Ухвала суду № 36030201, 11.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Циганенко А.І.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року справа №805/11144/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Бишова М.В.,

суддів Шальєвої В.А., Компанієць І.Д.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року по адміністративній справі №805/11144/13-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Маріта» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИЛА:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Маріта» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 118 осіб.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на підприємстві мали бути працевлаштовані 5 інвалідів, але фактично, за даними звіту, на підприємстві працювали 3 інваліди, тобто не виконано норматив по створенню 2 робочих місць.

Згідно розрахунку, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році становить 92788,14 грн.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та пункту 4 «Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120% річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення. У зв'язку з цим станом на 23 липня 2013 року сума нарахованої пені складає 1837,44 грн.

На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідача на його користь адміністративно-господарські санкції та пеню в загальній сумі 94625,58 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року відмовлено у задоволенні позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ «Фірма Маріта» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що відповідач не вжив усіх передбачених законодавством заходів задля працевлаштування необхідної кількості інвалідів. Невиконання передбаченого законодавством нормативу працевлаштування інвалідів тягне за собою адміністративно-господарські санкції та нарахування пені.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що дає суду право розглянути справу у відсутність сторін в порядку письмового провадження відповідно до ст.197 ч.1 п.2 КАС України.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 14.04.2011р. №129, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2011р. за №528/19266 (із наступними змінами та доповненнями) є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів України

Згідно п.4 зазначеного Положення, одним із завдань Фонду соціального захисту інвалідів є реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів.

Також, відповідно до п.п.1 п.5 цього Положення, Фонд соціального захисту інвалідів, відповідно до покладених на нього завдань, координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків; збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; обліку зазначених сум адміністративно-господарських санкцій та пені і використання шляхом надання фінансової допомоги, цільової позики, дотацій на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів, забезпечення функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів і державних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів, фінансування заходів, спрямованих на фізкультурно-спортивну реабілітацію інвалідів, фінансування витрат на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку інвалідів та інші заходи, визначені законом.

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до вимог зазначеного Положення, є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів.

14 вересня 1993 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Маріта» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Маріупольської міської ради та йому присвоєно ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13490320.

12 жовтня 2012 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був зроблений запис про включення відомостей про юридичну особу відповідача до ЄДР за номером 1 274 120 0000 001652 (а.с.45-47).

24 квітня 2012 року Маріупольський міський центр зайнятості направив для працевлаштування у відповідача на посаді сторожа ОСОБА_2, якому 26 квітня 2012 року було відмовлено в прийнятті на роботу з підстав зайняття даної вакансії (а.с.92).

26 квітня 2012 року Маріупольський міський центр зайнятості направив для працевлаштування у відповідача на посаді сторожа ОСОБА_3, який 26 квітня 2012 року був прийнятий на роботу за наказом №16-К-МА-002163 (а.с.98, 99, 102).

27 вересня 2012 року за наказом №26-к ОСОБА_4 була прийнята на роботу в якості прибиральниці службових приміщень (а.с.74-79).

03 жовтня 2012 року ОСОБА_5 відповідач відмовив у прийнятті на роботу у зв'язку із зайнятістю вакансії (а.с.93).

26 жовтня 2012 року інспектором відділу кадрів ТОВ «Фірма Маріта» була подана доповідна записка про не вихід на роботу ОСОБА_4 (а.с.80).

05 листопада 2012 року наказом №121 був скасований наказ №26-Х від 27 вересня 2012 року про прийняття на роботу ОСОБА_4 (а.с.95).

22 лютого 2013 року позивачем був зареєстрований «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік» за даними якого середньооблікова кількість інвалідів у відповідача становить 3 особи з необхідних 5. Фактично у 2012 році у відповідача працювало 5 інвалідів (а.с.9,23-24).

Згідно листа №10-3485 від 02.09.2013 р. Маріупольського міського центру зайнятості у 2012 року до ТОВ «Фірма Маріта» було направлено для працевлаштування 13 осіб з обмеженою працездатністю, з числа яких 10 осіб відмовилися від працевлаштування, 2 особам відмовлено підприємством з причини «вакансія зайнята», 1 особа працевлаштована (а.с.64).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ, в редакції Закону України № 406-VII від 4 липня 2013 року, (далі - Закон № 875-ХІІ) законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

За змістом статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 Закону №875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Статтею 19 Закону №875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

У постанові судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 22 грудня 2009 року у справі №21-2151во09 викладено висновок проте, що нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку із скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом №875-ХІІ заходів для працевлаштування останніх, тобто, коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 8 червня 2010 року за винятковими обставинами за скаргою Відкритого акціонерного товариства «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» справу за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Згідно зі статті 2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

На протязі 2012 року відповідач виділяв робочі місця для працевлаштування інвалідів, про що інформував Маріупольський міський центр зайнятості шляхом надання звітів про наявність вакансій та потребу у працівниках за формою №3-ПН та прийняв на роботу інваліда, який був направлений для працевлаштування (а.с.27-39, 98, 99, 102).

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача на те, що відповідач у 2012 році не вжив всіх залежних від нього заходів для працевлаштування інвалідів.

Згідно «Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року №420, яка діяла на момент спірних правовідносин, підприємства повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

За приписами статті 24 Кодексу законів про працю України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Оскільки станом на 03 жовтня 2012 року був виданий наказ №26-К про прийняття на роботу ОСОБА_4 трудовий договір з нею вважався укладеним і вакансії, на заміщення якої була направлена ОСОБА_5 не існувало, у зв'язку із чим відповідач правомірно відмовив у прийнятті на роботу ОСОБА_5 і не був зобов'язаний подавати звіт форми №3-ПН за жовтень 2012 року.

Відповідач правомірно відмовив у працевлаштуванні ОСОБА_2, оскільки на день його звернення на підприємство вакансія була зайнята іншим інвалідом, а чинним законодавством не встановлено пріоритету для працевлаштування інвалідів в залежності від дати видачі їм направлення на працевлаштування.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відповідач вимоги закону виконав та в його діях немає складу правопорушення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року по адміністративній справі №805/11144/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року по адміністративній справі №805/11144/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Колегія суддів: Бишов М.В.

Шальєва В.А.

Компанієць І.Д.