Постанова № 36036590, 12.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Справа № 916/1736/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуПриватного підприємства "Агро-Адмірал" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 29.10.13у справі№ 916/1736/13 Господарського суду Одеської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Захід" доПриватного підприємства "Агро-Адмірал" простягнення суми

за участю представників сторін від:

позивача: Сеник А.З. (дов. від 18.07.13),

відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичина-Захід" звернулося з позовом до Приватного підприємства "Агро-Адмірал" про стягнення передоплати у сумі 399 000 грн. та 10% річних за користування грошовими коштами у сумі 68 925,56 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за договором купівлі-продажу № 11-187 від 03.10.11 щодо поставки замовленої кількості зерна ячменю. При цьому позивач посилався на приписи статті 193 Господарського кодексу України, статей 530, 693 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.10.13, ухваленим суддею Рога Н.В., позов задоволено повністю. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, суд дійшов висновку про доведеність матеріалами справи неналежного виконання відповідачем зобов'язання з поставки замовленої та оплаченої позивачем кількості зерна ячменю, а відтак зазначив про обґрунтованість заявленої вимоги щодо повернення суми передоплати не поставленого товару та стягнення нарахованої на неї суми 10% річних за користування відповідачем грошовими коштами. При цьому суд керувався приписами статей 526, 530, 536, 610, 626, 693 Цивільного кодексу України.

Одеський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Лавренюк О.Т, - головуючий, Савицький Я.Ф., Гладишева Т,Я., постановою від 29.10.13 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами в частині стягнення 10% річних за користування грошовими коштами у сумі 68 925,56 грн., Приватне підприємство "Агро-Адмірал" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, у якій просить рішення та постанову в цій частині скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити або передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає, що умовами договору не передбачено обов'язку продавця щодо сплати відсотків саме як плати за користування грошовими коштами покупця до моменту передання йому товару. Водночас сплата таких відсотків не може бути застосована до нього і як відповідальність за порушення взятого на себе зобов'язання, оскільки воно, виходячи з умов договору, не є грошовим. Відтак, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення цих вимог. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 536, 625 Цивільного кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Захід" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 03.10.11 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Галичина-Захід" - покупцем та Приватним підприємством "Агро-Адмірал" - постачальником укладений договір поставки № 11-187, за умовами якого постачальник (виробник) зобов'язався поставити та передати у власність покупця зернові культури (далі - товар), що відповідають по якості вимогам ДСТУ, у відповідності до специфікацій, які оформлюються на кожну окрему поставку товару у формі додатка до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його. Згідно з додатком № 1 до договору постачальник зобов'язався поставити покупцю ячмінь, що відповідає по якості вимогам ДСТУ, у кількості 1000 тонн, за ціною 2 065 000 грн. (з ПДВ) у строк до 30.10.11 Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичина-Захід" до Приватного підприємства "Агро-Адмірал" про стягнення передоплати у сумі 399 000 грн. та 10% річних за користування грошовими коштами у сумі 68 925,56 грн. Ухвалюючи судове рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Як убачається зі змісту касаційної скарги, скаржником оскаржуються судові акти у справі лише в частині стягнення з відповідача 10 % річних за користування грошовими коштами у сумі 68 925,56 грн. Відтак, рішення і постанова переглядаються в оскарженій частині. Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Статтею 202 цього ж Кодексу унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За приписами статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно з приписами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з приписами статі 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. За приписами частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України у разі, коли продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. У розумінні приписів наведеної норми покупцю належить право вимагати повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем. Господарські суди в процесі розгляду спору установили, з підтвердженням матеріалами справи, що позивач перерахував відповідачеві 2 065 000 грн., в якості 100 % попередньої оплати за товар. Також судами встановлено, що відповідач частково поставив позивачу товар, зокрема, у строк до 30.10.11 - 775,55 тон на суму 1 601 510,75 грн., що підтверджується видатковою накладною № 292 від 31.10.11; з простроченням строків поставки - 29,76 тон на суму 61 454,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № 212 від 20.04.12. Установлено судами і те, що відповідачем здійснено часткове повернення коштів ТОВ "Галичина-Захід" у загальній сумі 3 034,85 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 323 від 02.04.13, № 367 від 16.04.13 та № 440 від 23.05.13. Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до приписів статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. Згідно зі статтею 536 вказаного Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Судами попередніх інстанцій установлено, що пунктом 7.3. договору сторони погодили обов'язок постачальника у разі порушення строків поставки визначених у специфікаціях сплачувати покупцю штраф у розмірі 10 % від вартості непоставленої чи недопоставленої продукції, а також відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 10 % річних від суми попередньої оплати до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. З огляду на установлені обставини справи, висновок судів про наявність підстав для стягнення з відповідача 10 % річних за користування грошовими коштами у сумі 68 925,56 грн. нарахованих від суми непоставленого у строк товару та неповернутої передоплати визнається правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. В іншій частині судові акти скаржником не оскаржені, а тому колегією суддів не переглядалися. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Агро-Адмірал" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.10.13 у справі № 916/1736/13 Господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець