Ухвала суду № 36031992, 13.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2013 р. Справа № 35060/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс-М» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2010 року у справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс-М» до Державна податкова інспекція в Рівненському районі про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

18.02.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення -рішення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем за результатом проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача по взаємовідносинах з ПП «Західлісбуд» складено акт №8/2/23-141/35659017 від 12.01.2010 року на підставі якого винесено податкові повідомлення - рішення №0000122351/0 від 20.01.2010 року, згідно якого позивачу донараховано податкове зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 54860 грн., в тому числі за основним платежем 36573 грн. та за штрафними санкціями 18287 грн. та №0000132351/0 від 20.01.2010 року, згідно якого позивачу донараховано податкове зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в сумі 68576 грн., в тому числі за основним платежем 45717 грн. та за штрафними санкціями 22859 грн. Просить оскаржувані податкові повідомлення - рішення скасувати, як такі що прийняті всупереч норм законодавства.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2010 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі покликається на те, що в судовому засіданні були представлені всі первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та належні докази про факт використання придбаних матеріалів та робіт в господарській діяльності

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не мав права на віднесення сплаченої на рахунок ПП «Західлісбуд» суми в розмірі 82866 грн. до складу валових витрат IV кварталу 2008 року, та включення до складу податкового кредиту відповідної суми ПДВ - 236573 грн., в тому числі за жовтень 2008 року - 25978 грн., за листопад 2008 року - 8400 грн., за грудень 2008 року - 2195 грн. по податкових накладних, виписаних ПП «Західлісбуд».

Посилання представника позивача в обґрунтування своїх доводів на те, що товарно- матеріальні цінності були в подальшому використані ТОВ «Феніск-М» в рамках здійснення своєї господарської діяльності суд вважає такими, що не спростовують доводів ДПІ в Рівненському районі про нікчемність господарських операцій. А факт списання на будівництво матеріалів, номенклатура яких відповідає, тій номенклатурі, яка визначена у видаткових накладних ПП «Західлісбуд», доводить лише ту обставину, що такі товари були попередньо оприбутковані ТОВ «Фенікс-М», але зовсім не дає змоги встановити джерело їх отримання та, відповідно, не може підтвердити суму валових витрат, понесених позивачем на їх оплату.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позапланова виїзна документальна перевірка позивача була призначена, як перевірка по кримінальній справі №13/105-09, постановою Рівненського міського суду №4-2227/09 від 13.11.2009 року (а.с.84).

Її результати оформлені Актом «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-М» щодо взаємовідносин з ПП «Західлісбуд» код ЄДРПОУ 36179869 за період з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року» (а.с.47- 57).

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000122351/0 від 20.01.2010 року, згідно якого позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 54860 грн., в тому числі за основним платежем - 36573 грн. та за штрафними санкціями - 18287 грн.,

- №0000132351/0 від 20.01.2010 року, згідно якого позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в сумі 68576 грн., в тому числі за основним платежем - 45717 грн. та за штрафними санкціями - 22859 грн.

В основу податкового повідомлення-рішення №0000122351/0 від 20.01.2010 року, покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а в основу податкового повідомлення-рішення №0000132351/0 від 20.01.2010 року покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Вказані висновки, в свою чергу, зроблені на підставі аналізу господарських операцій позивача з ПП «Західлісбуд» і оформлені первинною документацією позивача, копії якої долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення податкових зобов'язань слугували висновки податкового органу про включення до складу валових витрат, видатків по ПП «Західлісбуд», які не підтверджені документально на суму 182866 грн. в IV кварталі 2008 року, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 45717 грн. за IV квартал 2008 року та включення до складу податкового кредиту відповідної суми ПДВ - 236573 грн., .в тому числі за жовтень 2008 року - 25978 грн., за листопад 2008 року - 8400 грн., за грудень 2008 року - 2195 грн. Вказаний висновок, в свою чергу, ґрунтується на тому, що операція з придбання товарів у ПП «Західлісбуд» згідно з усною угодою є нікчемною та безтоварною.

Про виконання усної угоди сторони оформили видаткові накладні №18 від 30.10.2008 року, №603 від 28.11.2008 року, №655 від 26.12.2008 року, №31/101 від 31.10.2008 року (а.с.6-15). Відповідно до вказаних накладних ПП «Західлісбуд» поставило ТОВ «Фенікс-М» товари на суму 116304,00 грн., 50400,00 грн., 13173,00 грн., 39561,60 грн., в т.ч. ПДВ на суму 19384,00 грн., 8400,00 грн., 2195,50 грн., 6593,60 грн., відповідно. На вказану суму ПП «Західлісбуд» виписано податкові накладні №18 від 30.10.2008 року, №603 від 28.11.2008 року, №655 від 26.12.2008 року, №31/101 від 31.10.2008 року (а.с.10-13). Позивач здійснював оплату товарів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП «Західлісбуд» на загальну суму 219438,60 грн., в т.ч. ПДВ 36573,10 грн. (а.с.66-69).

Перевіркою встановлено, що сума сплачених позивачем для ПП «Західлісбуд» коштів без урахування ПДВ, а саме 182866 грн. віднесена до складу валових витрат в IV кварталі 2008 року. Вказані операції відображені позивачем у реєстрах отриманих податкових накладних, а суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту у відповідних періодах: у жовтні 2008 року - 25978 грн., у листопаді 2008 року - 8400 грн., у грудні 2008 року - 2195 грн.

На підтвердження факту отримання товару від ПП «Західлісбуд» позивачем додатково надано витяг з журналу реєстрації виданих довіреностей (а.с.70-72) та копії подорожніх листів вантажного автомобіля (а.с. 129-131).

На підтвердження факту використання придбаних у ПП «Західлісбуд» матеріалів у власній господарській діяльності позивачем надано акти списання та акти приймання виконаних підрядних робіт (а.с. 14-46).

На спростування доводів позивача, податковим органом до матеріалів справи долучено вирок у кримінальній справі №1-386/10 від 25-26 травня 2010 року, яким ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 визнано винними, у тому числі за ч.2 ст.205 КК України (а.с.90-118). На момент розгляду справи судом, вирок вступив в законну силу.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які прпдбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 зазначеної статті, до складу валових витрат включаються суми будь- яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. А згідно з абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковий кредит згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 цієї ж статті, не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що матеріалами справи доведено, що до складу валових витрат позивача у IV кварталі 2008 року включено суми коштів сплачених на користь ПП «Західлісбуд», а податковий кредит позивача за жовтень-грудень 2008 року сформовано в тому числі і на підставі виписаних ПП «Західлісбуд» податкових накладних. В той же час, сама по собі наявність у позивача видаткових та податкових накладних, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до складу валових витрат та податкового кредиту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року. Відповідно до п.2.1 ст.2 даного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. А відповідно до п.2.15 та п.2.16, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

В статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Відповідно до п.3.2 ст.З Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Зокрема, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом ДПА України №143 від 29.03.2003 року зазначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували їх фактичне отримання.

Колегія суддів погоджується з твердженнями відповідача про те, що ПП «Західлісбуд» було створено з метою здійснення незаконної діяльності, що встановлено вироком Рівненського міського суду, яким засуджено, в тому числі і за фіктивне підприємництво осіб, які складали первинні документи від імені, в тому числі і ПП «Західлісбуд», то слід вважати, що такі первинні документи, виписані в адресу ТОВ «Фенікс-М» не мають юридичної сили.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що надані податковим органом на підтвердження безпідставного виникнення у платника податків податкової вигоди, зокрема щодо притягнення до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.205 КК України осіб, які зареєстрували і використовували ПП «Західлісбуд» не для здійснення господарської діяльності, а для оформлення безтоварних операцій з метою конвертації грошових коштів та мінімізації податкових зобов'язань для інших суб'єктів господарювання, та відсутність у позивача доказів на обґрунтування протилежного.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки позивач не мав права на віднесення сплаченої на рахунок ПП «Західлісбуд» суми в розмірі 82866 грн. до складу валових витрат IV кварталу 2008 року, та включення до складу податкового кредиту відповідної суми ПДВ - 236573 грн., в тому числі за жовтень 2008 року - 25978 грн., за листопад 2008 року - 8400 грн., за грудень 2008 року - 2195 грн. по податкових накладних, виписаних ПП «Західлісбуд».

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс-М» залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2010 року у справі №2а-673/10/1770- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І.Запотічний