Постанова № 36030031, 28.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

28 листопада 2013 року 15:23 справа №826/15658/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача: Куровського М.С.;

Перепелюка О.В.;

відповідача: Пеньковської Л.Я.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Петрівський завод стінових матеріалів і конструкцій"доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києвіпровизнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняНа підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Петрівський завод стінових матеріалів і конструкцій" (далі по тексту - позивач, ТДВ "Петрівський завод СМІК") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Подільському районі), в якому просить: 1) визнати протиправними дії відповідача по проведенню перевірки ТДВ "Петрівський завод СМІК"; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2013 року №0002752204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2013 року відкрито провадження у справі №826/15658/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 28 листопада 2013 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Подільському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТДВ "Петрівський завод СМІК" на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та згідно наказу про проведення перевірки від 19 липня 2013 року №243.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 30 липня 2013 року №654/26-56-22-04-04/04012336 "Про результати проведення документальної позапланової перевірки ТДВ "Петрівський завод СМІК" (код за ЄДРПОУ 04012336) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні експортних операцій за січень-квітень 2013 року" (далі по тексту - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 257 622,00 грн., у тому числі за грудень 2012 року, січень та лютий 2013 року.

На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2013 року №0002752204, згідно якого ТДВ "Петрівський завод СМІК" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 249 116,00 грн., у тому числі за основним платежем - 199 293,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 49 823,00 грн.

Вказані в Акті перевірки порушення відповідач обґрунтовує неправомірним формуванням ТДВ "Петрівський завод СМІК" податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки первинні документи по взаємовідносинам із ТОВ "Кузьминецьке", ТОВ "Ситковицьке" та СТОВ "Довіра" є формально складеними та не підтверджують реальність господарських операцій із купівлі сої.

Позивач вважає протиправними дії відповідача по проведенню перевірки, оскільки наказ про її проведення не пред'являвся, та не погоджується зі спірним податковим повідомленням-рішенням, виходячи з того, що господарські операції з підприємствами-контрагентами за перевірений період підтверджені первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту.

Відповідач зазначив про відповідність своїх дій вимогам Податкового кодексу України та підтримав висновки Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог звертає увагу на наступне.

В частині позовних вимог про визнання протиправними дій по проведенню перевірки керується наступним.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пункт 78.5 статті 78 Податкового кодексу України визначає, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що документальна позапланова виїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення, а право на проведення такої перевірки за умови пред'явлення або надіслання платнику податків до початку проведення перевірки копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки та направлення на проведення такої перевірки; у свою чергу непред'явлення або ненадіслання таких документів є підставою для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Матеріали справи підтверджують, що у межах спірних правовідносин перевірка проведена відповідно до наказу ДПІ у Подільському районі від 19 липня 2013 року №243 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

При цьому наявність підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивачем не заперечується.

Позивач стверджує, що копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки та направлення на проведення такої перевірки посадові особи відповідача не пред'явили.

Судом встановлено, що копія наказу від 19 липня 2013 року №243 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" та направлення на проведення перевірки від 19 липня 2013 року №206 направлено відповідачем поштою на адресу ТДВ "Петрівський завод СМІК" 19 липня 2013 року; крім того посадовими особами відповідача складено акт від 19 липня 2013 року №25/26-56-22-04-05/04012336 про неможливість вручення копії наказу та пред'явлення направлення на проведення перевірки у зв'язку з не знаходженням за податковою адресою посадових осіб ТДВ "Петрівський завод СМІК".

Наведене свідчить, що копія наказу від 19 липня 2013 року №243 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" та направлення на проведення перевірки від 19 липня 2013 року №206 до початку проведення перевірки посадовим особам ТДВ "Петрівський завод СМІК" не пред'являлись та не надсилались.

Разом з тим, непред'явлення або ненадіслання позивачу копії наказу про проведення перевірки та направлення на проведення перевірки не є підставою для висновку про протиправність дій відповідача щодо проведення перевірки за наявності підстав для її проведення, а є підставою для недопущення посадових осіб ДПІ у Подільському районі до проведення перевірки.

Однак, позивачем не спростовано, що посадові особи відповідача фактично приступили до проведення перевірки та провели її, про що свідчить складений Акт перевірки.

Таким чином, у межах спірних правовідносин єдиним можливим способом захисту прав позивача було недопущення до перевірки посадових осіб ДПІ у Подільському районі до проведення перевірки, а тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки ТДВ "Петрівський завод СМІК" належить відмовити.

В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення суд звертає увагу на наступне

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТДВ "Петрівський завод СМІК", ТОВ "Кузьминецьке", ТОВ "Ситковицьке" та СТОВ "Довіра"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що ТДВ "Петрівський завод СМІК", як покупець, уклало з постачальниками - ТОВ "Кузьминецьке", ТОВ "Ситковицьке" та СТОВ "Довіра", договори купівлі-продажу від 15 грудня 2012 року, від 18 грудня 2012 року та від 25 грудня 2012 року, відповідно, за умовами яких продавці передають у власність покупцю сою.

Згідно специфікацій та видаткових накладних протягом грудня 2012 року постачальники поставили позивачу сою, та виписали податкові накладні, датовані груднем 2012 року, на загальну суму 1 545 726,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 257 621,00 грн.

Перевезення товару здійснювалось перевізником ТОВ "Версаль плюс" згідно договору перевезення вантажу від 01 грудня 2012 року та підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

Оплата за поставлену сою здійснювалась позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується копіями відповідних виписок банку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2012 року, січень та лютий 2013 року відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Кузьминецьке", ТОВ "Ситковицьке" та СТОВ "Довіра", у зв'язку з придбанням сої.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Кузьминецьке", ТОВ "Ситковицьке" та СТОВ "Довіра" - були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

За визначенням частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що придбана у ТОВ "Кузьминецьке", ТОВ "Ситковицьке" та СТОВ "Довіра" соя у подальшому експортована позивачем за межі митної території України, про що зазначено також в Акті перевірки, згідно зовнішньоекономічного контракту від 12 грудня 2012 року №12-12/2012, укладеного з компанією GOR.INVEST Polska Sp z o.o.

На підтвердження реальності господарських операцій та факту використання придбаної сої у господарській діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: зовнішньоекономічного контракту від 12 грудня 2012 року №12-12/2012, укладеного з компанією GOR.INVEST Polska Sp z o.o., вантажних митних декларацій; договору від 20 грудня 2012 року про забезпечення проведення карантинного огляду вантажу, видачі карантинного сертифікату та ветеринарних свідоцтв, укладеного з ТОВ "ПСВ "Трейдинг" та актів виконаних робіт до нього; договору доручення від 09 січня 2013 року про виконання функцій по оформленню вантажу, укладеного з ТОВ "ДП "ЮРОЛ" та актів виконаних робіт до нього; договору перевезення вантажу від 01 грудня 2012 року, укладеного з ТОВ "Версаль плюс", актів виконаних робіт та товарно-транспортних накладних.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції ТДВ "Петрівський завод СМІК" з ТОВ "Кузьминецьке", ТОВ "Ситковицьке" та СТОВ "Довіра" є такими, що здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Кузьминецьке", ТОВ "Ситковицьке" та СТОВ "Довіра" були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТДВ "Петрівський завод СМІК" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Кузьминецьке", ТОВ "Ситковицьке" та СТОВ "Довіра", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 19 вересня 2013 року №0002752204 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Подільському районі доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій, однак не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТДВ "Петрівський завод СМІК" підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "Петрівський завод стінових матеріалів і конструкцій" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 19 вересня 2013 року №0002752204.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Петрівський завод стінових матеріалів і конструкцій" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко