Ухвала суду № 36034333, 30.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 р.Справа № 820/3920/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2013р. по справі № 820/3920/13-а

за позовом Приватного підприємства "Вагат-Транс"

до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Вагат-Транс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Куп'янської ОДПІ у Харківській області:

- № 00000322200 від 17.01.2013 року;

- № 00000422200 від 17.01.2013 року.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача. Висновки, наведені в акті перевірки, є безпідставними та необґрунтованими, а, отже, податкові повідомлення-рішення, які були прийняті на підставі акту перевірки є незаконними, та такими, що винесені з явним порушенням норм діючого законодавства України, а тому підлягають скасуванню. Позивач вважає, що податковий орган при складанні акту перевірки вийшов за межі своїх повноважень і визнав договори, укладені між ПП "Вагат-Транс" та його контрагентами, недійсними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.13 року позов Приватного підприємства "Вагат-Транс" до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби № 00000322200, від 17.01.2013 року.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби № 00000422200 від 17.01.2013 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає за можливе, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що, згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №710725, ПП "Вагат-Транс" зареєстровано виконавчим комітетом Куп'янської міської ради Харківської області 01.12.2010 року, про що зроблений запис в ЄДР № 1 475 102 0000 000624, ідентифікаційний код юридичної особи - 37298527.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 21.05.2012 року № 18/18-236, позивач, ПП "Вагат-Транс", був узятий на облік в органах державної податкової служби 03.12.2010р. за № 19477, на дату видачі довідки перебував на обліку у Куп'янській ОДПІ та відповідно до свідоцтва № 200048145 про реєстрацію платника податку на додану вартість позивач зареєстрований платником ПДВ з 09.12.2010 року.

Згідно довідки АБ № 293120 Управління статистики у Куп'янському районі, має право займатися наступними видами діяльності за КВЕД: організація перевезення вантажів; будівництво будівель; роздрібна торгівля з лотків та на ринках; функціонування інфраструктури залізничного транспорту.

Фахівцями Куп`янської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ПП "Вагат-Транс" код ЄДРПОУ 37298527 з питань дотримання вимог податкового законодавства з 03.12.2010р. по 30.09.2012р., валютного та іншого законодавства з 03.12.2010р. по 30.09.2012р. За результатами перевірки було складено акт від 03.01.2012р. № 1/22-37298527 відповідно до висновків якого перевіркою встановлено:

- порушення п. 135.1, 135.2, 135.3, п. 135.4.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.1.1, 138.2, 138.4 138.8 ст. 138 пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 З. У "Про оподаткування прибутку підприємств" чинного на момент порушення, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 62690 грн.

- порушення п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 18504грн.

На підставі акту перевірки від 03.01.2012р. № 1/22-37298527, відповідачем 17.01.2013 року було винесено податкове повідомлення - рішення № 00000322200, яким підприємству збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 27756,00грн. (за основним платежем - 18504,00грн., за штрафними санкціями 9252,00грн.) та № 00000422200, яким підприємству збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток у сумі 71586,75грн. (за основним платежем - 62690,00грн., за штрафними санкціями 8896,75грн.).

Таким чином, мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про порушення ПП "Вагат-транс" діючого податкового законодавства, є висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок з контрагентами позивача, а саме:

- акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Аркада і К" від 29.12.2011р. № 1001/18-011/37189154 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за жовтень 2011р., їх реальності та повноти відображення в обліку;

- акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 12.03.2012р. № 251/18-011/32565162 з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів з 01.11.2011 по 31.01.2012р. їх реальності та повноти відображення в обліку;

- акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 03.05.2012р. № 175/221/32565162 з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів за лютий 2012р. їх реальності та повноти відображення в обліку відносно платника податків ТОВ "ПКЦ "Моторс Сим".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковими повідомленнями-рішеннями № 00000322200, № 00000422200 від 17.01.2013 року порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Між ПП "Вагат-транс" (покупець) та ТОВ "Аркада і К" (постачальник) укладено договір № 16/11 від 14.10.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар згідно виставлених рахунків.

Згідно додаткової угоди від 01.01.2012 року про пролонгацію договору № 16/11 від 14.10.2011 року, сторони договору продовжили строк дії вказаного договору до 31.12.2012р.

Оцінивши вказаний правочин за правилами ст. 86 КАС України, суд першої інстанції вказав, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п.1.2 договору поставки № 16/11 від 14.10.2011 року асортимент, кількість та ціна товару визначаються виходячи із замовлення покупця та вказуються в рахунках, які є невід'ємною частиною до цього договору.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання зазначеного договору поставки постачальником покупцю надано рахунки на оплату № 518 від 17.11.2011р., № 650 від 07.12.2011р., № 17 від 10.01.2012р., які вміщують перелік товару, їх кількість і ціну, по якій вони будуть поставлені покупцеві.

ТОВ "Аркада і К" було поставлено на адресу позивача: фрікційний клін, крани, з'єднувальний рукав, пластини, різці, відповідно до видаткових накладних: № 0712 від 07.12.11 на суму - 31272,00грн., в т.ч. ПДВ - 5212,00грн.; № 1018 від 10.01.2012р. на суму - 15794,40грн., в т.ч. ПДВ - 2632,40грн.

ТОВ "Аркада і К" було виписано покупцю - ПП "Вагат-транс" податкову накладну № 716 від 07.12.2011р. на загальну суму 31272,00грн., в т.ч. ПДВ - 5212,00грн., податкову накладну № 1021 від 10.01.2012р. на загальну суму 15794,40грн., в т.ч. ПДВ - 2632,40грн.

Позивачем до матеріалів справи на підтвердження переміщення товарно-матеріальних цінностей надано товарно-транспортні накладні від 07.12.2011 року та від 10.01.2012 року.

В матеріалах справи також містяться копії платіжних доручень № 333 від 19.12.2011 року на суму 31272,00грн. та № 8 від 12.01.2012 року на суму 15794,40грн., якими ПП "Вагат-транс" перераховано на користь ТОВ "Аркада і К" оплату за придані товари.

Представником відповідача у суді першої інстанції не заперечувалося, що копії долучених до матеріалів справи податкової накладної та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі, в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Досліджені колегією суддів копії платіжних документів на перерахування коштів на адресу контрагента позивача, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" колегія суддів дійшла висновку про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання в матеріалах справи немає.

Судом першої інстанції встановлено, що придбані у ТОВ "Аркада і К" товари були оприходувані позивачем та в подальшому відпущені зі складу згідно накладних-вимог на відпуск матеріалів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ "Аркада і К" було виконано договір поставки, товарно-матеріальні цінності були поставлені позивачу та використані останнім у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем ПП "Вагат-транс" (покупець) та ТОВ "ПКЦ "Мотор Сим" (постачальник) укладено договір № 12/12 від 01.01.2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар згідно виставлених рахунків.

Оцінивши вказаний правочин за правилами ст. 86 КАС України, колегія суддів зазначає, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Згідно п. 1.2 договору поставки № 12/12 від 01.01.2012 року найменування, кількість та ціна товару визначаються виходячи із замовлення покупця та вказуються в рахунках, які є невід'ємною частиною до цього договору.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання зазначеного договору постачальником покупцю надано рахунки на оплату № 307 від 03.01.2012р. та № 83 від 01.03.2012р., які вміщують перелік товару, їх кількість і ціну, по якій вони будуть поставлені покупцеві.

ТОВ "ПКЦ "Мотор Сим" було поставлено на адресу позивача: фрікційний клін, крани, з'єднувальний рукав, відповідно до видаткових накладних: № 307 від 03.01.12 на суму - 59220,00грн., в т.ч. ПДВ - 9870,00грн.; №135 від 01.03.2012р. на суму - 47349,00грн., в т.ч. ПДВ - 7891,50грн.

ТОВ "ПКЦ "Мотор Сим" було виписано покупцю - ПП "Вагат-транс" податкову накладну № 307 від 03.01.2012р. на загальну суму 59220,00грн., в т.ч. ПДВ - 9870,00грн. та податкову накладну № 154 від 01.03.2012р. на загальну суму 47349,00грн., в т.ч. ПДВ - 7891,50грн.

Позивачем до матеріалів справи на підтвердження доставки та отримання товарно-матеріальних цінностей надано товарно-транспортні накладні від 03.01.2012 року та від 01.03.2012 року.

В матеріалах справи містяться копії платіжних доручень № 32 від 25.01.2012 року на суму 59220,00грн. та № 115 від 23.03.2012 року на суму 47349,00грн., якими ПП "Вагат-транс" перераховано на користь ТОВ "ПКЦ "Мотор Сим" безготівкові кошти в рахунок оплати за придбані товари.

Представником відповідача у суді першої інстанції не заперечувалося, що копії долучених до матеріалів справи податкової накладної та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Досліджені колегією суддів копії платіжних документів на перерахування коштів на адресу контрагента позивача, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті ТМЦ за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" колегія суддів робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання в матеріалах справи немає.

Судом першої інстанції встановлено, що придбані у ТОВ "ПКЦ "Мотор Сим" товари були оприходувані позивачем та в подальшому відпущені зі складу згідно накладних-вимог на відпуск матеріалів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ "ПКЦ "Мотор Сим" було виконано договір поставки, товарно-матеріальні цінності були поставлені позивачу та використані останнім у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Між ПП "Вагат-транс" (покупець) та ТОВ "Аква" (постачальник) укладено договір № 31/12 від 01.01.2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар згідно виставлених рахунків.

Оцінивши вказаний правочин за правилами ст. 86 КАС України, колегія суддів зазначає, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Згідно ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання зазначеного договору поставки постачальником покупцю надано рахунки на оплату № 221 від 02.04.2012р., № 451 від 13.06.2012р., які вміщують перелік товару, їх кількість і ціну, по якій вони будуть поставлені покупцеві.

Продавцем було поставлено на адресу позивача товарно-матеріальні цінності відповідно до видаткових накладних: № 204 від 02.04.2012р., та № 13/06 від 13.06.2012р.

ТОВ "Аква" було виписано покупцю - ПП "Вагат-транс" податкові накладні № 211 від 02.04.2012р. та № 1304 від 13.06.2012р.

Позивачем до матеріалів справи на підтвердження переміщення товарно-матеріальних цінностей надано товарно-транспортні накладні.

В матеріалах справи містяться копії платіжних доручень якими ПП "Вагат-транс" перераховано на користь ТОВ "Аква" в рахунок оплати за поставлений товар.

Представником відповідача у суді першої інстанції не заперечувалося, що копії долучених до матеріалів справи податкової накладної та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Судом першої інстанції встановлено, що придбані позивачем у ТОВ "Аква" товари були оприходувані позивачем та в подальшому відпущені зі складу згідно накладних-вимог на відпуск матеріалів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ "Аква" було виконано договір поставки, товарно-матеріальні цінності були поставлені позивачу та використані останнім у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Між ПП "Вагат-транс" (покупець) та ПП "Баварія Ф" (постачальник) укладено договір № 13/11 від 13.07.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар згідно виставлених рахунків.

Оцінивши вказаний правочин за правилами ст. 86 КАС України, колегія суддів відзначає, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Згідно ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання зазначеного договору поставки постачальником покупцю надано рахунки на оплату № СФ-19/07-1 від 19.07.2011р., № СФ-02/08-1 від 02.08.2011р., які вміщують перелік товару, їх кількість і ціну, по якій вони будуть поставлені покупцеві.

Продавцем було поставлено на адресу позивача товарно-матеріальні цінності відповідно до видаткових накладних: № 190 від 14.07.2011р., та № 7 від 02.08.2011р.

Продавцем було виписано покупцю - ПП "Вагат-транс" податкові накладні № 190 від 14.07.2011р. та № 7 від 02.08.2011р

Позивачем до матеріалів справи на підтвердження переміщення товарно-матеріальних цінностей у просторі надано товарно-транспортні накладні.

В матеріалах справи містяться копії платіжних доручень якими ПП "Вагат-транс" перераховано на користь ПП "Баварія Ф" в рахунок оплати по рахункам безготівкові кошти.

Представником відповідача у суді першої інстанції не заперечувалося, що копії долучених до матеріалів справи податкової накладної та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Судом першої інстанції встановлено, що придбані позивачем у ПП "Баварія Ф" товари були оприходувані позивачем та в подальшому відпущені зі складу згідно накладних-вимог на відпуск матеріалів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ПП "Баварія Ф" було виконано договір поставки, товарно-матеріальні цінності були поставлені позивачу та використані останнім у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку про невідповідність фактичним обставинам справи висновків податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій ПП "Вагат-транс" з його контрагентами ТОВ "Аркада і К", ТОВ "ПКЦ "Мотор Сим", ТОВ "Аква", ПП "Баварія Ф".

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п.п.14.1.181. п.14.1. ст.4 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексуУкраїни податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З досліджених доказів встановлено реальність здійснених операцій між ПП "Вагат Транс" та його контрагентами, наявність у позивача первинних документів, які є підставою для формування податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям з придбання товарів, а також документів, що підтверджують використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям з придбання товарів у ТОВ "Аркада і К", ТОВ "ПКЦ "Мотор Сим", ТОВ "Аква", ПП "Баварія Ф".

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем було правомірно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ по товарам, отриманим від контрагентів - ТОВ "Аркада і К", ТОВ "ПКЦ "Мотор Сим", ТОВ "Аква", ПП "Баварія Ф" у повній відповідності до вимог ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідачем не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними.

Аналізуючи положення ст. ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Колегія суддів зазначає, що в акті перевірки від 03.01.2012р. № 1/22-37298527 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого товару, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про порушення ПП "Вагат-транс" вимог діючого податкового законодавства.

Таким чином, колегією суддів встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ "Аркада і К", ТОВ "ПКЦ "Мотор Сим", ТОВ "Аква", ПП "Баварія Ф".

Також колегія суддів зазначає, що п.135.1, 135.2, 135.3, п. 135.4.2 ст.135, п.137, п.138.1.1, 138.2, 138.4, 138.8, ст. 138, пп.139.1.9, п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV зі змінами та доповненнями та пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/64-ВР доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

Дохід банківських установ, до якого включаються:

а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком;

б) комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) позитивний результат за операціями з цінними паперами відповідно до пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу;

г) прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

ґ) позитивне значення курсових різниць відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

д) надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктами 159.2, 159.4 статті 159 цього Кодексу та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів згідно з пунктом 159.5 статті 159 цього Кодексу;

е) доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу) згідно з пунктом 153.5 статті 153 цього Кодексу;

є) дохід, пов'язаний з реалізацією заставленого майна;

ж) інші доходи, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші доходи, передбачені цим розділом.

Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем правомірно сформовано податок на прибуток, а тому відповідачем неправомірно збільшено позивачу суму грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 14.08.13 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2013р. по справі № 820/3920/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С.