Постанова № 36029931, 11.12.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року справа № 823/3481/13-а

м. Черкаси

« 15» год. « 30» хв..

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гордієнку Ю.П.,

за участю сторін:

представника позивача Філіппова І.В. - за довіреністю;

представника відповідача Власенко В.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом малого підприємства «Мехбуд» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду, мале підприємство «Мехбуд» (далі-позивач) просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі-відповідач) 24.09.2013 року № 000004422301.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.12.2012р. та в порушення норм Податкового кодексу України від 02.10.2010р. № 2756-IV не було враховано усі належним чином оформлені первинні документи, які надавались під час перевірки, а зроблені відповідачем висновки в акті перевірки про нікчемність укладених з контрагентами договорів є необгрунтованими.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечував, з підстав викладених в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд встановив, що мале підприємство «Мехбуд» зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 15.03.1993 року, та зареєстроване платником ПДВ з 17.08.2000р., індивідуальний податковий номер 142110323013, ідентифікаційний код 14211031.

У період з 21.08.2012 року - 04.09.2012 року ревізорами - інспекторами державної податкової інспекції у м. Черкасах була проведена планова виїзна перевірка малого підприємства «Мехбуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2012р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 218/22-11/14211031 від 11.09.2012р. згідно висновків якого встановлено порушення:

- пункту 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, ст. 201, п. 201.7, ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755- VI в наслідок чого МП «Мехбуд» занижено податок на додану вартість на загальну суму 284142, 0 грн., в тому числі за лютий 2010 року на 17368 грн., за березень 2010 року на 79620 грн., за травень 2010 року на 16770, 0 грн., за червень 2010 року на 36552 грн., за липень 2010 року на 50452, 0 грн., за серпень 2010 року на 37675, 0 грн., за квітень 2011 року на 6333, 0 грн., за травень 2011 року на 16668, 0 грн., за червень 2011 року на 3292, 0 грн., за липень 2011 року в сумі 7360, 0 грн., за серпень 2011 року в сумі 5228, 0 грн., за листопад 2011 року на 6826, 0 грн.

- статтю 249 та статтю 250 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755- VI в результаті чого підприємством не було подано до ДПІ у м. Черкасах податкову декларацію екологічного податку за І квартал 2012 року не задекларована сума податку становить 147, 24 грн.

На підставі даного акту перевірки державною податковою інспекцією у м. Черкасах прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.09.2012р. № 000004422301, яким збільшено суму грошового зобов'язання МП «Мехбуд» з податку на додану вартість в сумі 353458 грн., у тому числі 284142 грн. за основним платежем та 69316 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням відповідача від 24.09.2012р. № 000004422301 МП «Мехбуд» оскаржило його в адміністративному порядку до Державної податкової служби України (скарга від 30 листопада 2012 року № 87(а.с. 41-42)).

Рішенням Державної податкової служби України № 1449/6/10-2115 від 30.01.2013 року податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах № 000004422301 від 24.09.2012р. залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Оцінюючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки позивача і, відповідно, винесеного на його підставі податкового повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

В акті перевірки зазначено, що МП «Мехбуд» мало взаємовідносини з: ТОВ «Промопторг-1»; ТОВ «Інженерно-Будівельне Об'єднання»; ПП «Т-Груп»; ТОВ «Бізнесальянс»; ТОВ «Буд-Перспектива»; ПП «Дніпрорембуд»; TOB «Інтер Груп Союз» та ПП «Інтерторгстрой». Та містяться висновки, що діяльність вищевказаних підприємств підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, оскільки відсутні у зазначених СПД адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладенню угод та відсутністю фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а значить і відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлювалися б правочинами (ст. 234 ЦК України), та такі що суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Відтак, відповідач вважає, що в порушення вимог ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України позивач відніс до складу податкового кредиту суми, які не можуть підтверджувати право платника податку на податковий кредит внаслідок вищевикладених фактів щодо його контрагентів, внаслідок чого занизив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 353458 грн.

Суд вважає висновок відповідача безпідставним, з огляду на наступне.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

За приписами п. 198.1 ст. 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в тому числі і в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Кодексу).

Згідно п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у т. ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т. ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно ч. 2 п. 198.3 ст. 198 Кодексу право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За нормами п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ст.ст. 1, 9 Закону № 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства; факти здійснення господарських операцій підтверджуються первинними документами.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним як оспорюваний правочин (ч. З ст. 228 ЦК України).

При встановленні судом реальності вчинених господарських операцій з його контрагентами, суд дослідив наявні в матеріалах справи докази, а саме:

- з ПП «Інтерторгстрой» - договір купівлі-продажу від 01 вересня 2011 року про прийняття та оплати кабеля ВВГ на загальну суму 40953, 66 грн., платіжне доручення, податкову накладну, видаткову накладну, акт списання та підсумкову звітність ;

- з ТОВ «Буд-Перспектива» - договір на виконання субпідрядних робіт № 0505 від 05 травня 2011 року про будівництво елеватора сої об'ємом 48 тис. куб. м. за адресою: смт. Эрки, Катеринопільського району, Черкаської області на загальну суму 65298, 76 грн.; договір на виконання субпідрядних робіт № 070611 від 07 червня 2011 року про будівництво лабораторного корпусу з прибудованим спортзалом і допоміжними приміщеннями підприємства «Черкаситрансгаз» по вул. Сумгаїтській, 3 в м. Черкаси на загальну суму 44761, 20 грн., довідки про вартість будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, акти списання, підсумкові відомості;

- з ТОВ «Інженерно-будівельне об'єднання» - договір на виконання субпідрядних робіт № 3 від 01 березня 2010 року ; № 10 від 01 червня 2010 року та № 12 від 01 липня 2010 року про будівництво лабораторного корпусу з прибудованим спортзалом і допоміжними приміщеннями підприємства «Черкаситрансгаз» по вул. Сумгаїтській, 3 в м. Черкаси, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні та платіжні доручення;

- з ТОВ «Інтер Груп Союз» - договір куплі продажу № 050511 від 05 травня 2011 року про прийняття та оплату будівельних матеріалів на суму 15318, 40 грн.; договір № 15 від 06 червня 2011 року на загальну суму 14141, 44 грн.; договір купівлі - продажу № 135 від 08 серпня 2011 року на суму 200000 грн., видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, акти списання підсумкові відомості;

- з ТОВ «Дніпрорембуд-Сервіс» - договір на виконання субпідрядних робіт № 171 від 01 квітня 2011 року про будівництво елеватора сої об'ємом 48 тис. куб. м. за адресою: смт. Ерки, Катеринопільського району, Черкаської області на загальну суму 65000 грн., довідки про вартість будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, акти списання, підсумкова відомість;

- з ПП «Т-Груп» - договір на виконання субпідрядних робіт № 7 від 01 липня 2010 року про будівництво лабораторного корпусу з прибудованим спортзалом і допоміжними приміщеннями підприємства «Черкаситрансгаз» по вул. Сумгаїтській, 3 в м.Черкаси, довідку про вартість виконаних робіт, податкову накладну, платіжне доручення.

- з ТОВ «Промоптторг-1» - договір купівлі-продажу № 1 від 20 січня 2010 року про прийняття та оплату будівельних матеріалів, накладні, податкові накладні, платіжні доручення;

- з ТОВ «Бізнесальянс» також всі первинні бухгалтерські документи.

Суд з'ясував, що первинні документи оформлені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства.

Докази суду, щодо визнання господарських договорів укладених МП «Мехбуд» з TOB «Промопторг - 1», TOB «Інженерно-Будівельне Об'єднання». ПП «Т-Груп», TOB «Бізнесальянс». TOB «Буд-Перспектива», ПП «Дніпрорембуд - Сервіс», TOB «Інтер Груп Союз» та ПП «Інтерторгстрой» недійсними в судовому порядку не надані.

Що ж стосується посилання ДПІ на неможливість формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, підписаних від імені спірних контрагентів невстановленими особами, то слід зазначити, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені контрагентів підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання товарів (послуг) та матеріалів у спірних постачальників.

Відповідно до ст. 47 Податковою кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

У листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що для висновків про наявність порушень податковою законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Частинами 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 755-ІУ від 15.05.2003 року передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

В Акті перевірки доказів обізнаності позивача про обставини здійснення господарської діяльності його контрагентами та сплати ними податків не наведено.

У постанові Верховного Суду України від 13.01.2009 року по справі № 09/05 викладено, що покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцем, ані за можливу недостовірність відомостей про продавця, що містяться у Єдиному реєстрі, за умови необізнаності про таку недостовірність, зокрема, в частині ведення господарської діяльності продавцем.

Крім того, у довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» викладено, зокрема, що ведення податковою обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України у постанові від 03.04.2013 року у справі №К/9991/38114/12.

Відповідач в своїх письмових запереченнях не навів жодних доводів та не надав доказів, в розумінні ст.ст. 69, 70 КАС України, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, або мали ознаки фіктивного підприємництва, тощо.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Суд прийшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням вимог ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 24.09.2012р. № 000004422301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь малого підприємства «Мехбуд» 1789 (одна тисяча сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 32 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текс постанови виготовлено 16.12.2013р.