Постанова № 36029497, 04.12.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

04 грудня 2013 р. №820/10234/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.

за участю представників позивача - Ісаєнко М.О., Дорошенко Н.В., представника відповідача -Липитинської О.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР" до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.10.2013 року №0000222202, від 16.10.2013 року №0000232202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є безпідставними, необґрунтованими та помилковими. Судження податкового органу про порушення ТОВ "КОМ-ФОР" вимог податкового законодавства, зокрема п.п.198.1 б, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість 112 771 грн., та штрафних санкцій на суму 45502,75 грн. виходить виключно з мотивів того, що під час перевірки підприємством не надано документів, які підтвердили б правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених за проведення робіт з реконструкції орендованих виробничих приміщень. Основним аргументом при цьому є ненадання дозволу на проведення будівельно-монтажних робіт, що здійснювались підприємством у квітні-грудні 2012 року на орендованому об'єкті, в зв'язку з чим будівництво визнано податковим органом самочинним. Висновки про заниження ТОВ «КОМ-ФОР» податку на прибуток, та донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 433 452 грн. ґрунтується на тому, що на думку податкового органу підприємством порушено п.п. 153.2.1, п.п. 153.2.3 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим рішенням Дергачівської ОДПІ від 20.09.2013 р. про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток по операціях з продажу ТОВ «КОМ-ФОР» на території України меблів, що були імпортовані з Туреччини неплатникам податку на прибуток, було застосовано звичайні ціни. Донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 86 650,00 грн. базується на висновку податкового органу про порушення п.п.139.1.6. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в зв'язку з віднесенням підприємством сум ПДВ - 412 617,07 грн., що були нараховані та сплачені для виконання вимог п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України до складу витрат.

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача Липитинської О.А. надійшли письмові заперечення в яких вона просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на висновки акту перевірки ТОВ "Ком-Фор".

Представники позивача - Ісаєнко М.О., Дорошенко Н.В. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача - Липитинська О.А. в судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ТОВ "КОМ-ФОР" зареєстроване як юридична особа Дергачівською райдержадміністрацією 04.04.2005 року за № 1456102000000016, перебуває на обліку в Дергачівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, є платником податку на додану вартість .

Фахівцями Дергачівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ "КОМ-ФОР" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 30.09.2013 року №214/20-11-22-01/33337750 (а.с.19), в якому встановлені наступні порушення:

- п.198.1 б, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України - завищено суму податкового кредиту всього у сумі 7 695 грн., у тому числі за жовтень 2012 року на суму 7695 грн.;

- п.п.153.2.1., п.п.153.2.3. п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України - занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. у сумі 2064055 грн., в т.ч. за 1 кв. 2012 р. в сумі - 316255 грн., за 2 квартал 2012 р. у сумі 320590 грн., за 3 квартал 2012 р. у сумі 293335 грн., за 4 квартал 2012 р. у сумі 1133875 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 кв. 2012 року у сумі - 66414 грн., півріччя 2012 року в 133737 грн., за 3 кв. 2012 року у сумі 195338 грн., за рік у сумі 433452 грн.;

- п.п.139.1.6. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України - завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі - 412617,грн.., в т.ч. за пів.2012 року в сумі 127175 грн., 3 кв. 2012 року в сумі 185842 грн., за 2012 рік в сумі 412617 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 86650 грн., в т.ч. за півріччя 2012 року в сумі - 26707 грн., 3 кв. 2012 року в сумі 39027 грн., за рік 2012 в сумі 86650 грн.

На вказаний акт позивачем було подано заперечення (а.с.78) в яких, зокрема, зазначено про вибірковий підхід до перевірки, оскільки ПП «НВФ «Будметалпроект» у перевіряємому періоді було видано 19 податкових накладних, сума ПДВ по яким - 112 771,55 грн. була включена ТОВ «КОМ-ФОР» до податкового кредиту в інших періодах 2012 року, а не лише за період - жовтень 2012 р. на суму 7695 грн.

За результатами розгляду заперечень, Дергачівською ОДПІ листом № 1355/20-11-22-01 від 10.10.2013 року (а.с.87) було зроблено висновок про необхідність врахування інших податкових накладних, та донараховано податкові зобов'язання з ПДВ на 105076 грн., в т.ч. за квітень 2012 року в сумі - 5771,55 грн., травень 2012 р. на суму - 15268,62 грн., червень 2012 року в сумі - 62369,63 грн., вересень 2012 року на суму - 5000 грн., грудень 2012 року на суму - 16666,67 грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення форми „Р": за №0000222202 від 16 жовтня 2013 року, яким було донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 112771,00 грн. і штрафні санкції на суму 45502,75 грн., та за № 0000232202 від 16 жовтня 2013 року, яким ТОВ «КОМ-ФОР» було донараховано податок на прибуток на суму 520102,00 грн. і штрафні санкції на суму 130025,50 грн. (а.с.17-18).

Як вбачається з акту перевірки № 214/20-11-22-01/33337750 від 30.09.2013 р., висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що підприємством під час перевірки не надано документів, зокрема - дозволу на проведення будівельно-монтажних робіт, що здійснювались підприємством у квітні-грудні 2012 року на орендованому об'єкті, які підтвердили б правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених за проведення робіт з реконструкції орендованих виробничих приміщень. При цьому Дергачівською ОДПІ будівництво визнано самочинним, і зроблено висновок, що особа, яка його здійснює не набуває права власності на нього, тобто не може ним володіти, користуватися та розпоряджатися.

Проте суд не погоджується з висновками, зазначеними в акті перевірки від 30.09.2013 року №214/20-11-22-01/33337750, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що виробничі та складські приміщення, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 в період з 01.04.2009 року до 30.03.2012 р. використовувались ТОВ «КОМ-ФОР» на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу №35, укладеного 01 квітня 2009 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендодавець) та ТОВ «КОМ-ФОР» (орендар). ( а.с.111)

Пунктом 4.2.1. зазначеного договору передбачено право орендаря з письмового дозволу орендодавця здійснювати реконструкцію та поліпшення об'єкту оренди. Судом встановлено, що Орендодавець листом від 01.04.2011 р. надав згоду на проведення реконструкції приміщень з виготовлення м'яких меблів та побутового текстилю, та між сторонами 01.04.2011 року було укладено додаткову угоду до Договору оренди, згідно якої сторони досягли згоди про те, що в зв'язку з виникненням у Орендаря необхідності здійснення реконструкції виробничих приміщень з виробництва м'яких меблів та побутового текстилю (літ «В-2»), що використовуються в господарській діяльності орендаря, роботи будуть здійснюватись за рахунок орендаря. Орендар на власний розсуд обирає проектні та підрядні організації, та узгоджує вартість та об'єм робіт.

Судом встановлено, що з 31.03.2012 року ті ж самі об'єкти цілісного майнового комплексу за адресою АДРЕСА_1 використовуються ТОВ «КОМ-ФОР» на підставі договору оренди №41 від 31.03.2012 р., укладеного з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4. (а.с.119).

Відповідно до п.4.2.1. договору орендар має право з письмового дозволу орендодавця та за додатковою угодою за рахунок власних коштів проводити добудову, реконструкцію та поліпшення об'єкту оренди. Згідно п.7.6. договору сторони домовились, що дозвіл орендодавця на реконструкцію виробничих приміщень з виробництва м'яких меблів та побутового текстилю, наданий ним 01.04.2011 р. згідно листа та додаткової угоди до договору оренди № 35 від 01.04.2009 р. погоджується на час дії цього договору на тих же умовах.

Судом встановлено, що 06 квітня 2011 року між ТОВ «КОМ-ФОР» (замовник) та ПП «НВФ Будметалпроект» (підрядник), яке зареєстровано як платник податку на додану вартість було укладено договір №2/6/37 (а.с.96), згідно якого підрядник зобов'язувався виготовити проектно-кошторисну документацію на реконструкцію приміщень з виготовлення м'яких меблів та побутового текстилю ТОВ «КОМ-ФОР» та виконати відповідно до неї монтажно-будівельні роботи.

Суми податку на додану вартість, що були сплачені ТОВ «КОМ-ФОР» за період квітень- грудень 2012 року у складі вартості виконаних робіт за податковими накладними, отриманими від ПП «НВФ Будметалпроект», були включені підприємством до податкового кредиту.

Згідно п.14.1.181. Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпункт б, пункт 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з : придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)

П.198.3 Податкового кодексу України в редакції від 01.01.2012 р., яка була чинною в період, що перевірявся, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів / послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст..39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1.ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

П.14.1.36 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що в складі цілісного майнового комплексу ТОВ «КОМ-ФОР» орендує приміщення з виготовлення м'яких меблів та побутового текстилю, де безпосередньо розміщено виробничі потужності (устаткування, обладнання, механізми) підприємства. Основним видом діяльності ТОВ «КОМ-ФОР» за КВЕД є виробництво матраців.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що під час користування позивачем будівлі на підставі оренди, цільове призначення будівлі не змінено, що також, свідчить про використання даних об'єктів у господарській діяльності підприємства.

З пояснень представників позивача вбачається та матеріалами справи підтверджується, що роботи з реконструкції приміщення по його розширенню проводились на підприємстві з метою подальшого використання його в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності за основним видом діяльності - виробництво матраців, їх подальшої реалізації та отримання доходу. Необхідність розширення приміщення викликана збільшенням обсягів виробництва продукції.

Згідно ч.2 п.198.3 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою Кодекс пов'язує право платника на включення сплачених у складі вартості придбаних (побудованих, споруджених) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) сум ПДВ до податкового кредиту, є сам факт придбання (будівництва, спорудження, створення), та використання цих основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у господарській діяльності такого платника податків.

Кодексом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем у повному обсязі. Будь-яких інших умов, ніж зазначені у ст.198 Податкового кодексу щодо виникнення права на податковий кредит податкове законодавство не передбачає, і не пов'язує формування податкового кредиту із наявністю певних дозволів.

Умови, викладені в п. 198.1 (б), п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України підприємством дотримані - придбання (будівництво) основних фондів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи з метою подальшого використання в господарській діяльності.

Ці господарські операції, та їх фактичне виконання підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Відповідач в акті перевірки зазначає, що здійснювались роботи саме з реконструкції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» первинними документами є документи, які містять відомості про господарську операцію, та підтверджують її здійснення.

Судом встановлено, що під час перевірки, окрім договору підряду з ПП «НФВ Будметалпроект» та інших документів, надавались належним чином оформлені первинні документи - акти виконаних робіт, банківські виписки про оплату. Будь-яких зауважень щодо повноти та правильності оформлення первинних документів, реальності виконання договору відповідачем в акті перевірки не зазначено.

Відповідно до п.198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог, чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суми, які були віднесені ТОВ «КОМ-ФОР» до податкового кредиту за період червень-грудень підтверджені податковими накладними, оформленими згідно вимог ст.201 Податкового кодексу України та наказу ДПА України № 969 від 21.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції 29.12.2010 р., що надані постачальниками товарів виконавцями послуг та робіт, у тому числі і ПП «НВФ Будметалпроект».

В судовому засіданні судом було досліджено надані позивачем на виконання ухвали суду акти виконаних робіт з довідками про вартість виконаних робіт за період 2012 рік.

Оригінали податкових накладних, разом з первинними документами надавались під час перевірки, що вбачається зі змісту акту перевірки. Будь-яких зауважень щодо форми, або порядку оформлення податкових накладних від відповідача не надходило.

Податкова накладна є звітним податковим документом, та відповідно до п.201.10. ст..201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому відповідачем в п.1 висновків акту перевірки було зроблено висновок про завищення ТОВ «КОМ-ФОР» податкового кредиту лише по тим податковим накладним, виданим ПП «НВФ «Будметалпроект» (у кількості 3 шт.), суми ПДВ по яким було включено до податкового кредиту за жовтень 2012 року на суму 7695,00 грн.

В поданих позивачем 04.10.2013 р. запереченнях до акту перевірки було зазначено про вибірковий підхід до перевірки, оскільки ПП «НВФ «Будметалпроект» у перевіряємому періоді було видано 19 податкових накладних, сума ПДВ по яким - 112 771,55 грн. була включена ТОВ «КОМ-ФОР» до податкового кредиту в інших періодах 2012 року. Таким чином, під час перевірки податковий орган погодився з тим, що суми ПДВ, віднесені ТОВ «КОМ-ФОР» до податкового кредиту в інших періодах 2012 року в зв'язку з придбанням робіт ПП «НВФ «Будметалпроект» по реконструкції - віднесені до податкового кредиту правомірно. При цьому, як зазначено в акті перевірки, всі витребувані документи надавались під час перевірки. Проте за результатами розгляду заперечень, Дергачівською ОДПІ було зроблено висновок про необхідність врахування інших податкових накладних, та донараховано податкові зобов'язання з ПДВ на 105076 грн.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що в зв'язку з ненаданням ТОВ «КОМ-ФОР» належного дозволу на проведення будівельно-монтажних робіт по реконструкції приміщень з виготовлення м'яких меблів та побутового текстилю за адресою: АДРЕСА_1, Дергачівською МДПІ у відповідності до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України будівництво цеху було визнано як самочинне будівництво.

Згідно ч.9 ст.37 Закону України №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції від 17.02.2011 р., яка діяла в період, що перевірявся, самочинним є будівництво, в якому здійснюється виконання будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності без дозволу на виконання будівельних робіт або його переоформлення, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт. Згідно п.1.2. розділу «Загальні вказівки» проектної документації, яка була досліджена в судовому засіданні, реконструкція приміщень відноситься до I-ї категорії складності. Проаналізувавши норми діючого законодавства, суд приходить до висновку, що право на виконання підготовчих, чи будівельних робіт на підставі отриманого дозволу, як окремого документу, визначається лише на об'єктах, що належать до IV і V категорії складності.

Частиною1 статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює згідно закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Під час планової перевірки, про що зазначено в акті (стор.41) відповідач пересвідчився в тому, що право власності на цілісний майновий комплекс належить ОСОБА_4.

ТОВ «КОМ-ФОР» згідно проектної документації проводяться роботи з реконструкції, тобто поліпшення орендованого майна.

З пояснень представників позивача, наданих у судовому засіданні, встановлено, що на даний час всі передбачені проектом роботи ще не закінчено. Визначення статусу будь-якого об'єкту нерухомості є компетенцією спеціального органу, що здійснює реєстрацію права власності на підставі відповідних документів - або сертифіката готовності об'єкта до експлуатації, що видається інспекцією Державного архітектурно - будівельного контролю, або рішення суду.

Суд зазначає, що викладені в акті перевірки висновки про самочинність будівельних робіт зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України не передбачає компетенції податкових органів щодо контролю в сфері містобудування. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Правовий порядок в Україні згідно ст.19 Конституції України ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.61 ПК України - податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, перелік яких визначено у ст..41 ПК України. Згідно п.41.1.1. органи державної податкової служби є контролюючим органом щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Стаття 1.1. Податкового кодексу визначає, що кодекс регулює відносини у сфері справляння податків і зборів. В жодній нормі кодексу не визначено компетенцію податкового органу у сфері контролю будівельної діяльності, зокрема правомірності проведення будівельних робіт, і тим більше - повноважень щодо визначення статусу будівництва, та реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Згідно з ч.4 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» виключно законами встановлюються види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю), і органи, уповноважені його здійснювати. Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний контроль у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує його на це та не визначає повноважень такого органу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що органи державної податкової служби не наділені компетенцією здійснювати державний контроль у сфері містобудування, зокрема в архітектурно-будівельній частині. Крім цього, чинним податковим законодавством не передбачено наявність дозвільної, чи технічної документації на проведення будівельних робіт як умову включення до податкового кредиту сум податку, сплаченого у складі вартості таких робіт, і тому підстави для позбавлення ТОВ «КОМ-ФОР» права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, отриманих і сплачених ним у зв'язку з придбанням робіт по реконструкції об'єкту за період червень-грудень 2012 року та, як наслідок, підстави для донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та штрафних санкцій - відсутні.

Також слід зазначити, що в період з 03.08.2011 р. по 16.08.2011 року Дергачівською МДПІ було здійснено позапланову виїзну перевірку ТОВ «КОМ-ФОР» з питань достовірності визначення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за травень 2011 року, та було винесено податкове повідомлення-рішення №0000061602 від 07 вересня 2011 року (форма «В4»), яким було зменшено розмір від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту всього - на 72 698,00 грн. в зв'язку з тим, що під час перевірки не надано документів, які підтвердили б правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених за проведення будівельно-монтажних робіт ПП «НВФ «Будметалпроект». Основним аргументом Дергачівської МДПІ при цьому було ненадання дозволу на проведення будівельно-монтажних робіт з реконструкції, що здійснювались підприємством у квітні-травні 2011 року на орендованому об'єкті, в зв'язку з чим будівництво є самочинним, і особа, яка його здійснює не набуває права власності на нього, тобто не може ним володіти, користуватися та розпоряджатися.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2011 року вказане податкове повідомлення-рішення було визнано нечинним та скасовано.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 року постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2011 була залишена без змін, а апеляційна скарга Дергачівської МДПІ - без задоволення.

Також, за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання ТОВ «КОМ-ФОР» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, яка проводилась з 14.02.2012 року по 27.03.2012 року було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000112223 від 18 квітня 2012 року форма «Р», яким було донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 124111,00 грн., і штрафні санкції на суму 62 055, 5 грн. Підстави для винесення повідомлення - рішення були ті ж самі: ненадання дозволу, висновок про самочинність робіт з реконструкції, що здійснювались ТОВ «КОМ-ФОР» на орендованому об'єкті за договором, укладеним 06.04.2011 р. з ПП «НВФ «Будметалпроект». Постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі №2-а-5215/12/2070 від 03.07.2012 року адміністративний позов ТОВ «КОМ-ФОР» до Дергачівської МДПІ Харківської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - було задоволено в повному обсязі, податкові повідомлення-рішення №0000112223 від 18.04.2012 року, та №0000122223 від 18.04.2012 року видані Дергачівською МДПІ Харківської області - були скасовані. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду було залишено без змін, а апеляційну скаргу Дергачівської МДПІ - без задоволення.

Щодо винесення податкового повідомлення-рішення про заниження позивачем податку на прибуток всього у сумі 433452 грн. суд зазначає наступне.

Викладені у п.2 висновків акту перевірки, на підставі якого винесене повідомлення-рішення №0000232202 про донарахування податку на прибуток та штрафних санкцій, ґрунтується на тому, що, на думку відповідача, ТОВ «КОМ-ФОР» порушено п. п. 153.2.1, 153.2.3 пункту 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України в зв'язку з реалізацією меблів, що були імпортовані підприємством із Туреччини покупцям, які не є платниками податку на прибуток за договірними цінами, меншими від звичайних цін, в результаті чого підприємством занижено дохід на загальну суму 2064055 грн.

20.09.2013 р. Дергачівською ОДПІ було прийнято рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань, в зв'язку з тим, що договірна ціна на меблі відрізняється більш, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни. При цьому, на думку відповідача (стор. акту перевірки 7), звичайна ціна - це ринкова ціна меблів, яка, як вважає відповідач, ідентична митній вартості, визначеній під час розмитнення товару. В зв'язку з цим відповідач скористався правом, передбаченим абзацем другим п.п.1.20.10 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами і доповненнями, який зазначає, що податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Судом встановлено, що 25 липня 2011 року ТОВ «КОМ-ФОР» було укладено контракт №13/Т на поставку меблів з турецькою фірмою «BAYTAS DIS TIC. LTD. STI.»

Згідно п.4.1 контракту ціна на одиницю товару, комплект і партію в цілому зазначається в Додатку по кожній партії Товару і інвойсі.

Згідно додатку №4 від 13.01.2012 р. до контракту №13/Т від 25.07.2011 р., укладеного з «BAYTAS DIS TIC. LTD. STI.» загальна вартість партії товару складає 52 613,00 доларів США, що згідно ВМД № 807100000/2012/400924 від 26.01.2012 р. за курсом 7,9898 грн./дол. становить 420367,35 гривні, митна вартість - 811 341,50 грн.. За Додатком №5 від 02.03.2012 р. до контракту №13/Т від 25.07.2011 р. вартість партії складає 33 560 доларів США, що згідно ВМД № 807100000/2012/408392 від 16.03.2012 р. за курсом 7,984 грн./дол.. становить 267943,04 гривні, митна вартість 756 315,70 грн.

Згідно Додатку № 5 від 26.03.2012 р. до цього ж контракту вартість партії товару складає 40 547 доларів США, що відповідно до ВМД № 807100000/2012/420612 від 25.05.2012 р. за курсом 7,9925 грн./дол. становить 324071,90 гривень, митна вартість - 769484,25 грн. Згідно Додатка №9 від 07.09.2012 р. вартість партії складає 35 702 дол. США, що згідно ВМД №807100000/2012/439197 від 1.09.2012 р. за курсом 7,993 грн./дол. становить 285366,09 грн., митна вартість - 677169,76 грн.

Згідно Додатка № 5 від 10.11.2012р. вартість партії складає 37 245 дол. США, що згідно ВМД № 807100000/2012/451805 від 23.11.2012 р. за курсом 7,993 грн./дол. становить 297699,29 грн., митна вартість визначена - 681004,00 грн.

Відповідачем, як підставу для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток, зазначено порушення ТОВ «КОМ-ФОР» п.п. 153.2.1., 153.2.3. п. 153.2 ст.153 Податкового кодексу України, оскільки протягом 2012 року ТОВ «КОМ-ФОР» реалізовувало імпортовані меблі контрагентам, які не є платниками податку на прибуток за договірними цінами, меншими від звичайних цін, що згідно висновків відповідача, викладених в акті перевірки відповідають митній вартості товару.

Суд зазначає, що оскільки в періоді, що перевірявся, ст.39 Податкового кодексу України в редакції від 01.01.2012 р. не набрала чинності, через що, згідно п.8 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, до позивача застосовується п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» .

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін. Відповідно до п.п. 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону для визначення звичайної ціни товару (послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (послугами) у спів ставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг товарів) (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Зокрема, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (послуги), втратою товарами якості або інших властивостей;

закінченням строку зберігання (придатності, реалізації) збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки, наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до п.п. 1.20.8 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим законом, покладається на податковий орган. Тобто, при проведенні перевірки платника податку податковий орган надає запит, а платник податку обґрунтовує рівень договірних цін або посилається на норми абзацу першого п.п. 1.20.1 цього пункту.

Суд зазначає, що запит щодо обґрунтування рівня цін відповідно до п.1.20.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до платника податку - ТОВ «КОМ-ФОР» не надсилався. Не було враховано висновки звіту про експертну оцінку майна - меблів дерев'яних типу спальні (ламіноване ДСП, у розібраному стані) у комплектах, країна походження Туреччина, що був зроблений 26.08.2011 року суб'єктом оціночної діяльності, що має відповідну ліцензію, на запит ТОВ «КОМ-ФОР» з метою визначення ринкової вартості майна, що ввозиться на територію України.

В судовому засіданні судом було досліджено надане позивачем на виконання ухвали суду письмове обґрунтування рівня оптових цін, за якими позивач реалізовував імпортовані меблі на території України.

З пояснень представників позивача вбачається та матеріалами справи підтверджується, що, розраховуючи оптову ціну, за якою ТОВ «КОМ-ФОР» реалізовувало імпортовані меблі своїм контрагентам на території України, собівартість товару в розумінні її згідно ст.138 ПК України, для визначення витрат підприємства, відповідно до вимог закону формувалась із закупівельної ціни, витрат на сплату митних зборів та платежів, витрат підприємства на доставку, зберігання, оренду, маркетингові послуги, та інших витрат, та крім того, в розрахунку ціни враховано плановий процент прибутку. При цьому враховувалась кон'юнктура саме внутрішнього меблевого ринку України, та споживчі властивості і характеристики самого товару .

У п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наведено ряд факторів, які можуть бути підставою для визначення звичайної ціни, та жоден із них не передбачає формування звичайної ціни на рівні митної вартості, отже податковим органом для визначення звичайної ціни використано елементи, не передбачені законом.

Відповідно до вимог п.1.20.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-яких даних про укладені на момент продажу меблів договори про реалізацію ідентичних товарів у співставних умовах на внутрішньому ринку України при вирішенні питання про застосування звичайних цін відповідачем не наведено.

Пунктом 135.4 статті135 Податкового кодексу України врегульовано порядок визначення доходів та їх склад, та визначено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості. Зазначена норма не є відсилочною до норми, що визначає базу оподаткування, на відміну від ст.188 ПК України, яка регулює визначення бази оподаткування ПДВ до митної вартості.

Таким чином, відповідачем ототожнені поняття «митна вартість» та «ринкова ціна», і на цій підставі прийнято рішення про застосування звичайних цін до операцій продажу імпортованих меблів ТОВ «КОМ-ФОР» на території України контрагентам, що не є платниками податку на прибуток на загальних підставах.

Судова практика визначає, що поняття звичайна ціна та митна вартість не є тотожними, - зокрема, такий висновок зроблено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 27.05.2009 року № К-394/07. Аналогічні висновки Вищого адміністративного суду України містяться в ухвалі від 26.03.2012 р по справі № К-57017/09-С, та ухвалі від 04.04.2012 р. по справі № К/9991/6569/11.

Верховний суд України в постанові від 12.03.2012 р. дійшов висновку про те, що звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України і застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України (зокрема для ведення митної статистики), не є тотожними, і не можуть бути порівнюваними.

Згідно з ч.1 ст.244-2 КАС України - рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Також суд зазначає, що Дергачівською МДПІ на підставі акту № 42/22-204/33337750 від 03.04.2012 р. про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, було винесено повідомлення-рішення № 0000122223 від 18 квітня 2012 року форма «Р», яким ТОВ «КОМ-ФОР» донараховано податок на прибуток на суму 163 337,00 грн. Підстави винесення цього рішення були аналогічними тим, які викладені в оспорюваному акті, тобто в зв'язку з реалізацією меблів, що були імпортовані підприємством із Туреччини покупцям, які не є платниками податку на прибуток за договірними цінами, меншими від звичайних цін, які, на думку податкової є тотожними митній вартості.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі №2-а-5215/12/2070 від 03.07.2012 року адміністративний позов ТОВ «КОМ-ФОР» до Дергачівської МДПІ Харківської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - було задоволено в повному обсязі, податкові повідомлення-рішення №0000112223 від 18.04.2012 року, та №0000122223 від 18.04.2012 року видані Дергачівською МДПІ Харківської області - були скасовані. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 року постанова суду I-ї інстанції була залишена без змін, а апеляційна скарга Дергачівської МДПІ - без задоволення.

Крім того, Дергачівською ОДПІ при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток було зроблено висновок (п.3 висновків акту перевірки) про порушення ТОВ «КОМ-ФОР» п.п. 139.1.6. п.139.1 ст.139 ПКУ, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 412617,07 грн., та в зв'язку з цим занижено податок на прибуток на суму 86 650, 00 грн. Такий висновок зроблено в зв'язку з віднесенням позивачем до складу витрат сум ПДВ - 412617,07 грн., що були нараховані та сплачені позивачем для виконання вимог п.188.1 ст.188 ПКУ.

Відповідно до абзацу 3 п. 188.1 ст. 188 ПКУ, в редакції, що була чинна у період, що підлягав перевірці, база оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом. Оскільки ТОВ «КОМ-ФОР» на території України імпортовані меблі реалізовувались за цінами, виходячи з їх контрактної вартості, що є нижчою за митну вартість, підприємство самостійно донараховувало та сплачувало податкові зобов'язання з податку на додану вартість на різницю між ціною реалізації та митною вартістю, та відображало ці показники в податковій звітності.

Згідно п. «в» п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПК України, до складу витрат відносяться, зокрема, суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

Податок на додану вартість відноситься до податків, що визначені ст. 9 ПК України, тобто відповідно до п.п. «в» п.п. 138.10.4 ст. 138 ПКУ, - ПДВ може бути включений до складу витрат платника податку на прибуток, за умови виконання обмежень, визначених п.п. 139.1.6 ст.139 ПК України.

Обмеження, визначені в п.п. 139.1.6 ст.139 ПК України, стосуються сум податку на прибуток, податків, встановлених п.153.3. ст..153 (оподаткування дивідендів) та ст. 160 (оподаткування нерезидентів) ПК України, та сум податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, п.п. 139.10. стосується сум збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, які враховуються у зменшення податкового зобов'язання платника податку в порядку, передбаченому пунктами 152.1 і 152.2 статті 152 Кодексу (щодо здійснення діяльності, що підлягає патентуванню).

Судом вставновлено, що при донарахуванні податкових зобов'язань з ПДВ позивач діяв з метою виконання вимог закону, зокрема п.188.1. ст..188 ПК України. Донарахована сума ПДВ не включена до ціни товару. Таким чином, умови, визначені п.п. «в» п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПК України позивачем дотримані.

Згідно п. 140.5 ст.140 ПК України - установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Пункт 138.2 статті 138 ПК України передбачає, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Розділ II Податкового кодексу України регулює порядок адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів). Ст. 44 ПКУ, що встановлює вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, зокрема п. 44.1. ПКУ дає перелік документів на підставі яких платники податків для цілей оподаткування зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, зокрема це: первинні документи. В судовому засіданні було досліджено надані позивачем на виконання ухвали суду первинні документи, якими позивачем з метою належного відображення її у бухгалтерському обліку було оформлено цю операцію - бухгалтерські довідки. Судом встановлено, що будь-яких зауважень щодо повноти та правильності оформлення цих первинних документів відповідачем в акті перевірки не зазначено, не зазначено і про ненадання цих документів під час перевірки. Таким чином, суд робить висновок, що відповідач знайомився з цими документами під час перевірки.

Податковий орган, посилаючись на порушення позивачем п.139.1.6. п.139.1. ст.139 ПКУ невірно відніс суми ПДВ, самостійно донараховані підприємством, до сум ПДВ, що включені до ціни товару, що придбавається платником податку.

Проте суд зазначає, що в даному випадку немає операції постачання товару в розумінні її відповідно до 14.1.191. ПК України, яка зазначає, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Суд зазначає, що позивач не втрачав в даному випадку права власності на товар - меблі. Перехід права власності на цей товар було здійснено під час постачання його позивачем контрагентам на території України, через що по факту продажу товару у позивача виникло зобов'язання, передбачене п.п. 188.1. ст.188 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що донараховані суми ПДВ фактично сплачені підприємством до бюджету. В акті перевірки відсутні посилання на те, що самостійно донараховані позивачем зобов'язання з ПДВ згідно п.п.188.1. ПК України ним не сплачені.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що винесене відповідачем рішення про донарахування податку на прибуток - є безпідставним та необгрнутованим, через що підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено факти порушення позивачем норм чинного податкового законодавства України, посилання на які містяться в висновках акту перевірки

Згідно ч.1 ст.72 КАС України - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення форма «Р» від 16.10.2013 року №0000222202, від 16.10.2013 року № 0000232202 прийняті Дергачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів України в Харківській області - необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ-ФОР" до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16 жовтня 2013 року №0000222202, від 16 жовтня 2013 року №0000232202.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова виготовлена у повному обсязі 09.12.2013 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.