Постанова № 36030122, 05.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2013 року 10:57 № 826/17790/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Галак А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства фірма «Ковальов і К»до про Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві скасування постанови від 17.10.2013 року про накладення штрафу

за участю:

від позивача - ОСОБА_2;

від відповідача - Коваль В.В.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірма «Ковальов і К» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, в якому просить суд скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 17.10.2013 року, винесену у виконавчому провадженні № 39501032 про накладення штрафу на посадову особу - директора ПП фірма «Ковальв і К» у розмірі 680,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» 17 жовтня 2013 року винесено постанову про накладення штрафу, а тому вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/17790/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 05 грудня 2013 року позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 05 грудня 2013 року проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що постанову від 17 жовтня 2013 року про накладення штрафу винесено правомірно та у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржником у виконавчому провадження (позивачем у зазначеній справі) не виконано рішення суду.

У судовому засіданні 05 грудня 2013 року відмовлено у задоволенні клопотання Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про залучення останньої до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

27 серпня 2013 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 39501032 на підставі наказу № 5011-30/14048-2012, виданого 18 лютого 2013 року господарським судом міста Києва про зобов'язання Приватного підприємства «Ковальов і К» за власний рахунок привести самовільно реконструйований комплекс будівель до попереднього стану шляхом знесення самовільно прибудованих приміщень на вул. Кіквідзе, 37-б у Печерському районі міста Києва.

Вказаною постановою зобов'язано позивача (боржника у виконавчому провадженні № 39501032) самостійно виконати постанову протягом 7 днів з дати винесення постанови.

Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено представником відповідача у судовому засіданні, у зв'язку з не надходженням до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві зворотнього повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме про вручення постанови про відкриття виконавчого провадження № 39501032 від 27 серпня 2013 року, державний виконавець 01 жовтня 2013 року виїхав за місцем знаходження боржника та вручив копію постанови директору підприємства.

Отримання директором позивача копії постанови про відкриття виконавчого провадження 01 жовтня 2013 року підтверджується матеріалами виконавчого провадження № 39501032, долученими до матеріалів справи та не заперечувалось і представником позивача в судовому засіданні.

15 жовтня 2013 року головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Коваль В.В. надіслав на адресу позивача вимогу державного виконавця, в якій зобов'язав позивача (боржника у виконавчому провадженні № 39501032) виконати вимоги наказу № № 5011-30/14048-2012 від 18.02.2013 року господарського суду міста Києва в строк до 22 жовтня 2013 року та попередив про застосування вимог статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» за не виконання вимоги державного виконавця.

Вказана вимога 17 жовтня 2013 року була отримана директором Приватного підприємства фірми «Ковальов і К» Ковальовим В. В., про що міститься відмітка на звороті вказаної вимоги.

Також, згідно акта державного виконавця від 17 жовтня 2013 року, останнім було встановлено, що станом на день виходу за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 37-Б рішення суду не виконано.

17 жовтня 2013 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві на підставі статей 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу на позивача (боржника у виконавчому провадженні № 39501032) у розмірі 680,00 грн.

Зазначену постанову про накладення штрафу від 17 жовтня 2013 року позивач отримав 29 жовтня 2013 року, що сторонами в судовому засіданні не заперечувалось.

Позивач, вважаючи постанову від 17 жовтня 2013 року про накладення штрафу незаконною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з зазначеним позовом для захисту своїх прав.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною першою статті 17 зазначеного Закону передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частинами 1 та 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав (частина 3 статті 75 Закону).

Відповідно до частини першої статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обов'язки боржника у виконавчому провадженні.

Так, згідно частини шостої статті 12 вказаного Закону боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Отже, оскільки позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження 01 жовтня 2013 року й станом на 17 жовтня 2013 року наказ № 5011-30/14048-2012, виданий 18 лютого 2013 року господарським судом міста Києва позивачем у добровільному порядку виконано не було, суд приходить до висновку, що відповідачем 17 жовтня 2013 року правомірно винесено постанову про накладення на позивача (боржника у виконавчому провадженні № 39501032) штрафу у розмірі 680,00 грн.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання позивача на ту обставину, що у вимозі державного виконавця від 15 жовтня 2013 року встановлено строк її виконання до 22 жовтня 2013 року, оскільки санкція до позивача (боржника у виконавчому провадженні № 395010352) застосована відповідно до статті 89 Закону України «Про виконавче провадження», а відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця передбачена статтею 90 зазначеного Закону.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем штраф застосовано правомірно, а розмір штрафу відповідає розміру, визначеному статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Згідно частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки відповідачем свідки не залучалися й судова експертиза не проводилася, судові витрати з позивача стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Приватного підприємства фірма "Ковальов і К" до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови від 17 жовтня 2013 року про накладення штрафу залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.П. Катющенко