Рішення № 36036781, 11.12.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р.Справа № 916/3091/13

За позовом: Іллічівської міської ради

до відповідача: Головного управління юстиції в Одеській області в особі Реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області

про визнання права власності

Суддя: Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

від позивача: Охотніков В.В., довіреність №17-1010 від 20.12.2011р.

від відповідача: не з`явився

В засіданні 11.12.2013 р. приймали участь представники:

від позивача: Охотніков В.В., довіреність №17-1010 від 20.12.2011р.

від відповідача: не з`явився

Суть спору: про визнання за Іллічівсьою міською радою права власності на нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 382,7кв.м., що складається з приміщень 1-20, розташоване за адресою Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Героїв Сталінграду, 10/260-Н.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги, надав пояснення від 02.12.2013р. за вх.№36632/13, в яких обґрунтовуючи заявлені вимоги, зазначає, що 29.12.2002р. між ДП «Іллічівський судноремонтний завод» та Іллічівською міською радою складено акт прийому-передачі житлового будинку, розташованого за адресою: Одеська область, м.Іллічівськ, вул.Героїв Сталінграду, 10, загальною площею 9018кв.м., у власність Іллічівської міської ради. Такі дії вчинено на виконання абз.7 Розділу II Переліку державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). З дати складання акту міська рада, як власник майна, здійснює функції з управління та розпорядження будинком, а саме, передано вказаний будинок на баланс КП «МУЖКГ» та здійснюється розпорядження майном будинку - видаються свідоцтва про приватизацію квартир у будинку. При цьому, позивач вважає набуття ним права власності на вказану нерухомість згідно ч.6 ст.7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», в редакції, що діяла на час складання акту приймання-передачі, з моменту підписання означеного акту. Крім того, позивач відзначив про те, що нежитлові приміщення згадуваного будинку мають усі ознаки окремого об'єкту нерухомості, в підтвердження чого послався на наявність технічного паспорту, укладення договорів оренди та надання комунальних послуг. Однак, як зазначає позивач, за результатами звернення ним до відповідача з підстав реєстрації права власності на вказаний об'єкт нерухомості, було отримано відмову, що стало підставою для позивача звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Клопотання позивача про залучення до участі у справі ТОВ „Іллічівський судноремонтний завод" та РВ ФДМУ по Одеській області в якості інших відповідачів, викладене у поясненнях від 02.12.2013р. за вх.№36632/13, судом не задоволено, підстави чого викладено в мотивувальній частині даного рішення.

Відповідач проти позову заперечує, про що виклав у поданих до суду письмових запереченнях від 11.12.2013р. за вх.№37753/13, де зазначив, що реєстраційна служба є органом державної реєстрації прав та обтяжень, яка, розглянувши заяву позивача про реєстрацію права власності, відмовила у реєстрації права власності з підстав, визначених ч.1 ст.24 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п.27 Порядку держаної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затв. Постановою КМУ від 22.06.2011р. №703. З врахуванням викладеного, відповідач вважає, що він діяв в межах повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством.

Клопотання відповідача від 19.11.2013р. за вх.№35233/13 про ознайомлення з матеріалами справи було судом задоволено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи позивача, суд встановив наступне:

29.12.2002р. між ДП «Іллічівський судноремонтний завод» та Іллічівською міською радою складено акт прийому-передачі житлового будинку, розташованого за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Героїв Сталінграду, 10, загальною площею 9018кв.м., у власність Іллічівської міської ради.

На підтвердження своїх доводів стосовно того, що нежитлове приміщення, яке знаходиться у будинку, розташованому за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул.Героїв Сталінграду, 10, є окремим об'єктом нерухомості позивач надав суду: рішення виконкому Іллічівської міської ради №1293 від 25.10.2007р. «Про надання на пільгових умовах благодійному фонду «Підтримка» в оренду нежитлового приміщення, орендованого у МУЖКГ за адресою: м. Іллічівськ, вул.Героїв Сталінграду, 10», №240 від 28.02.2008р. «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 25.10.2007р. №1293 «Про надання на пільгових умовах благодійному фонду «Підтримка» в оренду нежитлового приміщення, орендованого у МУЖКГ за адресою: м. Іллічівськ, вул.Героїв Сталінграду, 10»; технічний паспорт на вбудовані приміщення від 27.09.2005р.; договір оренди нежитлового приміщення №207 від 01.02.2011р., укладений між МУЖКГ м.Іллічівська та Іллічівським міським центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, додаткову угоду до нього №1 від 01.02.2012р. та акт приймання-передачі від 01.02.2012р.; договір №16 про надання послуг водопостачання та водовідведення від 24.01.2013р., укладений між КП «Іллічівськводоканал» та Іллічівським міським центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді та додаткову угоду №1 від 24.01.2013р. до нього; договір про надання послуг утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №60 від 01.04.2012р., укладениц між КП «МУЖКГ м.Іллічівська» та Іллічівським міським центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, додаткові угоди до нього №1 від 20.04.2012р., №2 від 25.07.2012р., №3 від 07.08.2012р., №5 від 22.01.2013р.

Крім того, рішенням Іллічівської міської ради №331-VI від 24.04.2013р. «Про виділення в окремий об'єкт нерухомого майна вбудованих приміщень, загальною площею 382,7кв.м., розташованих за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул.Героїв Сталінграду, 10/260-Н та закріплення вказаного майна на праві оперативного управління за відділом комунальної власності та земельних відносин Іллічівської міської ради», виділено спірний об'єкт в окремий об'єкт нерухомого майна, проведення державної реєстрації права власності на нього на Відділ комунальної власності та земельних відносин Іллічівської міської ради.

Згідно рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області від 20.06.2013р. №3315094 було зупинено розгляд заяви Іллічівської міської ради про реєстрацію права власності на нерухоме майно до надання заявником документа, що посвідчують виникнення права власності.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області №3527286 від 01.07.2013р. відмовлено у задоволенні заяви позивача про державну реєстрацію права власності на спірне майно з підстав ненадання документів, що посвідчують виникнення права власності.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену правову позицію, суд вважає заявлені Іллічівською міською радою Одеської області позовні вимоги про визнання права власності, такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступні положення законодавства.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст. 15 ЦК України від 16.01.03 р.).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Крім способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ч.2 ст.16 ЦК України, суд згідно ч.2 зазначеної статті Кодексу може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За положеннями ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.7-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004р. центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав: вносить в установленому порядку пропозиції щодо її формування; забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав; організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; здійснює керівництво та контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав; організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор); здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України та покладені на нього Президентом України.

Так, відповідно до п1) ч.1 ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004р. орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації, забезпечує ведення Державного реєстру прав, надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

За положеннями ч.4. ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

За положеннями ч.2 ст.30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

Обґрунтовуючи визначення відповідачем у даному спорі саме Головного управління юстиції в Одеській області в особі Реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області позивач послався на те, що останній відмовив йому у реєстрації права власності на спірне майно, з підстав чого позивач застосував аналогію справ окремого провадження про встановлення фактів, що мають юридичне значення, процедура якого регламентована положеннями ст.ст.256-259 Цивільного процесуального кодексу України.

З цих підстав суд зауважує, що даний спір подано позивачем до господарського суду, який розглядає справи за правилами Господарського процесуального кодексу України, який не передбачає застосування під час розгляду господарських справ положень Цивільного процесуального кодексу України.

Із аналізу положень вище наведеного Закону, який регулює відносини у сфері реєстрації прав власності, вбачається, що центральний орган виконавчої влади, яким є Міністерство юстиції України, що впроваджує свою діяльність в областях через відповідні області управління юстиції, лише забезпечує організацію та функціонування системи державної реєстрації речових прав, не втручаючись у процес прийняття державним реєстратором рішень щодо реєстрації прав або відмови у їх реєстрації. Отже, причетність відповідача - Головного управління юстиції в Одеській області до прийняття державним реєстратором рішення про відмову у реєстрації речового права позивача, яке останній розцінив як порушення (невизнання) його права власності, позивачем не доведена.

Реєстраційна служба, яка є органом державної реєстрації прав, здійснює державну реєстрацію прав або відмову у їх реєстрації але, як свідчать положення ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення з цього питання приймається особисто державним реєстратором у суворій відповідності до положень названого Закону.

Як вбачається із рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно від 20.06.2013р. №3315094, №3527286 від 01.07.2013р., наявних у матеріалах справи, державний реєстратор визнав недостатніми подані позивачем документи для державної реєстрації прав, які заявник вважав наявними у нього. При цьому, вище проаналізоване судом законодавство вказує на те, що дії або бездіяльність державного реєстратора можуть бути оскаржені до суду та саме такий спосіб захисту прав від офіційного невизнання державою в особі реєструючого органу речових прав особи передбачений положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки такі дії реєстратора, що є посадовою особою відповідної реєстраційної служби, не є порушенням права власності, а уявляють собою виконання/невиконання ним своїх посадових обов'язків, обмежених повноваженнями, визначеними ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Суд зауважує, що у випадку незгоди із діями відповідача, позивач не був позбавлений права скористатись правами, наданими йому ст.30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та оскаржити такі дії згідно із встановленою підсудністю.

З врахуванням того, що даний позов позивачем заявлено про визнання права власності, але подано його до Головного управління юстиції в Одеській області в особі Реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області, які як вище було встановлено судом його не порушували, у задоволенні позову про визнання за Іллічівською міською радою права власності на нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 382,7кв.м., що складається з приміщень 1-20, розташоване за адресою Одеська область, м. Іллічівськ, вул.Героїв Сталінграду, 10/260-Н, суд відмовляє повністю.

При цьому, позивач у поясненнях від 02.12.2013р. зауважив, що суд не позбавлений права самостійно залучити до участі у справі як інших відповідачів ТОВ «Іллічівський судноремонтний завод» та РВ ФДМУ по Одеській області, однак, доказів порушення ними прав позивача чи його законних інтересів в сфері спірних правовідносин суду не надав та про існування таких не повідомив, позовні вимоги до даних осіб не заявив, у зв'язку з чим та з врахуванням матеріалів справи суд не вбачає наявними підстави для залучення вказаних осіб до участі у справі в якості інших відповідачів. З врахуванням викладеного зазначене клопотання позивача щодо проявлення судом ініціативи по залученню до участі у справі інших відповідачів - ТОВ «Іллічівський судноремонтний завод» та РВ ФДМУ по Одеській області задоволенню судом не підлягає.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Таким чином, суд з підстав недоведеності та необґрунтованості позовних вимог позивача, відмовляє у їх задоволенні у повній мірі.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн. відносяться за рахунок позивача, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують вартість спірного майна, що позбавляє суд можливості обчислити з врахуванням цього належного до зарахування до бюджету за даним спором судового збору. Решта надмірно сплаченого судового збору в сумі 6153,62грн. підлягає поверненню позивачу.

Неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. ...В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, у постанові ВГСУ від 04.11.2010р. у справі № 10-22-3-30/336-07-9260 визначено, що суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередньо доставку судових ухвал відповідачу, якщо виконано наступні умови: ухвала була передана одним із способів, передбачених процесуальним законодавством, не було отримано будь-якого підтвердження, не зважаючи на всі розумні зусилля для отримання, процесуальні документи надсилались за адресою, яка зазначена стороною.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 11.12.2013р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались відповідачу за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві, а також про обізнаність відповідача із розглядом даної справи судом свідчить подане відповідачем заперечення, у зв'язку з чим суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

2 Винести ухвалу про повернення Іллічівській міській раді з державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в сумі 6153 (шість тисяч сто п`ятдесят три) грн. 62коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 16.12.2013р.

Суддя Малярчук І.А.