Постанова № 36036713, 12.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Справа № 908/381/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач)суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд-Запоріжжя"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 29.07.13 у справі№908/381/13-гза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд-Запоріжжя"простягнення 73 639,28 грнВ судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Колбасов Ю.О. - за дов. від 01.07.13;

від відповідача: Загрій Р.О. - за дов. від 10.12.13.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна" у січні 2013 року заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд-Запоріжжя" 68 857,29 грн - орендної плати та 4782, 28 грн - пені. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати орендних платежів в період з листопада 2011 року до березня 2012 року за договором оренди обладнання від 16.11.11 №ОЕ0026. При цьому, позивач посилався на приписи статей 11, 525, 530, 625 Цивільного кодексу України, статей 181, 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.04.13, ухваленим суддею Хуторним В.М., у задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції вказав на відсутність підстав для стягнення з відповідача спірних коштів. Місцевий суд керувався приписами статті 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 283, 286 Господарського кодексу України.

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Марченко О.А. - головуючого, Радіонової О.О., Татенко В.М., постановою від 29.07.13, перевірене рішення у справі скасував та прийняв нове рішення про задоволення позовних вимог. Суд апеляційної інстанції установив факт несплати відповідачем орендних платежів у заявленому до стягненні розмірі, що визнав також підставою для стягнення з відповідача пені. Постанова обґрунтована приписами статей 509, 525, 526, 549, 610, 611, 612, 629, 759 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 175, 193, 216-218, 232, 283 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербуд-Запоріжжя" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник, посилаючись на приписи статей 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не погоджується з висновком апеляційного суду про наявність у нього боргу зі сплати орендних платежів. Скаржник вказує на помилковість прийняття апеляційним судом до уваги актів коригування, оскільки вважає, що вони складені з порушенням приписів статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункт 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано. Водночас, позивачем та відповідачем, на виконання вимог ухвали Вищого господарського суду України від 28.11.13, надано письмові пояснення з приводу дотримання чи порушення умов договору оренди обладнання від 16.11.11 щодо проведення орендарем попередньої оплати.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.11.11 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна" - орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУД - ЗАПОРІЖЖЯ" - орендарем, укладено договір оренди обладнання №ОЕ0026, за умовами якого орендар приймає в тимчасове платне користування будівельне та інше обладнання, яке є об'єктом власності орендодавця. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору. Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що найменування обладнання, його комплектність, технічні характеристики, інші особливості в разі необхідності, відновна вартість, ціна та строк оренди за кожною одиницею обладнання зазначаються в протоколі погодження істотних умов оренди, який є невід'ємною частиною цього договору, та який сторони зобов'язуються підписувати в кожному випадку передання в оренду обладнання за цим договором. Порядок передачі обладнання орендарю визначено розділом 3 вказаного договору, зокрема, пунктами 3.3, 3.4 договору сторони узгодили, що в день отримання орендодавцем протоколу згідно пункту 3.2.1 договору, орендодавець виставляє орендарю рахунок - фактуру на здійснення попередньої оплати орендної плати. Факт передачі кожної одиниці обладнання засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін акта прийому-передачі. Згідно з пунктом 4.2 договору, строк оренди кожної одиниці обладнання за цим договором визначається в протоколі до цього договору. Пунктом 5.11 сторони погодили, що підтвердження факту повернення орендованого обладнання орендодавцю є відповідним чином складений та підписаний акт повернення. Пунктами 6.1, 6.2 договору сторони узгодили, що орендар набуває права на отримання в оренду (фактичну передачу в його тимчасове володіння та користування) кожної одиниці обладнання за актом прийому-передачі за умови здійснення попередньої оплати за оренду обладнання згідно пункту 3.3 даного договору або в інший строк, зазначений у відповідному протоколі до цього договору. Орендна плата нараховується в розмірі, встановленому орендодавцем за добу, тиждень або календарний місяць оренди одиниці обладнання, узгодженому та наведеному у відповідному протоколі до цього договору, з можливістю отримання орендарем за рішенням орендодавця відповідних знижок. Згідно з пунктом 6.4 договору, якщо обладнання за цим договором було передано в оренду на невизначений строк відповідно до пункту 4.3 даного договору, оплата орендної плати здійснюється згідно умов, вказаних у відповідному протоколі, але не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним. В будь-якому разі орендар зобов`язаний сплатити суму орендної плати за час фактичного користування обладнанням протягом 3-х банківських днів з моменту отримання орендарем відповідної вимоги або рахунку-фактури від орендодавця, яку останній має право надіслати в будь-який час протягом всього строку оренди обладнання. Пунктом 15.1 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.11. Умови цього договору зберігають силу упродовж усього строку дії цього договору, а в частині грошових зобов'язань орендаря щодо сплати орендної плати та всіх інших зобов'язань за договором - до повного виконання зобов'язань. Судами також установлено, що додатковою угодою від 01.01.12 №1 строк дії договору продовжено до 31.12.12. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд-Запоріжжя" 68 857,29 грн - боргу зі сплати орендних платежів та 4782, 28 грн. - пені. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за приписами якої одною з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір. Статтею 759 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Дана норма кореспондує з приписами статті 283 Господарського кодексу України. Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до вимог статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Документальне оформлення операцій з надання послуг проводиться у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". За приписами статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, визначений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88. Пунктами 2.1, 2.4, 2.5, 2.15 цього Положення унормовано, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа, форми, дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами статті 32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому, при вирішенні господарських спорів суд забезпечує сторонам рівні умови для встановлення фактичних обставин справи та оцінює кожний доказ окремо, та усі докази в сукупності, і в судовому рішення повинно бути повно відображено обставини, які мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають відповідати дійсності і підтверджуватись достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції повторно дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, а саме: актам приймання-передачі обладнання, в котрих вказана вартість за добу оренди обладнання, перелік обладнання та його кількість; актам повернення обладнання з переліком обладнання, що повертається і його кількістю; корегуючим актам установив, що загальний розмір орендних платежів, які підлягали до сплати відповідачем, за користування найманим майном у спірний період становить 141290,97 грн. Установлено апеляційним судом і те, що відповідачем розрахунки за оренду обладнання проведені частково на суму 72 336,72 грн, і заборгованість останнього становить суму заявлену до стягнення. Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За приписами статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема пенею. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Апеляційним судом установлено, що пунктом 9.1.1 договору сторони узгодили, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань орендаря перед орендодавцем за цим договором, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення. Враховуючи установлений судом факт прострочення відповідачем зобов'язань зі сплати орендних платежів, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд апеляційної інстанції правомірно визнав обґрунтованим нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна" пені у розмірі 4 782,28грн. За таких установлених обставин справи, висновок апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позову визнається законним. Доводи викладені в касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки вони не спростовують установлених апеляційним судом обставин справи та ґрунтуються на незадоволені оцінкою зібраних у справі доказів, між тим виходячи з приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переоцінка доказів знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відповідно до частини 2 статті 1117 названого Кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Таким чином, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника. Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.13 у справі №908/381/13-г залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд-Запоріжжя" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець