Ухвала суду № 36032983, 26.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 р.Справа № 821/3091/13-а

Категорія: 8.2.8 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Вербицької Н.В.,судді -Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міністерства доходів України на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міністерства доходів України про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2013 року ФОП ОСОБА_4 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міністерства доходів України (надалі - відповідач, ДПІ), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №000701702 від 12.03.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за результатами перевірки та за спірним податковим повідомленням-рішенням проведено у зв'язку з визнанням безтоварними правочинів, укладених з ТОВ «Комерційна група «Інтеграл» на поставку товарів за серпень 2012 року. Позивач вважає, що податковий орган перебільшив надані йому законодавством України повноваження, визнавши нікчемними правочини, укладені з постачальником ТОВ «Комерційна група «Інтеграл». На думку позивача, він виконав усі вимоги Податкового кодексу України для формування витрат та податкового кредиту по операціях з ТОВ «Комерційна група «Інтеграл».

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року позовні вимоги задоволені. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 12.03.2013 року №000701702.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається наступне.

В період з 12.02.2013 року по 18.02.2013 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань взаємовідносин з ТОВ «Комерційна група «Інтеграл» за серпень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 25.02.2013 року №1252/17-2/НОМЕР_1.

У висновку акта перевірки зазначено, наступне:

- перевіркою була встановлено відсутність поставки товарів, надання послуг (виконання робіт) ТОВ «Комерційна група «Інтеграл» платнику податків ФОП ОСОБА_4 у серпні 2012 року на суму ПДВ 22354,43 грн., що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, відповідно до п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215 Цивільного кодексу України зазначені правочини є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

- перевіркою була встановлена відсутність поставок ФОП ОСОБА_4 товарів (робіт, послуг), умовно придбаних у ТОВ «Комерційна група «Інтеграл» платнику податків-покупцю: Дочірньому сільськогосподарському підприємству «Агро-Форум-2» у серпні 2012 року на сум ПДВ 22850, 10 грн., що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, отже, відповідно до п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215 Цивільного кодексу України зазначені правочини є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

- п.177.2 ст.177, пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, ч.1-5 ст.203, ч.1-2 ст.215, ч.1 ст.216 Цивільного кодексу Українивстановлено порушення, а саме: заниження податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 2012 рік на суму 16765,82 грн.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що у позивача відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст.185 та ст.186 Податкового кодексу України. Дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2012 року, є недійсними.

Такий висновок відповідача ґрунтується на:

- службовій записці ГВПМ від 12.10.2012 року №4486/07-306, згідно якої співробітниками ГВПМ ДПІ у м. Херсоні в ході оперативних заходів проведено опитування ОСОБА_5, який пояснив, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Комерційна група «Інтеграл» не має;

- стані підприємства - « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням;

- розбіжностях між задекларованими позивачем сумою податкового кредиту та недекларуванням ТОВ «Комерційна група «Інтеграл» податкових зобов'язань.

На підставі висновків акту перевірки від 25.02.2013 року №1252/17-2/НОМЕР_1 відповідачем складено спірне податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 року №000701702 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на 48045,50 грн., з яких за основним платежем на 38436,40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 9609,10 грн..

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що договір позивача з контрагентом спрямований на реальне настання наслідків, обумовлених ними, відповідає положенням цивільного, господарського і податкового законодавства, яке не встановлює обов'язку для платника податку з'ясовувати дефекти у правовому статусі його контрагентів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно п.139.1.9 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Так з матеріалів справи вбачається, що у серпні 2012 року позивачем було придбано у ТОВ «Комерційна група «Інтеграл» пічне паливо в кількості 20150 л, загальною вартістю 134126,60 грн., в тому числі ПДВ 22354,43 грн.

Факт поставки товару підтверджується рахунком-фактурою від 20.08.2012 року №і-00000023, видатковою накладною від 27.08.2012 року №і-00000013, податковою накладною від 27.08.2012 року №240, товарно-транспортною накладною від 27.08.2012 року АКК №27/8, актом здачі-прийняття робіт від 27.08.2012 року №ОУ-0000212.

Розрахунки між сторонами проведені у безготівковому порядку, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Товар (пічне паливо), отриманий у ТОВ «Комерційна група «Інтеграл», використано позивачем у господарській діяльності - продано ДСП «Агро-Форум-2».

Так, 03.02.2011 року між позивачем та ДСП «Агро-Форум-2» було укладеного договір №3/2. Відповідно до п.1.1 Договору постачальник (ФОП ОСОБА_4) відвантажує покупцю (ДСП «Агро-Форум-2») нафтопродукти в його/свій автотранспорт чи ж/д транспортом за домовленістю сторін. Пунктом 1.2 Договору передбачено, що вид товару, його ціна, кількість, спосіб відвантаження та сума угоди зазначаються в рахунку, який дійсний в продовж 3 банківських днів та є невід'ємною частиною Договору.

Факт виконання договору підтверджується податковою накладною від 01.08.2012 року №004, від 27.08.2012 року №006, товарно-транспортною накладною від 27.08.2012 року АКК №27/8.

Розрахунки між сторонами проведені у безготівковому порядку, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, товарно-транспортної накладної, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціях з ТОВ «Комерційна група «Інтеграл», які були предметом перевірки.

ДПІ у м. Херсоні не надала належних доказів того, що на момент проведення операцій позивачем з ТОВ «Комерційна група «Інтеграл» позивач вчиняв порушення в сфері оподаткування, документував безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладав нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Комерційна група «Інтеграл» анульовано за ініціативою податкового органу 09.11.2012 року, тобто після здійснення господарських операцій з позивачем, а тому у період з 20.08.2012 року по 27.08.2012 року товариство мало право виписувати податкові накладні.

Зі змісту апеляційної скарги слідує, що фактично ДПІ у м. Херсоні ставить в провину позивачу порушення, які допущено контрагентом-постачальником ТОВ «Комерційна група «Інтеграл», тобто недекларування ним податкових зобов'язань по господарських операціях з позивачем.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Факт того, що ТОВ «Комерційна група «Інтеграл» на момент проведення операцій з позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платник податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування та від'ємне значення, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Стосовно висновків відповідача про відсутність реальних операцій між позивачем та ТОВ «Комерційна група «Інтеграл», колегія суддів зазначає наступне.

Будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові накладні, актив виконаних робіт тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів та послуг у ТОВ «Соло-25» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від цього контрагенту товарів та послуг. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак у даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Сама по собі інформація від іншої податкової інспекції стосовно ТОВ «Комерційна група «Інтеграл», на яку посилається ДПІ в акті перевірки, не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з ТОВ «Комерційна група «Інтеграл» та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ним, висновок ДПІ про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міністерства доходів України залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Н.В. Вербицька А.Г. Федусик