Постанова № 36029882, 04.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2013 року № 826/17789/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., при секретарі Савченко А, вирішив у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії, за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: Лукашенко Т.П.

Встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення норм чинного законодавства, відмовлено позивачу у виплаті відшкодування коштів за вкладами в ТОВ КБ «АРМА» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою суду від 13.11.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, справа призначена до судового розгляду на 25.11.2013 року.

В судовому засіданні 25.11.2013 року суд оголосив перерву в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України для отримання додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 04.12.2013 року позивач позовні вимоги підтримав повністю, представник відповідача проти позову заперечив з підстав його необґрунтованості.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

26.01.2009 року між позивачем та Банком - Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Арма» укладено договір № ДФ/08/49454 банківського вкладу «ОСОБЛИВИЙ» з сплатою відсотків в кінці строку, відповідно до умов якого позивачем передано у депозит грошові кошти у сумі 103950,00 грн.

Постановою Правління Національного банку України від 19.02.2010 року № 79 «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Арма» відкликано з 22.02.2010 року банківську ліцензію, ініційовано процедуру ліквідації ТОВ КБ «АРМА» та призначено ліквідатора.

В газеті «Голос України» № 168 від 08.09.2012 року проведено публікацію про ініціацію процедури ліквідації банку.

З наданих позивачем пояснень та відповідно до реєстру одержувачів суми відшкодувань за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами, що розміщені у ТОВ КБ «Арма» вбачається, що позивачем у 2010 році із загальної суми належних йому коштів, на момент недоступності вкладів, останнім отримано 150000,00 гривень.

Рішенням Адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2012 року № 27 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.08.2012 р. за № 1452/21764) «Про збільшення розміру відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до 200 000,00 гривень» збільшено розмір відшкодування коштів за вкладами фізичних осіб до 200000,00 гривень та поширено його дію на банки, що перебувають в стадії ліквідації на день прийняття цього рішення.

Так, товариство з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Арма» ввійшло до переліку цих банків.

Позивач, дізнавшись про виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відшкодувань коштів за вкладами у межах 200000,00 гривень, 27.06.2013 року звернувся з заявою до відповідача з проханням виплатити належні йому кошти.

Листом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 02-036-4704/13 від 15.07.2013 року позивачу відмовлено у виплаті відшкодування на підставі того, що в Рішенні Адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2012 року № 27 (далі-Рішення), відповідно до якого проводились виплати, зазначено, що вкладники банків, які перебувають в стадії ліквідації мають право звертатися до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за отриманням відшкодування коштів з вкладами, включаючи відсотки, до 31 грудня 2012 року.

Відповідно до положень п. 3 Перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ініційована до набрання чинності цим Законом процедура ліквідації банку здійснюється відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Законом України «Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються засади функціонування Фонду, порядок відшкодування вкладів вкладникам учасників (тимчасових учасників) Фонду, а також регулюються відносини між Фондом, Кабінетом Міністрів України та Національним банком України.

Як вбачається із тексту п.1 Рішення, адміністративна рада Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення про збільшення розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до 200000,00 грн.

Однак, в п. 3 Рішення визначено, що вкладники банків, що перебувають в стадії ліквідації, відповідно до зазначеного у п. 2 переліку банків мають право звертатися до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за отриманням відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, до 31.12.2012 року.

Як вбачається із матеріалів справи, Рішення опубліковане в засобах масової інформації «Голос України» (№168 від 08.09.2012 року).

Таким чином, як встановлено судом, що не спростовано позивачем, ОСОБА_1 мав можливість звернутись до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із відповідною заявою за отриманням відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, до 31.12.2012 року, натомість позивач звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб лише 27.07.2013 року.

Таким чином, суд погоджується із доводами відповідача, що позивач пропустив строк звернення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для отримання відшкодування коштів за вкладами.

Так, відповідно до положень статті 30 Закону вкладники набувають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в грошовій одиниці України з дня настання недоступності вкладів. При цьому, статтею 32 Закону та пунктом 10 Положення № 2 передбачено, що строк позовної давності по зверненнях вкладників становить три роки.

Відповідно до положень Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» суд дійшов висновку про відсутність повноважень адміністративної ради Фонду приймати рішення щодо збільшення розміру відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду після закінчення строку позовної давності.

За таких підстав адміністративна рада Фонду може приймати рішення на відшкодування коштів за вкладами щодо конкретного вкладника саме в період, в який вкладники мають право на їх отримання, і обов'язок Фонду припиняється з моменту відшкодування коштів в межах максимально встановленого розміру.

Як наслідок, суд приймає до уваги посилання відповідача на те, що строк позовної давності по зверненнях вкладників закінчився, і положеннями Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» не наділено ні адміністративну раду Фонду, ні виконавчу дирекцію Фонду правом поновлювати або продовжувати встановлені строки проведення виплат.

При цьому, згідно чинного законодавства Фонд гарантує кожному вкладнику банку-учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів в межах максимально встановленого розміру, а не в межах повного розміру вкладів конкретного вкладника. І обов'язок Фонду на відшкодування коштів за вкладами щодо конкретного вкладника припиняється з моменту відшкодування коштів в межах максимально встановленого розміру.

Оскільки Фондом виконано свої зобов'язання перед позивачем, то в подальшому будь-які вимоги до Фонду щодо відшкодування невідшкодованої частини недоступного вкладу не можуть бути визнані обґрунтованими, а будь-які наступні збільшення відшкодувань за вкладами на позивача не розповсюджуються.

Положеннями Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачена можливість поновлення Фондом проведення виплат тим вкладникам, які вже отримали в повному обсязі відшкодування із Фонду в його максимальному розмірі, що був встановлений на час проведення таких виплат. Більше того, у суду відсутні повноваження втручатися в діяльність відповідача та зобов'язувати його приймати рішення про поширення пізніше прийнятих рішень на банки, виплата відшкодування по яких вже завершена.

Крім того, Голосіївським районним судом міста Києва прийнято рішення, яким стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Арма» на корить ОСОБА_1 46682,25 грн. залишку суми депозитних вкладів та 32552, 31 грн. відсотків, а всього: 79234,56 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко

Постанова складена в повному обсязі та підписана 05.12.2013 року.