Ухвала суду № 36040335, 03.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6337/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

03 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брістоль Менеджмент» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.12.2012 року №0027681520,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління міндоходів у м. Києві, в якому з урахуванням уточнень, просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.12.2012 року №0027681520.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Під час апеляційного розгляду справи замінено відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління міндоходів у м Києві.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2011 року; за наслідками перевірки складено акт від 04.12.2012 року №2074/15-225.

Актом встановлено заниження податкового зобов'язання, заявленого у податковій декларації на 3302,00 грн.

В обґрунтування зазначеного порушення орган державної податкової служби посилається на те, що позивачем завищено податковий кредит за червень 2011 року на 3302,00 грн., оскільки згідно звітності з податку на додану вартість за червень 2011 року, бази даних інформаційно - аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)» сума податку на додану вартість, яка врахована позивачем у складі податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року не відповідає сумі податкових зобов'язань, задекларованих ТОВ «Віп Трейд», тобто є більшою на 3301,66 грн.

Також, як на підставу неправомірного формування податкових зобов'язань орган державної податкової служби посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Віп Трейд», оскільки згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Віп Трейд» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.12.2010 року по 30.06.2011 року» у зазначеного контрагента відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

24 грудня 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено податкове повідомлення - рішення №0027681520, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3303,00 грн., у тому числі за основним платежем 3302,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Віп Трейд», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Брістоль Менеджмент» (замовник), та ТОВ «Віп Трейд» (виконавець), був укладений договір щодо надання рекламних послуг від 01.06.2011 року №41, згідно п. 1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботу з виготовлення розповсюдження рекламної продукції; об'єктом реклами є: продукти та послуги які надає населенню замовник; опис реклами (спосіб) або послуги: виготовлення та розповсюдження кольорових флаєрів на території м. Києва та м. Житомира. Дата надання послуги (проведення рекламної акції): з 02 червня 2011 року по 29 червня 2011 року. Обсяг: 9500 шт. у м. Києві та 16500 шт. у м. Житомирі. Умови: Розповсюдження рекламної продукції здійснюватиметься шляхом пропонування співробітниками виконавця рекламної продукції замовника на вулицях, установах організаціях міст Києва та Житомира.

На виконання умов Договору №41 ТОВ «Віп Трейд» надало позивачу послуги (виготовлення та розповсюдження кольорових флаєрів) на загальну суму 19810,00 грн., в т.ч. ПДВ 3301,66 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2011 року №288 та податковою накладною від 30.06.2011 року №117, які містять всі обов'язкові реквізити.

Факт оплати придбаних послуг підтверджується випискою по рахунку у банку.

Згідно додатку 5 до декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року позивачем на підставі вказаної податкової накладної було сформовано податковий кредит.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, представник позивача пояснив, що договір був укладений з метою використання отриманих послуг у власній господарській діяльності, зокрема, для поширення рекламної інформації про діяльність позивача з надання в оренду рухомого майна та будівництва будівель з метою залучення нових клієнтів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ «Віп Терйд» є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також, як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань є лише висновки акту про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Віп Трейд» та дані інформаційно - аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)».

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як встановлено судом першої інстанції а вбачається з матеріалів справи, на дату підписання договору та розрахункових документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що не відповідає моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Також, колегія вважає, що у відповідності до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, орган державної податкової служби під час проведення камеральної перевірки врахував висновки акту про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Віп Трейд», що суперечить самої суті такого виду перевірки.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкового повідомлення - рішення від 24.12.2012 року №0027681520.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 09.12.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.В. Епель

Суддя: І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Епель О.В.