Ухвала суду № 36035256, 03.12.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/4140/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Мельник-Томенко Ж. М.

при секретарі: Мартинюк В.В.

за участю представників сторін:

позивач : Давискиба Віталій Васильович

відповідач (апелянт) : Бабій Руслан Володимирович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра" до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000362200 від 13.09.2013 року на суму 871384,50 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Деметра" завернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області. У позовній заяві позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Могилів-Подільської ОДПІ від 13.09.2013 року № 0000362200, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 871384,50 грн., в тому числі за основним платежем - 433843 грн та штрафними санкціями - 437541,50 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суду задовольнити її.

Представник позивача заперечував проти задоволення вищевказаної апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Деметра" зареєстроване Мурованокуриловецькою районною державною адміністрацією Вінницької області 17.02.2000 року. Згідно свідоцтва № 20084908 НБ № 116527 позивач з 01.01.2009 року є сільськогосподарським підприємством, який знаходиться на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість.

На підставі Наказу № 136 від 09.08.2012 року Могилів-Подільською ОДПІ у період з 12.08.2013 року по 23.08.2013 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Деметра" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 140/2201/03730621 від 03.09.2013 року про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Деметра" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2013 року.

Вказаним актом задокументовано ряд, наявних на думку контролюючого органу, порушень податкового законодавства, що допущені у своїй діяльності позивачем, в тому числі й ті, яким надається оцінка у справі яка розглядається, а зокрема :

1. п. 187.1 ст. 187. п. 188.1 ст. 188, п. 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податкові зобов'язання по спеціальній декларації з податку на додану вартість в розмірі 1064989 грн. за період травень 2011р. - червень 2013р;

2. п. 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит по спеціальній декларації на загальну суму 791984 грн. за період серпень 2011р. - червень 201 Зр;

3. п. 187.1 ст. 187. п. 188.1 ст. 188. п. 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 433843 грн., в тому числі:

- травень 2011р. - 58565 грн.;

- червень 2011р. - 25245 грн.;

- серпень 2011р. - 91719 грн.;

- жовтень 2011р. - 35000 грн.;

- листопад 2011р. - 107000 грн., грудень 2011р. - 3507 грн.. вересень 2012 р. - 71988 грн.

4. п. 187.1 ст. 187. п. 188.1 ст. 188. п. 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України в результаті чого платником в періоді який перевіряється занижено залишок від'ємного значення в рядку 24 декларації з податку на додану вартість за якою здійснюються розрахунки з бюджетом за червень 2013 року на загальну суму 151949 грн.

Зазначені висновки Акта перевірки від 03.09.2013 року № 140/2201/03730621 стали підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення від 13.09.2013 року № 0000362200, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 871384,50 грн., в тому числі за основним платежем - 433843 грн. та штрафними санкціями - 437541,50 грн., яке стало предметом оскарження у справі.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ст. 6 Закону України "Про оренду землі"). Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України). Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ч.5 ст. 126 ЗК). Крім того, землекористувачі, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію (ч. 1 ст. 95 ЗК). Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що TOB «Деметра» відображало податкові зобов'язання та податковий кредит шляхом подання до податкового органу двох декларацій. Зокрема, підприємством подавалася спеціальна декларація по ПДВ, в якій відображаються суми податку на додану вартість від проведення операцій з реалізації власної сільськогосподарської продукції, що не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченого (нарахованого) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Також позивачем подавалася декларація з ПДВ загальна, по операціях з подальшої реалізації товарів (послуг), придбаних ним у інших суб'єктів господарювання.

Для здійснення своєї господарської діяльності, зокрема для виготовлення власної сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації, у період який перевірявся у користуванні позивача відповідно до довідок № 034 від 21.01.2011 року та № 04-07/040 від 26.01.2012 року перебували земельні ділянки, а саме:

- станом на 01.01.2011р. за TOB «Деметра» по Лучинецькій сільській раді за межами населених пунктів рахувалось земель загальною площею 364,4206 га в тому числі 236,6206 ріллі;

- станом на 26.01.2012р. за TOB «Деметра» по Лучинецькій сільській раді за межами населених пунктів рахувалось земель загальною площею 290,6830 га. в тому числі 262,8827 ріллі.

Відповідно до довідки № 55 від 16.08.2013 року, ТОВ "Деметра" у 2011 році було засіяно 290 га землі, з них на зереєстрованих земельних ділянках - 224,8541 га та на незареєстрованих - 65,1459 га.

Разом з тим, під урожай сільськогосподарських культур 2011 року TOB «Деметра» протягом 2010 - 2011 років здійснювало також посів культур, обробіток землі та збір урожаю на земельних ділянках, що перебували в користуванні СФГ «Караван».

Згідно довідки відділу Держкомзему у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області від 21.01.2011р. №033 станом на 10.01.2011р. за СФГ «Караван» по Лучинецькій сільській раді за межами населених пунктів рахувалось земель загальною площею 456,4063 га в тому числі 456,4063 ріллі.

Відтак, перевіряючими зроблено висновки, що ТОВ "Деметра" використовує для вирощування сільськогосподарської продукції землі сусіднього підприємства (СФГ «Караван») без укладених договорів оренди землі та продукція, яка використовується у господарській діяльності позивача є не власно вирощеною, а покупною. Таким чином, позивачем, на думку перевіряючих, необґрунтовано включено до спеціальної декларації суму податку на додану вартість від реалізованої сільськогосподарської продукції з тих земельних ділянок, право користування якими не було оформлено відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п. 209.6. ст. 209 ПК України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Як вбачається з акту перевірки (аркуш 17) податковим органом встановлено наступне:

- за результатами роботи квітня - грудня 2011 року вартість реалізованої продукції рослинництва становить 3026041 грн. без урахування ПДВ, реалізація покупної продукції - 0 грн. Питома вага доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу за квітень - грудень 2011 року становить - 100%.

- за результатами роботи січня - грудня 2012 року вартість реалізованої продукції рослинництва становить 2468848 грн. без урахування ПДВ, реалізація покупної продукції - 1000 грн. Питома вага доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу за січень - грудень 2012 року становить - 99,25%.

- за результатами роботи січня - червня 2013 року вартість реалізованої сільськогосподарської продукції становить 76850 грн. без урахування ПДВ, реалізація покупної продукції - 2083 грн. Питома вага доходу (виручки) від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу за січень - червень 2013 року становить - 97,4%.

Тобто, під час проведення перевірки та оформлення її результатів так і під час розгляду справи в суді, представником відповідача не ставилась під сумнів законність права позивача на використання спеціального режиму оподаткування, у період до проведення перевірки.

Відповідно до довідки № 37 від 30.09.2013 року, ТОВ "Деметра" на землях СФГ «Караван» в 2010-2011 роках під урожай 2011 року були засіяні площі: пшеницею озимою 200 га, ріпаком озимим 126 га, гречкою 60 га, соняшником 70 га (а.с.103 т.2). Отже, позивачем на землях СФГ «Караван» в 2010-2011 роках під урожай 2011 року було засіяно 456 га землі.

Податковим органом не оспорювалось, що ТОВ "Деметра" використовувала саме у власній господарській діяльності земельні ділянки СФГ "Караван", проте, на думку відповідача, таке використання не було оформлено правовстановлюючими документами, що стало передумовою висновків про порушення норм Податкового кодексу України.

СФГ «Караван» протягом вказаного періоду господарської діяльності не здійснювало, землі, що використовувались ТОВ "Деметра" ним не оброблялися та по бухгалтерському обліку не оприбутковувало сільськогосподарської продукції, що підтверджується довідкою СФГ «Караван» №38 від 30.09.2013р. Окрім вказаного, судом витребовувалась податкова звітність СФГ "Караван", яка додаткового підтверджує, що господарські операції щодо реалізації сільськогосподарських товарів вказаним господарством в користь ТОВ "Деметра" не проводились, що свідчить про необгрунтованість висновків про здійснення позивачем операцій із подальшої реалізації покупної, а не вирощеної, продукції.

Згідно з пп. 14.1.233 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарські угіддя - це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги. Відповідно, сільськогосподарські угіддя знаходяться на земельних ділянках сільськогосподарського призначення.

Згідно з пп. 14.1.77 п. 14.1 ст. 14 ПК України землі сільськогосподарського призначення - це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції.

За змістом наведених норм Податкового кодексу України, для цілей справляння ПДВ, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника.

Водночас Податковий кодекс України не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки. Будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння ПДВ.

Таким чином, як випливає зі змісту п. 308.4 ст. 308 ПК України, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Окрім зазначеного, суд не погоджується з висновками контролюючого органу щодо наявності підстав для визначення податкових зобов'язань позивача виходячи окремо із частки товарів, які вирощені на земельних ділянках, договори оренди щодо яких не зареєстровані з огляду на те, що ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини 5 статті 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до Закону.

Суд погоджується з доводами відповідача, що земельне законодавство України вимагає державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору. Водночас податкове законодавство не вимагає укладення та державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, суд визнає, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння податку. Виникнення орендних відносин відповідно до вимог земельного законодавства не є обов'язковою умовою для визнання сільськогосподарських угідь такими, що знаходяться в користуванні платника податку.

TOB «Деметра» придбавало насіння сільськогосподарських культур, придбавало паливно-мастильні матеріали, засоби захисту рослин, міндобрива, використовувало орендовану сільськогосподарську техніку для збору урожаїв.

Із матеріалів справи видно, що між TOB «Подільські цукроварні» та TOB «Деметра» укладено договір №3 від 25.03.2011р. на придбання насіння цукрових буряків, договір №06/2-4 купівлі-продажу від 01.03.2012р. на придбання гібридного насіння цукрових буряків, договір №1159 на проведення збирання урожаю сільськогосподарських культур від 01.10.2011р.

Факт доставки товару (насіння) від TOB «Подільські цукроварні» до TOB «Деметра» на підставі договорів для його подальшого використання підтверджені видатковими накладними та податковими накладними.

Крім того, укладено договір №45 купівлі-продажу від 01.04.2011р. між TOB «Беннета» та TOB «Деметра» на придбання засобів захисту рослин, міндобрив, гербіцидів, а також договір оренди сільськогосподарської техніки №191-2011 від 09.06.2011р. між НДККФ Конкорд-Гей та TOB «Деметра».

Відповідно до договору оренди сільськогосподарської техніки №191-2011 від 09.06.2011р. між НДККФ Конкорд-Гей та TOB «Деметра», позивачу передано в оренду зернозбиральний комбайн Медіон 310 зав. № 93204603, держ. номер КА 32189, що свідчить про використання сільськогосподарської техніки при обробленні землі для вирощення власної продукції.

Окрім вказаного, у матеріалах справи міститься видаткова накладна №С-00000055 від 04.08.2010р. та податкова накладна № 59 від 04.08.2010 року на придбання у TOB «НВП «Сівер» ріпаку «Тисменицького РН1», видаткові накладні №ВН-10035-02182 від 21.09.2010р., №ВН-10035-02183 від 21.09.2010р. на придбання у ПАТ «Компанія «Райз» ячміню озимого (луран) та пшениці озимої (переяславська).

Таким чином, землі (рілля), які перебували у користуванні TOB «Деметра» обробляли сільськогосподарською технікою, засівали насінням різних видів сільськогосподарських культур, посіви оброблялись гербіцидами, хімікатами, для вироблення власної сільськогосподарської продукції.

Також, підтвердженням вироблення власної сільськогосподарської продукції ТОВ "Деметра" та збирання урожаю з подальшим переміщенням товару на склад позивача свідчить відомість руху зерна і другої продукції №1 від 05.07.2011 року, № 2 від 06.07.2011 року, № 3 від 07.07.2011 року, № 4 від 08.07.2011 року, № 14 від 19.07.2011 року, № 15 від 20.07.2011 року, № 16 від 22.07.2011 року, № 17 від 23.07.2011 року, № 18 від 24.07.2011 року, № 9 від 20.09.2011 року, № 10 від 21.09.2011 року, № 19 від 03.08.2011 року, № 1 від 06.09.2011 року, № 2 від 07.09.2011 року, № 3 від 08.09.2011 року, № 4 від 12.09.2011 року, № 5 від 14.09.2011 року, № 6 від 16.09.2011 року, № 7 від 17.09.2011 року, № 8 від 18.09.2011 року, № 12 від 25.09.2011 року, № 13 від 26.09.2011 року (а.с.1-56 т.2), а також реєстри приймання зерна вагарем від 29.09.2011 року, від 08.10.2011 року, від 11.10.2011 року.

На формування податкових зобов'язань з ПДВ протягом перевіряємого періоду впливало здійснення TOB «Деметра» господарських операцій з реалізації власно вирощеної сільськогосподарської продукції таким контрагентам як: TOB «Хліб Інвестбуд», ФОП ОСОБА_4. ПП «Вектор-М», ПП «Агролайф». ФОП ОСОБА_5.

В обґрунтування позовних вимог та у підтвердження реалізаціїї власної сільськогосподарської продукції позивачем надані наступні договора:

- договір поставки № 270606 від 26.09.2011 року, договір поставки № б/н від 01.08.2011 року між ПП «Вектор-М» та ТОВ "Деметра", відповідно до умов яких ТОВ "Деметра" передає у власність товар (ріпак продовольчий);

- договір купівлі-продажу № 6 від 26.10.2011 року між ТОВ "Деметра" та ФОП ОСОБА_5 відповідно до умов яких ТОВ "Деметра" передає у власність ФОП ОСОБА_5 зерно гречки;

- договір купівлі-продажу № 10 від 30.09.2011 року між ТОВ "Деметра" та ПП "Агролайф" відповідно до умов яких ТОВ "Деметра" передає у власність ПП "Агролайф" зерно гречки;

- контракт на поставку зерна майбутнього врожаю № МУ0928 від 29.04.2011 року між ТОВ "Хліб Інвестбуд" та ТОВ "Деметра", відповідно до умов яких ТОВ "Деметра" передає у власність товар (пшениця 3 класу).

Позивачем додані до матеріалів справи акт приймання-передачі товару від 26.09.2011 року, акт приймання-передачі товару від 01.08.2011 року, акт приймання-передачі товару від 23.08.2011 року, довіреності на перелік цінностей, які належить отримати № 934, № 74, № 24.2 від 24.10.2011 року, № 116 від 29.09.2011 року якими підтверджується отримання контрагентами товару у спірний період.

Як доказ реалізації власно вирощеного врожаю позивачем надана податкова накладна № 48/2 від 23.08.2011 року, податкова накладна № 29/2 від 03.06.2011 року, податкова накладна № 24/2 від 04.05.2011 року, податкова накладна № 52/2 від 26.09.2011 року, податкова накладна № 45/2 від 01.08.2011 року, податкова накладна № 57/2 від 26.10.2011 року, податкова накладна № 53/2 від 30.09.2011 року, видаткова накладна № 61 від 26.10.2011 року, прибуткові касові ордери № 107 від 26.10.2011 року, № 101 від 30.09.2011 року, складська квитанція на зерно № 362 від 23.08.2011 року, товарно-транспортна накладна № 87 від 30.09.2011 року

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в тій частині, що чинним законодавством не передбачена методика вирахування податкових зобов'язань з ПДВ у випадку часткової відсутності реєстрації договорів оренди земельних ділянок, і його визначення шляхом співвідношення загальної кількості орендованих земельних ділянок (площ) до площі земельних ділянок, що не пройшли реєстрацію, а тому рішення відповідача є неправомірним.

Сумніви податкового органу щодо правомірності використання позивачем окремих земельних ділянок не спростовують факту виробництва на них власної сільськогосподарської продукції, що є підставою для застосування спеціального режиму оподаткування. Крім того, на користь обґрунтованості позиції позивача свідчить сплата ним фіксованого сільськогосподарського податку з усіх площ сільськогосподарських угідь, що перебувають в користуванні позивача, при цьому заниження або завищення суми сплаченого податку відповідачем не встановлено.

Таким чином, задовольняючи позов, судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, досліджено докази, і на їх підставі прийнято обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 09 грудня 2013 року.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Мельник-Томенко Ж. М.