Ухвала суду № 36036366, 10.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2013 р. м. Київ К/800/12099/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: не з'явився

відповідача 1: Ткач І.Я.

відповідача 2: Павловського А.В.

відповідача 3: Дмишука В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 року

у справі № 2-а-1970/1432/11 (80325/11/9104)

за позовомТернопільської об'єднаної державної податкової інспекції доТовариства з обмеженою відповідальністю «Агро Престиж» Приватного підприємства «Агролеон-Захід» Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛДТ» простягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція (далі по тексту - позивач, ОДПІ) звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Престиж» (далі по тексту - відповідач 1, ТОВ «Агро Престиж») Приватного підприємства «Агролеон-Захід» (далі по тексту - відповідач 2, ПП «Агролеон-Захід»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроімпорт ЛДТ» (далі по тексту - відповідач 3, ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛДТ») про стягнення грошових коштів.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року в задоволенні позовних вимог ОДПІ відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

У запереченнях на касаційну скаргу ПП «Агролеон-Захід» та ТОВ «Агро Престиж», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просять касаційну скаргу ОДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників відповідачів 1, 2, 3, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку відповідача ТОВ «Агро Престиж» щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП «Агролеон-Захід» і ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛДТ», з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку та дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено довідку № 844/23-04/35708410 від 31.03.2011 року.

В довідці зазначено, що податковим органом не виявлено порушень податкового законодавства зі сторони відповідача ТОВ «Агро Престиж», однак, вказано про порушення вимог цивільного і господарського законодавства, зокрема ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 206, ч.1 ст. 207, ч.1 ст. 208, ст. 215, ч.1 ст. 216, ст.ст. 228, 532, 628, 629, 638, 662, ч.1 ст. 655, ст. 656, ст. 689, ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 55 Господарського кодексу України, в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах поставки здійснених ТОВ «Агро Престиж», які оформлені виключно по регістрах бухгалтерського обліку, а саме : - взаємовідносини оформлені ПП «Агролеон-Захід» з ТОВ «Агро Престиж» загальним обсягом 1818000 грн., в т.ч. ПДВ 303000 грн.; - взаємовідносини оформлені ТОВ «Агроімпорт» з ТОВ «Агро Престиж» загальним обсягом 502600 грн., в т.ч. ПДВ 83600 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої:

1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину і вказано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 228 ЦК України правочин вважається таким що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правові наслідки недійсності правочину визначені статтею 216 ЦК України, де вказано, що в разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Частиною 3 ст. 216 ЦК України передбачено, що правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.01.2010 року між ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛДТ» (постачальник) і ТОВ «Агро Престиж» (покупець) укладено договір поставки № 7, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити його вартість. Поставка товару здійснюється на умовах FСА - на станціях заводів-виробників мінеральних добрив, станціях розмитнення товару, СТР - до станцій призначень, EXW складах Постачальника.

Фактичне виконання умов договору підтверджується матеріалами справи, зокрема - податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактур, платіжними дорученнями, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

10.12.2010 року між ПП «Агролеон-Захід» (продавець) і ТОВ «Агро Престиж» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу товару «нітроамофоска NPK» № ДГ-151, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець належно прийняти та вчасно оплатити по цінах даного договору, наступний товар: Нітроамофоска NPK 16:16:16 (біг-бег) в кількості 400 тон по ціні 4130 грн. (з ПДВ) та Нітроамофоска NPK 16:16:16 (мішок 25кг.) в кількості 64 тони за ціною 4400 грн. (з ПДВ).

Згідно п. 2.1 договору № ДГ 151 загальна вартість всієї поставки на момент укладання даного договору складає 1933600 грн. Покупець проводить оплату за товар згідно виставленого рахунку-фактури продавця. Поставка товару здійснюється на умовах СРТ (станції Покупця) відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів залізнодорожнім транспортом на станцію, вказану покупцем, згідно його попередньої заявки (п. 3.1, п.4.1 Договору).

Реальність здійснення господарських операцій між ПП «Агролеон-Захід» та ТОВ «Агро Престиж» підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактур, транспортними накладними, видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі товару, тощо.

Документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між відповідачами.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Агро Престиж», ПП «Агролеон-Захід» та ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛДТ» на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку (відповідно до вимог чинного законодавства).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ОДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов