Постанова № 36029082, 26.11.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року Справа № 814/4506/13-а

м. Миколаїв

15:00

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про:стягнення фінансових санкцій в сумі 23215,80 грн.,Головне управління Міндоходів у Миколаївській області, яке є правонаступником Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Миколаївській області (надалі - Управління або позивач), звернулося до суду з адміністративним позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач), на підставі статті 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (надалі - Закон № 481), фінансових санкцій в сумі 23215,80 грн.

26.11.2013 представник позивача подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, в якому підтримав позовні вимоги (ар. с. 22-23).

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином відповідно до частини 6 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (ар. с. 20), але своїх заперечень проти позову та відповідних доказів, запропонованих в ухвалі суду від 31.10.2013, не надав, у судове засідання не прибув. Відповідно до частини 4 статті 128 у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

На підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази, суд

в с т а н о в и в:

21.05.2013, в зв'язку з виявленим в ході перевірки фактом порушення відповідачем статті 15 Закону № 481, Управління, на підставі абзацу 5 частини 2 статті 17 Закону № 481, прийняло рішення № 140147/02-21 про застосування до відповідача фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 23215,80 грн. - за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії на такий вид діяльності і за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності ліцензії на такий вид діяльності (надалі - Рішення, ар. с. 12).

Фактичною підставою для звернення до суду Управління визначило несплату відповідачем штрафу; юридичною підставою - частину 5 статті 17 Закону № 481 і пункт 10 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790.

Відповідно до вказаних норм, у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкцій стягується на підставі рішення суду.

На думку суду, позовні вимоги Управління задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону № 481, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Компетенція контролюючих органів (якими, відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України в редакції, що була чинною 21.05.2013, є органи державної податкової служби), повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України, про що вказано у статті 1.

Так, згідно з підпунктом 191.1.11 пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною 21.05.2013), органи державної податкової служби здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, а відповідно до підпункту 191.1.33 пункту 191.1 статті 191 (в редакції, що була чинною 21.05.2013) - забезпечують визначення в установлених цим Кодексом випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цим Кодексом та законами України, за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Одним із способів здійснення податкового контролю, відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України, є проведення перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Як вказано у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, функції органів державної податкової служби, визначені законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, реалізуються шляхом здійснення фактичної перевірки.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону № 481, рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами державної податкової служби та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Суд зазначає, що такого змісту частина 4 статті 17 Закону № 481 набула 01.01.2011 (одночасно із набранням чинності Податковим кодексом України), після внесення до неї змін Законом України від 02.12.2010 № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України». До 01.01.2011 Закон № 481 не уповноважував органи державної податкової служби приймати рішення про стягнення штрафів.

Визначення «штрафна санкція (фінансова санкція, штраф)» наведено у підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України: плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності».

Штрафна санкція, відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є грошовим зобов'язанням платника податків.

Порядок застосування строків сплати, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) є аналогічним порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань (пункт 113.1 статті 113 Податкового кодексу України). Згідно з пунктом 113.3 статті 113 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Процедура прийняття органом державної податкової служби рішення про стягнення штрафу за податкове правопорушення (порушення вимог Закону № 481) встановлена виключно нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за застосування штрафних (фінансових) санкцій, є контролюючий орган.

Як вказано у пункті 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 116.1 статті 116 Податкового кодексу України встановлено, що у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, притягнення платника податків до відповідальності за податкове правопорушення (порушення вимог Закону № 481) здійснюється шляхом надіслання (вручення) такому платнику податків податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 2.2 розділу ІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236), за порушення норм іншого (крім податкового) законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення за формою «С» (додаток 10).

Рішення Управління про застосування фінансових санкцій не є податковим повідомленням-рішенням. Норми Податкового кодексу України не передбачають права органу державної податкової служби приймати рішення про стягнення штрафу у будь-якій іншій формі, крім у формі податкового повідомлення-рішення.

Форма, за якою позивач прийняв Рішення, була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 «Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що Управління, застосовуючи до відповідача фінансову відповідальність за податкове правопорушення у вигляді штрафу, діяло у спосіб, що не передбачений Податковим кодексом України, в зв'язку з чим суд вважає Рішення позивача протиправним, що, в свою чергу, виключає можливість стягнення за таким рішенням.

Крім того, суд зауважує, що, згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Оскільки, на думку суду, штраф в сумі 23215,80 грн. не є податковим боргом, а норми Податкового кодексу України не передбачають права Управління звертатися до суду з позовом про стягнення сум, які не є податковим боргом, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 11, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна