Постанова № 36030101, 06.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 грудня 2013 року № 826/17200/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Катющенка В.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Студіо Модерна» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві Заступника начальника відділу ринкового нагляду Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві Сомика Богдана Ярославовича про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Студіо Модерна» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Студіо Модерна») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві (далі по тексту - відповідач 1, Інспекція) та Заступника начальника відділу ринкового нагляду Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві Сомика Богдана Ярославовича (далі по тексту - відповідач 2, Сомик Б.Я.), у якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

1) визнати протиправними дії відповідачів щодо проведення позапланової перевірки характеристик продукції встановленим вимогам;

2) визнати протиправними дії відповідачів щодо складення акту перевірки характеристик продукції від 24 жовтня 2013 року №000166, протоколу №000096 про виявлене (і) порушення вимог статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» від 24 жовтня 2013 року та щодо складання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 25 жовтня 2013 року №000050;

3) визнати протиправним та скасувати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 25 жовтня 2013 року №000050.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначає, що строк, визначений для проведення позапланової перевірки та надання запитуваних під час її проведення документів, визначений без додержання принципу розумності. Крім того, позивач не отримав свій примірник акта перевірки, що позбавило його можливості викласти зауваження щодо проведеної перевірки. Також позивач наполягає, що виявлені під час перевірки порушення відсутні, а отже оскаржуване ним рішення підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2013 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судових засіданнях представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у позові та додаткових поясненнях до позовної заяви від 13 та 21 листопада 2013 року, у яких посилався на невідповідність встановленої законом процедури проведення перевірки.

Представник відповідача 1 та відповідач 2 проти задоволення позову заперечували з огляду на його необґрунтованість.

У порядку частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України представники сторін надали суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, що стало підставою для постановлення судом ухвали про перехід до розгляду справи в письмовому провадженні.

Враховуючи наведене, в судовому засіданні 26 листопада 2013 року суд ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі наказу № 495 від 23.10.2013 року, направлення № 000312 від 23.10.2013 року у відношенні позивача 24.10.2013 року здійснено позапланову виїзну перевірку характеристик продукції, що вводиться в обіг позивачем, вимогам технічних регламентів, Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки характеристик продукції № 000166 від 24.10.2013 року та протокол № 000096 від 24.10.2013 року, в яких зафіксовані виявлені порушення, а саме: введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, а саме: на продукції, яка була об'єктом перевірки, відсутній національний знак відповідності та технічна документація в обсязі, передбаченому Технічними регламентами, дія яких розповсюджується на неї.

На підставі акта перевірки характеристик продукції Інспекцією прийнято проект рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №000050 від 25.10.2013 року, яким обмежено надання продукції на ринку, шляхом приведення її у відповідність із встановленими вимогами та тимчасово заборонено надання продукції на ринку.

Вважаючи дії відповідачів під час проведення перевірки, складення зазначених вище акта перевірки характеристик продукції, протоколу та рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, який встановлює правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції є Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010р. №2735-VІ з наступними змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон України від 02.12.2010р. №2735-VІ).

Відповідно до визначень, які закріплені у статті 1 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ, органом державного ринкового нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, що визначається відповідно до цього Закону (далі - орган ринкового нагляду). У разі якщо орган ринкового нагляду здійснює визначені цим Законом та Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» повноваження також через свої територіальні органи, термін «орган ринкового нагляду» позначає також його територіальні органи.

Під державним ринковим наглядом (далі - ринковий нагляд) Закон розуміє діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Сферою дію зазначеного Закону є відносини щодо:

- здійснення ринкового нагляду за продукцією, що охоплюється встановленими вимогами, крім видів продукції, зазначених у частині п'ятій цієї статті;

- здійснення контролю всієї продукції, крім видів продукції, зазначених у частині п'ятій цієї статті.

Права та обов'язки суб'єктів господарювання, повноваження органів ринкового нагляду, також врегульовані нормами Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ.

Так, положеннями статті 11 названого Закону закріплено, що з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності проводять, зокрема, перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування); приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень; вживають у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог.

На реалізацію наданих повноважень посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, мають право:

1) проводити у випадках і порядку, визначених цим Законом, документальні перевірки та обстеження зразків продукції, відбирати зразки продукції і забезпечувати проведення їх експертизи (випробування);

2) безперешкодно відвідувати, за умови пред'явлення службового посвідчення та посвідчення (направлення) на проведення перевірки, у будь-який час протягом часу роботи об'єкта:

а) торговельні та складські приміщення суб'єктів господарювання і місця, зазначені у пункті 2 частини дев'ятої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок характеристик продукції і перевірок стану виконання суб'єктами господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

б) місця, зазначені в пункті 3 частини дев'ятої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок додержання вимог щодо представлення продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, перевірок характеристик продукції та перевірок виконання суб'єктами господарювання приписів і рішень відповідно до частини п'ятої статті 26 цього Закону;

в) місця, зазначені в пункті 4 частини дев'ятої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок характеристик продукції;

3) вимагати від суб'єктів господарювання надання документів і матеріалів, необхідних для здійснення ринкового нагляду, одержувати копії таких документів і матеріалів. У разі якщо оригінали таких документів і матеріалів складені іншою мовою, ніж мова діловодства та документації державних органів, на вимогу органів ринкового нагляду суб'єкти господарювання зобов'язані за власний рахунок забезпечити їх переклад мовою діловодства та документації державних органів в обсязі, необхідному для здійснення ринкового нагляду;

4) вимагати від посадових осіб суб'єктів господарювання та фізичних осіб - підприємців надання у погоджений з ними строк усних чи письмових пояснень з питань, що виникають під час проведення перевірок і вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

5) складати акти перевірок та застосовувати в установленому законом порядку штрафні санкції до суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» та встановлених вимог;

6) складати на основі актів перевірок протоколи про адміністративні правопорушення у сфері здійснення ринкового нагляду та розглядати справи про відповідні адміністративні правопорушення згідно із законом України;

7) залучати у разі потреби в установленому порядку до здійснення ринкового нагляду працівників наукових установ та фахівців. На осіб, які залучені в установленому порядку до здійснення ринкового нагляду, поширюються обов'язки, визначені пунктами 1 - 5 частини першої статті 17 цього Закону;

8) вимагати від посадових осіб суб'єктів господарювання та фізичних осіб - підприємців припинення дій, які перешкоджають здійсненню заходів ринкового нагляду, а в разі їх відмови від припинення таких дій - звертатися до органів внутрішніх справ за допомогою у здійсненні законної діяльності з ринкового нагляду.

У той же час, відповідно до статті 17 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ названі посадові особи зобов'язані:

1) додержуватися вимог цього Закону, Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» та виданих відповідно до них нормативно-правових актів;

2) об'єктивно та неупереджено здійснювати ринковий нагляд і контроль продукції у межах повноважень, визначених законами України;

3) дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб'єктами господарювання та декларантами;

4) не перешкоджати під час вжиття заходів ринкового нагляду і контролю продукції здійсненню господарської діяльності;

5) забезпечувати відповідно до вимог цього Закону конфіденційність інформації, одержаної під час здійснення ринкового нагляду і контролю продукції;

6) пред'являти службові посвідчення, а посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, - також посвідчення (направлення) на проведення перевірки;

7) ознайомлювати керівників суб'єктів господарювання, їх заступників або уповноважених ними осіб, фізичних осіб - підприємців та декларантів з результатами перевірок, проведених у межах ринкового нагляду і контролю продукції, у строки, передбачені законодавством.

Аналізуючи наведені вище приписи Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про наявність у посадових осіб Інспекції повноважень щодо здійснення заходів ринкового нагляду.

Щодо дотримання відповідачами порядку проведення позапланової перевірки, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до статті 22 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ заходами ринкового нагляду є:

1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування);

2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку; б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції;

3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

Порядок проведення перевірок характеристик продукції врегульований статтею 23 названого Закону, в якій зазначено, що під час перевірок характеристик продукції проводяться документальні перевірки, у разі необхідності - обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, - відбір та експертиза (випробування) зразків продукції.

Органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові, - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Під час таких перевірок перевіряються характеристики лише того виду продукції, що є предметом перевірки.

Згідно частини 5 названої статті, перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, що видаються та оформляються відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази та посвідчення (направлення) видаються і оформляються невідкладно.

Перевірка характеристик продукції може бути невиїзною (за місцезнаходженням органу ринкового нагляду) або виїзною. У разі потреби органи ринкового нагляду для перевірки характеристик продукції можуть поєднувати невиїзні та виїзні перевірки.

Зокрема, під час невиїзної перевірки характеристик продукції у випадках, передбачених цим Законом, перевірці підлягають такі документи (їх копії) та інформація:

1) декларація про відповідність;

2) супровідна документація, що додається до відповідної продукції (включаючи інструкцію щодо користування продукцією);

3) загальний опис продукції та схема (креслення) конструкції виробу, а також повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом;

4) документи щодо системи якості чи системи управління якістю;

5) висновки експертиз та протоколи випробувань зразків відповідної продукції, відібраних (узятих) у межах здійснення ринкового нагляду і контролю продукції;

6) документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація тощо);

7) документи і матеріали щодо стану виконання суб'єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, у тому числі в межах моніторингу дій суб'єктів господарювання, що вживаються ними для вилучення відповідної продукції з обігу та/або її відкликання;

8) повідомлення та інша інформація, надана суб'єктами господарювання, органами доходів і зборів, органами з оцінки відповідності згідно з положеннями цього Закону та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції»;

9) інші документи та матеріали, звернення, одержані органами ринкового нагляду відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

Особливості проведення перевірок характеристик продукції у її розповсюджувачів та виробників визначені статтями 24 та 25 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ відповідно.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ під час проведення перевірки характеристик продукції у її виробників:

1) на початковому етапі перевірки об'єктами перевірки є:

а) наявність на продукції Національного знака відповідності (у тому числі ідентифікаційного коду призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення Національного знака відповідності;

б) наявність супровідної документації, що має додаватися до відповідної продукції (зокрема інструкції щодо користування продукцією), етикетки, маркування, інших позначок, якщо це встановлено нормативно-правовими актами (у тому числі технічними регламентами), та їх відповідність встановленим вимогам;

в) наявність декларації про відповідність, якщо її складення передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, а також відповідність такої декларації встановленим вимогам;

г) загальний опис продукції та схема (креслення) конструкції виробу;

2) на наступних етапах перевірки можуть бути проведені:

а) обстеження зразків відповідної продукції;

б) у разі якщо є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам: перевірка повного складу технічної документації на відповідну продукцію, передбаченого технічним регламентом; перевірка документів щодо системи якості чи системи управління якістю, якщо їх надання передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції.

Також приписами названого Закону закріплені повноваження органів, які здійснюють контроль продукції. Зокрема, у статті 37 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ зазначено, що контроль продукції здійснюється щодо продукції, заявленої у режим імпорту, реімпорту або будь-який інший митний режим, що передбачає вільний обіг цієї продукції на митній території України.

Під час контролю продукції органи доходів і зборів проводять документальні перевірки та вибіркові обстеження зразків продукції на таких підставах:

1) згідно із секторальними планами ринкового нагляду;

2) у разі одержання за допомогою системи оперативного взаємного сповіщення про продукцію, що становить серйозний ризик, інформації про таку продукцію;

3) за повідомленнями органів ринкового нагляду про продукцію, що не відповідає встановленим вимогам, наданими відповідно до частин шостої і сьомої цієї статті.

Контроль продукції здійснюється в зонах митного контролю.

Під час документальної перевірки перевірці підлягає документація в паперовій або електронній формі, що має супроводжувати продукцію при наданні її на ринку відповідно до встановлених вимог, у тому числі декларація про відповідність.

Крім того, під час обстеження зразків продукції перевірці підлягає наявність на продукції Національного знака відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення Національного знака відповідності.

Відповідно до статті 38 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ орган доходів і зборів призупиняє митне оформлення продукції, пред'явленої для митного контролю та митного оформлення, у разі якщо за результатами документальної перевірки та/або вибіркового обстеження зразків продукції, проведених цим органом, виявлено:

1) що характеристики продукції дають підстави вважати, що ця продукція за умови її належного встановлення, технічного обслуговування та використання становить серйозний ризик суспільним інтересам;

2) відсутність:

а) документації в паперовій або електронній формі, яка має супроводжувати продукцію при наданні її на ринку відповідно до встановлених вимог;

б) маркування продукції Національним знаком відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції;

3) неналежне застосування Національного знака відповідності.

У рішенні про призупинення митного оформлення зазначаються конкретні партії продукції певної марки (моделі, артикулу, модифікації) або окремі вироби, митне оформлення яких призупиняється.

Частинами 5 та 6 зазначеної статті закріплено, що орган доходів і зборів повідомляє орган ринкового нагляду, до сфери відповідальності якого належить здійснення ринкового нагляду щодо відповідного виду продукції, про призупинення митного оформлення такої продукції. У повідомленні органу доходів і зборів зазначаються: продукція, митне оформлення якої призупинено, причини та строк, на який призупинено митне оформлення, найменування і місцезнаходження виробника, уповноваженого представника (за наявності) та імпортера продукції, а також інша необхідна інформація, яка засвідчує факт порушення.

На підставі повідомлення органу доходів і зборів відповідний орган ринкового нагляду проводить перевірку характеристик продукції, митне оформлення якої призупинено. За необхідності може бути проведено виїзну перевірку характеристик продукції в місці її зберігання під митним контролем. Зазначена перевірка проводиться з урахуванням інформації, що міститься у повідомленні органу доходів і зборів про призупинення митного оформлення продукції.

Заходи щодо продукції, митне оформлення якої було призупинено за результатами контролю продукції визначені у статті 40 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ. Так, у частині 2 зазначеної статті закріплено, якщо орган ринкового нагляду, якому надано повідомлення про призупинення митного оформлення продукції, встановив, що ця продукція не відповідає встановленим вимогам, він вживає належних заходів, передбачених цим Законом, що можуть включати заборону введення такої продукції в обіг. У разі прийняття рішення про заборону введення продукції в обіг відповідний орган ринкового нагляду звертається до органу доходів і зборів, що призупинив митне оформлення, з вимогою не випускати таку продукцію у вільний обіг та внести до рахунка-фактури (інвойсу) чи будь-якого іншого відповідного документа, що супроводжує цю продукцію при введенні її в обіг, або до електронної інформаційної системи органів доходів і зборів позначення такого змісту: «Продукція не відповідає встановленим вимогам - випуск у вільний обіг заборонено відповідно до Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Саме на підставі наведених положень Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ Київською міжрегіональною митницею Міндоходів 22.10.2013 року було прийнято рішення про призупинення митного оформлення продукції за результатами контролю продукції, в якому зазначено, що за результатами митного огляду зазначених у рішенні товарів встановленого відсутність на них маркування національним знаком відповідності.

Про прийняття зазначеного рішення Київська регіональна митниця Міндоходів повідомила відповідача, що, як зазначив відповідач 2 під час розгляду справи, і стало підставою для проведення позапланової перевірки позивача.

Однак, повідомлення про прийняття такого рішення Київською міжрегіональною митницею Міндоходів надійшло до відповідача лише 24.10.2013 року, що підтверджується його копією зі штемпелем Інспекції про реєстрацію вхідної кореспонденції (а.с. 38 том 3). У той же час, наказ «Про проведення позапланової перевірки» №495 підписаний начальником Інспекції 23.10.2013 року, тобто до моменту отримання відповідачем 1 повідомлення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про призупинення митного оформлення продукції позивача.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до частини 5 статті 10 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ повноваження та порядок діяльності органів ринкового нагляду, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, встановлюються цим Законом, законами України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами України.

У статті 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007р. №877-V з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 05.04.2007р. №877-V) закріплено принципи здійснення державного нагляду (контролю), одним з яких є наявність підстав, визначених законом, для здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно частини 1 статті 6 названого Закону підставами для здійснення позапланових заходів є:

- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;

- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення;

- неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Отже, з наведених приписів вбачається, що позаплановий захід, проведений у зв'язку з надходженням до контролюючого органу звернення фізичної або юридичної особи про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства, може бути проведений виключно у разі наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

В силу наведених вище приписів Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ відповідні вимоги розповсюджуються і на позапланові перевірки з питань здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції.

Однак, ані до заперечень проти позову, ані під час розгляду справи судом, відповідачі не надали докази на підтвердження отримання Інспекцією згоди центрального органу виконавчої влади на проведення позапланової перевірки позивача.

Наведене, на думку суду, свідчить про порушення відповідачем 1 приписів чинного законодавства України під час прийняття та оформлення рішення про проведення позапланової перевірки та є підставою для визнання протиправними дій відповідачів щодо проведення позапланової перевірки характеристик продукції встановленим вимогам і складення акта перевірки характеристик продукції від 24 жовтня 2013 року №000166 за її результатами.

Такі висновку суду узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 20 вересня 2012 року у справі № К/9991/8180/11, від 16 травня 2013 року № К/9991/42474/12, від 08 серпня 2013 року № К/800/28642/13 та від 19 вересня 2013 року № К/9991/74258/11.

Розглядаючи питання щодо допущення позивачем виявлених під час проведення перевірки порушень, суд приходить до наступного.

Так, як вбачається зі змісту акта перевірки характеристик продукції від 24 жовтня 2013 року №000166, в ході перевірки встановлено, що на продукції, перелік якої зазначено в акті перевірки під номерами 1-3, відсутній національний знак відповідності. Крім того, ТОВ «Студіо Модерна» не надано технічну документацію на зазначену продукцію в обсязі, передбаченому Технічними регламентами, дія яких поширюється на таку продукцію, згідно із положеннями статті 29 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ є невідповідністю продукції встановленим вимогам.

Відповідно до приписів пункту 6 частини 1 статті 15 та абзацу 4 частини 5 статті 44 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ відповідачем 2 складено протокол №000096 про виявлене (і) порушення вимог статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» від 24.10.2013 року.

Зі змісту зазначеного протоколу вбачається, що його складено у зв'язку з виявленням порушення, яке полягає у тому, що ТОВ «Студіо Модерна» вводить в обіг продукцію, яка не відповідає встановленим вимогам, а саме на продукції, яка була об'єктом перевірки, відсутній національний знак відповідності та технічна документація в повному обсязі, передбаченому Технічними регламентами, дія яких розповсюджується на неї, за що передбачена відповідальність згідно з пунктом 2 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

У той же час, відповідно до частини 2 статті 1 названого Закону термін «введення продукції в обіг» у ньому вживається у значенні, визначеному Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» від 02.12.2010р. №2736-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 02.12.2010р. №2736-VI) під введенням продукції в обіг слід розуміти перше надання продукції на ринку України.

Аналіз приведеної правової норми дає підстави для висновку, що дії по введенню продукції в обіг полягають у представленні (випуску) на ринок України такої продукції. На підтвердження чого також свідчить стаття 227 Кримінального кодексу України, в якій поняття введення в обіг та випуск на ринок ототожнені, а також положення Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII, в якому під введенням продукції в обіг розуміються дії суб'єкта господарювання, спрямовані на виготовлення або ввезення на митну територію України продукції з подальшою самостійною або опосередкованою реалізацією на території України; Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» від 14.01.2000 № 1393-XIV, в якому міститься визначення поняття «введення продукції в обіг» як виготовлення або ввезення на митну територію України продукції з наступною її реалізацією на території України, а також Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 № 2406-III, в якому під введенням продукції в обіг розуміється виготовлення або ввезення на митну територію України продукції з наступною самостійною або опосередкованою її реалізацією на території України.

Отже, під введенням продукції в обіг слід розуміти комплекс дій, які, зокрема, полягають у ввезенні на митну територію України продукції та її розповсюдження.

Однак, на момент ввезення продукції до України, тобто під час її перебування під митним контролем, підстави стверджувати про представлення відповідної продукції на ринку України шляхом розповсюдження, відсутні, що свідчить про відсутність підстав для складання протоколу про виявлене порушення, оскільки дії, які є складом правопорушення, відповідним суб'єктом господарювання не вчинені.

Проте, відповідні положення чинного законодавства відповідачем 2 під час складання 24.10.2013 року протоколу №000096 враховані не були.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача 2 щодо складання протоколу №000096 про виявлене (і) порушення вимог статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» від 24.10.2013 року.

Перевіряючи правомірність дій під час складання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 25.10.2013 року №000050, а також законність та обґрунтованість самого рішення, суд приходить до наступного.

Як зазначено вище, заходами ринкового нагляду, зокрема, є обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають:

а) обмеження надання продукції на ринку;

б) заборону надання продукції на ринку;

в) вилучення продукції з обігу;

г) відкликання продукції.

Застосування обмежувальних (корегувальних) заходів щодо продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, у тому числі якщо порушено вимоги щодо застосування та нанесення Національного знака відповідності, складання декларації про відповідність, надання технічної документації визначено статтею 29 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ.

Так, у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

У той же час, відповідно до статті 30 названого Закону обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом:

1) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно з частинами першою і третьою статті 29 цього Закону);

2) тимчасової заборони надання продукції на ринку.

Обмеження надання продукції на ринку, визначені у пункті 1 частини першої цієї статті, застосовуються органами ринкового нагляду у випадках, передбачених цим Законом, якщо існує можливість приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами. Зазначені обмеження можуть застосовуватися до продукції, що надається на ринку, у тому числі тієї, що зберігається на складах виробників (імпортерів), та/або продукції, що перебуває у споживачів (користувачів).

Тимчасова заборона надання продукції на ринку застосовується органами ринкового нагляду у разі прийняття ними рішення про:

1) відбір зразків продукції для проведення їх експертизи (випробування) - на строк проведення експертизи (випробування);

2) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами - на строк дії відповідного обмеження.

Тимчасова заборона надання продукції на ринку запроваджується одночасно з прийняттям рішень, зазначених у цій частині.

Однак, відповідно до частини 6 статті 30 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ органами ринкового нагляду у випадках, передбачених Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», можуть також застосовуватися обмеження введення в обіг або розповсюдження продукції.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що такі обмежувальні (корегувальні) заходи, як обмеження надання продукції на ринку, шляхом приведення її у відповідність із встановленими вимогами та тимчасової заборони надання продукції на ринку, можуть бути застосовані виключно щодо продукції, що надається на ринку.

У разі ж відсутності такої продукції на ринку, але ввезення її на митну територію України з метою розповсюдження контролюючим суб'єктом має бути винесено рішення про застосування обмеження введення в обіг або розповсюдження продукції, що прямо передбачено частиною 6 статті 30 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ.

Застосування саме таких обмежувальних заходів повністю відповідає меті ринкового нагляду, оскільки забезпечить неможливість потрапляння на ринок України товарів, які ввозяться до України, до проведення органами з оцінки відповідності їх перевірки щодо відповідності продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї.

Крім того, суд звертає увагу, що виключно органи з оцінки відповідності, які визначені органами державної влади України, мають право перевіряти відповідність продукції вимогам технічних регламентів, які на неї поширюються, що підтверджується нанесенням на таку продукції національного знаку відповідності із ідентифікаційним номером цього органу згідно з державним реєстром таких органів.

Отже є очевидним, що для проведення перевірки відповідність продукції вимогам технічних регламентів та нанесення на неї національного знаку відповідності, така продукція має бути ввезена на митну територію України та надана для такої перевірки органу з оцінки відповідності.

Також під час розгляду справи відповідачами не надано доказів на підтвердження відсутності на продукції, яка підлягала перевірці, національного знаку відповідності. У той час, як позивачем надано фото упаковок продукції, на яких зображено національний знак відповідності, нанесений відповідно до вимог Правил застосування національного знака відповідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року № 1599.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання дій відповідача 1 щодо складання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 25.10.2013 року №000050 протиправними та визнання протиправним і скасування цього рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачами не доведено правомірність оскаржуваних позивачем дій та рішення.

Разом з тим, з акта перевірки характеристик продукції від 24 жовтня 2013 року №000166 та протоколу №000096 про виявлене (і) порушення вимог статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» від 24 жовтня 2013 року вбачається, що останні складені саме відповідачем 2, з огляду на що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача 1 по складанню зазначених акта та протоколу.

Крім того, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 25 жовтня 2013 року №000050 не складалось відповідачем 2, а складено саме відповідачем 1, з огляду на що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача 2 щодо складання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 25 жовтня 2013 року №000050.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

На стягненні судових витрат представник позивача ні у позовній заяві, ні в судовому засідання не наполягав.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Студіо Модерна» задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві та Заступника начальника відділу ринкового нагляду Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві Сомика Богдана Ярославовича щодо проведення позапланової перевірки характеристик продукції встановленим вимогам.

Визнати протиправними дії Заступника начальника відділу ринкового нагляду Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві Сомика Богдана Ярославовича щодо складення акта перевірки характеристик продукції від 24 жовтня 2013 року №000166 та протоколу №000096 про виявлене (і) порушення вимог статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» від 24 жовтня 2013 року.

Визнати протиправними дії Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві щодо складання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 25 жовтня 2013 року №000050.

Визнати протиправним та скасувати рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 25 жовтня 2013 року №000050.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.П. Катющенко