Рішення № 36036686, 09.12.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" грудня 2013 р.Справа № 916/1996/13

За позовом: Державного підприємства "Одеська залізниця"; в особі, якою є Відокремлений підрозділ "Одеська дирекція залізничних перевезень";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙН УКРЕЙН";

про стягнення

Головуючий - Меденцев П.А.

Судді - Гут С.Ф.

Погребна К.Ф.

Представники:

Від позивача: Запорожець К.С. (за довіреністю).

Від відповідача: Новічкова О.В. (за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ: 29.07.2013 року за вх. №3110/13 Державне підприємство "Одеська залізниця"; в особі, якою є Відокремлений підрозділ "Одеська дирекція залізничних перевезень" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙН УКРЕЙН" (далі - відповідач) про стягнення штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу, у сумі 73 200,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.07.2013р. було порушено провадження по справі суддею Меденцевим П.А. та присвоєно справі №916/1996/13.

Відповідно до положень норми ст. 69 ГПК України строк розгляду справи було продовжено до 14.10.2013 року Ухвалою суду від 16.09.2013 року.

Ухвалою суду від 07.10.2013 року у зв'язку зі складністю справи №916/1996/13, на підставі розпорядження голови господарського суду Одеської області від 07.10.2013 року було прийнято справу до колегіального розгляду у наступному складі: головуючий суддя Меденцев П.А., суддя Гут С.Ф., суддя Погребна К.Ф.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач надав суду відзив 17.09.2013 року за вх. №27738/13 на позов в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, так як вважає вимоги необґрунтованими та безпідставними з підстав викладених у відзиві.

В судових засіданнях, в порядку ст. 77 ГПК України проголошувались перерви з 16.09.2013р. до 07.10.2013р. та з 28.10.2013р. до 25.11.2013р.

У судовому засіданні 09.12.2013р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

У лютому 2013р. по накладній №42245456 зі станції Золотоноша Одеської залізниці ТОВ "ТРЕЙН УКРЕЙН" було відправлено вагони №95334611, 95311908, 95387460 з вантажем "НАСЫПЬ пшеница", станція призначення Одеса-Порт Одеської залізниці, одержувач ДП "ГПЗКУ" Одеський зерновий термінал".

25.02.2013р. станцією Одеса-Порт Одеської залізниці були складені комерційні акти №024178/241, 024176/239, 024174/237, якими засвідчено, що при вивантаженні та переважуванні вантажу, по вимозі вантажоодержувача, на тензометричних вагах виявлено, вага у вагоні №95334611 тара з документа 21400 кг, нетто 62850 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 1000 кг; вага у вагоні №95311908 тара з документа 21300 кг, нетто 61650 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 1250 кг; вага у вагоні №95387460 тара з документа 21200 кг, нетто 61550 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 1350 кг.

Позивач вказує, що відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р., вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей зазначених у накладній. Залізниця має право перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначається у накладній.

Таким чином, позивач вважає, що при заповненні перевізних документів відповідачем було невірно зазначено масу вантажу, що було виявлено у процесі перевезення.

З наведених підстав відповідачеві нараховано штраф у розмірі 73 200,00 грн., що підтверджується комерційними актами, та який позивач просить стягнути на його користь в судовому порядку.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків:

За вимогами ч.5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 909, ч.1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про транспорт" підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Згідно із ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 „Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084 (далі - Правила), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998р. №460 „Про затвердження бланків перевізних документів". Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Згідно з ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до п.п.2.1-2.2 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 визначено, що вантажовідправником заповнюються, зокрема, такі графи комплекту перевізних документів, як то: „Маса вантажу визначена відправником" - яка заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом), а також „Спосіб визначення маси". При цьому, правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 „Правила оформлення перевізних документів", своїм підписом підтверджує представник відправника.

За ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником.

Спосіб визначення маси зазначається у накладній. Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Аналогічні положення передбачені і п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, згідно з яким якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Матеріалами справи встановлено, що на станції Одеса-Порт Одеської залізниці було виявлено факт невідповідності фактичної маси вантажу та зазначеної у документі у сторону зменшення у вагоні №95334611 на 1000 кг; у вагоні №95311908 на 1250 кг; у вагоні №95387460 на 1350 кг.

Відповідно до п.7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 маса зернових вантажів, насіння, висівок і комбікормів, які перевозяться насипом, картоплі, овочів і баштанних культур, які перевозяться навалом, визначається відправником на вагонних, елеваторних, інших вагах або за допомогою дозувальних пристроїв чи інших спеціальних приладів.

Згідно з п.22 Правил видачі вантажів приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Вказана норма направлена на усунення спорів між учасниками перевізних правовідносин у випадках виявлення нестачі вантажу, оскільки у разі зважування різними способами на станції відправлення та призначення відповідно може дати необ'єктивну інформацію щодо дійсної маси вантажу.

Так відповідно до накладної №42245456 від 21.02.2013 року зважування на станції відправлення проводилось на вагонних вагах. Зважування на станції призначення проводилось на елеваторних (бункерних) 70т. вагах.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено представником позивача, дійсно ваги, на яких здійснювалась переважування спірного вантажу на станції призначення, є 70 тонними елеваторними (бункерними) вагами.

Отже, зазначена в спірних комерційних актах різниця маси вантажу, виявлена при переважуванні спірного вантажу на станції призначення на 70 тонних елеваторних (бункерних) вагах не свідчить про неправильне зазначення маси вантажу, з огляду на те, що фактично зважування на станції відправлення та призначення відбувалось на вагах різного типу та різними способами.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд звертає увагу на те, що позивачем окрім комерційних актів не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження неправильно зазначення відправником маси вантажу.

Подаючи позов залізниця не довела факт того, що вантажовідправником були вказані неправильні відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на комерційні акти АА № 024178/241, 024176/239, 024174/237, як на факт неправильного зазначення відправником маси вантажу.

Отже єдиною підставою застосування штрафної санкції до відповідача є комерційні акти.

Однак, зазначені акти не можуть бути належним доказом у господарській справі, адже вони складені з порушенням приписів п. 9, п. 10 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.

Крім того, відповідно до статті 43 ГПК України, що знайшло своє відображення в Роз'ясненнях Президії ВГСУ від 29.09.2008 року № 04-5/225, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Отже, комерційний акт є тільки одним з доказів, який господарський суд оцінює у сукупності з усіма іншими доказами зі справи. Зокрема, комерційний акт може оцінюватися як такий, що не має сили доказу, якщо він не відповідає фактичним обставинам: наприклад, комерційний акт констатує, що недостачу вантажу встановлено на попутній станції, однак, на зворотному боці накладної відсутня відмітка про складений на попутній станції комерційний акт та не перевірено стан вантажу на станції призначення, як це передбачено Правилами складання актів.

З огляду на вищевикладене, враховуючи норми чинного законодавства, матеріали та обставини справи, суд приходить до висновку, що комерційні акти АА №№ 024178/241, 024176/239, 024174/237, в розумінні ст. ст. 32-34, 43 ГПК України, не доводить факту неправильного зазначення відповідачем маси вантажу в залізничній накладній №42245456 від 21.02.2013р.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Вищого господарського суду України від 11.10.2012р. по справі №5017/1016/2012 та від 28.02.2013р. по справі №5017/1904/2012.

Таким чином, на підставі вищевикладеного господарський суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Державного підприємства „Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Одеська дирекція залізничних перевезень" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙН УКРЕЙН" про стягнення 73 200,00 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з огляду на їх недоведеність та необґрунтованість.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 13 грудня 2013 року.

Головуючий - Меденцев П.А.

Суддя Гут С.Ф.

Суддя Погребна К.Ф.