Постанова № 36029834, 03.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 грудня 2013 року № 826/17590/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.07.2013р. № 0002421720 та № 0002431720.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2013 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу вказував, що відповідач не вірно визначив об'єкт оподаткування податку з доходів фізичних осіб, оскільки не витрати підприємця підтверджено відповідними актами виконаних робіт, що відповідачем залишено поза увагою.

Вважаючи висновок податкового органу щодо наявності податкового зобов'язання з ПДВ позивач зазначив, що після перевищення доходу в 300 000,00 грн. подав заяву про реєстрацію його як платника ПДВ та задекларував відповідні суми податку.

Відповідач із врахуванням приписів частини восьмої, одинадцятої статті 35 та абзацу другого частини третьої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України був належним чином повідомлений про судові засідання, проте письмових заперечень до суду не надав, свого представника для участі у судових засіданнях не направив.

За таких обставин, враховуючи ч. 4 ст. 122 КАС України, судовий розгляд було продовжено в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року перебував на спрощеній системі оподаткування, у період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року перебував на загальній системі оподаткування обліку та звітності, здійснював надання послуг з дизайну.

Також, ФОП ОСОБА_1 був зареєстрований платником податку на додану вартість (свідоцтво від 17.07.2012р. НОМЕР_4). Свідоцтво платника ПДВ анульовано за самостійним рішенням ФОП ОСОБА_1 31.12.2012р.

ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету держави податків, зборів та інших платежів фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 12.06.2013 року №433-435/17-20/НОМЕР_3.

Ні підставі акту перевірки 02.07.2013 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС винесено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення №0002421720 та №0002431720.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0002421720 від 02.07.2013р. за порушення пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на суму 19 056 грн. за основним платежем та 4 764 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а загалом на суму 23 820 гривень.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0002431720 від 02.07.13 за порушення пункту 177.2 статті 177 ПКУ збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку з доходів фізичних осіб (від підприємницької діяльності) на суму 145 961,28 грн. за основним платежем та 36 490,32 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а загалом на суму 182 451,6 гривень.

Щодо спірних сум податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб суд зазначає наступне.

Згідно з декларацією про майновий стан ФОП ОСОБА_1 у 2012 році отримано дохід від підприємницької діяльності у сумі 910 794,17 грн. та задекларовано витрати у сумі 1 196 690 грн.

Як для перевірки, так і до суду ФОП ОСОБА_1 надані документи (виписки банку про рух коштів за відповідний період, акти виконаних робіт, квитанції банку), що підтверджують понесені витрати на суму 37 050 грн. за оплату послуг з дизайну TOВ «Бюро Картуал».

Витрати, згідно з актами виконаних робіт за 2012 рік в розмірі, 1 159 640 грн. не були сплачені приватним підприємцем в 2012 році.

Враховуючи зазначене, податковий орган прийшов до висновку про те, що в порушення п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 занижено оподаткований дохід за 2012 рік на суму 873 744 грн. (910 794 грн. - 37 050 грн.), що призвало до заниження податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 145 961,28 грн.

Не погоджуючись із таким висновком податкового органу позивач вказує, що його витрати підтверджуються актами виконаних робіт та не повинні бути підтверджені платіжними документами.

Суд вважає наведені доводи позивача безпідставними з огляду на наступне.

Згідно з п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб -підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 статті 177 розділу Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п. 177.4 ст. 177 до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Враховуючи те, що витрати платника податків повинні впливати на зміни його майнового стану, зважаючи на відсутність у позивача документів, які підтверджують такі зміни під час провадження діяльності, пов'язаної із отриманням підприємцем доходів, суд приходить до висновку про документальне не підтвердження задекларованих витрат в сумі 873 744 грн.

Таким чином суд вважає правомірним податкове повідомлення-рішення №0002431720 від 02.07.2013р.

Щодо спірних сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Перевіркою банківських виписок про рух коштів позивача встанволено, що ФОП ОСОБА_1 у період з 01.01.2012р. по 30.03.2012р. отримав дохід у розмірі 605 905 грн. (без ПДВ), що перевищує 300 тис. грн. Перевищення відбулось 22.02.2012р. в порушення вимог п. 183.2. п. 183.10 ст.183 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 не було подано реєстраційну заяву до 10.03.2012р..

Обсяг доходу за надані послуги, який отримано ФОП ОСОБА_1 з перевищення 300 тис.грн. та до дати видачі свідоцтва, становить 571 690 грн. у тому числі 95 281.67 грн. ПДВ.

Вказаний дохід відображено в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, та задекларовано податкові зобов'язання по ПДВ у серпні 2012 року у розмірі 95281,67 грн.

За даними перевірки з обсягів продажу на суму 571 690 грн.. враховуючи ставку податку (20%) згідно з ст. 193 Податкового кодексу України, сума податкових зобов'язань становить 114 338 грн.

Із врахуванням самостійно задекларованих позивачем сум ПДВ в розмір 95 282 грн. перевіркою визначено, що в порушення п. 181.1 ст. 181. п. 183.2, п. 183.10 ст. 183, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 занижено податок на додану вартість за серпень 2012 року на суму 19 056 грн. (114338 грн. - 95282 грн.).

Пунктом 181.1 етапі 181 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку % органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцеві проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до п. 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до орган) державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті І 81 цього Кодексу.

Згідно з п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п 123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1. 54.3.2. 54.3.4. 54.3.5. 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку про обґрунтованість дій податкового органу щодо визначення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ на суму 19 056 грн. за основним платежем та 4 764 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а загалом на суму 23 820 гривень.

Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що після перевищення доходу в 300 000,00 грн. подав заяву про реєстрацію його як платника ПДВ та задекларував відповідні суми податку, оскільки при визначені податковим органом спірних сум ПДВ було враховано наведені позивачем обставини, так як від загальної суми податкових зобов'язань в розмірі 114 338 грн. було віднято 95 282 грн. задекларованих позивачем.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам позивач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, і не довів неправомірності винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим вони задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.