Ухвала суду № 36040388, 05.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10459/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Трансгарант-Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Трансгарант-Україна» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №4926552207 від 26.06.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Саноіл торг» за період з 01.01.2010 року по 01.04.2013 року, за результатами якої 06.06.2013 року складено акт №551/22.9/32667198.

В ході перевірки контролюючим органом виявлено порушення Позивачем п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 000 015,00 грн, в т.ч. за січень 2013 року в сумі 3 000 015,00 грн.

26.06.2013 року Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №4926552207, яким Позивачу визначено суму податкового зобов»язання з податку на додану вартість на суму 3 750 000,19 грн, в т.ч. за основним платежем - 3 000 015,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 750 004,00 грн.

20.10.2012 року між Позивачем (Покупець) та ТОВ «Саноіл торг» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №20-10-12, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця продукцію та матеріали; найменування, асортимент, кількість та вартість товару визначається сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними додатками до договору.

Відповідно специфікації від 24.12.2012 року, актів приймання-передачі та видаткових накладних ТОВ «Саноіл торг» протягом грудня 2012 року поставило Позивачу олію соняшникову нерафіновану в кількості 1 760,40 тонн, на загальну суму 18 000 090,00 грн. Умовами поставки є EXW - термінал ТОВ «Евері» (м.Миколаїв, вул. Громадянська, 117).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Саноіл торг» надало Позивачу податкові накладні, датовані груднем 2012 року, на загальну суму 18 000 090,00 грн (в т.ч. податок на додану вартість - 3 000 015,00 грн).

Оплата за поставлений товар здійснювалася Позивачем засобами безготівкового розрахунку, що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року відображено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Саноіл торг».

Згідно п.201.10 ст.201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції.

Документи, які маються в матеріалах справи, оформлені належним чином, підтверджують факт здійснення господарської операції; є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, відповідно, є підставою для врахування Позивачем при складанні ним податкової звітності.

Відповідно п.201.1 ст.201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 Кодексу).

ТОВ «Саноіл торг» на момент складання податкових накладних зареєстрований платником податку на додану вартість та, відповідно п.201.8 ст.201 Кодексу, мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні.

Згідно визначення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Кодексу господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Придбана Позивачем у ТОВ «Саноіл торг» олія соняшникова нерафінована використана в господарській діяльності, а саме: олія соняшникова нерафінована доставлена до терміналу ТОВ «Евері» (м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117), що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

Відповідно договору про надання послуг по прийманню та перевантаженню олії рослинної від 01.09.2012 року №FT-01-о/0109, за умовами якого ТОВ «Евері» (Виконавець) зобов'язалося по виконанню робіт по прийманню та транспортно-експедиційному обслуговуванню олії рослинної нерафінованої урожаю 2012-2013 року (вантаж), вантаж доставляється на адресу Виконавця в період з 01.09.2012 року по 31.08.2013 року з подальшим відвантаженням на судна, визначені Позивачем.

В подальшому придбана олія соняшникова нерафінована передана для подальшої реалізації на експорт на підставі договору комісії від 20.10.2012 року №2010К, укладеного між Позивачем та комісіонером ТОВ «ЮГЕКОТОП», та додаткових угод до нього.

Придбана олія в подальшому експортована Позивачем через комісіонера ТОВ «ЮГЕКОТОП» до Ісламської Республіки Іран та Судану.

В матеріалах справи на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Саноіл торг» та факту використання придбаних товарів Позивачем у господарській діяльності містяться копії договору про надання послуг по прийманню та перевантаженню олії рослинної від 01.09.2012 року №FT-01-о/0109, товарно-транспортних накладних, договору комісії від 20.10.2012 року №2010К, додаткових угод до нього, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), звіту комісіонера, зовнішньоекономічного контракту від 12.11.2012 року №0495/12, актів приймання товару, вантажних митних декларацій, фотознімків резервуарів, де зберігається олія та автотранспорту, в яких олія перевозилась, довідок філії Акціонерного банку «Південний», санітарних та радіологічних сертифікатів на олію соняшникову нерафіновану.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про реальність здійснених між Позивачем та ТОВ «Саноіл торг» операцій та здійснення їх в межах господарської діяльності.

Представник апелянта у судовому засіданні вказав на те, що реальність здійснення гомподарської операції контролюючим органом не перевірялась.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно положень ст.234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

В матеріалах справи відсутнє будь-яке судове рішення про визнання недійсними правочинів, укладених між Позивачем та ТОВ «Саноіл торг».

Крім того, відповідно ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент здійснення господарських операцій з Позивачем ТОВ «Саноіл торг» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що Позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл торг», а тому судове рішення про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2013 року №4926552207 є обґрунтованим та законним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Бужак Н.П.

Ухвала складена в повному обсязі 10 грудня 2013 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Бужак Н.П.