Постанова № 36029701, 10.12.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний судП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 р. справа №820/11422/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представника позивача - Мельникової М.М.,

представника відповідача - Чистякової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі міста Харкова до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Фрунзенському районі м.Харкова про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі міста Харкова, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Фрунзенському районі м.Харкова, в якому просить суд:

- визнати дії відповідача щодо внесення змін до обліку осіб, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період: з липня 2009 по грудень 2009 на загальну суму 174434,50 грн.; з січня 2010 по грудень 2010 на загальну суму 481594,87 грн.; з січня 2011 по грудень 2011 на загальну суму 495260,47 грн.; з січня 2012 по березень 2012 на загальну суму 134069,04 грн. незаконними;

- зобов'язати відповідача відкоригувати облік осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період: з липня 2009 по грудень 2009 на загальну суму 174434,50 грн.; з січня 2010 по грудень 2010 на загальну суму 481594,87 грн.; з січня 2011 по грудень 2011 на загальну суму 495260,47 грн.; з січня 2012 по березень 2012 на загальну суму 134069,04 грн.;

- зобов'язати відповідача включити до Актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з липня 2009 до березня 2012 року (включно) з урахуванням відкоригованого обліку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що матиме своїм наслідком відшкодування коштів Пенсійному фонду Україні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України;

- стягнути з відповідача суму невизнаних витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві у розмірі 1285358,88 грн.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду від 06.11.013 року, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2012 року та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 року скасовані, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 року, у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду, адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі міста Харкова до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Фрунзенському районі м.Харкова про стягнення коштів залишено без розгляду в частині позовних вимог про:

- визнання незаконними дій відповідача щодо внесення змін до обліку осіб, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період: з липня 2009 по грудень 2009 на загальну суму 174434,50 грн.; з січня 2010 по грудень 2010 на загальну суму 481594,87 грн.; з січня 2011 по вересень 2011 на загальну суму 366157,29 грн.; - зобов'язання відповідача відкоригувати облік осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період: з липня 2009 по грудень 2009 на загальну суму 174434,50 грн.; з січня 2010 по грудень 2010 на загальну суму 481594,87 грн.; з січня 2011 по вересень 2011 на загальну суму 366157,29 грн.;

- зобов'язання відповідача включити до Актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з жовтня 2011 року до березня 2012 року (включно) з урахуванням відкоригованого обліку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що матиме своїм наслідком відшкодування коштів Пенсійному фонду Україні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому. Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав до суду заперечення на адміністративний позов, у яких просив суд у задоволенні позову відмовити. Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за період з жовтня 2011 року по березень 2012 року (включно) між Управлінням Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова та Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Фрунзенському районі м. Харкова підписані Акти щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Акти) - Т.1, а.с. 88-105.

В Актах Управлінням Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова зазначено про підготовку списків осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії, у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Списки; долучені до матеріалів справи - Т.2, а.с.18-53) та зазначило загальну суму витрат, що підлягали відшкодуванню.

Згідно відомостей, зазначених в Актах та Списках за період з жовтня 2011 року по березень 2012 року, враховуючи надані позивачем розрахунки (Т.3, а.с.80-82), суд приходить до висновку, що розмір позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми невизнаних витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві складається з неприйнятих відповідачем до відшкодування сум за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року у розмірі 129108,18 грн. та з неприйнятих відповідачем до відшкодування сум за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року у розмірі 134069,04 грн.

Відповідач не визнав та не включив до Актів при їх підписанні суми витрат, мотивуючи тим, що не підлягають відшкодуванню: витрати на виплату та доставку пенсій особам, нещасний випадок на виробництві з якими стався на території колишнього СРСР або на території країн СНД; витрати на поховання за відсутності документів що підтверджують настання смерті за тих же обставин, за яких настав страховий випадок від нещасного випадку на виробництві; суми адресної допомоги, передбаченої Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265; та суми на підвищення пенсій за Постановою КМУ № 198 від 11.03.2009р.

Як вбачається з додатків до Актів (а.с.Т.1, а.с. 90, 93, 96, 99, 102, 105), відповідачем не прийнято до відшкодування витрати по пенсійним справам ОСОБА_4, ОСОБА_5, пенсійним справам, по яких виплачується щомісячна державна адресна допомога на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також витрати у вигляді допомоги на поховання ОСОБА_6 (листопад 2011 року).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).

За пенсійним страхуванням згідно з пунктом 1 статті 25 цих Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

За змістом пункту 2 статті 7 Прикінцевих положень Закону України від 22 лютого 2001 року № 2272-Ш "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку цьому Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною другою статті 24 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-ХІV) закріплено аналогічне правило: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.

За змістом частини другої статті 2 Закону № 1105-ХІV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом "а" статті 27 Закону України від 5 листопада 1991 року № XII "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1105-ХІV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім цього пункту (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання-чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ "Про охорону праці", які ліквідуються.

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

У випадку відсутності згоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на включення витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності, до актів звірки розрахунків, вимоги про відшкодування таких сум вирішуються у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, шляхом пред'явлення позову про стягнення цих сум.

Якщо ж нещасний випадок мав місце після розпаду СРСР, на території колишніх його республік, а зараз - незалежних країн, що входять до складу Співдружності Незалежних держав, то ці правовідносини повинні регулюватися з особливостями, визначеними Угодою про взаємне визнання праці на відшкодування шкоди, заподіяної працівнику професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров`я, які пов`язані з виконанням ними трудових обов`язків, підписана 9 вересня 1994 року державами колишнього СРСР (Азербайджан, Вірменія, Білорусія, Грузія, Казахстан, Киргизія, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан, Україна).

Судом встановлено, що на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова станом на момент виникнення спірних правовідносин перебували ОСОБА_4, якому призначена пенсія внаслідок трудового каліцтва з 22.05.1990р., нещасний випадок стався під час роботи на Новоуренгойському АТП тресту "Укрбургаз" 28.01.1990р. (акт про нещасний випадок на виробництві ф.Н-1, складений 01.02.1990р.), ОСОБА_5, якому призначена пенсія внаслідок трудового каліцтва з 19.06.1984р., нещасний випадок стався під час роботи ОРС тресту ЗХС м. Зима, Іркутської області 14.10.1983 (акт про нещасний випадок на виробництві ф.Н-1, складений 15.10.1983р.) - Т.2, а.с.77-84.

До сум відшкодування, зазначених в Актах за період з жовтня 2011 року по березень 2012 року, позивачем включено суми основного розміру пенсії ОСОБА_7 та ОСОБА_4, що вбачається також з наданого позивачем розрахунку (Т.3, а.с.82).

Вищезазначені обставини та розмір сум, обрахованих позивачем, представником відповідача у судовому засіданні не заперечувались.

Враховуючи, що нещасні випадки у спірних правовідносинах мали місце до розпаду СРСР, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Харкові на користь управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова суму невизнаних витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з жовтня 2011 року по березень 2012 року у розмірі 1468,92 грн..

Щодо позовних вимог про відшкодування витрат у вигляді допомоги на поховання (Акт за листопад 2011 року), суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до частини 8 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV), у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України. Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826, регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг. Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 Порядку). Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 Порядку). Згідно з абзацом 2 частини 9 статті 34 Закону № 1105-XIV, у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів. Із змісту частини 4 статті 26 Закону № 16/98-ВР, частини 2 статті 24 Закону № 1105-XIV вбачається: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика та відшкодувати понесені ним витрати. Аналіз норм закону № 1105-XIV, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини 8 статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Позивачем до суду не надано документів ( медичний висновок про причинний зв'язок між отриманим каліцтвом та смертю потерпілого, тощо ), які підтверджують причинний зв'язок між смертю потерпілого та нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням. Представник відповідача зазначив, що такі матеріали у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Фрунзенському районі м. Харкова відсутні.

Суд приходить до висновку, що відповідач не зобов'язаний відшкодовувати позивачеві суму допомоги на поховання, оскільки причинний зв'язок між смертю потерпілого та нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням позивачем не доведено.

Розглядаючи питання щодо обов'язку відповідача відшкодувати суми адресної допомоги за період з жовтня 2011 року по березень 2012 року, суд керується такими положеннями норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин. Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-ХІV) та постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" (далі - постанова № 265) не встановлено обов'язку Фонду відшкодовувати державну адресну допомогу. Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-ХІV, відповідно до якої останній зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку. Аналіз положень постанови № 265, якою передбачене надання щомісячної державної адресної допомоги, дає підстави вважати, що така допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Пунктом 4 цієї постанови встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога. Вирішуючи питання про здійснення таких виплат за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності. Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів, які відповідно до статті 46 Закону № 1105-ХІV не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням. Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати з виплати державної адресної допомоги. Щодо решти позовних вимог, суд зазначає, що належним способом захисту прав позивача є саме стягнення вказаних коштів, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дії відповідача щодо внесення змін до обліку осіб, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та зобов'язання відповідача включити до актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві з урахуванням відкоригованого обліку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що матиме своїм наслідком відшкодування коштів Пенсійному фонду України Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України , слід відмовити.

Відповідно до ч.1, 4 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи встановлені судом обставини та керуючись приписами норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі міста Харкова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 6, 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі міста Харкова до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Фрунзенському районі м.Харкова про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Фрунзенському районі м.Харкова (61082, м. Харків, вул.Межлаука, 8/1, р/р37170400901010, УДК у Фрунзенському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 25981499) на користь Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова (61082, м. Харків, пр-т Московський, 198/3, р/р 256083122088, ХОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823, код ЄДРПОУ 22645387) суму невизнаних витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з жовтня 2011 року по березень 2012 року на загальну суму 1468,92 грн.(одна тисяча чотириста шістдесят вісім гривень дев'яносто дві копійки).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі виготовлено 16 грудня 2013 року.

Суддя Котеньов О.Г.