Постанова № 36030039, 25.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25 листопада 2013 року 15 год. 39 хв. № 826/15551/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Чупринко Н.І., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Екоексперт" до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 25 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 30 вересня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Екоексперт" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (також далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 21 червня 2013 року № 0000642220 та № 0000652220 (також далі - оскаржувані рішення), а також наказу відповідача від 22 травня 2013 року № 885 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" (також далі - оскаржуваний наказ).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам. До того ж, перевірку відповідачем проведено з порушенням податкового законодавства, чим порушено права та інтереси позивача.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 14 жовтня 2013 року. Пояснила, що оскаржувані рішення та наказ є правомірними, а тому не підлягають скасуванню, оскільки складені та оформлені відповідачем у чіткій відповідності до податкового законодавства та на законних підставах.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 22 по 28 травня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 28 травня 2013 року складено акт № 1989/22-205/35016653 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог

податкового законодавства по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Метрос", товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна компанія "Інтерпрайм Груп" та товариством з обмеженою відповідальністю "Артель В.М." (також далі - скорочені назви організаційно-правових форм) за період із 01 липня 2011 року по 30 вересня 2012 року (також далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 452875,00 грн., у тому числі за: ІІІ квартал 2011 року - 162725,00 грн.; ІІ квартал 2012 року - 252877,00 грн.; ІІІ квартал 2012 року - 19973,00 грн., чим порушено підпункти 139.1.6, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (також далі - ПК України);

- занижено податок на додану вартість (також далі - ПДВ) у загальному розмірі 417833,00 грн., у тому числі за: вересень 2011 року - 141500,00 грн.; травень 2012 року - 126333,00 грн.; червень 2012 року - 125000,00 грн.; липень 2012 року - 25000,00 грн., чим порушено п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України.

Листом відповідача від 21 червня 2013 року № 634/10/22-2-14 позивача повідомлено, що при складанні висновків акту перевірки допущено технічну помилку, яка не вплинула на визначення податкових зобов'язань. Вірним є висновок про заниження позивачем податку на прибуток у загальному розмірі 452875,00 грн., у тому числі за: ІІІ квартал 2011 року - 162725,00 грн.; ІІ квартал 2012 року - 263900,00 грн.; ІІІ квартал 2012 року - 26250,00 грн.

На підставі акту перевірки, 21 червня 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0000642220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 417833,00 грн. за основним платежем та у розмірі 104458,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000652220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 452875,00 грн. за основним платежем та у розмірі 72537,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду скарг в адміністративному (досудовому) порядку, оскаржувані рішення залишені без змін.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень та наказу, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, відповідно до підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпункту 78.1.1 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що перевірку позивача проведено на підставі оскаржуваного наказу, оформленого у зв'язку з надходженням до відповідача результатів перевірок інших платників податків - контрагентів позивача.

Копії оскаржуваного наказу та направлення на перевірку від 22 травня 2013 року № 757/22-214 направлено позивачу рекомендованим повідомленням із врученням поштового відправлення, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями фіскального чеку, який свідчить про надання послуг поштового зв'язку, та такого повідомлення.

Викладені обставини, за переконанням суду, свідчать про правомірність проведення відповідачем перевірки позивача.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ ґрунтується на виявленому під час перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентах - ТОВ "Метрос", ТОВ "МК "Інтерпрайм Груп", ТОВ "Артель В.М.".

За переконанням відповідача та його представників, ТОВ "Метрос", ТОВ "МК "Інтерпрайм Груп" та ТОВ "Артель В.М." не можуть здійснювати легальну фінансово-господарську діяльність, метою якої є отримання економічних наслідків, оскільки вказані товариства мають ознаки "фіктивності". Викладені обставини також свідчать про те, що складені між позивачем та ТОВ "Метрос", ТОВ "МК "Інтерпрайм Груп", ТОВ "Артель В.М." документи бухгалтерської та податкової звітності не можуть бути підставою для формування, зокрема позивачем, даних податкового обліку.

В акті перевірки зазначено, що згідно з інформацією, яка міститься у листі слідчого відділу державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби від 29 березня 2013 року № 3073/04, вказаним відділом здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32012110030000004 за фактом фіктивного підприємництва шляхом придбання (створення) суб'єктів господарювання (юридичних осіб), у тому числі ТОВ "Метрос", ТОВ "МК "Інтерпрайм Груп" та ТОВ "Артель В.М.".

Досудовим розслідуванням виявлено, що у період 2010-2011 років невстановлені слідством особи придбали (створили) на території міста Києва суб'єкти господарювання (юридичні особи), у тому числі ТОВ "Метрос", ТОВ "МК "Інтерпрайм Груп" та ТОВ "Артель В.М.", з метою прикриття незаконної діяльності, яка направлена на здійснення господарських операцій із переведення безготівкових коштів у готівку, формування валових витрат та податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності без

фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів (виконання робіт, надання послуг), та протягом 2010-2012 років здійснювали вказану незаконну діяльність.

Крім того, за рахунок проведення розрахункових псевдооперацій, позивач незаконно сформував податковий кредит та витрати, які фактично "купив" у ТОВ "Метрос", ТОВ "МК "Інтерпрайм Груп" та ТОВ "Артель В.М.", тим самим незаконно занизив розмір податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету. Кошти, які перераховувались позивачем у рахунок сплати за вказані послуги, незаконно обготівковувались з банківських рахунків та повертались позивачу.

Відповідно до ст. 55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

У постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року у справі № 21-1258во09 зазначено, що необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв'язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки "фіктивності".

У матеріалах справи міститься копія вироку Деснянського районного суду міста Києва від 16 серпня 2013 року у справі № 754/13231/13-к, зі змісту якого вбачається, що засновника та директора ТОВ "МК "Інтерпрайм Груп" визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України (також далі - КК України).

Як вбачається зі змісту вироку, у листопаді 2011 року вказана особа, діючи спільно з невстановленою слідством особою, вчинила фіктивне підприємництво шляхом придбання, у тому числі ТОВ "МК "Інтерпрайм Груп", з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у переведенні безготівкових коштів у готівку, шляхом документального оформлення господарських псевдооперацій, а також незаконного формування податкового кредиту та валових витрат на користь суб'єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки, у тому числі позивача, ТОВ "Артель В.М." та ТОВ "Метрос".

Крім того, вироком Деснянського районного суду міста Києва від 25 червня 2013 року у справі № 754/9941/13-к директора та засновника ТОВ "Метрос" визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 та ч. 3 ст. 358 КК України.

Зі змісту вироку вбачається, що у серпні 2011 року вказана особа придбала ТОВ "Метрос" для використання з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у наданні послуг іншим суб'єктам підприємницької діяльності з переводу безготівкових коштів у готівку шляхом здійснення незаконних господарських операцій, формування валових витрат та податкового кредиту іншим суб'єктам господарювання без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів (виконання робіт, надання послуг).

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У листі Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року № 2379/12/13-12 зазначено, що ч. 4 ст. 72 КАС України встановлено преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені у судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені обставини є підставою для звільнення від доказування.

Особливістю преюдиційних обставин, передбачених ч. 4 ст. 72 КАС України, є їх обов'язковість для суду, що розглядає справу.

Положення вказаної статті прямо вказують на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дії чи бездіяльність якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Враховуючи викладені положення та обставини, які, за переконанням суду, підтверджують відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Метрос", ТОВ "МК "Інтерпрайм Груп", ТОВ "Артель В.М.", а також відсутність мети здійснення таких операцій, зважаючи при цьому, що представниками позивача не надано суду доказів, які б свідчили про зворотне, суд прийшов до висновку про безпідставне заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ.

Наявні у матеріалах справи документи, а саме копії договорів, актів прийому-передачі наданих послуг, платіжних доручень, податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних та банківських виписок з рахунку позивача, надані представниками позивача як доказ реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Метрос", ТОВ "МК "Інтерпрайм Груп", ТОВ "Артель В.М.", враховуючи вище викладені обставини щодо фіктивної діяльності вказаних товариств, викликають у суду сумнів щодо достовірності та добросовісності їх складання.

До того ж, за переконанням суду, вище перелічені документи не є достатнім доказом реальності господарських операцій між суб'єктами господарювання.

Зокрема, представниками позивача не надано суду документів, які б підтвердили наявність результатів здійснення господарських операцій (надання екологічних послуг) між позивачем та ТОВ "Метрос", ТОВ "МК "Інтерпрайм Груп", ТОВ "Артель В.М.", а саме складання документів, призначених для отримання дозвільної документації.

Згідно з підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних

документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг), а також доказів того, що такі товари (роботи, послуги) призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.

Таким чином, проаналізувавши викладені положення та обставини, враховуючи факт не надання представниками позивача суду доказів, які б підтвердили реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, хоча про необхідність надання таких доказів (або зазначення причин неможливості надання з метою сприяння у їх витребуванні) судом наголошувалось у кожному судовому засіданні, суд прийшов до висновку про правомірність складання відповідачем оскаржуваних рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Екоексперт" до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних

повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Екоексперт".

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 02 грудня 2013 року