Ухвала суду № 36032963, 03.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 р.Справа № 815/4361/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Федусика А.Г.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України )

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року по справі за позовом державного підприємства ремонтно-будівельного управління №5 Одеського міського ПБ рембудтреста до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2013 року державне підприємство ремонтно-будівельного управління №5 Одеського міського ПБ рембудтреста (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ), в якому просило:

- визнати протиправними дії ДПІ стосовно проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ №0001792250 від 30.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 71831,78 грн., з яких за основним платежем 47888,00 грн., за штрафними санкціями 23943,78 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ №0001802250 від 30.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 75423,00 грн., з яких за основним платежем 50282,00 грн., за штрафними санкціями 25141,00 грн..

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту від 23.10.2012 року №6432/22-5/03331625 про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача щодо підтвердження взаємовідносин із платником податків ТОВ «Ентхілл» за період лютий 2012 року (надалі - акт перевірки).

За актом перевірки підставою для нарахування спірними рішеннями зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ стали викладені в акті перевірки висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з придбання послуг у ТОВ «Ентхілл», оскільки, як вважає ДПІ, правочини позивача з цим постачальником не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що всупереч вимог ст.86 ПК України оригінал акта та податкові повідомлення-рішення не були надані позивачеві. Позивач вважає висновки акту перевірки необґрунтованими, дії податкового органу по проведенню перевірки неправомірними, а оспорюванні податкові повідомлення-рішення незаконними. Позивач також вказує на відсутність підстав для проведення перевірки, оскільки відповідачем не дотримано обов'язкової умови проведення перевірки на підставі пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 ПК України, а саме не надіслано обов'язкового письмового запиту щодо питання, яке було предметом перевірки. Позивач зазначив, що висновок акту перевірки ґрунтується на відомостях, наведених в акті від 20.06.2012 року №344/2220/37331553 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ентхілл» та акті ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 23.05.2012 року №644/15-300/24051373, але такій відомості стосовно контрагента позивача не можуть свідчить про порушення позивачем податкового законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2013 року позовні вимоги задоволені частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 30.10.2012 року №0001792250 та №0001802250. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У висновках акту перевірки ДПІ кваліфікує дії позивача по формуванню податкового кредиту та валових витрат по операціям із ТОВ «Ентхілл» як порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 та п.198.1, п.198.2, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що на думку ДПІ призвело до заниження податку на прибуток на суму 50282,00 грн. та податку на додану вартість на суму 47888,00 грн..

Згідно акту перевірки висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям із ТОВ «Ентхілл» обґрунтовується відповідачем виключно з посиланням на інформацію, яка міститься в акті ДПІ у Дарницькому районі м Києва від 20.06.2012 року №344/2220/37331553 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ентхілл» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Дельта-ВТ» за період лютий 2012 року, та акті ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 23.05.2012 року №644/15-300/24051373 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року, яким визначено, що зустрічну звірку неможливо провести, у зв'язку з тим, що ТОВ «Дельта-ВТ» не знаходиться за місцезнаходженням, до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Так, в акті ДПІ у Дарницькому районі м Києва від 20.06.2012 року податковий орган вказує на відсутність реальних господарських операцій ТОВ «Ентхілл» з ТОВ «Дельта-ВТ», а в акті ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 23.05.2012 року вказується на те, що ТОВ «Дельта-ВТ» за юридичною адресою не знаходиться.

Також ДПІ посилається на пояснення громадянина ОСОБА_4, на ім'я якого було оформлено ТОВ «Ентхілл», який пояснив, що не підписував ніякої фінансово-господарської документації цього підприємства, а також на результати проведеної експертизи, якою підтверджено, що підписи на документах, що використовувались під час експертизи, зроблені не ОСОБА_4.

На підставі такої інформації ДПІ в акті перевірки робить висновок, що у позивача по операціям із ТОВ «Ентхілл» відсутній об'єкт оподаткування, а тому і ці операції не мають реального характеру.

Будь-яких інших причин чи порушень з боку позивача для невизнання податковим органом податкового кредиту та валових витрат по операціям з ТОВ «Ентхілл» в акті перевірки не наведено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу в акті перевірки є необґрунтованими, не відповідають реальним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, суд першої інстанції зазначив, що наведені в акті перевірки обставини діяльності контрагентів позивача не впливають на право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат, а всі господарські операції з ТОВ «Ентхілл» підтверджені позивачем належним чином складеними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок формування валових витрат визначається статтями 138, 139 Податкового кодексу України, а податкового кредиту - статтею 198 цього кодексу.

За змістом цих норм податкового законодавства не дозволяється включати до складу валових витрат та податкового кредиту суми, які не підтверджені належними первинними документами (платіжними документами, видатковими та податковими накладними, митними деклараціями, актами виконаних робіт тощо), а також суми витрат на придбання або виготовленням товарів та послуг, які не підлягають використанню в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В акті перевірки ДПІ наводить повний перелік первинних документів, які були надані позивачем для перевірки по операціям з ТОВ «Ентхілл», у тому числі, договори субпідряду на виконання робіт, специфікації до договору купівлі-продажу, виписками по банківському рахунку, видаткові, податкові накладні, акти прийомки виконаних будівельних робіт.

Копії цих документів долучені позивачем до матеріалів даної справи (т.1 а.с.45-69, 73-106, 168-250, т.2 а.с.1-16, 60-63, 95, 64-71, 109-110).

ДПІ не посилається на недоліки цих первинних документів.

Факт того, що ТОВ «Ентхілл» на момент проведення операцій з позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платник податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Аналіз наданих позивачем документів по операціям із ТОВ «Ентхілл» підтверджує правильність висновків суду першої інстанції про дотримання позивачем вимог податкового законодавства при формуванні валових витрат та податкового кредиту по операціям із цим контрагентом, а також про наявність у ТОВ «Ентхілл» на момент проведення операцій з позивачем права на виписку податкових накладних.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові накладні, актив виконаних робіт тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання послуг ТОВ «Ентхілл» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від цього контрагента товарів та послуг. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак у даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Крім посилань на вищезазначені акти ДПІ у Дарницькому районі м Києва від 20.06.2012 року №344/2220/37331553 та ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 23.05.2012 року №644/15-300/24051373 стосовно перевірки операцій ТОВ «Ентхілл» з ТОВ «Дельта-ВТ» та пояснення громадянина ОСОБА_4, відповідач не надав суду достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання послуг у ТОВ «Ентхілл».

Сама по собі інформація з акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі м Києва від 20.06.2012 року №344/2220/37331553 стосовно обставин діяльності ТОВ «Ентхілл» та його контрагента - ТОВ «Дельта-ВТ» та акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 23.05.2012 року №644/15-300/24051373 стосовно ТОВ «Дельта-ВТ», не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Посилаючись на пояснення громадянина ОСОБА_4, на ім'я якого було оформлено ТОВ «Ентхілл», який пояснив, що не підписував ніякої фінансово-господарської документації цього підприємства, ДПІ в той же час не надала суду відповідного судового рішення в порядку кримінально-процесуального судочинства, яким би встановлювалась вина посадових осіб позивача у проведенні фіктивних операцій із ТОВ «Ентхілл».

Сама по собі інформація про пояснення громадянина ОСОБА_4, не може бути належним доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання ДПІ в акті перевірки на висновок спеціаліста щодо виконання підписів на окремих документах ТОВ «Ентхілл» не громадянином ОСОБА_4, оскільки предметом дослідження не виступали документи, що виступають доказами у цій справі, а стосуються інших документів ТОВ «Ентхілл», що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з вищевказаним контрагентом та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ним, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки про відсутність реальних господарських операцій позивача із ТОВ «Ентхілл» та завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат по операціям з цим контрагентом, є такими, що не підтверджені належними доказами, в зв'язку з чим винесені на підставі цього акту перевірки спірні податкові повідомлення-рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими.

За таких обставин постанова суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень є законною та обґрунтованою, а тому не підлягає скасуванню.

Що стосується рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, то в цій частині постанова суду першої інстанції не оскаржується, а тому підстави для її перегляду в апеляційному порядку відсутні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський А.Г. Федусик