Ухвала суду № 36035511, 05.12.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/1563/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Боднарюк О.В.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білої Л.М.

суддів: Загороднюка А.Г. Сушка О.О.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю представників сторін:

відповідача - Мешака М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Комунальної установи "Вижницька центральна районна лікарня" до Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2013 року комунальна установа "Вижницька центральна районна лікарня" звернулася з адміністративним позовом до виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просила визнати протиправним та скасувати рішення №153 від 31 травня 2013 року.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено, а саме визнано протиправним та скасовано рішення №153 від 31 травня 2013 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в частині нарахованих до стягнення коштів в сумі 34123,46 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Позивач в судове засідання повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно із ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Керуючись положеннями даної норми та враховуючи заперечення представника позивача, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 14-17 травня 2013 року відповідачем проведено перевірку правильності використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності позивачем, за результатами якої складено акт від 17.05.2013 року.

В ході перевірки встановлено на думку відповідача неправомірні витрати за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в сумі 23376,78 грн., які полягають перерахуванню до бюджету Фонду.

31 травня 2013 року відповідачем прийняте рішення № 153 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Відповідно до вказаного рішення, загальна сума страхових коштів, яку відповідач зобов'язаний у десятиденний термін від дня отримання рішення перерахувати до Чернівецької міської виконавчої дирекції обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності складає 35111,22 грн., в тому числі допомога з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_3 - 6578,90 грн., ОСОБА_4 - 16170,07 грн., штраф у розмірі 50 відсотків за неправомірне використання вказаних страхових коштів в сумі 11374,49 грн.

Задовольняючи позовні вимоги КУ "Вижницька центральна районна лікарня" суд першої інстанції виходив з того, що вказане рішення відповідача є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про охорону праці" роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.

Пунктом 1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 р. N 270 (далі - Порядок №270) визначено, що цей Порядок визначає механізм розслідування та ведення обліку нещасних випадків невиробничого характеру, які сталися з громадянами України, іноземцями та особами без громадянства на території України.

Згідно до п.2 Порядку №270 під нещасними випадками невиробничого характеру слід розуміти не пов'язані з виконанням трудових обов'язків травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту з тваринами тощо (далі - нещасні випадки), які призвели до ушкодження здоров'я або смерті потерпілих.

Відповідно до пп.1 п.3 Порядку №270 розслідуванню згідно з цим Порядком підлягають нещасні випадки, що сталися під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству, установі або організації (далі - організації) і не використовувався в інтересах цієї організації.

Як встановлено судом, дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась за участі трьох осіб: ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 сталася на службовому автомобілі Опель-Комбо, д.н. НОМЕР_1. При цьому Вижницькою ЦРЛ було складено акт №3 від 07 листопада 2011 року та акт №2 від 08 листопада 2011 року - розслідування обставин нещасних випадків не виробничого характеру, яке проводилось без участі працівників Фонду.

П.6 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року N1112 (чинний на момент спірних правовідносин) визначає, що проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з працівниками під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству і не використовувався в інтересах підприємства, здійснюється згідно з Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 р. N 270.

Підпунктом 1 п.10 Порядку №1112 визначено, що роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім випадків, передбачених пунктом 41 цього Порядку), зобов'язаний негайно повідомити з використанням засобів зв'язку про нещасний випадок робочий орган виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства за встановленою Фондом формою.

Згідно п.11 Порядку №1112 до складу комісії включаються (окрім інших) представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства (за згодою).

У разі настання нещасного випадку з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, до складу комісії обов'язково включається представник робочого органу Фонду за місцезнаходженням підприємства.

Пунктами 40 та 42 Порядку №1112 чітко визначено, що в разі групового нещасного випадку, який стався одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від ступеня тяжкості ушкодження їх здоров'я проводиться спеціальне розслідування нещасних випадків спеціальною комісією, до складу якої (окрім інших) включаються представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, чи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем порушено процедуру розслідування нещасного випадку (ДТП), а саме розслідування проведено з урахуванням норм Порядку №270, а не Порядку №1112, без обов'язкового включення до складу комісії працівників Фонду - в той час коли такий нещасний випадок стався на службовому транспорті, і з участю трьох осіб. Однак, не зважаючи на зазначені вище порушення процедури розслідування нещасного випадку, суд вважає, що адміністративний позов підлягає до задоволення з інших підстав.

Згідно п.18 Порядку №1112 не визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів, машин, механізмів, устаткування, інструментів, що належать або використовуються підприємством (крім випадків, що сталися внаслідок їх несправності).

Показами свідків, які були допитані в судовому засіданні, доведено ту обставину, що нещасний випадок, який мав місце, не можна вважати таким, що пов'язаний з виробництвом, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, стосовно того, що спірне рішення відповідача №153 в частині нарахування коштів в сумі 34123,46 грн. є протиправним та підлягає скасуванню

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З матеріалів адміністративної справи слідує, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак, позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи судом.

Надавши правову оцінку діям відповідача стосовно прийняття оскаржуваного рішення, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими та повноцінно вмотивованими судом в рішенні від 03.10.2013 року.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами ст.224 КАС України не може бути скасоване рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та залишення в силі постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року.

Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак, підстав для скасування такого рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі на протязі п'яти днів.

Головуючий /підпис/ Біла Л.М.

Судді /підпис/ Загороднюк А.Г.

/підпис/ Сушко О.О.

З оригіналом згідно:

секретар