Ухвала суду № 36037801, 01.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

"01" жовтня 2013 р. справа № 2а/0470/1135/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Богданенка І.Ю., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Федосєєвій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області (правонаступник - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 р. у справі № 2а/0470/1135/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області (правонаступник - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.11.2011 року за № 0006710610 та № 0006720610.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено в повному обсязі. Суд дійшов висновку про правомірність включення до складу податкового кредиту за операціями з контрагентами ПП «АТМ», ТОВ «Кітана».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Просить скасувати постанову суду та прийняти рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивачем подані письмові заперечення на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Вислухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що

апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем у період з 11.08.2011 року по 25.08.2011 року проведено позапланову невиїзну перевірку публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (код СДРПОУ 24432974) з питань взаємовідносин з ПП «АТМ» у липні 2010 року, з питань взаємовідносин з ТОВ «Кітана» у серпні 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 109/08-06-125/1/24432974 від 25.12.2010 року. У ході перевірки відповідачем було встановлено порушення п. 1.3. п.1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту та від'ємного значення за липень 2010 року в сумі 58135,70 грн.; пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), п. 8 «Порядку ведення, реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005р. за № 244 (зі змінами та доповненнями), п. 5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. у редакції наказу від 15.06.2005р. за № 213, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на суму 285 430,04 грн., у т.ч. по періодам серпень 2010 р. - 58 135,70 грн., вересень 2010 р. - 227 294,34 гривень.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.09.2011 року за № 0000690610 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 285 430,04 грн. та № 0000680610 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 71 357,51 гривні.

За результатами розгляду первинної скарги (вих. № 811-1-12-214 від 15.09.2011 р.) Державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області було скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.09.2011 року за № 0000690610 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 285 430,04 грн. та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.09.2011 року за № 0000680610 у частині 71 357,51 грн. застосованої штрафної санкції. Проте, за результатами розгляду скарги було зменшено суму бюджетного відшкодування по деклараціям від 20.09.2010р. за № 9003900424 на суму 58135,70 грн. та від 20.10.2010р. за №9004470985 на суму 227297,34 грн.; збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на 356791,30 грн. (285433,04 грн. - сума завищення бюджетного відшкодування, яка на момент перевірки відшкодована платнику, 71358,26 грн. штрафна (фінансова) санкція).

Крім того, за результатами розгляду скарги Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.11.2011 року: форми «В1» від 22.11.2011 року за №0006710610, якими було зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за серпень-вересень 2010 року публічному акціонерному товариству «АрселорМіттал Кривий Ріг» на 356 787,55 грн. (285430,04 грн. - сума завищення бюджетного відшкодування, 71357,51 грн. - штрафна (фінансова) санкція); форми «В1» від 22.11.2011 року за №0006720610, якими було зменшено від від'ємне значення суми податку на додану вартість за серпень-вересень 2010 року публічному акціонерному товариству «АрселорМіттал Кривий Ріг» на 285 430,04 гривень.

Посилаючись на норми Закону України «Про податок на додану вартість», суд першої інстанції дійшов висновку, що будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх «фіктивні» відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності

публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач виходив з висновків акта перевірки. Так, стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Кітана» та ПП «АТМ» в акті зазначається, що через неможливість реального здійснення господарських операцій правочини укладались без мети настання реальних наслідків та є нікчемними (а.с. 23-26 т. 1). На цьому ж наголошує відповідач і в апеляційній скарзі.

Проте, вбачається, що такі доводи податкового органу не можна вважати правомірними, оскільки вони ґрунтуються на висновках акту перевірки контрагента ТОВ «Кітана» та ПП «АТМ» - ТОВ «Оптдевайс», яке за даними Васільківської ОДПІ не знаходиться за юридичною адресою, податковий кредит, згідно поданої податкової звітності, формувався без наявності первинних документів; встановлено завищення податкового кредиту, який формувався за рахунок ТОВ «ДООРС», яке в свою чергу сформувало податковий кредит за рахунок ПП «Техавтокомплект», яким за відповідні період не подавалася звітність та якому анульовано свідоцтва платника ПДВ.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції ретельно перевірив наявність усіх необхідних бухгалтерських документів, які підтверджують здійснення господарських операцій щодо придбання ферроалюмінія брикетованого ФА-36 (з ТОВ «Кітана») та титанобокситного сплаву ТБС-10 (з ПП «АТМ»), а також правомірність видачі вказаними суб'єктами податкових накладних. Підтверджений факт оплати за отриману продукцію а також її перевезення, причому податковий орган не надає ґрунтовних пояснень щодо неможливості здійснення перевезення вказаної продукції, на що посилається в своїй апеляційній скарзі (а.с. 103 т. 2).

Крім того, вбачається, що контрагенти позивача мали взаємовідносини не тільки з ТОВ «Оптдевайс», проте податковий орган не доводить, що цей товар був придбаний саме у цього постачальника.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Слід зазначити, що відсутність персоналу, транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкт господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

З акту перевірки вбачається, що підприємства, які на думку відповідача є фіктивними, перебувають на обліку в податкових органах. Жодних посилань та доказів того, що на момент вчинення господарських операцій з позивачем вказані контрагенти не були зареєстровані платниками податку на додану вартість та не мали свідоцтв платників ПДВ відповідачем в акті не зазначено.

Крім того, слід врахувати, що Податковий кодекс України не ставить в залежність

виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Фактів спрямованості правочинів між позивачем та його контрагентами на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Рішення суду про визнання зазначених правочинів недійсними через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано, в акті перевірки про наявність таких рішень не зазначено.

Отже, до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, відображення в акті перевірки висновків про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином є передчасним. Наявність ознак фіктивності правочину є лише підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби (правонаступник - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів) залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 р. у справі № 2а/0470/1135/12 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: А.О. Коршун