 грн. внаслідок зменшення ним валових доходів на суми заборгованості покупців за отриману фармацевтичну та іншу продукцію.

Також, позивачем у перевіряємому періоді до складу валових витрат було віднесено витрати на проведення клінічних досліджень в загальній сумі 3 723 373,23 грн. за замовленням, зокрема: Глаксосміткляйн Рісерч Енд Дівелопмент відповідно до договору про контрактні дослідження та розробки від 07.03.08р., Джі Ес Кей Байолоджікалс СА, відповідно до Міжфірмового договору про проведення клінічних досліджень від 07.05.08р., Глаксосміткляйн Сервісіз Анлімітед, відповідно договору про контрактні дослідження та розробки від 25.03.08р.

Як свідчать обставини справи, на виконання вказаних договорів, позивачем було укладено з дослідниками/субдослідниками типові договори на виконання ними послуг по проведенню клінічних досліджень.

Згідно п. 2 вказаних договорів, «Виконавець зобов'язується надавати послуги з дослідження та розробки з належною увагою та оперативністю з метою забезпечення того, щоб програма з дослідження та розробки була виконана на задоволення GSKSU, GSKRDL протягом часового періоду, узгодженого між: сторонами для цієї програми з дослідження та розробки (а).

Виконавцю дозволяється домовитися з третьою особою, щоб вона взяла на себе виконання такої роботи відповідно до програми з дослідження та розробки, яку виконавець не здатний виконати за допомогою своїх власних ресурсів.

В матеріалах справи наявні договори з проведення випробувань та акти виконаних робіт по дослідженням та субдослідженням, складені між ТОВ «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна» та дослідниками/субдослідниками, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Предметом вказаним договорів є надання послуг щодо забезпечення проведення клінічних випробувань (клінічних досліджень) лікарських засобів у відповідності до протоколу випробувань. Також в предметі договорів зазначено: назва випробування, код випробування, досліджуваний лікарський засіб, виробник препарату, ініціатор випробування, клінічна база, досліджувані - пацієнти та/або здорові добровольці. Послуги приймаються згідно актів приймання-передачі (надання) послуг.

Зазначені акти оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, розкривають зміст та обсяг госопдрсих операцій, як того вимагає ст.9 Закону N 996-XIV, а отже, є первинними документами, що підтверджують здійснення господарських операцій щодо проведення клінічних випробувань позивачем. При цьому, відповідачем не заперечується реальність наданих послуг з клінічних досліджень.

З врахуванням викладеного, колегія суддів не погоджується з висновком податкового органу про завищення позивачем валових витрат у вказаній вище сумі в зв'язку з проведенням клінічних випробувань в перевіряємому періоді, а відтак донарахування податку на прибуток у сумі 926498 грн. - протиправне.

Так, в матеріалах справи наявні акти здачі - приймання робіт, складені ТОВ «Моріон», ПП «Парадігм Консалтінг Група», ТОВ «Артвеа \Євро Ер Ес Сі Джі» для ТОВ «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна». Зазначені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, а отже, є первинними документами, що підтверджують здійснення господарських операцій між ТОВ «Моріон», ПП «Парадігм Консалтінг Група», ТОВ «Артвеа \Євро Ер Ес Сі Джі» та ТОВ «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна». Заперечення до оформлення вказаних актів у відповідача відсутні.

Згідно вказаних актів, підприємствами було надано позивачу послуги з розміщення логотипу замовника в довіднику «Комендиум» та на сайті «Комендиум online» з розробки та дизайну макетів сайту, витрати на які в подальшому віднесені позивачем до складу валових витрат.

Висновок податкового органу щодо придбання позивачем робіт з розробки веб-сайту, тобто права інтелектуальної власності, що в силу пп. 8.3.9 Закону N 334/94-ВР підлягають амортизації не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, оскільки позивачем не придбавалось прав інтелектуальної власності (веб-сайт), а відтак віднесення придбаних послуг з розміщення реклами правовірно включено підприємством до складу валових витрат в сумі 171 217, 20 грн. у відповідному звітному періоді.

Також у перевіряємому періоді позивачем включено до складу валових витрат витрати на фуршетне обслуговування конференції, проживання в готелі в м. Києві «Готель Санк-Петербург» на суму 53 930 грн.

В підтвердження понесених позивачем витрат з організацією конференції, позивачем надано акти виконаних робіт, складені ОСОБА_6, ОСОБА_7,. ВАТ «Готель Санкт-Петербург», СГД ОСОБА_4, ОСОБА_8 для ТОВ «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна».

Зазначені акти виконаних робіт оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, а отже, є первинними документами, що підтверджують здійснення господарських операцій між ТОВ «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна» та ОСОБА_6, ОСОБА_7,. ВАТ «Готель Санкт-Петербург», СГД ОСОБА_4, ОСОБА_8

Так, послуги по організації конференції, підтверджені первинними документами, які відносяться до складу валових витрат становлять 25 000 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону N 334/94-ВР визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

Разом з тим, матеріали справи не місять доказів пов'язаності придбаних позивачем послуг з харчування та проживання в сумі 28 930 грн. з веденням господарської діяльності підприємства, а відтак колегія суддів погоджується з висновком податкового органу, що понесення позивачем вказаних витрат не обумовило отримання ним економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновок податкового органу про заниження податку на прибуток у сумі 7 233 грн. (в т.ч. за І кв. 2010 на 1 000 грн., за 2кв. 2010 на 2 733 грн., за 3 кв.2010 на 3 500 грн.).

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про часткове скасування податкового повідомлення - рішення від 24.04.12р. № 00018822-2, а саме в частині донарахування податку на прибуток у сумі 22 060 993 грн. за основним платежем та 3 016 828, 75 за штрафними (фінансовими) санкціями; у іншій частині (7 233 грн. за основним платежем та 1 808,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) податкове повідомлення рішення - правомірне.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового - повідомлення рішення від 24.04.12р. № 00018722-2, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у первіряємому періоді придбавав у ТОВ «Аксис Груп» послуги з проведення клінічних випробувань на підставі договору №35 від 24.03.08р.

В підтвердження придбаних послуг, позивачем надано суду акти виконаних робіт зі звітами, податкові накладні, які відповідають вимогам Закону № 996-ХIV.

В подальшому позивач у жовтні 2010 року відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ - 139 978 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Аксис Груп».

Як зазначалось вище, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на тому, що на підставі висновків акта перевірки про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Аксис Груп» від 11.03.11р. №497/23-12/34003381 податковим органом було встановлено неналежну сплату податкового зобов'язання з ПДВ контрагентом позивача, відсутність ТОВ «Аксис Груп» за місцезнаходженням та наявність в провадженні СВ ПМ ДПА у Київській області кримінальної справи №08-3846 порушеної за фактом ухилення від сплати податків директором «ДООРС» ОСОБА_9 в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а також за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Техавтокомплекс» та ТОВ «Оптдевайс» за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Такі висновки податкового органу є помилковими.

У п.1.3 ст.1 Закону №168/97-ВР, платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовґязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п.10.2 ст.10 цього Закону платники податку, визначені у пп."а" п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, відповідальність за сплату ПДВ до бюджету несе особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

При цьому, у постановах Верховного Суду України від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Як свідчать обставини справи на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган встановив порушення позивачем Закону №168/97-ВР, контрагент позивача - ТОВ «Аксис Груп» був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та зареєстрований платником ПДВ.

Між тим, податковим органом, всупереч правилам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено належними засобами доказування неможливість вчинення вказаних господарських операцій вказаними Товариствами внаслідок відсутності необхідних умов для вчинення даної господарської операції, управлінського чи технічного персоналу, основних засобів, тощо. Вказані обставини податковим органом при невиїзній документальній перевірці не перевірялись.

Покликання апелянта на матеріали кримінальної справи №08-3846 порушеної за фактом ухилення від сплати податків директором «ДООРС» ОСОБА_9 в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а також за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Техавтокомплекс» та ТОВ «Оптдевайс» за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, не заслуговують на увагу, оскільки по-перше, матеріали даної справи не містять доказів на підтвердження того, що в межах кримінальної справи досліджувались господарські операції з позивачем, по-друге, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Між тим, матеріали справи не містять обвинувального вироку і іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи №08-3846. Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, тощо.

За наведених обставин та правових норм, приймаючи до уваги реальність господарської операції, за якою позивач сформував податковий кредит висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Аксис Груп» - неправомірний, у зв'язку з чим податкове повідомлення - рішення від 24.04.12р. № 00018722-2 підлягає скасування.

Відповідно до пунктів 1, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суду дійшла висновку про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.12р. у справі №2а-11402/12/2670 та ухвалення нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.195, 196, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.12р. у справі №2а-11402/12/2670 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.12р. у справі №2а-11402/12/2670 скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 24.04.12р. № 00018722-2.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 24.04.12р. № 00018822-2 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 22 060 993 грн. за основним платежем та 3 016 828,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання постанови законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

Постанова складена в повному обсязі:13.12.13р.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.