Постанова № 36029973, 02.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 грудня 2013 року 11:40 № 826/17226/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. за участю секретаря судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Біна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним наказу, визнання протиправним та скасування ППР

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біна» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Ктєві (далі - відповідач), в якому просило:

1) визнати протиправним наказ відповідача №968 від 14.05.2013 на проведення позапланової невиїзної перевірки та скасувати його;

2) визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 № 0001462210 та скасувати його;

3) визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 № 0001452210 та скасувати його.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм діючого податкового законодавства України, безпідставно прийнятий наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та прийняті протиправні протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, проте письмових заперечень по суті позову не надав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем, на підставі пп.20.1.6. п.20.1. ст.20 та пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, надіслано позивачу запит № 5986/10/22-611 від 27.03.2013 про надання пояснень та їх документального підтвердження, у зв'язку з встановленням сумнівності у факті здійснення операцій, в якому останньому запропоновано, протягом 10 робочих днів від дня отримання запиту, надати пояснення та їх документальне підтвердження з питань відносин із ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» за період з 01.03.2010 по 28.03.2013.

У свою чергу позивач листом № 458/04-13 від 09.04.2013 надав на запит відповідача письмові пояснення та копії документів, що підтверджують господарські відносини позивача із ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП», всього на 452 арк.

Незважаючи на те, що на запит від № 5986/10/22-611 від 27.03.2013, позивачем надано підтверджуючі документи, відповідачем, за пп.78.1.1. п.78.1. ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, 14.05.2013 видано оскаржуваний наказ № 968 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету сум податків та зборів на період з 01.01.2011 по 31.12.20

Відповідачем, за пп.78.1.1. п.78.1. ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, надіслано повідомлення № 9801/10/22-411 від 15.05.2013 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з 18.05.2013 тривалістю 5 робочих днів з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету сум податків та зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2012. І з 18.05.2013 по 23.05.2013, за пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, проведена позапланова документальна невиїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування повноти сплати до бюджету сум податків та зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, а саме : податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 30.09.2012 та податку на прибуток за період І - ІІІ кварталу 2012 року по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» (код за ЄДРПОУ 37301047).

Перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат за період І-ІІІ квартал 2012 встановлено їх завищення у сумі 149 915 грн. у т. ч.:

- за 1 квартал 2012 року на суму 48 893 грн.;

- за півріччя 2012 року на суму 95 063 грн.;

- за три квартали 2012 року на суму 149 915 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.12 по 30.09.12 встановлено його заниження у сумі 31 482 грн., у т. ч.:

- за 1 квартал 2012 року на суму 10 478 грн.;

- за півріччя 2012 року на суму 19 963 грн.;

- за період з 01.01.12 по 30.09.12 на суму 31 482 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.12 по 30.09.12 встановлено його завищення у сумі 29 983 грн. у т. ч.:

- за січень 2012 року на - 3009 грн.;

- за лютий 2012 року на - 2815 грн.;

- за березень 2012 року на - 4154 грн.;

- за травень 2012 року на - 5659 грн.;

- за червень 2012 року на - 3375 грн.;

- за липень 2012 року на - 3973 грн.;

- за серпень 2012 року на - 4671 грн.;

- за вересень 2012 року на - 2327 грн.

Судом встановлено, що взаємовідносини позивача з ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» ґрунтувалися на договорі поставки від 11.01.2011 № 2, за яким останній як продавець зобов'язувався передати товар у власність (повне господарське відання), а позивач як покупець прийняти та оплатити товар, кількість, характеристики і вартість яких викладена в накладних, виписаних продавцем і підтверджені підписами і печатками обох сторін, або печаткою продавця і довіреністю покупця на кожну партію товару. За даним договором продавець зобов'язувався передати товар, а саме: замки і замочна продукція.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, контрагентом виписані позивачу первинні документи: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури. Заперечень щодо первинних документів між сторонами не було. Відповідач підтвердив про надання позивачем під час перевірки великого об'єму первинних документів.

В той же час, в ході перевірки відповідачем використаний акт ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська № 653/226/37301047 від 15.02.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 по 31.10.2012. Яким встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій з 01.01.2011 по 31.10.2012, тобто, не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, з урахуванням відсутності діяльності підприємства та неможливості формування податкового кредиту та податкової звітності контрагентами, а також встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» по ланцюгу постачання з постачальниками. Відповідачем без належного дослідження первинних документів, які були надані позивачем на запит податкового органу, був покладений в основу перевірки вищевказаний акт.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 1709/22-108/30525861 від 24.05.2013, яким зафіксовані нібито виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп.139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого за період з І - ІІІ квартал 2012 року встановлено заниження податку на прибуток у сумі 31 482 грн., у тому числі :

- за 1 квартал 2012 року на суму 10 478 грн.;

- за півріччя 2012 року на суму 19 963 грн.;

- за три квартали 2012 року на суму 31 482 грн.

п. 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого за період з 01.01.2012 по 30.09.2012 занижено податок на додану вартість на загальну суму 29 983 грн. у тому числі :

- за січень 2012 року на - 3009 грн.;

- за лютий 2012 року на - 2815 грн.;

- за березень 2012 року на-4154 грн.;

- за травень 2012 року на - 5659 грн.;

- за червень 2012 року на - 3375 грн.;

- за липень 2012 року на - 3973 грн.;

- за серпень 2012 року на - 4671 грн.;

- за вересень 2012 року на-2327 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки 1709/22-108/30525861 від 24.05.2013, позивачем були подані відповідачу заперечення до акта, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки були залишені без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі акта перевірки № 1709/22-108/30525861 від 24.05.2013, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: № 0001452210 від 19.06.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість і вироблених в Україні товарів у розмірі 29983 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7496 грн.; № 0001462210 від 19.06.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 31482 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7871 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість висновків відповідача та часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 Кодексу).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 138.2 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.44.1. ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" № 1379 від 01.11.2011 року (далі - Порядок), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Підпунктом 6.3 пункту 6 Порядку встановлено, що не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 22.06.11 року по справі К/9991/15429/11 та ухвалі цього ж суду від 05.10.11 року по справі К 9991/14602/11.

На час проведення господарських операцій контрагент позивача був належним чином зареєстрований платником ПДВ та на підставі наданих позивачем доказів встановлено, що ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» було зареєстроване в м.Запоріжжя з 01.06.2010, в подальшому підприємство 29.12.2012 було перереєстроване у м.Дніпропетровськ у зв'язку з подальшим плануванням роботи в даному місті, а з 12.03.2013 перереєстроване в м.Умань, Черкаської області. Окрім того, позивачем надано до матеріалів справи договір оренди нерухомого майна № 17 від 01.11.2011, за яким ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» як орендар приймав в тимчасове володіння та користування нерухоме майно, що знаходиться за адресою : 69032, м.Запоріжжя, вул. Південне шосе, 57. Загальна площа об'єкта оренди складала 34,0 м2. Строк оренди складає 12 місяців з моменту підписання даного договору, таким чином строк оренди об'єкту оренди закінчується 30.10.2012. Також надано акт прийому-передачі об'єктів оренди згідно договору № 17 від 01.11.2011.

Окрім того, на підтвердження реальності поставок та подальної реалізації товару позивачем надані :

-договір поставки № 840/060201-Р від 01.02.2006, згідно якого позивач як постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність ЗАТ «Нова лінія» як покупця товар разом із усіма його при належностями та документами, що стосуються товару в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у Специфікаціях;

- додаткова угода № 5 від 21.10.2009 про зміну умов договору № 840/060201-Р від 01.02.2006;

- додаткова угода № 6 від 31.12.2010 про зміну до умов договору № 840/060201-Р від 01.02.2006;

- транспортна накладна № Бін-079 від 21.01.2011;

- видаткова накладна № Бін-079 від 21.01.2011;

- податкова накладна № 078 від 21.01.2011;

- довіреність № 222 від 21.01.2011 на отримання матеріальних цінностей.

-договір поставки № 396/В/8 від 16.09.2008, згідно якого позивач як постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність покупця товари разом з усіма їх при належностями та документами, що стосуються товарів в асортименті, кількості та за цінами, визначеними у специфікаціях;

- додаткова угода № 3 від 09.01.2011 про зміну умов договору № 396/В/8 від 16.09.2008;

- видаткова накладна № Бін-143 від 25.02.2011;

- податкова накладна № 143 від 25.02.2011;

- довіреність № 467 від 25.02.2011 на отримання матеріальних цінностей;

За ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 Кодексу передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Крім того, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначена правова позиція повністю відповідає рішенню Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), згідно якого Європейський суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, податковий орган не подав жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний характер здійснених операцій, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства та права на отримання податкового кредиту.

Крім того, суд критично сприймає доводи відповідача, викладені у спірному акті на підставі акта ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська № 653/226/37301047 від 15.02.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 по 31.10.2012.

Суд зазначає, що відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вимог Податкового кодексу України ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська було складено Акт, а не довідку, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п.73.5 ст. 73 ПК України та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України "Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби".

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином висновки акта № 1709/22-108/30525861 від 24.05.2013 (сформовані на підставі акта ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська № 653/226/37301047 від 15.02.2013) зроблені безпідставно.

Також суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься копія рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2013 за позовом ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» до ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії. Так вказаним судовим рішенням, зокрема, визнано протиправними дії суб'єкта владних повноважень щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП», яка відображена в акті № 653/226/37301047 від 15.02.2013 та в акті № 648/226/37301047 від 15.02.2013.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача № 0001452210, 0001462210 від 19.06.2013.

Поряд з цим, щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу № 968 від 14.05.2013 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», суд приходить до наступних висновків.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ про проведення перевірки, котра вже відбулась.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відтак, суд зобов'язаний не тільки встановити протиправність дій, бездіяльності та рішень суб'єкта владних повноважень, а й обрати реальний спосіб захисту порушеного права.

Оскільки перевірка господарської діяльності позивача проведена, тому, навіть за умови наявності підстав для визнання оскаржуваного наказу протиправним та його скасування, суд не зможе захистити порушене право, так як це не є підставою для спростування даних акта перевірки та можливого скасування податкових повідомлень-рішень.

З огляду на те, що захист прав позивача перемістився в площину оскарження рішення податкового органу, яким визначено суму грошового зобов'язання, тому в даній частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що оперативний захист порушеного права при винесені протиправного наказу про проведення перевірки можливий лише за умови звернення до суду з позовом до початку її проведення, в даному ж випадку позивач звернувся 31.10.20,13, тобто після проведення перевірки.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржувананих податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БІНА" задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 19.06.2013 № 0001462210 про донарахування податку на прибуток в сумі 39353,00 грн. та № 0001452210 про донарахування податку на додану вартість в сумі 37479,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати в сумі 1789,32 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІНА" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій