Постанова № 36029865, 09.12.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/4368/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіДанилюк У.Т. при секретаріМанзяк Ю.Ю. за участі:представників сторінрозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Хмельницького міського відділу управління міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2013 року позивач звернувся в суд з позовом до Хмельницького міського відділу управління міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання постанов про виплату йому компенсації за відрив від звичайних занять, зобов'язати відповідача виконати такі постанови та стягнути на його користь 1,00 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що внаслідок явки за викликами слідчих Хмельницького міського відділу Управління МВС України в Хмельницькій області відповідачем були прийняті постанови про виплату компенсації за відрив від звичайних занять від 15.03.2013 року та від 03.10.2013 року, однак відповідні кошти йому так і не перераховано. Відповідач посилається на те, що кошторисом на поточний рік не передбачено коштів на вказані цілі, однак листом Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС від 30.09.2013 року підтверджується наявність у Хмельницького МВ УМВС України у Хмельницькій області коштів на такі видати у 2013 році. Внаслідок такої бездіяльності зазначає, що йому завдано моральної шкоди в розмірі 1 грн. шляхом зазнання додаткових душевних страждань.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з вказаних в позовній заяві підстав.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, про що надав письмові заперечення. Зазначив, що виплата за відрив від звичайних занять проводиться із коштів, що передбачаються кошторисом на зазначені цілі. Хмельницький МВ УМВС України у Хмельницькій області не відмовляв позивачу у виплаті компенсації, а лише вказав на неможливість такої виплати на момент його звернення. Відповідно до кошторису на 2013 рік за КЕКВ 2240 "Оплата послуг (крім комунальних)" не передбачено коштів саме на оплату витрат, пов'язаних із залученням експертів, спеціалістів, перекладачів, свідків і потерпілих, в зв'язку з чим неможливо здійснити таку оплату у поточному 2013 році.

Крім цього, законодавством не встановлено строків для виконання постанов слідчих про відшкодування витрат за відрив від звичайних занять. Також позивач не звертався з приводу виплати йому компенсації за двома постановами від 03.10.2013 року, тому неможливо стверджувати про відмову у виплаті йому за вказаними постановами. Враховуючи, що відповідач не вчиняв жодних протиправних дій, безпідставною є стягнення на його користь моральної шкоди.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Хмельницьким міським відділом управління міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області були прийняті постанови про виплату компенсації ОСОБА_3 за відрив від звичайних занять від 15.03.2013 року (кримінальне провадження №12013240010000053), від 03.10.2013 року (кримінальне провадження №12012240010000370) та від 03.10.2013 року (кримінальне провадження №12013240010006067).

Позивач звертався до відповідача з клопотанням від 04.09.2013 року, в якому просив надати відомості про те, чому станом на момент звернення постанова від 15.03.2013 року про виплату компенсації за відрив від звичайних занять не виконана, та просив її виконати.

Листом №8587 від 10.09.2013 року позивача було повідомлено, що Хмельницький МВ не може здійснити виплату компенсації, в зв'язку з тим, що кошторисом на поточний рік не передбачено коштів на вказані цілі.

Позивач звернувся з заявою від 19.09.2013 року до Міністерства внутрішніх справ України, в якій просив надати відомості про те, чи дійсно кошторисом на 2013 рік Хмельницького МВ УМВСУ в Хмельницькій області не передбачено виплату компенсації (витрат) особі, що викликається до органів судового розслідування.

Листом "Про надання інформації" від 30.09.2013 року №15/1-Х-620 Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства внутрішніх справ України повідомив, що відповідно до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету (наказ Міністерства фінансів України від 12.03.2012 року №333) відшкодування витрат, пов'язаних з залученням експертів, спеціалістів, перекладачів, свідків і потерпілих, які беруть участь у судовому розгляді (засіданні) здійснюється за кодом економічної класифікації видатків 2240 "Оплата послуг (крім комунальних)". Оскільки для УМВС в Хмельницькій області видатки на 2013 рік за зазначеним кодом економічної класифікації видатків передбачені, відмова Хмельницького МВ УМВСУ в Хмельницькій області у виплаті компенсації (відшкодування витрат) за відрив від звичайних занять у зв'язку з викликом до органу розслідування для допиту в якості свідка є безпідставною.

У відповідь на претензію від 10.10.2013 року відповідач листом від 31.10.2013 року повторно повідомив позивача про те, що кошторисом на поточний рік не передбачено коштів на компенсацію за відрив від роботи.

Суд враховує, що згідно з ч.2 ст.122 Кримінального процесуального кодексу України № 4651-VI (далі - КПК України) витрати, пов'язані із участю потерпілих у кримінальному провадженні, залученням та участю перекладачів для перекладу показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.7 Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 р. № 710 (далі - Інструкція), у кримінальних провадженнях і справах про адміністративні правопорушення виплати, зазначені в пункті 1 цієї Інструкції, провадяться органом, який зробив виклик, із коштів, що передбачаються кошторисом на зазначені цілі.

Згідно з п.1 Інструкції особам, які не є працівниками підприємств, установ чи організацій, виплачується компенсація (здійснюється відшкодування) за відрив від звичайних занять.

Виплати компенсації (відшкодування) особі за відрив від звичайних занять і за проведену роботу провадяться за постановою (ухвалою) органу, який зробив виклик. У постанові (ухвалі) зазначаються вихідні дані для визначення суми винагороди (конкретний розмір винагороди у межах норм, зазначених у пунктах 2, 3, 5, 6 цієї Інструкції, та час, затрачений нею у зв'язку з явкою за викликом і на виконання даного їй завдання) (п.9 Інструкції).

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на невиплату компенсації в зв'язку з відсутністю на це коштів в кошторисі на поточний рік, в зв'язку з наступним.

Код економічної класифікації видатків 2240 "Оплата послуг (крім комунальних)" передбачає, в тому числі, видатки на оплату (відшкодування) витрат, пов'язаних із залученням експертів, спеціалістів, перекладачів, свідків і потерпілих, які беруть участь у судовому розгляді (засіданні). Витягом з річного розпису бюджету (кошторису) на 2013 рік підтверджується, що на видатки по коду 2240 спрямовано 7,5 тис. грн. Однак розрахунком потреби Хмельницького МВ УМВСУ в Хмельницькій області в коштах за КЕКВ 2240 на 2013 рік витрати, пов'язані із залученням експертів, спеціалістів, перекладачів, свідків і потерпілих, передбачені не були.

Разом з цим суд звертає увагу на те, що згідно практики Європейського суду з прав людини безпідставним є посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування, оскільки реалізація особою права, пов'язаного з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005 року).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суд з прав людини як джерело права.

Враховуючи викладене, невиконання відповідачем постанов про виплату ОСОБА_3 компенсації за відрив від звичайних занять є неправомірним та суперечить законодавству.

Посилання представника відповідача про те, що законодавством не встановлено строків для виконання постанов слідчих про відшкодування витрат за відрив від звичайних занять суд вважає безпідставними, оскільки ст. 19 Конституції України закріплює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавством України не передбачено, що виплата відповідної компенсації може здійснюватись протягом певного часу, або за наявності чи відсутності певних умов. Отже, виплата такої компенсації є безумовною.

Доводи представника відповідача про те, що позивач не звертався з приводу виплати йому компенсації за двома постановами від 03.10.2013 року, а тому неможливо стверджувати про відмову у виплаті йому за вказаними постановами, суд також вважає безпідставними. Так, відповідні кошти за постановами від 03.10.2013 року позивачу ні до звернення ним до суду із позовною заявою, ні під час судового розгляду справи не виплачено. При цьому досудове звернення позивача з вимогою виплати таких коштів чинним законодавством не передбачене, а тому не є обов'язковим, що, в свою чергу, не є перешкодою для звернення за захистом своїх прав до суду.

Стосовно позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 1,00 грн., суд зазначає наступне. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи.

Разом з цим, звертаючись до суду з такою вимогою позивач повинен був зазначити та довести: в чому полягає завдана йому моральна шкода та з яких міркувань він виходив, визначаючи її розмір, вказати докази, якими це підтверджується, чого ним зроблено не було.

Оскільки позивачем не надано доказів завдання йому такої шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача і такою шкодою, тому вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди є недоведеними та не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1,3 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Хмельницького міського відділу управління міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, що виразилась в невиконанні постанов про виплату компенсації за відрив від звичайних занять від 15.03.2013 року (кримінальне провадження №12013240010000053) та 03.10.2013 року (кримінальні провадження №12012240010000370 та №12013240010006067).

Зобов'язати Хмельницький міський відділ управління міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області виконати постанови про виплату компенсації за відрив від звичайних занять від 15.03.2013 року (кримінальне провадження №12013240010000053) та 03.10.2013 року (кримінальні провадження №12012240010000370 та №12013240010006067).

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 68 (шістдесят вісім) грн.82 коп. шляхом безспірного списання з розрахункового рахунку Хмельницького міського відділу управління міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 13 грудня 2013 року

Суддя/підпис/У.Т. Данилюк"Згідно з оригіналом" Суддя У.Т. Данилюк