Постанова № 36029204, 12.09.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2013 року Справа № 814/2082/13-а

м. Миколаїв

09:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до відповідача:Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Дзержинського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213 про:визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2013 № 0001791702 і № 0001781702,Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень № 0001781702 і № 0001791702, що були прийняті Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - ОДПІ або відповідач) 18.04.2013.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав на безпідставність висновків ОДПІ про те, що надані позивачем первинні документи не підтверджують показники його податкових декларацій з податку на доходи фізичних осіб. Також, як зазначив позивач, відповідач протиправно визначив, що ОСОБА_1 зависив суму податкового кредиту з податку на додану вартість.

Після відкриття провадження у справі позивач надав додаткові пояснення (т. с. 1, ар. 99-100 - стосовно податку на доходи фізичних осіб, т. с. 1, ар. 136-138 - стосовно ПДВ).

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову (т. с. 2, ар. 8-16), в яких, з посиланням на висновки акта перевірки, вказав на доведеність факту порушення позивачем вимог податкового законодавства.

У додаткових поясненнях (т. с. 2, ар. 131-141) ОДПІ стисло виклала, які саме порушення призвели до збільшення сум грошових зобов'язань позивача.

Враховуючи факт неприбуття належним чином повідомленого представника ОДПІ, суд, відповідно до частин 4 і 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

З 11.03.2013 по 22.03.2013 ОДПІ здійснила документальну планову перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, результати якої оформила актом від 05.04.2013 № 1608/172/НОМЕР_3 (надалі - Акт, т. с. 1, ар. 13-44).

Відповідно до пунктів 2 і 3 розділу ІІІ Акта, позивач порушив:

1. Пункт 177.2 статті 177 Податкового кодексу України «… щодо заниження чистого оподатковуваного доходу за 2011 рік на суму 157577,00 грн. Вказані порушення призвели до нарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік. Документальною перевіркою нараховано податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік в сумі 24714,09 грн.».

2. Підпункти 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, пункт 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон № 168), пункт 198.1, пункт 198.2, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України «… щодо завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 48364,00 грн. Вказані порушення призвели до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р. на суму 48364,00 грн., а саме по періодам:

- листопад 2010р. - 16760,00 грн.,

- грудень 2010р. - 3683,00 грн.

- березень 2011р. - 4140,00 грн.,

- квітень 2011р. - 16248,00 грн.,

- травень 2011р. - 7633,00 грн.».

Податковим повідомленням-рішенням № 0001781702 (надалі - Рішення № 1, т. с. 1, ар. 12) ОДПІ, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 і пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, збільшила суму грошового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб на 30 892,61 грн. (з яких 24 714,09 грн. - за основним платежем, 6 178,52 грн. - за штрафними санкціями).

Податковим повідомленням-рішенням № 0001791701 (надалі - Рішення № 2, т. с. 1, ар. 12) ОДПІ, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 і пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, збільшила суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ на 60 455 грн. (з яких 48 364 грн. - за основним платежем, 12 091 грн. - за штрафними санкціями).

Відповідно до наданих ОДПІ розрахунків (т. с. 2, ар. 140, 141), суми штрафних санкцій дорівнюють 25 відсоткам сум визначених податкових зобов'язань.

На думку суду, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Рішення № 1 (податок на доходи фізичних осіб)

На стор. 18-19 Акта ОДПІ вказала, що позивач зависив суму загального оподатковуваного доходу за 2011 рік на 20 741 грн. (порушення підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України); на стор. 20-21 Акта ОДПІ вказала, що позивач зависив суму документально підтверджених витрат за 2011 рік на 178 318 грн. (порушення пунктів 177.2 і 177.4 статті 177 Податкового кодексу України).

На стор. 24-25 Акта ОДПІ визначила суму чистого оподатковуваного доходу, отриманого позивачем від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік, - 166 797 грн. (в тому числі 9 220 грн. - задекларовані позивачем, 157 577 грн. - встановлені відповідачем як різниця між 178 318 грн. і 20 741 грн.).

На підставі цих висновків, з урахуванням показників декларації позивача, ОДПІ визначила суму податку - 24 714,09 грн. і застосувала штраф в сумі 6 178,52 грн. (25%). При обчисленні суми податку відповідач послався на пункт 167.1 статті 167 Податкового кодексу України.

Позивач виявлений перевіркою факт завищення у 2011 році суми загального оподатковуваного доходу на 20 741 грн. не заперечив.

Сума 178 318 грн. (не визнані відповідачем витрати) складається, як вказано на стор. 21 Акта, з:

42 691 грн. - сума витрат, понесених на закупку товару, сплата за придбання яких надійшла на банківський рахунок платника 27.02.2012 від ПП «Агро-Альянс»;

3 200 грн. - сума єдиного соціального внеску, сплачена платником у 2012 році;

652 грн. - комісія банку, списана з банківського рахунку платника у 2012 році;

131 775 грн. - сплачені позивачем на користь ТОВ «Мон Шері» (детально про витрати за господарськими операціями з цим контрагентом викладено нижче).

Факт завищення суми документально підтверджених витрат на 178 318 грн. позивач не визнав, зазначивши при цьому таке.

У «Книзі № 2 обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність» за 2011 рік відсутні витрати 3 200 грн. і 652 грн. (т. с. 1, ар. 101-105).

Доводів на спростування цього доказу ОДПІ не надала, в зв'язку з чим суд вважає безпідставним висновок відповідача про завищення позивачем витрат на 3 852 грн.

Відповідно до чинної станом на 01.01.2012 редакції пунктів 177.2 і 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування (доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування) є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої особи-підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Як вказано у підпункті 138.1.1 пункту 138.1, пункті 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності (що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування) включають зокрема собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до чинної станом на 01.01.2012 редакції пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Як вказано в Акті (і це не спростовано позивачем), у 2011 році він придбав певні товари, які в подальшому реалізував ПП «Агро-Альянс». Витрати і дохід позивач відобразив у декларації за 2011 році.

Відповідач встановив (і це не спростовано позивачем), що грошові кошти за реалізовані товари ПП «Агро-Альянс» перерахувало у 2012 році.

Враховуючи це, ОДПІ дійшла висновку, що дохід в сумі 44 310 грн. (абзац 3 на стор. 19 Акта) позивач отримав у 2012 році (в зв'язку з оплатою товарів), відповідно, витрати операційної діяльності (собівартість реалізованих товарів) не підлягали включенню до декларації за 2011 рік. Тому, як зазначив відповідач, сума 42 691 грн. (абзац 3 на стор. 21 Акта) підлягає виключенню із загальної суми витрат операційної діяльності у декларації за 2011 рік.

Виходячи з Акта, відповідач:

- зменшив суму доходу за 2011 рік на 44 310 грн. (абзаци 2-3 на стор. 19);

- збільшив суму доходу на 44 310 грн. за І-ІІІ квартали 2012 року (абзаци 5-6 на стор. 19);

- зменшив суму витрат за 2011 рік на 42 691 грн. (абзац 3 на стор. 21);

- збільшив суму витрат за І-ІІІ квартали 2012 року на 42 691грн. (стор. 23 Акта).

На думку суду, висновок ОДПІ про завищення позивачем у 2011 році витрат на 42 691 грн. відповідає нормам Податкового кодексу України.

З підстав, що викладені нижче, суд вважає правомірними висновки ОДПІ про завищення позивачем у 2011 році витрат на суму 131 775 грн. - кошти, що були перераховані на користь ТОВ «Мон Шері».

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Так, визнана позивачем сума завищення доходу складає 20 741 грн., тому сума доходу дорівнює 724 519 грн.

На думку суду, висновок ОДПІ про завищення витрат є правильним частково, в сумі 174 466грн. (42 691 грн. + 131 775 грн.), тому сума витрат дорівнює 561 574 грн. (736 040 грн. - 174 466 грн.).

Згідно з пунктом 177.1 статті 177 і пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, сума податку складає 24 059,25 грн. (сума штрафу - 6 014,81 грн.), виходячи з такого розрахунку.

Доходи за 2011 рік - 724 519 грн.; витрати за 2011 рік - 561 574 грн. (736 040 грн. (за декларацією) - 174 466 грн.).

Чистий оподатковуваний дохід дорівнює 162 945 грн. (724 519 грн. - 561 574 грн.).

Десятикратний розмір мінімальної заробітної плати складає 9 410 грн.

Сума 112 920 грн. (9 410 грн. х 12) оподатковується за ставкою 15%, сума податку складає 16 938 грн.

Сума перевищення 50 025 грн. (162 945 грн. - 112 920 грн.) оподатковується за ставкою 17%, сума податку складає 8 504,25 грн.

Загальна сума податку - 25 442,25 грн. (16 938 грн. + 8 504,25 грн.).

З урахуванням сплачених позивачем 1 383 грн., сума податку становить 24 059,25 грн. (25 442,25 грн. - 1 383 грн.).

Таким чином, Рішення № 1 підлягає визнанню протиправним і скасуванню частково, в сумі 818,55 грн., з яких 654,84 грн. - основний платіж (24 714,09 грн. - 24 059,25 грн.), 163,71 грн. - штрафні санкції.

Рішення № 2 (ПДВ)

Як вказано на стор 29-67 Акта (т. с. 1, ар. 27-43), позивач включив до податкового кредиту листопада і грудня 2010 року суми 16 760 грн. і 3 583 грн. - ПДВ, що був сплачений у вартості консультаційних послуг на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2; до податкового кредиту березня, квітня і травня 2011 року - 4 140 грн., 16 248 грн. і 7 633 грн. відповідно - ПДВ, що був сплачений у вартості послуг з перевезення вантажів на користь ТОВ «Мон Шері».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, 7.4.1 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168).

Пунктом 7.5 статті 7 Закону № 168 визначалась дата виникнення права платника податку на податковий кредит.

На підтвердження податкового кредиту в сумі 20 343 грн. (ФОП ОСОБА_2) позивач надав договір про надання консультаційної послуги від 30.11.2010 (т. с. 1, ар. 80), рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, квитанції до прибуткового касового ордера (т. с. 1, ар. 81-90). Відповідно до пункту 1 договору, ФОП ОСОБА_2 прийняла на себе зобов'язання надати за плату позивачу послуги щодо проведення разового консультаційного обслуговування персоналу позивача із фінансових та економічно-правових питань, пов'язаних з виробничою діяльністю позивача, а саме: консультації з питань комерційної діяльності на ринку засобів захисту рослин; консультації з питань бухгалтерського обліку; юридичні та аудиторські послуги, оновлення бухгалтерського обліку; консультації з питань кон'юнктури ринку засобів захисту рослин.

На стор. 39 Акта відповідач вказав, що «… в актах здачі-прийняття робіт не вказано номенклатуру конкретно наданих послуг, відсутні будь-які розрахунки фактичних витрат постачальника наданих послуг, для підтвердження їх дійсного та необхідного використання в господарській діяльності покупця, а саме відсутнє документальне підтвердження ціноутворення вартості виконаних робіт визначених в актах».

Крім того, в Акті ОДПІ послалась на висновки складеного 20.07.2011 ДПІ у Подільському районі м. Києва акта «про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 … з питань визначення показників декларацій з податку на додану вартість та підтвердження господарських відносин із платниками податків - контрагентами за жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 січень 2011 року, лютий 2011 року» (т. с. 2, ар. 17-31).

Як пояснив позивач (т. с. 1, ар. 136), результатом використання ним послуг, що була надані ФОП ОСОБА_2, стало те, що у листопаді 2011 року він вигідно придбав у ТОВ «Ранг», ТОВ «Хімагромаркетинг», ПП «ОККО-Нафтопродукт» засоби захисту рослин, підтвердженням чого є реєстр отриманих податкових накладних (т. с. 1, ар. 109). Також, за твердженням позивача, ФОП ОСОБА_2 надала консультації щодо ведення книги Доходів та витрат, заповнення податкових декларацій, ведення електронного реєстру виданих податкових декларацій, облік доходів та витрат за період листопад 2010 року - листопад 2011 року.

З цього приводу суд зазначає таке.

По-перше, суд не сприймає доводи про те, що завдяки консультаціям ФОП ОСОБА_2 позивач вигідно придбав засоби захисту рослин. Дата укладення договору з ФОП ОСОБА_2 - 30.11.2010. Відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, на який послався позивач (т. с. 1, ар. 109), ФОП ОСОБА_1 до 30.11.2010 придбав у ТОВ «Ранг», ТОВ «Хімагромаркетинг», ПП «ОККО-Нафтопродукт» певні товари (послуги), при цьому доказів на підтвердження того, що були придбані саме засоби захисту рослин, позивач не надав.

По-друге, як зазначено у договорі, ФОП ОСОБА_2 зобов'язалася надати 4 види послуг. Суд погоджується з ОДПІ в тому, що сторони договору мали визначити окремо вартість видів послуг та результати від їх надання.

По-третє, жодних пояснень щодо того, які саме послуги (зокрема юридичні) надала ФОП ОСОБА_2, позивач не надав.

По-четверте, відповідно до частини 1 статті 364 Господарського кодексу України, аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю на території України. Факт існування у ФОП ОСОБА_2 відповідного сертифікату не встановлений, власне, як і не встановлений факт надання нею такого виду послуг (виходячи зі змісту актів здачі-прийняття робіт). Як вказано в акті перевірки (т. с. 2, ар. 18), видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 у листопаді-грудні 2010 року були інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля на ринках.

По-п'яте, з урахуванням того, що позивач не звітував про найманих працівників, неможливо пояснити мету придбання послуг «… щодо проведення разового консультаційного обслуговування персоналу».

По-шосте, пояснення позивача про те, що ФОП ОСОБА_2 «… надано консультації щодо ведення книги Доходів та витрат, заповнення податкових декларацій, ведення електронного реєстру виданих податкових декларацій, видаткових декларацій, облік доходів та витрат за період листопад 2010 року - листопад 2011 року» (т. с. 1, ар. 136), не узгоджуються ані з предметом договору, ані з визначеним договором строком надання послуг (31.12.2010), ані зі змістом і датами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Враховуючи це, на думку суду, доводи ОДПІ про невикористання позивачем в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності результатів наданих ФОП ОСОБА_2 послуг (власне, як і про недоведеність факту надання цих послуг) є обґрунтованими.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту листопада 2010 року суми 16 760 грн., до податкового кредиту грудня 2010 року - суми 3 583 грн.

Як зазначено у пункті 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначається дата виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Чинною у березні-травні 2001 року редакцією пункту 198.6 пункту 198 Податкового кодексу України передбачалось, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

На підтвердження податкового кредиту в сумі 28 021 грн. (ТОВ «Мон Шері») позивач надав договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні (багаторазовий) від 01.03.2011 (т. с. 1, ар. 45-46), рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, квитанції до прибуткового касового ордера (т. с. 1, ар. 47-79).

Відповідно до договору, ТОВ «Мон Шері» (перевізник) зобов'язується доставляти ввірений йому позивачем (замовником) вантаж до пункту призначення в установлені строки та видавати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу встановлену плату (пункт 1.1); перевізник виконує для замовника перевезення вантажів, обумовлених актами виконаних робіт, які є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.2); перевізник та замовник за 10 днів до початку кожного місяця кварталу спільно визначають конкретні місячні плани (пункт 1.3); перевізник виконує для замовника пов'язані з перевезенням вантажів транспортно-експедиційні операції та послуги (пункт 1.4); перевізник зобов'язаний забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення та до моменту видачі в пункті призначення правоуповноваженій на одержання вантажу особі (підпункт 2.2.4 пункту 2.2).

Доказів узгодження сторонами договору виду вантажу, строків його доставки, плати за перевезення вантажу, визначення сторонами місячних планів, документів на підтвердження факту укладення позивачем і ТОВ «Мон Шері» договору транспортного експедирування, документів на підтвердження фактів прийняття перевізником вантажу та передачі цього вантажу вантажоодержувачу позивач не надав.

Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Як вказано у статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до частини 5 статті 308 Господарського кодексу України, про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

Актом ОДПІ засвідчила факт відсутності товарно-транспортних накладних. Крім того, на стор. 42 Акта (т. с. 1, ар. 33) відповідач вказав, що до податкового кредиту квітня 2011 року позивач включив суму 1 666,67 грн., що не підтверджена податковою накладною.

Як пояснив позивач, у березні-травні 2011 року він придбавав і реалізовував засоби захисту рослин, транспортування яких здійснювало ТОВ «Мон Шері». На підтвердження цього ФОП ОСОБА_1 надав видаткові та податкові накладні (т. с. 1, ар. 136-250).

Суд ці пояснення не сприймає, оскільки ані під час здійснення перевірки, ані під час розгляду справи в суді позивач не надав допустимих доказів на підтвердження зв'язку між придбанням позивачем товарів, перевезенням товарів ТОВ «Мон Шері» і доставкою товарів до покупців позивача, тобто доказів придбання послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності (власне, як не довів і факту надання ТОВ «Мон Шері» послуг з перевезення вантажів).

Крім того, суд зазначає таке. В жодній з податкових накладних, що були виписані ТОВ «Мон Шері», немає посилань на договір про перевезення вантажів від 01.03.2011; податкові накладні у травні 2011 року ТОВ «Мон Шері» виписало на суми авансових платежів, а податкову накладну № 181 (т. с. 1, ар. 78) - на «часткове відвантаження товару».

На підставі викладеного, суд вважає доведеними висновки ОДПІ про завищення позивачем податкового кредиту у березні-травні 2011 року на 28 021 грн.

У пункті 11 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України вказано, що штрафні (фінансові) санкції за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу). Відповідно до пункту 7, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Таким чином, за допущені позивачем у березні-травні 2011 року порушення сума штрафних санкцій складає 3 грн., а не 7 005,25 грн., як визначила ОДПІ.

Враховуючи це, суд дійшов висновку про те, що Рішення № 2 підлягає визнанню протиправним і скасуванню частково, в сумі 7 002,25 грн. штрафних санкцій.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати частково протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001781702, що було прийнято Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби 18.04.2013, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що здійснюється фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 818,55 грн., з яких 654,84 грн. - основний платіж, 163,71 грн. - штрафні санкції.,

3. Визнати частково протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001791702, що було прийнято Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби 18.04.2013, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7 002,25 грн. штрафних санкцій.

4. Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 понесені ним судові витрати (судовий збір) в сумі 78,56 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна