Постанова № 36032545, 10.12.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 123/1098/13-а

10.12.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Яковенко С.Ю.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Ілюхіної Г.П.

секретар судового засідання Журавльова Н.А.

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму від 31.07.2002,

представник позивача: ОСОБА_2- ОСОБА_6, довіреність № б/н від 27.05.13

представник відповідача: Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 123/1098/13-а за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського районного суду м. Сімферополя (суддя Гуріна О.В. ) від 24.09.13

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим, 95050)

до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим (вул. Толстого, 15, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

про визнання бездіяльності протиправною, визнання незаконним та скасування рішення, відшкодування майнової та моральної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо поновлення у контрольному списку інвалідів війни 1-ої групи складом 2 особи, визнання незаконним та скасування рішення №2801 від 25.09.2012, стягнення матеріальної та моральної шкоди, зобов'язання відповідача визнати законним та діючим рішення №1705 від 25.06.2010 т а утриматися від певних дій (прийняття рішень) по погіршенню становища позивача та її сина у пільговій черзі.

Постановою Київського районного суду м. Сімферополь АР Крим від 24.09.2013 (суддя Гуріна О.В.) у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин у справі, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно з частиною 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з матеріалами справи рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 25.09.2012 №2801 ОСОБА_2 поновлено у списку позачерговиків з 26.03.2010 складом сім'ї дві особи (а.с.19).

Стаття 19 Конституції України проголошує: органи державної влади та органи місцевого самоврядування,їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на квартирному обліку у відділі з питань квартирного обліку та розподілу житла виконавчого комітету Сімферопольської міської ради з 25.07.1997 року ( а.с.13).

Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 26.03.2010 №799 батько позивача ОСОБА_4 був прийнятий на квартирний облік і включений у пільговий список на позачергове отримання житла з членами своєї сім'ї - дочкою ОСОБА_2 (позивачем у справі) та онуком ОСОБА_5 на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ( а.с.108).

Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 25.06.2010 №1705 ОСОБА_4 зі складом сім'ї з трьох осіб включений у контрольний список інвалідів війни першої групи із числа учасників бойових дій на території інших держав ( а.с.140).

20.06.20010 батько позивача помер, у зв'язку з чим рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 21.09.2010 №2584 ОСОБА_2 виключено із списків інвалідів війни і сімей загиблих (померлих) військовослужбовців та залишено у загальній черзі з дати постановки 25.07.1997 року складом сім'ї дві особи.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 визнано протиправними дії виконавчого комітету Сімферопольської міської ради щодо виключення ОСОБА_2 з пільгової черги та переведення її в загальну чергу; відповідача зобов'язано розглянути питання про переведення ОСОБА_2 із загальної черги у пільгову ( 49-52).

Пунктом 13 рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 29.12.2011 №3402 ОСОБА_2 відмовлено у включенні її в список громадян, які мають право на позачергове отримання житла і включені в окремий контрольний список інвалідів війни і сімей загиблих(померлих) військовослужбовців ( а.с.112-11З).

Постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 13.08.2012 визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №2584 від 21.09.2010 в частині, що стосується виключення ОСОБА_2 із списку інвалідів війни і сімей загиблих(померлих) військовослужбовців; ОСОБА_2 поновлено у контрольному списку інвалідів війни та сімей загиблих (померлих) військовослужбовців на право позачергового отримання житла з урахуванням змін в черзі, що відбулись за час порушення до прийняття даного рішення ( а.с.114).

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 постанову Київського районного суду М.Сімферополя від 13.08.2012 залишено без змін ( а.с.71-72).

Таким чином, рішення суду від13.08.2012 набрало чинності.

Частина п'ята статті 124 Конституції України та частина друга статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що рішення суду, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Всупереч цим вимогам закону відповідач не виконав рішення суду від 13.08.2012, яким ОСОБА_2 поновлено у контрольному списку інвалідів війни та сімей загиблих (померлих) військовослужбовців на право позачергового отримання житла, а поновив позивача у списку поза черговиків.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог в частині визнання бездіяльності виконавчого комітету протиправною, визнання незаконним та скасування рішення №2801 від 25.09.2012.

Разом з цим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог про відшкодування майнової шкоди шляхом надання позивачу двокімнатної квартири або сплати вартості такої квартири також не підлягають задоволенню, оскільки квартира може бути надана позивачу у порядку, передбаченому Житловим Кодексом України та Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень, та у зв'язку з недоведеністю факту спричинення відповідачем майнової шкоди позивачу.

У відповідності з частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, скасувати або визнати рішення нечинним.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання рішення №1705 від 25.06.2010 законним і діючим не підлягають задоволенню, оскільки позивачем вибраний неправильний спосіб захисту порушених прав.

Стосовно вимог ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача утриматись від вчинення певних дій по прийняттю будь-яких рішень відносно позивача та її сина, які погіршують їх положення у пільговій черзі судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Але позивач просить суд захистити її права на майбутнє, тобто від порушень, яких не було з боку позивача, тому ці вимоги також є необґрунтованими.

Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди " (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).

Позивачем не вказано у позовній заяві та не надано суду жодних пояснень з приводу того, в чому полягає моральна шкода, яка, на думку позивача, нанесена йому діями відповідача, а також не додано жодних доказів в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що вимога позивача сплатити йому моральну шкоду є необґрунтованою та безпідставною.

Згідно зі статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись статтями 195, 196, п. 3 частини першої статті 198, частиною другою статті 205, статтями 202, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 24.09.2013 у справі №123/1098/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради щодо поновлення ОСОБА_2 у контрольному списку інвалідів війни 1-ої групи складом 2 особи.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 25.09.2012 №2801.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня складення у повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 грудня 2013 р.

Головуючий суддя підпис С.Ю. Яковенко

Судді підпис Т.Р.Лядова

підпис Г.П.Ілюхіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя С.Ю. Яковенко